132337 (Дослідження мотиваційно-ціннісної сфери в юнацькому віці), страница 4

На базі загальної мотивації учбової діяльності (професійною, пізнавальною, прагматичною, суспільно-громадською і особисто-престижною) у студентів (втім, як і у школярів старших класів) з'являється певне відношення до різних учбових предметів. Воно обумовлюється:

а) важливістю предмету для професійної підготовки;

б) інтересом до певної галузі знань і до даного предмету як її частини;

в) якістю викладання (задоволеністю заняттями по даному предмету);

г) мірою трудності оволодіння цим предметом виходячи з власних здібностей;

д) взаєминами з викладачем даного предмету.

Всі ці мотиватори можуть знаходитися в різних відносинах один з одним (взаємодія або конкуренція) і мати різний вплив на навчання, тому повне уявлення про мотиви учбової діяльності можна отримати, тільки виявивши значущість для кожного учня всіх цих компонентів складної мотиваційної структури. Це дозволить встановити і мотиваційну напруженість у даного суб'єкта, тобто суму компонентів мотиву учбової діяльності: чим більше компонентів обумовлює цю діяльність, тим більше у нього мотиваційна напруга.

Важливість знання структури мотивації учбової діяльності особливо виразно виявляється при вивченні ефективності професійного навчання. У дослідженні А.А. Реана (1994) не було виявлене відмінностей у відношенні до вибраної професії у добре і слабо встигаючих ПТУ, що вчилися. Автор справедливо пояснює це тим, що загальноосвітні предмети ПТУ, що вчаться, не сприймаються як професійно значущі, тому і відношення до них у тих і інших однакове. Інші залежності були отримані у тому випадку, коли стали розглядатися успішність по спеціальних предметах і результати виробничої практики Тут відмінності у відношенні до професії стали істотними — на користь добре успішних учнів.

Аналогічні дані отримані і при вивченні процесу навчання у вузі (А.А. Реан, 1994; В.А. Якунін, Н.І. Мішків, 1980). Значна частина студентів переконана, що загальнонаукові і суспільно-освітні дисципліни не наближають, а видаляють їх від оволодіння професійно важливими знаннями і навиками. Невипадково і найбільший відсів студентів відбувається на перших курсах, при вивченні цих дисциплін.

Характерний, що чинник мотивації для успішного навчання виявився сильнішим, ніж чинник інтелекту. Успіхи в навчанні не виявили тісного і достовірного зв'язку з, інтелектом студентів (за даними М.Д. Дворяшиной, 1974, учбові успіхи по інтелекту можна прогнозувати у 56% дівчат і лише у 35% молодих людей), тоді як по рівню мотивації учбової діяльності «сильні» і «слабкі» студенти розрізнялися. Перші мають потребу в освоєнні професії на високому рівні, орієнтовані на отримання міцних професійних знань і практичних навиків. Другі ж в структурі мотиву мають в основному зовнішні мотиватори уникнути засудження, покарання за погане навчання, не позбутися стипендії і т.п.

Усвідомлення високої значущості мотиву учення для успішного навчання привело до формування принципу мотиваційного забезпечення учбового процесу (ПРО З. Гребінець, 1983). Важливість цього принципу витікає з того факту, що в процесі навчання у вузі сила мотиву учення і освоєння вибраної спеціальності знижується, що неодноразово наголошувалося в дослідженнях. За даними А.М. Василькова і С.С. Іванова (1997), отриманим при опитах курсантів військово-медичної академії, причинами цього є: незадовільні перспективи роботи і служби, недоліки в організації учбового процесу, побуту й дозвілля, недоліки виховної роботи. Ними ж показано, що вчаться, відрізняються самостійністю і схильністю до авторитарності і ригідності, виявляють істотніше зниження професійної спрямованості.

