132613 (Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості), страница 4

2.2 Обґрунтування та опис методик дослідження самосвідомості особистості, обраних за проблемою дослідження

Опитувальник рівня суб'єктивного контролю (РСК) - особистісний опитувальник. Призначений для діагностики інтернальності / екстернальність. Розроблено на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера (Locus of control scale) і опублікований Є.Ф. Бажиним зі співавторами в 1984 р.

Рівень суб'єктивного контролю - узагальнена характеристика особистості, що впливає на формування міжособистісних відносин, способи розв'язання кризових сімейних і виробничих ситуацій і т. д. Відповідно до концепції локусу контролю (від лат. Locus - «місце, місце розташування») ті особи, які беруть відповідальність за події свого життя на себе, пояснюючи їх своєю поведінкою, здібностями, рисами особистості, володіють внутрішнім (інтервальним) контролем. І навпаки, людям, які схильні приписувати відповідальність за всі події зовнішнім чинникам (іншим людям, нагоді, долі і т. п.), властивий зовнішній (екстернальність) контроль. Будь-яка людина з локус контролю займає певне місце на континуумі інтернальність / екстернальність [2].

РСК складається з 44 тверджень, з якими обстежуваний може погодитися (+) або не погодитися (-). Для дослідницьких цілей передбачений відповідь за шестибальною шкалою -3, -2, -1, +1, +2, +3, в якій +3 означає «Повністю згоден», а -3 - «Зовсім не згоден». За допомогою РСК здійснюється вимір інтернальність / екстернальність за наступними шкалами:

1. Шкала загальної інтернальності (Іо) - високий показник по згой шкалою відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будь-якими значущими ситуаціями.

2. Шкала інтернальності в області досягнень (Ід) - високі показники за цією шкалою відповідають високому рівню суб'єктивного контролю над емоційно позитивними подіями і ситуаціями.

3. Шкала інтернальності в області невдач (Ін). Високі показники за цією шкалою говорять про розвинене почуття суб'єктивного контролю по відношенню до негативних подій і ситуацій, що проявляється у схильності звинувачувати самого себе у різноманітних неприємностях і стражданнях.

4. Шкала інтернальності в сімейних відносинах (Іс) - високі показники означають, що людина вважає себе відповідальною за події, що відбуваються в її сімейному житті.

5. Шкала інтернальності в області виробничих відносин (Ів) - висока Ів свідчить про те, що людина вважає свої дії важливим чинником організації власної виробничої діяльності, в що складаються відносини в колективі, у своєму просуванні і т. п.

6. Шкала інтернальності в області міжособистісних відносин (Їм) - високий показник Їм свідчить про те, що людина вважає себе в силах контролювати свої формальні і неформальні стосунки з іншими людьми, викликати до себе повагу та симпатію.

7. Шкала інтернальності стосовно здоров'я і хвороби (Із) - високі показники за цією шкалою свідчать про те, що людина вважає себе багато в чому відповідальною за своє здоров'я: якщо вона хвора, то звинувачує в цьому саму себе і вважає, що одужання багато в чому залежить від її дій.

Отримані результати виражаються в стенах і можуть бути представлені у вигляді профілю суб'єктивного контролю [14].

Автори РСК повідомляють про досить високі показники його надійності. Рекомендується використання РСК в клінічній психодіагностику, сімейних консультаціях, для вивчення ефективності соціально-психологічного тренінгу і групової психотерапії [2].

Методика виявлення самооцінки (на основі варіанту методики Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн) - дана методика розроблена на підставі методики виявлення самооцінки Т.В. Демба - С.Я. Рубінштейн. Випробуваному необхідно виписати із запропонованого списку будь-які 20 особистісних якостей, які, на його думку, найбільш часто зустрічаються в житті і в спілкуванні (напр., активність, балакучість, жадібність, життєрадісність, турботливість, пасивність тощо). Записувати їх можна в будь-якому порядку в другу графу таблиці в бланку. При цьому можна використовувати будь-які інші особистісні якості, що не ввійшли в даний перелік, але здаються важливими.

