132628 (Сиблінгові позиції як поняття про порядок народження)

Зміст

Вступ

1. Поняття про порядок народження

2. Перші дослідження порядку народження

3. Емпіричні дослідження порядку народження

4. Вивчення порядку народження в руслі психоаналізу

5. Типи сиблінгових позицій

5.1 Первісток (найстарша дитина)

5.2 Єдина дитина

5.3 Друга (середня) дитина

5.4 Остання дитина (наймолодша)

6. Варіації порядку народження

Список використаних джерел

Вступ

Порядок народження — це не теорія виготовлення людей під копірку, яка свідчить, що всі первістки стануть поводитися лише так, а не інакше. Все, що може зробити порядок народження — це дати деякі ключі до розуміння певних особливостей поведінки то особистості людини, дати відповіді на багато актуальних питань.

Порядок народження не є "точною наукою". Варіації, такі як час народження дитини або стать, додають порядку народження суб'єктивний характер. Додаткові варіації, як, наприклад, цінності, що прищепляються дитині його батьками, які самі мають свій Власний порядок народження, — також відіграють роль. У будь-якій сім'ї порядок народження людини матиме колосальний вплив на те, ким ця людина стане в майбутньому.

Порядок народження дає можливість відчути себе індивідуальністю, прийняти та зрозуміти себе, допомогти при виборі професії та у бізнесі.

1. Поняття про порядок народження

Одна з частин головоломки, з яких складається індивідуальність і доля людини, — це його "позиція" в батьківській сім'ї, тобто наявність або відсутність братів і сестер (психологи називають їх сиблінгами) і порядок їх появи на світ.

Послідовник Фрейда Альфред Адлер першим виділив "порядкові позиції" — єдина дитина, старша в сім'ї, середня дитина, молодший з двох дітей, молодший з трьох і більшого числа дітей — і заявив, що відповідно до них люди розрізняються по своєму характеру.

На думку Адлера, порядок народження — основна детермінанта установок, супутніх стилю життя. Він стверджував, що, якщо у дітей одні і ті ж батьки і вони зростають приблизно в одних і тих же умовах, у них все ж немає ідентичного соціального оточення. Досвід старшої або молодшої дитини в сім'ї по відношенню до інших дітей, особливості впливу батьківських установок і цінностей — все це міняється в результаті появи в сім'ї наступних дітей і сильно впливає на формування стилю життя.

На підставі клінічних спостережень і теоретичних роздумів Адлер прийшов до наступних висновків.

1. Діти в одній і тій же сім'ї народжуються в різних життєвих умовах. Народжений другим потрапляє в іншу психологічну ситуацію в порівнянні з первістком.

2. Уявлення дитяти про себе і його аттитюди залежать від порядку народження.

3. Діти можуть захоплювати чужі родинні позиції. Так, якщо перша дитина в сім'ї страждає недоумством, то наступний за ним може узяти на себе роль первістка.

4. Суттєві відмінності у віці між сиблінгами зменшують суперництво між ними.

5. Порядок народження – не абсолютна детермінанта, це лише тенденція. Стиль батьківської поведінки, їх відношення до дітей не менш значимі для особового розвитку дітей.

6. При різниці у віці між дітьми більше трьох років можуть формуватися підгрупи, що роблять істотний вплив на порядкові позиції.

На думку Адлера, стиль життя дитини закладається у віці 4–5 років. В цей час у неї розвивається соціальне відчуття і гнучкість, які необхідні для адаптації і пристосування до вимог сім'ї і суспільства. Саме у цей період дуже важливо, яке місце займає дитина в родинній ієрархії.

2. Перші дослідження порядку народження

Одним з перших дослідників, який звернув увагу на те, що порядок народження є значимою характеристикою, був Ф.Гальтон. Ще в 1874 р. в роботі "Люди англійської науки. Їх природа і виховання" він відзначив, що первістки відрізняються від інших дітей в сім'ї – вони частіше виявляються видатними особистостями. Він показав це на прикладі членів Британського Королівського наукового товариства – з'ясував, що серед них непропорційно велика кількість первістків (99 з 180).

За результатами одного з досліджень, серед 855 вчених єдиними дітьми були 63 людини, первістками – 277. Всього в цій вибірці кількість єдиних і перших дітей досягає 40,6%.

Ці дані підтверджують ідею Ф. Гальтона про те, що першонароджені діти (разом з єдиними) відрізняються від інших дітей, вони мають певні переваги в своїх сім'ях, які сприяє тому, що вони досягають видатних успіхів в житті.

3. Емпіричні дослідження порядку народження

Д.Політ і Т.Фабло намагалися виявити механізми формування особистісних особливостей єдиних дітей.

