Хоча емпіричне вивчення лідерства почалося досить давно - перші крокі в цьому напрямі булі зроблені А. Бине і Л. Терменом ще на зорі нинішнього століття - структурний його аспект привернув увагу дослідників лише в 50 - і роки. Саме тоді Р. Бейлзу і Ф. Слейтору вдалося виділити дві фундаментальні лідерські ролі: роль ділового, інструментального лідера (the task leader) і роль експресивного, соціально - емоційного лідера (the social - emotional leader), а сам факт їх наявності дістав назву феномену ролевої диференціації лідерства. Було показане, що ці ролі пов' язані з різними аспектами групового функціонування : роль інструментального лідера включає дії, спрямовані переважно на рішення поставленої перед групою задачі, а роль емоційного лідера припускає дії, що відносяться в основному до сфери внутрішньої інтеграції групи.

Проте, незважаючи на те що уперше ролева диференціація лідерства була виявлена в лабораторному експерименті і в подальшому також була предметом лабораторного вивчення, вона виступила і як факт реальної дійсності, що спостерігався в реальних, нелабораторних групах. Остання обставина, на жаль, ніяким чином не вплинула на інтерпретацію природи цього феномену: пояснювальні схеми західних авторів, що мали своєю основою лише дані лабораторного експериментування, як ми побачимо далі, навіть натяки на якісь признаки екологічної валидности конструктів, що пропонувалися.

Пізніші дослідження структури групового лідерства, виконані, зокрема, вітчизняними психологами і педагогами, дозволили виявити деякі нові її аспекти. По-перше, йдеться про збільшення списку лідерських ролей у зв'язку з обліком різноманіття ситуацій життя групи. Так, Л.И. Уманським і його співробітниками описані наступні ролі: лідер - організатор, що здійснює функцію групової інтеграції; лідер - ініціатор, задаючий тон в рішенні групових проблем; лідер -генератор емоційного настрою (аналог ролі емоційного лідера); лідер -ерудит (одна з ролей інтелектуального лідера); лідер емоційного тяжіння (відповідає "Социометричній зірці"); лідер -майстер, умілець (тобто фахівець в якомусь виді діяльності).

Інший аспект структури лідерства, що виразно виступив в педагогічних роботах, пов'язаний з виділенням ролей лідерів мікро-груп, що виникають у рамках і умовах первинного учбового колективу на основі взаємних симпатій його членів. Як показують дослідження, лідери мікрогруп авторитетні не лише у своїх психологічних групах, але можуть чинити значний вплив на увесь колектив. Останнє можливо у тому випадку, коли в колективі виділяється лідируюче угрупування, що грає важливу роль у формуванні в ньому певної громадської думки, емоційного настрою.

Відмічені вище структурні особливості групового лідерства отримали віддзеркалення і у ряді досліджень спортивних психологів. Так, підкреслюється наявність в ігрових спортивних колективах (баскетбольних, волейбольних, гандбольних, ватерпольных) ролей.[6, 24-30]

Трактування причин ролевої диференціації лідерства в зарубіжній літературі

Як вже говорилося, качан вивчення ролевої диференціації лідерства належить лабораторними експериментами Р. Бейлза і Ф. Слейтера. Дослідники працювали з малими дискусійними групами чисельністю від 3 до 6 чоловік, в яких був відсутній який-небудь лідер. Заподій виникнення двох різних лідерських ролей убачалися Р. Бейлзом і Ф. Слейтером в наступному. Вважалося, що членуй групи вносять неоднаковий вклад до рішення групової задачі, і суб' єкт, найбільш активний в цій діяльності, стає інструментальним лідером. Усвідомлення членами групи нерівності своєї участі в рішенні задачі приводили, на думку авторів, до того, що інструментальний лідер починає сприйматися ними як джерело напруги і фрустрації. Проте, маловірогідно, що лідер в рішенні задачі зможе ефективно вирішити міжособові проблеми, що виникли, група висуває на цю роль іншого свого члена. Так з' являється экспрессивний або соціально-емоційний лідер.

Надалі інтерпретація Бейлза-Слейтера була піддана деякій критиці зарубіжними дослідниками. Зокрема, висловлювався сумнів відносно того, чи буде диференціація, що так виразно спостерігалася в лабораторних експериментах, в такій же мірі мати місце в природних, нелабораторних ситуа-циях, оскільки в них чинник мотивації діяльності виступає набагато сильніше, ніж в лабораторії, і, отже, прояв ворожості по відношенню до найбільш ефективного в рішенні задачі члена групи навряд чи буде настільки значним. Тому в природних ситуаціях можна чекати набагато слабкішого прагнення до диференціації лідерських ролей порівняно з лабораторним середовищем. Крім того, П. Секорд і К. Бекман припустили, що ролева диференціація повинна мінятися в прямій залежності від міри успішності дій за рішенням завдання. Чим менше задоволення отримують членуи групи від роботи над завданням і чим більшіу них затритив процесі цієї роботи, тим вірогідніша концентрація різних функцій у різних осіб.