Мотивація навчання безробітних. Безробітні громадяни - це особлива соціальна група, позбавлена такій цінності, як робота, і пов'язаних з нею престижу, матеріального благополуччя, визнання. Це накладає відбиток на мотивацію їх поведінки, на мотиви здобування другої освіти в результаті вимушеної перекваліфікації. Вивчення цього питання І.М. Городецької (1998) показало наступне. В процесі професійного перенавчання найбільш значущими у безробітних є безпосередні мотиви учення (по класифікації М.Р. Рогова), тобто пізнавальні мотиви і мотиви розвитку особи. При цьому домінують мотиви розвитку особи, такі як прагнення розширити свій кругозір і ерудицію, прагнення підвищити свій загальнокультурний рівень. У блоці опосередкованих мотивів найбільшу значущість мають стимульні мотиви, такі як можливість самореалізації в професійному плані, професіоналізм викладачів і ін.

Виявлено, що на структуру мотивації учення безробітних роблять вплив освіта і вік. Для безробітних з середньою спеціальною освітою особливу значущість мають пізнавальні мотиви, що включають інтерес до предметів, що вивчаються, бажання підвищити свій соціальний статус і прагнення отримати глибокі професійні знання. У безробітних з вищою освітою більш виражені мотиви розвитку особи і мотиви досягнення.

Безробітна молодь характеризується сильною вираженістю мотивів розвитку особи, тоді як у людей середнього віку більш значущі пізнавальні мотиви, хоча мотиви розвитку особи займають друге місце і теж сильно впливають на мотивацію учення.[3,264]

Становленню мотивації професійного учення в студентському віці сприяє ряд особливостей студента: потреба в життєвому самовизначенні і зверненість планів в майбутнє, осмислення з цих позицій сьогодення; становлення соціальних мотивів громадянського обов'язку, віддача суспільству; тенденція до усвідомлення свого світогляду як сплаву соціальних і пізнавальних мотивів, орієнтації [Климов]. Зміна учбовій мотивації пояснюється потребою в самоусвідомленні себе як цілісній особі, оцінці своїх можливостей у виборі професії, в самоусвідомленні своєї життєвої позиції, необхідністю самообмеження як зворотної сторони самовизначення; становлення цілепокладення - перехід від передбачуваних перспективних цілей до реальних, ухвалення рішень, що стосуються не тільки себе, але і інших; інтересом до всіх форм самоосвіти; чітко вираженим виборчим характером мотивів і цілей під кутом зору вибору професії; стійкістю інтересів, їх відносній незалежності від думки тих, що оточують [14,96].

Саме у цьому віці активність в цілому носить переважно виборчий характер і виявляється нерозривно пов'язаною з розвитком здібностей, у тому числі і учбових [1,106].

Становлення мотивації навчання затруджене стійким інтересом до одних предметів з поганим засвоєнням інших предметів; незадоволеністю одноманітністю форм учбових занять, відсутністю творчих і проблемно-пошукових форм учбової діяльності. Негативно відбивається на формуванні і стійкості учбової мотивації негативне відношення до форм жорсткого контролю з боку викладача. Збереження ситуативних мотивів вибору життєвого шляху (наприклад, по аналогії з товаришем); і недостатня стійкість соціальних мотивів довга при зіткненні з перешкодами на шляху їх реалізації також не сприяють процесу зміцнення мотивів учення.

Діагностика відношення студентів Підготовка до учення і учбових предметів загальноосвітнього і професійного циклу показала, що в число нелюбимих предметів потрапляють дисципліни як професійного циклу, так і загальноосвітні, але необхідні надалі професійному навчанні. При цьому випробовувані приводять наступні доводи, що характеризують негативне відношення до предмету: не подобається, як викладає викладач, предмет нецікавий, не потрібний для подальшої роботи, не отримують задоволення при його вивченні і просто не цікаво, тобто студенти не усвідомлюють важливості вивчення предмету для подальшої професійної діяльності.

Аналогічно студенти приводять наступні доводи, використовувані при поясненні любові до предмету: потрібний для майбутньої роботи, предмет потрібно знати всім, примушує думати, цікаві окремі факти, отримують задоволення від його вивчення, хороші відносини з викладачем і викладач цікаво пояснює. При співвідношенні результатів дослідження по даній методиці з рівнем розвитку професійного самовизначення можна відзначити, що студенти з високим рівнем розвитку професійного самовизначення до улюблених предметів відносять предмети не тільки професійного циклу, але і загальноосвітнього, при цьому вони відзначають, що даний предмет примушує думати, вони отримують задоволення саме від процесу вивчення. З середнім рівнем розвитку професійного самовизначення студенти віддають більшу перевагу предметам професійного циклу, тому що вони необхідні в майбутній роботі і їм цікаві тільки окремі факти і особа самого викладача. У студентів з низьким рівнем розвитку професійного самовизначення основним критерієм при визначенні критеріїв любові до предмету є необхідність вивчення і хороші відносини з викладачем.

