133153 (Розвиток обдарованих дітей), страница 5

Розглядаючи ідею прискорених класів, необхідно продумати і питання про стомлюваність. Чи не виявиться вона надмірною? Звернемося до класиків вітчизняної педагогіки. Російський філософ і педагог В.В. Розанов підкреслював: "...обдарований учень не втомлюється зовсім, не втомлюється ніколи трудитися над збудливим його дарування предметом". При цьому В.В. Розанов робить застереження, що висока розумова працездатність можлива лише при відсутності в шкільному житті якої б то ні було муштри, при використанні талановито складених підручників, при творчо працюючих вчителях і раціональній організації навчальних занять. Остання повинна виключати як монотонне повторення тих самих предметів, так і калейдоскопічне їхнє чергування.

Кілька слів хочеться сказати про дострокове закінчення середньої школи, чи не вплине воно негативним образом на подальший життєвий шлях дитини, на його долю. Як показали проведені під керівництвом Л. Термена лонгитюдні дослідження, життєвий шлях юнаків і дівчат, що закінчили середню школу на один-три роки раніше настільки ж обдарованих однолітків, як правило, складається навіть більш щасливо: у них мається резерв часу на випадок невдалого вибору професії, а при успішному виборі їхня професійна кар'єра починалася раніше. У результаті до 40 років (вік, що вважається піком творчої продуктивності) вони встигли, як правило, зробити набагато більше.

Висновки

Узагальнюючи вище сказане, необхідно підкреслити, що батьки і педагоги, повинні усвідомлювати тім, що найважливіші здібності – це краса душі, чистота серця і талант любові. По-справжньому розкриватися і розцвітати всі інші таланти можуть тільки на їхній основі. Талант, вирощений на ґрунті сумніву, себелюбності, марнославства і гордині, несе зло і руйнування не тільки навколишнім, але і, зрештою, самій людині.

Розвиток дитини вимагає величезної уваги з боку дорослих. Важливо створити сприятливу психологічну обстановку для занять дитини, знаходити слова підтримки для нових творчих починань, відноситися до них із симпатією і теплотою. Акуратно, ласкаво і ненав'язливо підтримувати прагнення дитини до творчості. У випадку невдач, йому необхідне співчуття, і ні в якому разі не можна висловлюватися осудливо про творчі спроби дитини. Дорослі повинні бути терпимі до, часом, "дивних" ідей дитини, спочатку потрібно розібратися в причинах появи ідеї і спробувати знайти в ній "раціональне зерно". Треба не замуровувати в дитині природне бажання задавати питання. Терпляче і доброзичливо відповідати на них, щоб у дитини не виникло відчуття, начебто вам набридли його "чому" і "отчого". Навпроти, усім своїм поводженням варто показувати, що вам подобається прагнення дитини пізнати світ, особливо вітати цікаві і глибокі питання. Необхідно частіше залишати дитину одну і дозволяти йому самостійно займатися справами. Надмірна опіка з боку батьків може заглушити творчість. Нав'язлива батьківська допомога може сприйматися як порушення границь особистості. Коли ідея належить самій дитині, то навіть зовсім маленькі діти, не говорячи вже про підлітків, часто чинять завзятий опір дорослим, котрі занадто активно прагнуть розділити радість творчої уяви з дитиною.

Необхідно учити дитину поважати точку зору інших, тому що тільки тоді інші будуть поважати його думку. Для цього необхідно відноситися з розумінням і терпінням до думки навколишніх, навіть якщо вона різко відрізняється від вашої. Уважно стежити за своєю мовою, не допускати слів осуду на адресу інших, особливо в присутності дитини. Позитивні слова батьків про педагога і, навпаки педагогів про батьків створюють у дітей почуття захищеності. Треба постаратися відкрито виражати свої почуття до дитини. Діти, упевнені в любові і повазі батьків, швидше розвиваються. У більшості талановитих людей були люблячі батьки, чи хоча б один з них був таким.

