132719 (Психологічні особливості розвитку творчих здібностей у підлітковому віці)

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Творчі здібності школярів як психологічна проблема

1.1 Теоретичні засади розвитку творчих здібностей школярів підліткового віку

1.2 Зміст та форми поняття «творчі здібності»

1.3 Психологічні особливості школярів підліткового віку

1.4 Основні методики формування творчих здібностей у підлітків

Розділ 2. Психодіагностичні методики для дослідження творчих здібностей та творчого потенціалу школярів підліткового віку

2.1 Опитувальник креативності Джонса

2.2 Діагностика рівня невербальної креативності (творчих здібностей)

2.3 Самооцінка творчого потенціалу особистості

2.4 Діагностика особистісних творчих здібностей (Є.Є. Тунік)

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність роботи. Одним з найважливіших завдань психологічної науки на сучасному етапі розвитку є вирішення проблеми формування творчої особистості, адже розвиток у людей творчого способу мислення давно перетворилося у соціальну необхідність. Нові умови і перспективи розвитку суспільства, загальні тенденції науково-технічного й економічного прогресу висувають все нові й нові вимоги до підготовки підростаючого покоління, що стане в майбутньому запорукою успішного існування людської спільноти.

Але між розумінням проблеми і практичним втіленням у навчальному процесі спеціалізованих програм з розвитку творчих здібностей виникають труднощі, пов’язані насамперед з недостатньою визначеністю теоретичних питань, що врешті викликає значну кількість практичних ускладнень.

Питання про розвиток творчих здібностей дітей дошкільного й молодшого шкільного віку досить широко розроблялось у психолого-педагогічній літературі (Ю.З. Гільбух, В.М. Дружинін, А. Леві, В.О. Моляко, О.М. Матюшкин, Л.Ф. Обухова, Н.В. Хазратова та багато ін.), однак формуванню творчих здібностей у більш старшому, підлітковому віці належна увага не приділялась.

Підлітковий вік у певному розумінні є унікальним, адже багато складових психіки підлітка знаходяться в стадії активного формування. Підлітків відрізняє підвищена пізнавальна активність, розширення обсягу знань, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною творчою працею. Але головним є те, що саме в цьому віці відбувається інтенсивний розвиток логічного мислення (стадія формальних операцій, за Ж. Піаже), що визначальним чином впливає на всі інші пізнавальні процеси та інтелект у цілому. Суттєві зрушення відбуваються і в розвитку самосвідомості, відбувається активне становлення особистості. Усе це в комплексі є гарною базою для розвитку творчих здібностей.

Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми курсового дослідження: “Психологічні особливості розвитку творчих здібностей у підлітковому віці”.

Об’єктом дослідження є розвиток творчих здібностей в онтогенезі.

Предметом – особливості формування творчих здібностей у дітей підліткового віку.

Мета роботи – дослідити особливості розвитку творчих здібностей в підлітковому віці, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методики для визначення рівня творчих здібностей підлітків.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети визначено такі завдання дослідження:

• проаналізувати наукові праці з досліджуваної проблеми і узагальнити теоретичні засади формування творчих здібностей у дітей підліткового віку;

• на основі аналізу психологічної літератури розглянути основні підходи до проблеми творчих здібностей, їх діагностики й формування;

• визначити психологічні чинники, що впливають на розвиток творчих здібностей в підлітковому віці;

• розробити психодіагностичний комплекс для дослідження творчих здібностей та творчого потенціалу школярів пвдліткового віку.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення про єдність психіки і діяльності (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн); принцип детермінації та суб’єктивної активності в їхньому взаємозв’язку (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, Г. О. Балл, А. В. Брушлінський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн); принцип системного підходу в психології (Б. Г. Ананьєв, І. Д. Бех, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. А. Семиченко, О. В. Скрипченко та ін.); системно-структурний підхід до вивчення здібностей (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, Б. Ф. Ломов, В. М. М'ясіщев, А. В. Петровський, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадріков); принцип психолого-педагогічного сприяння становленню і розвитку особистості (Л. І. Божович, М. Й. Боришевський, В. В. Давидов, Г. С. Костюк, Н. Ю. Максимова, М. С. Неймарк, Т. М. Тітаренко, П. Р. Чамата, Н. В. Чепелєва, Д. І. Фельдштейн); принцип єдності теорії та практики психолого-педагогічного дослідження (Л. С. Виготський, О. К. Дусавицький, О. В. Запорожець, Г. С. Костюк, Б. Ф. Ломов, Г. В. Ложкін, С. Д. Максименко).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і експериментальних методів.