Останніми роками інтенсивне дослідження ролевої структури лідерства зроблене П. Берком. Хоча експериментування проводилося в лабораторних умовах, Берк, враховуючи критику на адресі концепції Бейлза - Слейтера, спробував певним чином її модифікувати. Основним в його підході є поняття "Легитимація діяльності за рішенням завдання" ("the legitimation of task activity"), коли один з членів групи включається з неї, це не повинне викликати протидію інших членів групи. Берк вважає, що чинник "легітимації деяльності за рішенням завдання" є посередником між неоднаковим вкладом членів групи в рішення задачі і розвитком ролевої диференціації. За допомогою спеціально розробленої інструкції в експериментах створювалися умови високої і низької легітимації. У умовах високойї легітимації членуй групи спонукали діяти активно і злагоджено, в умовах низької легітимації таке спонукання бувло відсутнім. Подібна операционализация поняття "Легітимація діяльності за рішенням завдання" дозволяє розглядати умови високої і низької легітимації як фактично різні рівні мотивації членів групи. Згідно з отриманими даними, нерівність участі в діяльності за рішенням завдання веде до виникнення особливих спеціалізованих інструментальних і соціально - емоційних ролей в умовах низької легітимації діяльності, проте подібна диференціація відсутня в умовах високої легітимації. Інший вивід, до якого прийшов Берк, свідчить, що в умовах низької легітимації діяльності інтенсивна доля інструментального лідера у виконанні завдання редукує його соціально-емоційну активність; у умовах високої легітимації експресивна діяльність інструментального лідера редукції не піддається.[2, 257-268]

РОЗДІЛ.2. ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Підлітковий вік - період життя людини від дитинства до юності в традиційній класифікації (від 11-12 до 14-15 років). У цей найкоротший по астрономічному годині період підліток проходити великий шлях у своєму розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою і з іншими, через зовнішні зриви і сходження він може знайти почуття особини.

У сучасному інформаційному суспільстві прагнення підлітка до статусу дорослого - мрія малодоступна. Тому в цьму віці підліток знаходить не почуття дорослості, а почуття вікової неповноцінності. Підліток психологічно потрапляє в залежність від предметного світу як цінності людського буття. Живучі у предметному світі з моменту появи на світ, змалку освоюючи його по функціональному призначенню і естетичній значимості, підліток починає фетишизувати цей світ. Завдяки тому що він входити в підліткові співтовариства, які представляють собі через властиві годині і віку знакові системи, підліток перетворюється на споживача: споживання розмов стає змістом його життя. Саме через властиві підлітковій культурі мові відбувається регулювання стосунків усередині вікових груп. Для підлітка важливо володіти певним набором слів, щоб підтримувати відчуття власної.

Сьогодні, коли з'являється тенденція услід за так званими розвиненими країнами до перетворення на суспільство споживання, споживчі апетити підлітків невимовно зростають.

Звичайно, речі - місце існування, умова духовного і фізичного розвитку, бажана і необхідна власність. Проте суспільство споживання пропонує увазі підлітка вибір і регулярне оновлення маси речей, які не можуть взяти участі в його розвитку і зовсім не обов'язкові для його благополучного буття.

Сучасний підліток підпадає великою мірою під впливову дію спонукаючої реклами, речовій потребі, що поневолила, пригнічуюча дія дарів; під знакові маніпулювання свідомістю через так звані жестуальні предмети.

У сучасному світі речі можуть статі розбещенням підлітків з багатьох причин : 1) ставши основною цінністю, спонукаючою мотивацію і уявлення про повноту життя; 2) ставши фетишем, перетворюючим в раба розмов; 3) поставивши в залежність від дарувальників і спонукаючи тим самим до заздрості і агресії.

Сучасний "підлітковий бізнес" не лише не вирішив проблеми "Підліток у світі речей", але по-своєму поневолив підлітка.

Підлітковій вік - період, коли підліток починає по-новому оцінювати свої стосунки з сім'єю. Прагнення знайти собі як особа породжує потребу у відчуженні від усіх тихий, хто звично, з року в рік чинив на нього вплив, і в деру чергу це відноситься до батьківської сім'ї. Відчуження по відношенню до сім'ї зовні виражається в негативізмі - в прагненні протистояти будь-яким пропозиціям, судженням, почуттям, на кого спрямовано відчуження. Не-гативизм - первинна форма механізму відчуження, і вона ж є качаном активного пошуку підлітком власної унікальної сутності, власного "Я".