Дорослі не повинні боятися виявити свою індивідуальність у спілкуванні з дитиною, це допоможе оцінити йому в собі творчу особистість; сприяючи його більш глибокому самопізнанню, необхідно одночасно учить дитину поважати кожну людину, незалежно від його здібностей і талантів.

У процесі виховання важливо навчити дитини покладатися в пізнанні себе і світу не стільки на розум, скільки на інтуїцію. Тому що, великі відкриття часто роблять інтуїтивно, завдяки натхненню й осяянню.

Атмосфера, яка благосприяє прояву творчих здібностей дитини, допомагає йому уникнути можливого суспільного нерозуміння, і навіть несхвалення. Не можна, щоб творчість дитини бути загашено, інакше незатребувана енергія, відпущена на творчість, може бути спрямована в небажане русло.

Потрібно навчити дитину виділяти головне і намагатися пояснити і показати, що його справа або захоплення – частина великого і складного життя, у якому йому дуже придатися заздалегідь розвита здатність справлятися з негативними емоціями і не піддаватися впливу поганого настрою, бачити гарне і красиве в житті.

І важливо відзначати і говорити дитині те, що вона займається творчістю заради інших, а не заради власних досягнень. Усі ці виховні установки покликані допомогти дитині розвити свої творчі здібності і підказати дорослим як краще зрозуміти дитину і глянути на світ чистими дитячими очима.

Будемо пам'ятати, що ми, дорослі, повинні бути для дитини і родючим ґрунтом, і живлющою вологою, і теплим сонечком, що зігріває квітку дитячої душі. Саме тоді розкриються унікальні здібності, дані кожній дитині від народження.

Список використаної літератури

1. Беркинблит М. Б., ПетровскийА. В. Фантазия и реальность. М. Политиздат, 1968г.

2. Бывают выдающиеся дети. Н. Лейтес. Семья и школа, №3 1990г. стр. 33.

3. Возрастная одаренность. Н. Лейтес. Семья и школа, №9 1990г. стр. 31.

4. Воспоминания, размышления, беседы. Лейтес Н. С. Психологический журнал.т. 13,№ 1,1992г., стр. 147-165.

5. Выгодский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк: Кн. для учителя. М. Просвещение,1991г

6. Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети. М. Знание.,1991г.

7. Дьяченко О.М., Кириллова А.И. О некоторых особенностях развития воображения. Вопросы психологии. №2 1980г.

8. Запорожец А.В. Избранные психологические труды. В двух томах. М. Прос.,1986г.

9. Клименко В.В. Психологические тесты таланта. Харьков. Фолио, 1996г

10. Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании. М. Изд. МГУ, 1979г.

11. Легко ли быть одаренным? Н. Лейтес. Семья и школа, №6 1990г. стр. 34.

12. Лейтес Н.С. Об умственной одаренности. М. Прос.,1960г.

13. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. М. Педагогика, 1971г.

14. Одаренные дети. Перевод с англ., Под ред. Бурменской, Слуцкого. М., 1991г.

15. Проблема развития познавательных способностей. Л., 1983г.

16. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности. Моляко В. А. Вопросы психологии.№ 5, 1994г., стр. 86-95.

17. Проблемы способностей в советской психологии. Межвузов. сб. науч. тр. Л: ЛГПИ, 1984г.

18. Судьба вундеркиндов. Н. Лейтес. Семья и школа, №12 1990г. стр. 27.

19. Теплов М. Б. Избранные труды. В 2-х т., (т.1.) М. Прос.,1971г.

20. Формирование творческих способностей: сущность, условия, эффективность. Сб. науч. тр. Свердловск. СИПИ,1990г

21. Шуркова Н.Е. Собрание пестрых дел. М. Новая школа, 1994г.

22. Эфроимсон В. П. Загадка гениальности. М. Знание, 1991г.

Размещено на Allbest.ru