Зокрема застосовувався теоретичний аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення психологічної літератури з проблеми дослідження. Це дало можливість визначити ступінь розробленості проблеми.

У процесі проведення емпіричного дослідження, для аналізу результатів і одержання висновків використовувались такі методи: анкетування й тестування, у тому числі для діагностики рівня творчих здібностей використано тест креативності Джонсона, тест для діагностики рівня невербальних творчих здібностей, а також тест-самооцінку творчого потенціалу особистості, та тест на діагностику особистісної креативності (Є.Є Тунік).

Організація дослідження. Дослідження проводилось в три етапи на базі Рівненської загальноосвітньої школи №23 й охопило 26 осіб, а саме 14 дівчат, та 12 хлопців 8-А класу, зазначеної школи.

На першому етапі здійснено теоретико-методологічний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.

Другий етап спрямований на вирішення двох основних завдань: виявлення особистісних аспектів творчих здібностей підлітків за допомогою спеціально дібраного комплексу психодіагностичних.

Третій етап. На цьому етапі проводилися обробка й інтерпретація отриманих результатів, формулювалися висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:

• обґрунтовано теоретичні засади розвитку творчих здібностей школярів підліткового віку;

• визначено особливості психодіагносики рівня творчих здібностей підлітків.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблену методику психодіагностики творчих здібностей підлітків можна впроваджувати в діяльність шкільних психологів. Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних курсів “Психолого-педагогічна діагностика” для студентів майбутніх педагогів і психологів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні наукових робіт стосовно цієї проблематики, а також суміжних дисциплін.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 50 найменувань.

РОЗДІЛ 1. ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Теоретичні засади розвитку творчих здібностей школярів підліткового віку

Аналіз наукової літератури (Б.Ананьєв, Д.Богоявленська, О.Дяченко, К. Дункер, Г.Костюк, Н.Лейтес, О.Матюшкін, В.Моляко, К.Платонов, Я.Пономарьов, С.Рубінштейн Б.Теплов, В.Юркевич та ін.) [4], [23], [24], [25], [29], [33], [42], [39], [50] з досліджуваної проблеми дозволив визначити ряд суттєвих для курсової роботи положень про:

• здібності як індивідуально-психологічні особливості, що визначають міжіндивідуальні відмінності; це положення має виключне значення для діагностики творчих здібностей та визначення загального й індивідуального в їх виявленні і розвитку;

• здібності як індивідуальні особливості, що зумовлюють успішність певної чи кількох видів діяльності; у зв’язку з цим особливого значення набуває питання про якісні характеристики діяльності, в якій здібності виявляються, реалізуються і розвиваються;

• здібності як складне психічне утворення, що має компонентну структуру, оскільки: а) у процесі конкретної діяльності формуються не тільки відповідні загальні здібності, а й початкові елементи спеціальних здібностей до інших суміжних сфер; б) розвиток загальної (складної) здібності залежить від міцності, стійкості та різноманітності зв’язків між окремими компонентами її структури поряд з мірою її розвитку в цілому, у взаємозв’язку і взаємозалежності між ними;

• здібності як психічні якості, що „зосереджують у собі всю психологію людини” [36, 124] і не можуть розглядатись окремо від спрямованості, досвіду, психічних процесів, емоційних станів; це положення акцентує на творчому потенціалі особистості, на необхідності досліджувати творчі здібності особистості як в індивідуально-психологічному, так і в соціально-психологічному аспектах.

Теоретичний аналіз показав, що творча діяльність людини обумовлюється специфічною здібністю, яка отримала назву креативність. Креативність – це інтегративна, динамічна особистісна характеристика, що визначає здатність до творчості і є однією з умов самореалізації особистості. Її основним процесом є дивергентне мислення. Творчі здібності або креативність – явище багатокомпонентне, яке тісно пов'язане з особистісними і мотиваційними змінними.

