139067 (Традиции ислама), страница 4

2. Іслам виник завдяки низці об’єктивних історичних причин, які обумовили соціально-економічні, культурні зміни в житті населення Аравії. Арабське суспільство у VII столітті н.е. ясно усвідомило необхідність міцної централізованої влади, яка б дала можливість об’єднати окремі частини країни, її міста та оазіси, забезпечити національну незалежність, відновити колишні караванні шляхи та вести завойовницькі війни, тому ідея монотеїзму піступово почала складатися у головах та умах людей.

3. Рання форма арабського монотеїзму була представлена вченням ханіфів, які виступали у різних частинах Аравії проти ідолопоклоніння, заперечували політеїзм. Вони проповідували ідею віру у єдиного бога та прославляли аскетизм. Крім того, монотеістичні релігії були вже відомі на території Арівії. У містах Ємена, оазисах Північного Хіджаза деякі племена ісповідували іудаїзм, який був принесений туди емігрантами з Римської імперії. На півночі Ємената на сході від Неджда було поширено християнство. Тобто проповідь єдинобожої релігії не могла бути сприйнята як щось вражаюче, ні з чим незрівнянне явище.

4. На межі VI - VII століть Аравія переживала політичну,економічну та соціальну кризу. Загострилися соціальні протиріччя серед міського населення Мекки. Процес соціальної диференціації досяг свого апогею. Вирішити цю кризу можна було лише шляхом вироблення нових ідей, направлених на об’єднання племен, пом’якшення соціальних протиріч. В історичних умовах середньовіччя це могла зробити лише нова релігійна ідеологія. Цією ідеологією став іслам.

5. Традиціі грають важливу роль у розвитку людства, бо вони дозволяють скоординувати індивідуальні зусилля й досягти соціальної гармонії. Традиціі не залишаються статичними, вони еволюціонують по мірі соціальних та культурних змін, котрі відбуваються у будь-якому суспільстві. Тому не дивно, що зараз, незважаючи на посилені проповіді про користь молитви, про її рятуючу здатність, число людей, що регулярно здійснюють салят, стає все менше. Це є важливою ознакою послаблення віри.

6. Мусульмані щорічно дотримуються обов’язкового пісту заради Господу свого. Піст трактується як засіб приборкання пристрастей, які породжені тваринним початком у людині. Під час пісту віруючий, концентруючи вольoві зусилля, звільняється від інстинктивних пороків та вад й удосконалює у собі людський духовний початок, тим самим людська натура ніби облагороджується, стає краще.

7. Четвертим обов’язком кожного мусульманина (з умовою – якщо у нього є для цього физична й матеріальна можливість), є хадж - паломництво до Мекки, передусім до Каабі, головній святині ісламу. Паломництво до святих міст, особливо до Мекки й Медини, грає далеко не останню роль у пропаганді ісламу серед певної частини населення.

8. Закят – це вміння поділитися з ближнім, з бідними братами та сестрами, усвідомлення того, що усе дароване нам Всевишнім – лише тимчасова насолода, яка є випробуванням для людей. Закят – обов’язок, який був посланий Аллахом та який виконується мусульманами в інтересах свого суспільства. Він виховує у людей почуття єдності та необхідностя турботи про інших. Необхідно зауважити, що це робиться мусульманами не з корисливих цілей, а для того, щоб Всевишній був задоволений рабами своїми, які вміють користуватися достатком, котрий був дарований ім на деякий час.

Список використаної літератури

1. Алиев М. С. Год жизни мусульманина.– СПб.: Вектор, 2007. – 223 с. – (Пространство веры).

2. Ахадов А.Ф. Ислам в погоне за веком. – М.: Политиздат, 1988. – 80 с.

3. Аширов Н. Мусульманская проповедь. – М.: Политиздат, 1978. – 80 с.

4. Байрамов Є.З. Заброшенные чётки: Разговор по душам с последователями ислама. М.: Политиздат, 1986. – 189 с.

5. Беляев Е. А. Арабы, ислам и Арабский халифат в раннее средневековье. 2-е изд. М.: Политиздат, 1966. – 284 с.

6. Большая Исламская Научная Энциклопедия. – Нефтесала, 2001. -764 с.

7. Вагабов М.В., Вагабов Н.М. Ислам и вопросы атеистического воспитания. Учеб. пособие. – М.: Высш. шк, 1988.- 272 с.

8. Георг Шустер. Тайные общества, союзы и ордены. СПб., 1905.- 487 с.

9. Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления.- М.: Политиздат, 1990.-288 с.

10. Ислам. Краткий справочник. Изд. 2-е дополн. – М.: Наука, 1986. -139 с.

11. Ислам на пороге ХХI века. – М.: Политиздат, 1989. -352 с.

12. Ислам: Словарь атеиста./ Под ред. Пиотровского М. О./. – М.: Политиздат,1988. -254 с.

13. Каддафи М. Зелёная книга. М.: Наука, 1989. – 197 с.

14. Климович Л.И. Книга о Коране, его происхождении и мифологии. – М.: Политиздат, 1986.-270с.: Ил.

15. Коран. Перевод и комментарии И.Ю.Крачковского. М., 1963 – 600 с.

16. Лубський В.І. Сучасний Іслам і питання війни і миру. – К.: Знання, 1990.-48 с.

17. Мавлютов Р. Р. Ислам. Изд. 2-е. - М.: Политиздат, 1974. -168 с.

18. Массэ А. Ислам. Очерк истории. Пер с франц. Изд. 3-е. – М.: Наука, 1982. – 192 с.

19. Настольная книга атеиста / С. Ф. Анисимов, Н. А. Аширов, М. С. Беленький и др.; Под общ. ред. С. Д. Сказкина. - 9-е изд., испр. и доп. - М.. Политиздат, 1987. -431 с., ил.

20. Панова В.Ф., Вахтин Ю.Б. Жизнь Мухаммеда. – М.: Политиздат, 1991. – 495 с.: Ил.

21. Петрушеский И. П. Ислам в Иране в VII –XV веках. Л., 1966, 256.

22. Пиотровский М. О. Коранические сказания. – М.: Наука, 1991.-219 с.: Ил.

23. Саидбаев Т. С. Ислам и общество. Опыт историко-социологического исследования. М.: Политиздат, 1978. – 240 с.

24. Шайдуллина Л.И. Арабская женщина и современность./Эволюция ислама и женский вопрос/. – М.: Наука, 1978. – 200с.