Ними був проведений мета-аналіз більше 140 досліджень особистісних особливостей єдиних дітей з 1926 по 1985 р. Середній розмір вибірок – 2000 суб'єктів. Всі особистісні риси, що вивчаються в цих дослідженнях, були згруповані в 6 категорій: мотивація досягнення, характер (лідерство, домінантність, зрілість, гнучкість і ін.), особистий контроль (незалежність, локус контроль, імпульсивність), саморегуляція (самооцінка, емоційна стабільність, тривожність і ін.), соціабельність (екстраверсія, соціальна активність, популярність у однолітків), стосунки з батьками. Результати цього мета-аналізу показали, що єдині діти по особистісних характеристиках значимо не відрізняються від дітей,що мають сиблінгів. Єдиний аспект, в якому єдині діти декілька перевершують інших, – це мотивація досягнень.

На думку цих дослідників, ні наявність або відсутність сиблінгів, ні розмір сім'ї, ні порядок народження самі по собі не є детермінантами особистого розвитку. Основний чинник, що визначає особливості особи дитини – батьківсько-дитячі стосунки. З цієї причини єдині діти частіше виявляються успішнішими, ніж інші діти, оскільки батьки присвячують їм більше свого часу і увагу. В результаті у єдиних дітей формуються такі риси, як висока мотивація досягнень, здатність до самоконтролю.

Хелен Кох в другій половині 50-х років провела цілий ряд експериментальних сиблінгових досліджень в рамках проекту по вивченню зв'язків між особистісними характеристиками 5–6-річних дітей у двохдітних сім'ях і порядком народження, статтю та інтервалом між народженнями дітей. У її вибірці було близько 400 дітей, а також їх сиблінги. Вона аналізувала, як емоційні аттитюди, дітей, їх робочі звички, установки по відношенню до дорослих, вибір товаришів пов'язані з характеристиками їх сиблингів.

У одному дослідженні Кох розглянула деякі емоційні аттитюди дітей у зв'язку з характеристиками їх сиблінгів. Враховувався порядок народження, стать дитини, стать сиблінга, різниця у віці між дітьми. Ці характеристики були зіставлені з оцінками збудливості, сили емоційних реакцій, швидкості відновлення після емоційного розладу, стабільності настрою, фізичної активності, нервових звичок, здоров'я, соціальної тямущості, сензитивності, схильності до гніву, упевненості в собі, рішучості, життєрадісності, схильності виправдовуватися і ін., які були отримані від вчителів.

Всі діти були розбиті на 24 групи по 16 дітей в кожній. Розглядалися такі поєднання: хлопчик із старшим братом, хлопчик з молодшим братом, хлопчик із старшою сестрою, хлопчик з молодшою сестрою, дівчинка із старшим братом, дівчинка з молодшим братом, дівчинка із старшою сестрою, дівчинка з молодшою сестрою. Також враховувалася різниця у віці між сиблінгами – менше двох років, від двох до чотирьох років, від чотирьох до шести років.

Результати дослідження:

– Оцінка здоров'я старших дітей в різностатевих сиблінгових парах краща, ніж молодших дітей.

– Старші сиблінги виявилися упевненішими в собі, ніж молодші.

– Дівчата, що мають молодших сестер, виявилися нерішучішими, ніж ті, що мають старших сестер, якщо різниця у віці між ними була менше двох або чотирьох років.

– Першонародженні при різниці у віці з сиблінгом від двох до чотирьох років оцінені вчителями як більш схильні виправдовуватися, ніж інші діти.

– Діти з сиблінгом протилежної статі, який старший або молодший за нього на два-чотири роки, отримали більш високі оцінки за шкалою упевненості в собі, ніж діти з сиблінгом тієї ж статі.

– Дівчатка, що мають братів на 2–4 роки старших або молодших, рішучіші, ніж ті, що мають сестер.

– Активність хлопчиків позитивно корелює з різницею у віці між сиблінгами, у дівчаток такої залежності не виявлено.

– Виявлено, що діти, в яких є брат, менш сензитивні, ніж ті, у кого є сестра.

Кох, узагальнюючи отримані результати, приходить до висновку про те, що різниця у віці між сиблінгами грає певну роль. Наприклад, чим більша різниця у віці, тим вищі показники здоров'я і активності сиблінгів.

Діти, близькі за віком, отримують більш схожий батьківський підхід. Маленька різниця у віці сприяє прямішим сиблінговим інтеракціям. При більшій різниці сиблинговіе взаємовідношення більш опосередковані стосунками з батьками.

Цікава знахідка – діти з сиблінгами протилежної статі виявилися, в цілому, здоровішими, життєрадісними, упевненими в собі, активнішимими, рішучішими, ніж ті діти, які мають сиблінгів тієї ж статі. Вочевидь, свою роль тут відіграє суперництво між сиблінгами однієї статі. В сиблінгів різної статі менше підстав для конфліктів, у них різні сфери інтересів, більше друзів.

