143951 (Бетонні роботи в зимових умовах), страница 6

Укладання бетонної суміші при бетонуванні монолітних конструкцій і пристрій робочих швів при прогрівних методах витримки бетону повинні здійснюватися відповідно до вимог і виключати виникнення температурних напруг, що перевищують розрахункові.

Ущільнення бетонної суміші є основною технологічною операцією при бетонуванні, від якості якої залежить щільність і однорідність бетону, а отже, його міцність і довговічність. Ущільнення

бетонній суміші проводять звичайними способами. Ретельніше ущільнюють суміш в місцях робочих швів, в кутках бетонованих блоків.

Як проводиться бетонування із застосуванням протиморозних добавок

Застосування в зимових умовах бетонів з протиморозними добавками дозволяє обійтися без обігріву укладеного бетону. Як добавки використовуються різні солі: хлористі солі - хлористий кальцій і хлористий натрій (тобто куховарська сіль), нітрит натрію і вуглекислий калій (поташ).

Хлористі солі підсилюють корозію арматури, тому застосовуються тільки при бетонуванні неармованих конструкцій, а інші - в залізобетонних конструкціях з обмеженнями, вказаними в ДБН.

Солі металів залежно від концентрації їх в йоді зачиннення (тобто від кількості добавки цих солей| до води) знижують температуру замерзання води (точніше, водного розчину цих солей) і тим самим забезпечують твердіння бетону при температурах нижче 0° С. Общєє кількість хлористих солей, що вводяться в бетонну суміш, не повинна перевищувати 7,5 % маси цементу (вважаючи на безводі солі), нітриту натрію — 10%, а поташа- 15 % маси цементу (табл.).

Таблиця 2.3.8. Рекомендовані кількості протиморозних добавок

¹ Конкретне дозування добавок у вказаних межах встановлюється у будівельній лабораторії.

Міцність бетону з підвищеними добавками хлористих солей повинна до моменту замерзання складати не менше 5,0 МПа за умови додаткової витримки відкритих поверхонь конструкцій під укриттям до досягнення распалубочной міцності (щоб уникнути виморожування вологи з бетону). Витримка «холодного» бетону без подальшого обігріву (з укриттям відкритих поверхонь) допускається при температурі в бетоні не нижче за розрахункову для прийнятої концентрації солей, що додаються в бетонну суміш (див. табл). При максимально допустимій добавці хлористих солей і нітриту натрію холодний бетон може витримуватися без обігріву при температурах до - 15° С, а при добавці поташу - до - 25° С. Прі нижчих температурах слід утеплити опалубку і укриття, тобто створити для бетону умови термоса, або поєднувати витримка по методу термоса з паро- або електропрогріванням.

Бетонна суміш з підвищеним вмістом добавок солей може мати при виході з бетоносмесителя негативну температуру. Для приготування суміші можуть застосовуватися холодні матеріали, що не містять сніги: щебінь (гравій) з температурою не нижче - 15° С і пісок, що не містить грудок.

Бетонна суміш для холодного бетону може мати після виходу з бетонозмішувача і позитивної температури; в цьому випадку, щоб уникнути надмірно швидкого схоплювання суміші із-за великих добавок хлористих солей, приготування суміші ведуть роздільним способом. Спочатку перемішують цемент, пісок і щебінь з 70 % води зачиннення і лише після цього додають решту води з розчиненими в ній хлористими солями необхідної концентрації. У момент укладання температура бетонної суміші повинна перевищувати температуру замерзання розчину зачиннення не менше ніж на 5° С.

Бетони з добавками солей. Можливість твердіння бетону при негативних температурах має большое практичне значення і може бути досягнута приготуванням його на підігрітих матеріалах з невеликими добавками солей або на холодних матеріалах з підвищеними добавками солей.

Бетон, що готується на підігрітих матеріалах, можна застосовувати з добавками:

а) 3% NaCl + 2% NaN0₂ - бетон твердне при його температурі до - 5°;

б) 3% СаС12 + 5% NaN0₂ - бетон твердне при його температурі до - 8°;

в) 3% СаС12 + 5% NaCl - бетон твердне при його температурі до - 10°.

Бетон з добавками, вказаними в пп. а) і б), дозволяється застосовувати в залізобетонні, а з добавкою, вказаною в п. в), тільки в неармовані конструкції (щоб уникнути корозії арматури).

Якщо на свіжоукладений бетон впливає нижча, ніж вказано, температура, відбудеться часткова втрата їм кінцевої міцності. Щоб уникнути цього необхідно шляхом утеплення зберегти в бетоні (укладеному з|із| температурою не нижче за 20° і при морозах не більше - 15°) середню температуру протягом першої доби 15° або на дві доби 7°. Утеплення рекомендується зберігати до тієї, що розпалубила бетону. Після укладання такого бетону відбувається його термосне охолодження до мінус 5 - 10° з накопиченням міцності. Зачиняючи бетон з підвищеними добавками солей і готуючи його на холодних матеріалах, можна знизити температуру твердіння -15°.

Солі, введені в підвищених кількостях, надають наступну дію: сильно пластифікують суміш, що дозволяє укладати її з відємною|| (до —5°) температурою. Можливість приготування суміші на щебені або гравії, без полоу і примергшигся грудок, з температурою не нижче -15° і відталому піску спрощує і здешевлює виробництво робіт; значно знижують температуру замерзання бетону, зберігаючи в ньому воду в рідкій фазі.