Потім випробуваному пропонують прочитати ще раз виписані слова і розглянути ці якості з точки зору їх соціальної корисності та прийнятності для суспільства. Кожну якість необхідно оцінити від 1 до 20 балів, а бали проставити в лівій колонці. Так, бал «1» виставляється навпроти тієї якості, яка найменше бажана і прийнята. Оцінки від 2 до 19 розташовуються відповідно до уявлень про те, наскільки корисні дані якості для суспільства. При цьому ні одна оцінка не повинна повторюватися.

Коли ця частина завдання виконана, ліву сторону бланка слід загнути, щоб цифри в подальшому не було видно.

Далі потрібно розглянути виписані якості з точки зору їх прийнятності та корисності особисто для випробуваного, і оцінити їх аналогічним чином. Для визначення самооцінки необхідно вирахувати коефіцієнт рангової корелляціі Ч. Спірмена. Результати від 0 до 0.4 означають занижену самооцінку. Люди з адекватним рівнем самооцінки потрапляють у проміжок від 0.4 до 0.7, а особи з завищеною самооцінкою - від 0.7 до 1.

«Автопортрет» - проективний рисунковий тест, який застосовується в цілях діагностики несвідомих емоційних компонентів особистості (самооцінка, актуальний стан і т.д.). Зображаючи себе, людина відтворює основні риси власних тілесних потреб і внутрішніх конфліктів.

Тест "Автопортрет" адаптовано Р. Бернсом (США, Інститут людського розвитку, м. Сіетл), який пропонував намалювати себе одного або з членами сім'ї, колегами по роботі. "Ви можете прийти додому, закричати або заплакати, - пише Р. Бернс, - але ви не можете це зробити на роботі. Все це відіб'ється у вашому малюнку" [25].

Р. Бернс трактує елементи, які можуть бути виявлені в автопортреті таким чином:

Голова. Малюнок великої голови зазвичай передбачає великі інтелектуальні претензії або незадоволеність своїм інтелектом. Малюнок маленької голови зазвичай відображає почуття інтелектуальної або соціальної неадекватності.

Очі. Великі очі на малюнку припускають підозрілість, а також прояв заклопотаності і гіперчутливості по відношенню до громадської думки. Маленькі або закриті очі зазвичай припускають самопоглинання і тенденцію до інтроверсії.

Вуха і ніс. Великі вуха припускають чутливість до критики. Акцент, зміщений на ніс, припускає наявність сексуальних проблем. Виділені ніздрі свідчать про схильність до агресії.

Рот. Виділений рот припускає примітивні оральні тенденції або можливу утрудненість з промовою. Відсутність рота означає або депресію, або млявість в спілкуванні.

Руки. Символізують контакт особистості з навколишнім світом, скуті руки припускають жорстку, обов'язкову, замкнуту особистість. Мляво опушені руки припускають неефективність. Крихкі, слабкі руки припускають фізичну або психологічну слабкість. Довгі, сильні руки припускають амбітність і сильну залученість в події зовнішнього світу. Дуже короткі руки припускають відсутність амбітності і відчуття неадекватності.

Ноги. Довгі ноги означають потребу в незалежності. Великі ноги - на увазі потреба в безпеці. Малюнок без ніг означає нестабільність і відсутність основи. Дезертири, наприклад, часто малюють людей без ніг [11].