В процесі навчання в системі вищої професійної освіти, у студентів продовжують розвиватися широкі пізнавальні мотиви - інтерес до нових знань, подолання труднощів в ході їх добування. Інтерес до знань стає глибшим, зачіпає не тільки закономірності учбового предмету, але і основи наук [6,48].

Учбовий-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного і творчого мислення. Особливо яскраво це виявляється у учнів з високим рівнем розвитку професійного самовизначення. Хлопців і дівчат цікавить участь в наукових суспільствах, застосування дослідницьких методів на заняттях. Разом з тим їх привертають і шляхи підвищення продуктивності (результативності) пізнавальної діяльності, про що свідчить їх інтерес до допомоги про культуру і раціональну організацію розумової праці. Мабуть, в цьому віці можна говорити про появу єдності процесуальної і результативної мотивації учення. Слід зазначити, що дана єдність може спостерігатися і у студентів з середнім рівнем розвитку професійного самовизначення, проте тільки по відношенню до улюблених предметів. У студентів з низьким рівнем розвитку професійного самовизначення учбовий-пізнавальний мотив удосконалюється тільки під впливом майстерності або авторитету викладача.

Істотно розвиваються мотиви і способи освітньої діяльності. На цьому етапі навчання домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вибором професії і самовихованням. У студентів з високим рівнем розвитку професійного самовизначення ці мотиви і цілі викликають принципово нові способи освітньої діяльності, такі, як усвідомлення особливостей своєї учбової діяльності і особи; співвідношення їх з вимогами суспільства; оцінка цих особливостей і їх перетворення; пошук і вироблення нових способів пізнавальної діяльності; вироблення нових особових позицій; усвідомлення освіти як особливій діяльності; співвідношення завдань і способів учбової діяльності; розгорнений самоконтроль і самооцінка, що виражаються в самоплануванні і розумному самообмеженні своєї діяльності. На цьому етапі розвитку студента самоосвіта може зливатися з самовихованням. У них зростає у зв'язку з цим інтерес до таких форм учбових занять, де самоконтроль і самооцінку своєї учбової праці виконують вони самі, а не тільки викладач [8,76]. Мотиви і способи освітньої діяльності у учнів з середнім рівнем розвитку професійного самовизначення також домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вони усвідомлюють особливості своєї учбової діяльності, пов'язаної з професійним вибором, але їх учбова діяльність не направлена на вироблення нових способів, нових рішень. Оцінку і контроль учбової діяльності здійснює безпосередньо викладач. Студенти з низьким рівнем розвитку професійного самовизначення не замислюються над способами і прийомами своєї учбової діяльності.

В ході дослідження нами було встановлено, що провідними мотивами учення на всіх курсах, незалежно від вибраної спеціальності, є суспільні, професійні і науково-пізнавальні, вони зайняли перші місця в ієрархії мотивів. Це свідчить про те, що у переважаючої більшості студентів навчання в університеті пов'язане з прагненням задовольнити науково-пізнавальні інтереси, здобути освіту як необхідну передумову для професійної діяльності.

Таким чином, в період навчання студентів у вузі особливості учбової мотивації відображають рівень розвитку їх професійного самовизначення.[8,79]

Прослідкувавши розвиток різних мотивів в даному віці у студентів Південно-кавказського державного технічного університету (Півдкавгту), можна відзначити велику вибірковість пізнавальних мотивів, причому ця вибірковість продиктована не тільки безкорисливим інтересом до учбового предмету, але і вибором професії (що призводить іноді до зниження інтересу по всіх інших предметах). Підводячи підсумок, можна сказати, що розвиток виборчих пізнавальних інтересів є основою подальшого розвитку всіх спеціальних здібностей і професійного самовизначення.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

2.1 Методики проведення дослідження

Методика «Вивчення мотивів учбової діяльності студентів».