Прагнення усвідомити і розвинути свою унікальність, ті почуття пробуджується в особі вимагають від підлітка відособлення від сімейного "Ми", що досі підтримувало в ньму почуття захищеності традиціями і емоційною спрямованістю на нього. Проте реально знаходитися наодинці зі своїм "Я" підліток ще не може. Він ще не здатний глибоко і об' єктивно оцінювати самого себе; він не здатний наодинці з'явитися перед світом людей як унікальна особистість, якою він прагне стати. Його втрачене "Я" прагне до "Ми". Але цього разу це "Ми" ("Ми - група", У.Г. Самнер) складають однолітки. Підлітковій вік - це період, коли підліток починає цінувати свої стосунки з однолітками. Спілкування з тими, хто має такий же, як у нього, життєвий досвід, дає можливість підліткові дивитися на себе по-новому. Прагнення ідентифікуватися з собі подібними породжує таку ціновану в загальнолюдській культурі потребу в друзях. Сама дружба і служіння їй стають однією зі значущих цінностей в підлітковому віці. Саме через дружбу підліток засвоює риси високої взаємодії людей: співпраця, взаємодопомога, взаємовиручка, ризик заради іншого і тому подібне. Дружба дає також можливість через довірчі стосунки глибше пізнати іншого і самого себе. При цьому саме в підлітковому віці чоло-століття починає осягати, як глибоко (а іноді і непоправно для дружби) ранить зрада, що виражається в розголошуванні довірчих одкровень або у зверненні цих одкровень проти самого друга в ситуації запальних суперечок, з'ясуванні стосунків, сварок. Дружба, таким чином, не лише учить прекрасним поривам і служінню іншому, але і складним рефлексіям на іншого не лише у момент довірчого спілкування, але і в проекції майбутнього.

Дружба в підлітковому віці, так само як і спілкування в групі, завдяки прагненню підлітків до взаємної ідентифікації підвищує конформність у взаєминах. Якщо підлітки в сім'ї негативисты, то в середовищі однолітків вони нерідко конформісти. Правда, цей конформізм групового спілкування може дуже швидко змінитися на взаємний негативізм, але все-таки конформізм переважає.

Підлітковій вік при усій складності психологічних взаємодій з іншими людьми (дорослими і однолітками) має глибинну привабливість своєю спрямованістю на творення. Саме у підлітковому віці підліток націлений на пошук нових, продуктивних форм спілкування - з однолітками, зі своїми кумирами, з тими, кого любить і шанує. Прагнення до творення проявляється і у сфері освоюваних ідей і знань.

До інерції дитинства велика частина підлітків гостро реагує на свої сприйняття, пам'ять, мову, мислення і прагне надати їм блиск і глибину; вони переживають радість від залучення до пізнання; моральні цінності, якості особи (самостійність, сміливість, воля) також стають для них об'єктом самовиховання. Інтенсивно розумово працюючи і так же інтенсивно байдикуючи, підліток поступово усвідомлює себе як особа.

Підлітки прагнуть переосмислити те, що вони зробили предметом свого інтелектуального досягнення і, відчувши, видати і ствердити це як продукт свого власного мислення.

Підлітковий вік завдяки потребі пізнати себе (ідентифікація з власним "Я") і прагненню відкрити через постійні рефлексії свою вислизаючу суть позбавляє підлітка спокійного душевного життя. Тим більше що саме в підлітковому віці діапазон полярних почуттів надзвичайно великий. У підлітка палкі почуття, часом ніщо не може зупинити його в прагненні до обраної мети: для нього не існує в цю мить ні моральних перепон, ні страху перед людьми і навіть перед лицем смерті. Очі його викидають пламень пристрасті, погляд непохитний. Окрім власної мети - весь світ ніщо. Але йде порив. Марнотратство душевної і фізичної енергії не проходить дарма - ось він вже впав в заціпеніння, він в'ялий і бездіяльний. Очі його потухнули, погляд порожній. Він спустошений і, здається, ніщо не надасть йому сил. Але ще трохи - і він знову охоплений пристрастю нової мети.

Проте рефлексії на себе і інших відкривають в підлітковому віці глибини своєї недосконалості - і підліток йде в стан психологічної кризи. Суб'єктивно це важкі переживання. Але криза підліткового віку збагачує підлітка знаннями і почуттями таких глибин, про які він навіть не підозрював в дитинстві. Підліток через власні душевні муки збагачує сферу своїх почуттів і думок, він проходить важку школу ідентифікації з собою і з іншими, уперше опановувавши досвід цілеспрямованого відособлення. Усе це допомагає йому відстоювати своє право бути особою.[10, 341-390]

Підлітковий вік пов'язаний з перебудовою организму дитини - статевим дозріванням. І хоча лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, межі цього періоду досить невизначені. Одні діти вступають в підлітковий вік раніше, інші - пізніше, пубертатна криза може виникнути і в 11, і в 13 років. Починаючись з кризи, увесь період зазвичай протікає важко і для дитини, і для близьких йому дорослих. Тому підлітковий вік іноді називають тривалою кризою.