132848 (Обдарованість у молодшому шкільному віці), страница 9

Даною стратегією пропонується чотири рівня послуг, мета яких знайти відповідний освітній рівень будь-якої дитини й надати їй відповідну даному рівню допомогу. Виходячи із зазначених вище положень, нами зроблено спробу створення програми соціального (комунікативного) розвитку дошкільників. Програма містить три рівні розвитку. Перший з них передбачає розвиток у дітей необхідного всім дошкільникам рівня спілкування. Цей рівень визначається базисною програмою виховання та навчання дошкільників, у Білорусії – це програма “Проліска”. Другий рівень ставить завдання розвитку навичок спілкування для комунікативно-здібних дітей певної вікової групи. Частково ці завдання також представлено у програмі “Проліска”. Нарешті, завдання третього рівня спрямовані на дітей, які мають яскраво виражені ознаки комунікативної обдарованості, щоб дати їм можливість проявити свої потенційні вміння й розвивати їх. Критеріями й показниками ефективності освітньо-виховного процесу виступають підвищення рівня не лише комунікативних здібностей вихованців, а й розвиток їх загальних здібностей; збільшення кількості дітей, які проявили здібності й ознаки комунікативної обдарованості, зростання інтересу дітей до творчості.

РОЗДІЛ VІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВЕДЕНЕ В РАМКАХ КУРСОВОЇ РОБОТИ

В рамках курсової роботи було проведене дослідження рівня інтелектуальної обдарованості окремої середньостатистичної дитини молодшого шкільного віку.

Гіпотеза: кожна дитина має певні задатки та схильності до одного чи кількох видів розумової діяльності.

В результаті дослідження був створений профіль інтелектуальної обдарованості досліджуваного за допомогою тесту Амтхауера,адаптованого для молодшого шкільного віку(див.ДОДАТКИ).

ПРОТОКОЛ

Дослідження проявів обдарованості дитини молодшого шкільного віку

Методика, автор: Методика виявлення інтелектуальної обдарованості,адаптована для молодшого шкільного віку (Амтхауер)

ФИО експерементатора: Храмцова Юлія Олександрівна

Вік досліджуваного: 9 років

Хід експеременту: Досліджуваному по черзі пропонуються три субтести, на виконання кожного відводиться 15 хвилин. Інструкція подається в усному вигляді від експерементатора. Тест не потребує стандартизованих відповідей, виконується письмово.

Обробка результатів: Бали нараховуються відповідно докількості правильно виділених понять (1 бал за кожну правильну відповідь).За результатами першого субтесту досліджуваний отримав середній результат, другий субтест- високий, третій субтест –середній.

Висновок: У достіджуваного високий рівень виділення суттєвих ознак та середні показники за шкалами виключення зайвого та узагальнення понять.

Результати даного тесту можна проілюструвати у діаграмі:

Отже за результатами цього тесту досліджувана дитини має схильність до раціонального мислення, вміє оперувати поняттями і виділяє їх суттєві ознаки, в той же час не так успішно вона виключає зайве та виявляє суттєві ознаки, узагальнює окремі категорії в одне ціле, вдало порівнює поняття. Тобто гіпотеза дослідження підтвердилася: середньостатистична дитина має переваги в одному виді розумової діяльності і має середній для її віку рівень інших розумових операцій.

ВИСНОВКИ

Проблема обдарованості у наукових працях розглядалася вже давно, але лише в рамках педагогічної науки,і лише останнім часом вона набуває характеру психологічної проблеми досліджень. Особливо бурхливо вивчення обдарованості розвивалося протягом ХХ століття і набуло світових масштабів. У наш час існує велика кількість теорій і підходів до даної проблеми, але всі вченімужі сходяться в одному: обдаровані діти це- майбутне і воно залежить від організації роботи з обдарованими дітьми, особливо в період молодшого шкільного віку, коли здібності дитини тільки зароджуються і починають розвиватися.

Нажаль внашій країні система освіти ще не адаптована для навчання та виховання обдарованих дітей, через що дуже часто момент втрачається і дитини не маючи можливості розвивати свої здібності просто втрачає їх.

Робота з обдарованими дітьми повинна проводитися вкількох напрямахі як не дивно найголовнішим з них є робота за батьками дитини, допомога їм у її розумінні та розвитку.

Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній чи декількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства, художні й артистичні здібності, психомоторні здібності.

Тобто складається враження, що обдарована дитина обов’язково повинна бути успішною у всьому, але на практиці так є далеко не завжди і це є головною проблемою психологічного супроводу обдарованих дітей.

Але думка про те, що обдарованість створює дитині зайві проблеми теж не є вірною. Обдарованість це без сумніву суто позитивне явище, просто головне повернути його у потрібний , позитивний напрямок.

Працюючи з обдарованими дітьми не треба забувати про їх особистість, нав’язувати власні рішення, завданням батьків, педагогів, вихователів та психологів є підтримка у потрібну хвилину, розуміння та ненав’язлива допомога у ситуаціях, які цього потребують.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Акимов И., Клименко В., О природе таланта. т. 1, Ст. М., 1994

2. Гильбух Ю. З. Внимание: одаренные дети. М.: Знание, 1991.

3. Клименко В. В. Психологические тесты таланта. Харьков: Фолио, 1996.

4. Коршунова Л. С. Воображение и его роль в познании. М.: Изд. МГУ, 1979.

5. Лейтес Н. С. Об умственной одаренности. М.: Прос, 1960.

6. Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. М.: Педагогика, 1971.

7. Матюшкин А.М. Загадки одарённости. М.: Школа-пресс,1993.

8. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности. Моляко В. А. // Вопросы психологии. № 5, 1994, с. 86-95.