Підходи до вивчення творчих здібностей, розглядаються переважно як когнітивний феномен із застосуванням кількісних методів їх вимірювання (Дж.Гілфорд, Ф.Баррон, Д.Заррінгтон, М.Уаллах, Е.Торренс, М.Холодна та інші). [48, 84] Творчі здібності — це здібність привносити щось нове у досвід, висувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або окреслення нових проблем, усвідомлювати недоліки, суперечності, формувати гіпотези. При цьому критеріями творчого мислення є швидкість, оригінальність, гнучкість, усвідомленість, фантастичність, прагнення до інтелектуальної новизни і т.д.

Водночас на основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених (В.Андрєєв, А.Богоявленська, В.Дружинін, В.Моляко, Я.Пономарьов та інші) [1], [4], [18], [19], [29] можна підкреслити, що прояв і становлення творчих здібностей є невіддільними від розвитку і розвиненості інших ознак особистості, серед яких дослідники виділяють: сміливість, незалежність суджень, схильність до заперечення звичного, оригінальність, розумову відкритість, чутливість до нового та незвичного, високу толерантність до невизначених ситуацій, ініціативність, інтенсивну пошукову мотивацію, схильність до самоактуалізації. У цьому контексті творчі здібності розглядаються як постійна і впевнена готовність особистості до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень у невизначених чи складних ситуаціях, позитивна пізнавальна активність.

На основі аналізу літератури і власного узагальнення проблеми можна визначити зміст поняття “творчі здібності”. Творчі здібності – це сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, які забезпечують успішність виконання творчої діяльності. Інтелект виступає своєрідною базою, що визначає прояв і розвиток творчих здібностей. Подальший їх розвиток не корелює прямо з розвитком інтелекту, а характеризується зростаючим впливом соціальних факторів, активності самого індивіда, його життєвого досвіду.

Трактування різними авторами поняття “творчі здібності” визначається їх підходами до пояснення природи даного феномена.

Усі підходи до розуміння творчості можна умовно розбити на чотири групи:

• дослідження продуктів творчої діяльності (Т. Амабайл, Ф. Баррон, Р. Вайсберг, Х. Грубер, Х. Гарднер, В. М. Дружинін, Ф. Джаксон і С. Мессік, Н. Перкінс, К. Сімонтон, К. Тейлор, П. Торранс, Д. Фельдман та ін.);

• дослідження впливу зовнішніх умов, насамперед соціальних (С. Д. Бірюков, А. М. Воронін, Е. Л. Григоренко, В. М. Дружинін, В. І. Кочубей, Р. Н. Ніколс, Т. Н. Тихомирова, В. І. Тютюнник, Д. В. Ушаков, Н. В. Хазратова);

• дослідження творчого процесу (Ф. Баррон, О. В. Губенко, К. Джорджтаун, Д. Дьюї, В. М. Козленко, П. Ленглі та Р. Джонс, В. О. Моляко, Я. О. Пономарьов, П. Торранс, Т. М. Третяк, З. Фрейд, Дж. Уоллес, П. К. Енгельмейер, П. М. Якобсон);

• вивчення особистості творця: залежність творчої продуктивності від інтелекту в цілому (Г. Айзенк, Д. Векслер, Р. Стернберг, Л. Термен, У. Уайсберг); від рис особистості, їх своєрідного набору і поєднання (Т. Амабайл і М. Коллінз, Г. Альтшуллер і І. Верткін, М. А. Блох, П. Вайнцвайг, Д. Дамма-Рой, Ж. Желад, К. Мартиндейл, Д. Маккинон, В. Освальд, І. П. Павлов, Р. Стернберг, Ф. Фарні, Н. Шикшейшміхалі, К. Г. Юнг, Х. Швет і багато ін.); дослідження “Я” (self, ego) у зв’язку з креативністю (Г. Айзенк, Ф. Баррон, Х. Гоу, Р. Кеттелл й ін.); творчість як важлива характеристика самоактуалізації (А. Адлер, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Сатір). [11, 27]

Проблема розвитку творчих здібностей особистості не зводиться до вироблення конкретних завдань, а має розглядатися у площині “особистість – соціальне оточення” [9, 31]. У зв’язку, дуже важливим є аналіз соціальної ситуації розвитку – місця особистості в системі соціальних відносин. Система соціальних взаємозв’язків тільки тоді стає ситуацією розвитку, коли її вимоги сприймаються особистістю як актуальні саме для неї. Соціальна ситуація розвитку впливає на розвиток не тільки творчих здібностей, а й ціннісних орієнтацій, певних знань, умінь, навичок, що необхідно враховувати при організації занять з молодшими школярами.