Методика запропонована А.А. Реаном и В.А. Якуніним. В даній методиці я досліджую мотиви учбової діяльності студентів, а саме, бажання студентів:

1. Стати висококваліфікованим фахівцем.

2. Отримати диплом.

3. Успішно продовжити навчання на подальших курсах.

4. Успішно вчитися, складати іспити «добре» і «відмінно».

5. Постійно отримувати стипендію.

6. Придбати глибокі і міцні знання.

7. Бути постійно готовим до чергових занять.

8. Не запускати вивчення предметів учбового циклу.

9. Не відставати від однокурсників.

10. Забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності.

11. Виконувати педагогічні вимоги.

12. Досягти пошани викладачів.

13. Бути прикладом для однокурсників.

14. Добитися схвалення батьків і оточуючих.

15. Уникнути засудження і покарання за погане навчання.

16. Отримати інтелектуальне задоволення.

Дослідження було проведено зі студентами 2-го курсу вищого навчального закладу. По результатам проведеного дослідження(див рис.2.1.), я можу зробити висновок, що головнім мотивом у досліджуваних мною студентів, є можливість отримати диплом, та стати високо кваліфікованим фахівцем. Отже, два протилежних лідируючих мотив, говорить про те, що група розділилась на тих хто прагне навчатись, та тих, кому потрібен лише кінцевій результат, тобто диплом. Далі, за результатами, придбати глибокі та міцні знання, що не може не тішити, адже цей мотив відстає від мотиву отримати диплом всього на 2 бали. Тобто, такий великий відсоток студентів, які прагнуть придбати саме знання, свідчить про правильну мотивацію студентів. Наступній по вагомості мотив, у досліджуваної групи це-забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності, що свідчить про те, що студенти також переймаються наскільки хорошими фахівцями вони будуть у майбутньому. Не останнє в списку також отримання інтелектуального задоволення, 13-ть з 28-ми студентів, прагнуть отримати задоволення від отриманих знать, що свідчить про істинне кохання до обраної професії. Десять студентів вибрали мотив добитися схвалення батьків та оточуючих, що свідчить про те, що цей відсоток студентів мотивує своє навчання перш за все бажанням батьків, щоб він тут вчився. Наступний по значимості мотив, це - успішно вчитися, складати іспити на «добре» та «відмінно». Ця група студентів прагне гарних оцінок значно більше ніж міцних знань, тому навряд чи їм вдасться стати гарними фахівцями. Однакова кількість студентів вибрала два наступні мотиви, це – постійно отримувати стипендію та не запускати вивчення предметів учбового циклу. Обидва мотиви не є найкращими при виборі навчального вузу, тому це свідчить, в першому випадку, що студенти навчаються тут заради грошей, в другому, що їм соромно бути гіршими ніж інші, тому вони прагнуть не запускати вивчення предметів. Перед останнє місце в нашій таблиці значимості мотивів займає не відставання від одногрупників, що також свідчить не про бажання навчатись, а про бажання не відставати, щоб уникнути критики як з боку викладачів, так и з боку одногрупників. И студенти цієї групи менш за все бачать своїми мотивами до навчання такі пункти як, успішно продовжити навчання на подальших курсах, бути постійно готовими до чергових занять, досягти пошани викладачів, та бути прикладом для однокурсників. Оскільки ці судження займають останнє місце, я роблю висновок, що студенти не мотивують своє навчання вище сказаними чотирма мотивами, що з одного боку є досить непоганим, адже, ці мотиви не є вирішальними в підготовці майбутніх професіоналів.

Отже, після проведення аналізу, результатів методики, я можу зробити такі висновки, що студенти даної групи розділились у мотивації навчання, тобто пів групи прагне навчатись, отримувати знання, інтелектуальне задоволення, стати високо кваліфікованими спеціалістами, продовжити подальше навчання, та в майбутньому допомагати людям, та мати пошану від оточуючих. А інша половина, навчається лише для того, щоб отримати диплом, стипендію, щоб отримати схвалення батьків та оточуючих, після закінчення вузу працювати де завгодно, тільки не по професії, та взагалі мені здається лише через престижність вибраної професії.