9. Рубинштейн С.Л., Основы общей психологии. В 2 т., т. 2, М.: Педагогика, 1989.

10. Теплов М. Б. Избранные труды. В 2 т., т. 1, М.: Прос, 1971.

11. Эфроимсон В. П. Загадка гениальности. М.: Знание, 1991.

12. Бодалев А.А. Об одаренности человека как субъекта общения // Психология. – 1999. – №1. 13. Ковяко О.В. Влияние социальной среды на развитие коммуникативной одаренности старших дошкольников // Псіхалогія. – 1998. – №1. 14. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. – Мн., 1984. 15. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Психология детей шестилетнего возраста. – Мн., 1999. 16. Лисина М.И. Проблемы отногенеза общения. – М., 1980. 17. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999 18. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук. – метод.посіб. / Наук. ред.. О.Л.Конопко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003, - 84 – 87 с. 19. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском воздасте. – М., 1985 20. Выготский Л.Д. Вопросы детской возрастной психологии: Собр. соч., - М., 1982. – Т.И. – с. 244-338 21. Запорожец А.В. Развитие социальных емоций у детей дошкольного возраста. – М., 1986 22. Костюк Г.С. Навчально-виховний процесс і психічний розвиток особистості. /За ред.. Л.Н.Проколієнко. – К., 1989 23. Лейтес Н.С. Способность и одаренность в детские годы. – М.: Педагогика, 1983 24. Маріпушкіна О.Є., Шубіна Г.В. Організація роботи з обдарованими дітьми в закладах освіти. Харків. Видавнича група «Основа». 25. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. - 2000. - №5. - С.8-13.

26. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К.: Дніпро, 1992. - Вип.32.

27. Барко В., Панок В., Лазаревський С. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі: Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2000. - 85 с.

28. Барко В., Тютюнников А. Як визначити творчі здібності дитини? - К., 19991. - С.79.

29. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів // Управління школою. - Харків, 2005. - 110 с.

30. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей (Батьківський катехізис, або Закони розумно-організованого сімейного виховання школярів) // Завуч. - 2004. - №22. - С.47-53.

31. Серапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа. - 2000. - №2. - С.3-5.

32. Сігітов О. Навчання і виховання обдарованих дітей // Початкова школа. - 1993. - №10.

ДОДАТКИ

Цікаві факти про обдарованість: У будь-якій науковій праці, що стосується обдарованості, можна знайти чимало цікавих прикладів. Наведемо деякі з них.

Філософ І. Бентам почав вивчати давньогрецьку мову ще до того, як навчився ходити, а в трирічному віці вже опанував граматику латинської мови. Г. В. Лейбніц завдяки батькові настільки розвинув свої навчальні здібності, що після смерті батька зміг у шестирічному віці самостійно продовжити освіту. Н. Вінер уже в трирічному віці говорив і читав трьома мовами.

А ось як маленький Ф. Гальтон характеризував свої навчальні досягнення: «Дорога Адель! Мені чотири роки, І я можу прочитати будь-яку англійську книжку. Я знаю напам'ять усі латинські іменники, прикметники й перехідні дієслова. І ще я знаю 52 рядки з латинської поезії. Я вмію додавати будь-які числа й множити на 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11. Я вмію трохи читати французькою й визначати час за годинником. (Френсіс Гальтон. 5лютого 1827р.)»

Цікаві факти зафіксували біографи щодо раннього прояву професійних нахилів.

Так, Т. Маколей розпочав свою кар'єру історика в шестирічному віці, написавши працю під назвою «Компендіум загальної історії» обсягом друкований аркуш. У Б. Франкліна до 17 років виявилися майже всі риси, що характеризували його в середині життєвого шляху: наукова цікавість, релігійна єресь, кмітливість, політична й комерційна проникливість, здібність до літературної творчості. Г. В. Лейбніц у 14-річному віці вже писав праці з логіки й філософії, зокрема склав «Алфавіт людської думки».

Чи є якась закономірність, що визначає ранні прояви розумової обдарованості й таланту?

Першим намагався відповісти на це запитання відомий англійський психолог Дж. Селлі. Наприкінці XIX ст. він опублікував працю під назвою «Геній і скороспілість», яка викликала значний громадський Інтерес. Невдовзі реферат цієї праці з'явився в журналі «Русское богатство». На основі аналізу великої кількості біографій видатних людей Дж. Селлі дійшов висновку, що за частотою випадків ранніх проявів окремі типи талантів розподіляються таким чином: на першому місці — музичні, слідом — таланти в сфері живопису й скульптури, літератури, історії й, нарешті, філософії та природознавства. В опублікованому рефераті не повідомлялося про причини саме такого розподілу. Але пояснення може бути таким: чим більшою мірою спеціальним є вид обдарованості, тим частіше зустрічаються його ранні прояви.

Дослідження Дж. Селлі були продовжені — вже на новій методичній базі — американським психологом Л. Терменом, а потім його ученицею К. Кокс. Докладно було вивчено біографії трьох тисяч видатних людей. За біографічними відомостями, група експертів визначала розумовий вік людини, а потім коефіцієнт інтелектуальності в 17 і в 24-26 років.

Зокрема, ретроспективно було визначено IQ Й. В. Гете, Дж. Ст. Мілля, Ф. Гальтона. У середньому IQ для 300 видатних людей становив 155 балів. Багато з них дістали оцінку 175, а дехто — 200 балів.

ТО ЩО Ж ТАКЕ "ОБДАРОВАНІСТЬ"?

Критерії обдарованості

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

1. Часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку.

2. У них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні.

3. Рано починають класифікувати і диференціювати інформацію, що надходить до них.

4. Із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підставах.

5. Мають великий словниковий запас. Із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття.

6. Можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них.