Існує й інший варіант інтерпретації (інтегративно-оціночна). При аналізі малюнків виділяються ознаки зображення на основі яких всі малюнки можна об'єднати таким чином:

1) естетичне зображення - виконується особами, що мають художні здібності;

2) схематичне зображення - у вигляді особи, схеми тіла, бюста, намальованих в профіль і анфас; частіше до такого типу зображення тяжіють особи інтелектуального складу (мислителі, по І.П. Павлову), для яких важливо одержати найбільш загальні уявлення про явище; зокрема і деталі їх цікавлять у міру потреби;

3) реалістичне зображення – тобто з промальовуванням особою волосся, вух, шиї, одягу. Зазвичай так малюють люди, що відрізняються великою педантичністю, схильні до деталізації, аналітичного когнітивного стилю;

4) метафоричне зображення - людина зображає себе у вигляді якого-небудь предмету. Таке зображення виконують особи художнього складу, що володіють розвиненою фантазією уяви, творчими здібностями і, зрозуміло, відомою часткою почуття гумору;

5) "Автопортрет в інтер'єрі" - мабуть, до такого роду зображенню схильні особи що володіють здатністю до сюжетного опису, а також спрямованістю на зовнішнє предметне оточення;

6) емоційний автопортрет - людина намалювала себе в якому-небудь емоційному стані, часто шаржем або нагадує його. Мабуть, особистості, які володіють більш високою емоційністю рефлексують власний стан, схильні до такого роду малюнку. Причому емоції, які є актуальними в даний момент, можуть бути часто протилежними тій, яка зображується;

7) зображення пози або рухів - можливо, такий тип зображення властивий особам з виразними рухами захопленістю спортом, танцями і т. п.;

8) зображення автопортрета зі спини - замість особи малюється потилиця; зазвичай таке зображення властиве людям, що володіють суперечливістю у відношенні до інструкції, наприклад, експериментаторові і т. д., або при небажанні малювати обличчя і інші зображення [25].

2.3 Психологічній та статистичний аналіз результатів констатуючого експерименту

Для проведення констатуючого експерименту було сформовано вибірку респондентів. У вибірку увійшли 9 осіб, серед яких 7 жінок та 2 чоловіків віком від 17 до 19 років. Усі респонденти, окрім 8-го, на даний час є студентами 1-го курсу очного відділення ЛНАУ, факультету харчових технологій. Респондент № 8 є студентом 2 курсу, того ж факультету. Склад вибірки:

1. Пенькова Альона Андріївна, 17 р.;

1. Степаненко Надія Сергіївна, 17 р.;

2. Скіданова Альона Віталіївна, 18 р.;

3. Саламатіна Наталія Володимірівна, 18 р.;

4. Віслогузов Павел Михайлович, 17 р.;

5. Бело Клотільд-Лора, 18 р.;

6. Афанасьєва Юлія Володимірівна, 18 р.;

7. Євдокімова Юлія Олегівна, 18 р.;

8. Даніл, 18 р.

Першим етапом експерименту було проведення методики РСК Дж. Роттера (див. табл. 2.1). При детальному аналізі отриманих результатів можна зробити висновок, що розподіл випробуваних на інтерналів та екстерналів є нерівним, так як респондентів з низьким рівнем інтернальності більше, ніж з високим. Також цікавою є тенденція більшості приписувати відповідальність за досягнення, вдалі вчинки собі, у той час як відповідальними за невдачі більшість вважає оточуючих людей, та різноманітні обставини. Через те, що у експерименті узяли участь усього 2 чоловіка немає можливості зробити припущення щодо гендерного розподілу інтернальності. Також певної уваги викликає той факт, що за шкалою міжособистісних відносин майже усі (8 чоловік із 9) виявили інтернальну локалізацію. Вищезазначенні факти потребують більш серйозних досліджень, для виявлення можливих закономірностей розподілу рівня суб’єктивного контролю серед студентської молоді.

Таблиця 2.1

Результати дослідження за методикою РСК

Наступним етапом дослідження стало виявлення такої складової самосвідомості як самооцінка випробуваних, за допомогою варіанта методики визначення самооцінки Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Результати дослідження самооцінки за методикою Дембо - Рубінштейн

Виявилося, що рівень самооцінки розташовується рівномірно – так у рівних пропорціях представлені усі можливі варіанти. Але все ж можна зауважити, що людей з адекватною самооцінкою менше ніж з порушеною. Таким чином виявлена необхідність щодо широкого застосування методів формування адекватної самооцінки серед молоді, у навчальних закладах.