138890 (Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна), страница 4

Утвердження раціонально-прагматичних критеріїв людської життєдіяльності, домінування зовнішнього вияву релігійності, засилля різноманітних духовних сурогатів, наступ новітніх релігійних рухів не тільки призводять до розмивання традиційних релігійних цінностей, а й породжують особисті драматичні колізії, конфлікти. У цьому контексті перед дослідниками в сфері психології релігії постає низка завдань не лише теоретичного осмислення, а і їхнього практичного втілення.

Нині проблематика психології релігії значно розширюється і ускладнюється, що, безперечно, актуалізує проблему уточнення і розробки її понятійно-категоріального апарату. Без розв'язання цього завдання неможливе наукове самоствердження психології релігії в межах релігієзнавчої науки. У цій царині плідно працюють В. Москалець, А. Сафронов, О. Карагодіна, А. Колодний, Б. Лобовик, О. Сарапін та ін.

Висновки

Предметним полем психології релігії є релігійність як «увнутрішнена» релігія, певний особистісний, душевний стан, функціональні вияви якого залежать від духовної наповненості індивідуального буття, від його людинотворчих можливостей.

Психологія релігії опирається на емпіричний матеріал, використовує кількісні методи, математичний апарат, що суттєво відрізняє її від традиційних гуманітарних дисциплін, які оперують описово-оцінювальними методами.

Українські науковці прагнуть уточнити та розробити понятійно-категоріальний апарат психології релігії, визначити її роль у системі релігієзнавства, розробити моделі релігійної особистості, що можливо лише за умови проведення фундаментальних досліджень, міждисциплінарного співробітництва релігієзнавців, соціологів, психологів.

Сучасне вітчизняне релігієзнавство загалом і психологія релігії зокрема, наслідуючи світові тенденції, стають плюралістичними. Посилення людського начала свідчить про окреслення тенденції до методологічної інтеграції, в якій би провідним принципом був екзистенційно-антропологічний. Величезне значення для нинішньої релігієзнавчої науки має розвиток засобів масової інформації та комп'ютеризація науки, науковим контактам сприяє використання Інтернету.

Стрижневою ідеєю вітчизняної психології релігії є її потужний людинотворчий потенціал. А це означає, що ті розвідки, що будуть спрямовані на осмислення цього потенціалу та виявлення чинників і форм його актуалізації й трансформації у новітніх соціокультурних умовах, зберігатимуть дослідницько-людинознавчу перспективність. Дедалі помітнішою стає екзистенційно-персоналістична спрямованість психології релігії, підґрунтя якої було закладено потужною традицією як світової, так і вітчизняної релігієзнавчої думки.

Література

1. Академічне релігієзнавство. Підручник / За ред. проф. А. Колодного. — К.: Світ Знань, 2000. — 862 с.

2. Бучма О. Релігійність особи: мотиви та вияви. Показники та критерії релігійності // Академічне релігієзнавство: Підручник. — К.: Світ Знань, 2000. — С. 528—534.

3. Грассери Р. де-ла Психология религии / Пер. с франц. В. И. Писаревой. — СПб.: Изд. Ф. Павленкова, 1901. — 332 с.

4. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. — СПб.: Андреев и сыновья, 1993. — 418 с.

5. Зиммель Г. Религия. Социально-психологический этюд. — М., 1909. — 65 с.

6. Карагодіна О. Релігія як соціально-психологічне явище // Академічне релігієзнавство: Підручник/ За наук. ред. проф. А. Колодного. — К.: Світ Знань, 2000. — С.501—519.

7. Колодний А. Феномен релігії: природа, структура, функціональність, тенденції. — К.: Світ знань, 1992. — 52 с.

8. Красников А.Н. Методология классического религиеведения. — Благовещенск: Библиотека журнала «Религиеведение», 2004. — 148 с.

9. Кульчицький О. Проблематика взаємин етнопсихології і дифе-ренційної психології релігії // Релігія в житті українського народу. — Мюнхен — Рим — Париж, 1966. — С. 65—75.

10. Липинский В. Релігія і церква в історії України. — К.: Рада, 1995. — 16 с.

11. Начала христианской психологии. Опыт самоиспытания. Сатис. — СПб., 2000. — 31 с.

12. Оллпорт Г.-В. Личность в психологии. — М.—СПб., 1998. — 345 с.

13. Попова М. А. Критика психологической апологии религии (Современная американская психология религии). — М.: Мысль, 1973. — 261 с.

14. Психологія. З викладом основ психології релігії. — Л.: Свічадо, 1998. — 320 с.

15. Релігієзнавчий словник / За ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика. — К.: Четверта хвиля, 1996. — 392 с.

16. Річинський А. В. Проблеми української релігійної свідомості. — Вид. 3-тє. — Тернопіль, 2002. — 448 с.

17. Смирнова (Дубова) Е. Т. Введение в религиозную психологию: Учеб. пособ. — Самара: Издательский Дом «Бахрах». — М., 2003. — 160 с.

18. Угринович Д. М. Психология религии. — М.: Политиздат, 1986. — 352 с.

19. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. — К.: Фенікс, 1992. — С. 66—97.

20. Янів В. Релігійність українця з етнопсихологічного погляду // Релігія в житті українського народу. — Мюнхен — Рим — Париж, 1966. — С. 179—203.