У іншій роботі на цій же вибірці Кох вивчала зв'язки між деякими установками (такими, як агресивність, ініціативність, допитливість, оригінальність, широта інтересів, ентузіазм, амбіції, відповідальність) і характеристиками сиблінгів. Були отримані цікаві результати. Зокрема, виявилось, що широта інтересів збільшується зі збільшенням різниці у віці між сиблінгами. Чим більше різниця у віці, тим більше інтересів сиблінгів знаходиться зовні дому. Крім того, на другу дитину робить вплив старший сиблінг, в якого з віком коло інтересів розширюється: молодший тягнеться за старшим.

Першонароджені діти виявилися допитливішими. Це пов'язано з тим, що первістки зазвичай більше орієнтовані на дорослих, більше з ними спілкуються. У дорослих – безліч різноманітних знань, інтересів, і вони із задоволенням заохочують дитину ставити питання і взнавати нове.

У цій же роботі було виявлено, що дівчатка, що мають молодшого брата, більш схильні до ревнощів, суперництва, агресивних реакцій, ніж дівчатка, які мають молодших сестер.

Кох пояснює це ти, що матері терплячіші до хлопчиків, що викликає у дівчаток ревнощі. Матері і, в деякій мірі, батьки схильні захищати молодших братів від старших, що також впливає на взаємини і особистісні характеристики сиблінгів.

Вплив старшого сиблінга на молодшого залежить від різниці у віці. Так, молодший брат сестри, яка старша за нього на 4–6 років, може мати проблеми із статевою ідентифікацією.

Перед його очима – жіноча модель, оскільки він переважно спілкується з жінками – з матір'ю і старшою сестрою. Кох пише, що, згідно теорії Фрейда, батько сприяє дочці, а не синові, тому приділяє йому менше уваги. По відношенню до брата старша сестра домінантна, ревнива, дбайлива. Мати ставиться до нього м'якше, ніж до старшої дівчинки, балує його і потурає у всьому, оскільки він – хлопчик, до того ж, молодший. В результаті, хлопчик стає пасивним, переживає почуття неповноцінності.

Хлопчики, що мають старшого брата з великою різницею у віці, в порівнянні з тими, хто має старшу сестру, відрізняються великим ентузіазмом, амбіціями, агресивністю, наполегливістю і широтою інтересів. Старший брат допомагає молодшому в його статевій ідентифікації, що сприяє зменшенню причин для конфліктів між ними.

Отримані і статеві відмінності: дівчатка, як і очікувалося, виявилися відповідальнішими, наполегливішими і організованішими. В даному випадку спостерігається вплив різниці у віці. Коли дівчинка старша за свого сиблінга менше, ніж на два роки, вона більш ініціативна і домінанта, ніж хлопчик в тій же сиблінговій позиції. Це пояснюється тим, що дівчатка схильні ідентифікувати себе з матір'ю, а хлопчики – ні.

Шуберт і Вагнер досліджували дітей з багатодітних сімей. Вони обстежували 229 хлопчиків і 248 дівчаток – старшокласників і 117 хлопчиків перехідного віку з сімей різного розміру. Виявилось, що діти з великих сімей в підлітковому віці є стабільнішими: вони не демонструють ознак вікового дисбалансу. У цій роботі були отримані відмінності в особоистісних характеристиках дітей залежно від порядку народження. Наприклад, у старших дітей в сім'ях більша вірогідність неврастенічних розладів, в середніх – параноїдальних.

Боссаро і Болл на вибірці з 64 сімей вивчали ролеві позиції дітей залежно від порядку народження. Дослідження продовжувалося 6 років. Було вивчено 879 дітей. Автори прийшли до висновку, що, чим більша сім'я, тим вища ролева диференціація і спеціалізація сиблінгів. Ролі вони розглядали як прояв спеціалізованої функції індивіда в сім'ї. Дитина в дуже ранньому віці бере на себе певну роль в груповому житті сім'ї. Інші члени сім'ї приймають його в цій ролі. Коли нова дитина приходить в сім'ю, вона потрапляє в ситуацію, де деякі рольові позиції вже зайняті, і вона визначає свою роль, виходячи з цього. Отже, дитина не вільна у виборі своєї ролі.

Було виділено вісім типових родинних ролей.

Перший тип – він присутній в кожній сім'ї – це відповідальна дитина. Вона наглядає за іншими сиблінгами, допомагає їм. Якщо це хлопчик, то він виступає як помічник батька або його заступник, якщо той відсутній. Якщо це дівчинка, то вона стає як би другою матір'ю молодшим дітям. Великі сім'ї в значній мірі тримаються на плечах старших дітей. Але є і багаточисельні виключення. Наприклад, коли старший син не може узяти на себе цю роль, оскільки він – улюбленець матері, або у нього конфлікт з батьком, і тоді він прагне рідко бувати удома. Також і старша дочка може бути безвідповідальною, вона може бути розпещеною батьковою улюбленицею, або знаходитися в конфліктних стосунках з матір'ю.