Кількість добавки безводих солей указується у відсотках від ваги води зачиннення (включаючи вологу заповнювачів).

Такий «холодний» бетон можна застосовувати тільки в неармованих конструкціях з наступними добавками солей:

3% СаС12 + 7% NaCl — для твердіння| бетону при температурі його до -10°;

9% СаС12 + 6% NaCl — для твердіння| при температурі його до -15°.

Для масивів з Мп до 2 загальна кількість солей не повинні перевищувати 10 %.

При пониженні температури «холодного» бетону після його укладання нижче за розрахункову, прийняту при встановленні концентрацію водних розчинів солей, укладений бетон необхідно протягом перших 15 діб утепляти або застосувати штучний обігрів з подальшою витримкою методом термоса.

При нижчих, ніж -15°, температурах зовнішнього повітря суміш треба готувати на підігрітих соляному розчині і воді і після укладання негайно вкривати, щоб температура бетону в перші 15 діб не була нижча -15°. При приготуванні такої суміші солі додають у вигляді концентрованих водних розчинів після попереднього перемішення цементу 70% води, піску і щебеня.

Міцність бетону до моменту замерзання повинна бути не нижче 25% проектної і не менше 50 МПа. Поверхні бетону, не захищені опалубкою, ховаються щоб уникнути виморожування з нього вологи; це укриття зберігається на бетоні ще протягом 10-15 днів після досягнення їм вказаної міцності.

Даний метод раціональний, коли звичайні методи зимового бетонування здійсненні або невигідні.

Всі виробничі вказівки по застосуванню описаних бетонів даються в «Інструкції по застосуванню бетону з добавками солей, що твердне на морозі».

У чому полягає бетонування в термоактивній опалубці?

Сталеву опалубку із змонтованими на ній нагрівальними елементами і зовнішньою теплоізоляцією називають термоактивною. Нагрівачами служать електричні дроти і кабелі, що працюють як опори, ткані сталеві і латунні сітки, нихромовая або сталевий вуглецевий дріт і ТЭНи. Утеплювачами можна застосовувати будь-які теплоізоляційні матеріали, проте найбільш зручні шлакоповстяні і стеклоповстяні мати завтовшки 40 - 60 мм.

Нагрівачі кріплять безпосередньо у поверхні опалубки, застосовуючи в необхідних випадках електроізоляцію, а потім вкривають їх шаром термоізолюючого матеріалу. Рекомендується, особливо при вітрі, додатково вкривати опалубку брезентом або повітронепроникною плівкою.

У виробництві застосовують уніфіковану розбірно-переставну опалубку «моноліт», розроблену в ЦНИИОМТП, або опалубці Мінмон-тажспецстроя.

Питома потужність нагрівальної опалубки залежить від масивності конструкції, температури зовнішнього повітря, швидкості вітру, конструкції самої опалубки і теплотехнічних властивостей утеплювача (табл.).

Таблиця 2.3.9 Рекомендована потужність нагрівачів щитів термоактивної опалубки

Примітка: Рекомендації розроблені стосовно утеплювачів з коефіцієнтом теплопередачі, рівним 2,85 - 3,1 ккал/ч град м2.

При прогріванні залізобетонних конструкцій в термоактивній опалубці застосовують бетони на основі портландцементу, швидкотвердіючого портландцементу і шлакопортландцементу. У бетон можна вводити добавки -ускорители твердения; проте у випадку вони викликають корозію металу, необхідно ретельно змащувати палуби і ребра каркаса опалубки.

Температура бетонної суміші перед укладанням в термоактивну опалубку повинна бути не нижче за 5° С.

Перед укладанням бетонної суміші грунтову підставу прогрівають до температури 5 - 10° С. Кам'яну або бетонну підставу, що промерзла, відігрівають до температури бетонної суміші у момент укладання. При використанні заздалегідь розігрітої суміші температура підстави повинна бути не нижче за 15° С. Сопрікасающиеся з бетоном конструкції, що знов укладається, перекривають щитами термоактивної опалубки на висоту, рівну половині її більшого розміру, але не менше 300 і не більше 600 мм.

При прогріванні конструкцій з використанням термоактивної опалубки найбільш ефективний пилкоподібний режим, що включає періоди розігрівання, умовного ізотермічного прогрівання і охолодження. В період ізотермічного прогрівання нагрівачі включають при надмірному зниженні температури бетону в периферійних ділянках конструкції, що прогрівається. Температурні параметри режиму залежать в основному від модуля і виду опалубливаемої конструкції (табл. 2.3.10).

Для практичних цілей розраховані типові режими обігріву різних конструкцій - залізобетонних стін, фундаментів стовпчастого типа і подколенників заввишки більше 1 м і східчастих фундаментів з висотою рівнів 500 мм. Перерви між укладанням попереднього і подальшого шарів бетонної суміші не повинні перевищувати 1,5 - 2 ч при температурі бетонної суміші 5° С.

Таблиця 2.3.10 Температурні параметри прогрівання бетонних і залізобетонних конструкцій

При бетонуванні масивних конструкцій з дотриманням безперервності укладання суміші і необхідності включення опалубки під напругу інтервали між укладанням суміжних шарів не повинні перевищувати 1 ч, а різниця температури порцій бетонної суміші 10° С.