130295 (Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками), страница 4

В. Сатир зазначає [16], що найбільш бажаним результатом сімейної терапії є не просто набуття досвіду спілкування, який сім’я може використовувати для подальшого розвитку, а й розуміння цього досвіду і конкретних прийомів, які використовував терапевт і члени сім’ї для гармонізації сімейних стосунків. З цією метою терапевт робить послідовний і детальний огляд психотерапевтичного процесу, виокремлюючи важливі стадії сімейних змін, засоби і можливості, необхідні членам сім’ї для подальшого розвитку. На цій стадії формуються також практичні навички побудови конструктивних сімейних стосунків.

На заключному етапі необхідно також приділити увагу укріпленню особистої ідентичності членів сім’ї. У випадку виникнення в родині нових проблем, з якими вони не можуть справитися, психолог надає можливість ще однієї чи кількох зустрічей. При цьому йому слід відвести собі роль консультанта. Якщо члени сім’ї сприймають його в цій ролі, їм буде простіше звернутися до нього по допомогу в майбутньому. І навпаки, якщо у членів сім’ї складеться враження, що чергове звернення до спеціаліста сприйметься як свідчення їх некомпетентності, їм потрібно буде прикласти більше зусиль, щоб знову звернутися до нього. Психолог повинен дати зрозуміти, що таке звернення буде розцінено їм цілком нормально.

Отже, на закріплююче-результативному етапі психологу важливо враховувати наступні положення. По-перше, слід запропонувати присутнім поділитися позитивними і негативними враженнями від психокорекційної роботи. Це дозволяє дізнатись про те, які моменти були найбільш успішними, а які – найменш або навіть були пов’язані для членів сім’ї з розчаруваннями. При цьому є бажаним, щоб їх розповідь про свої враження була деталізована і дозволяла побачити реакції інших.

По-друге, варто спробувати оцінити зміни, що відбулися з кожним учасником психокорекції, і як це вплинуло на взаємини всіх членів сім’ї.

По-третє, на заключному етапі сімейної психокорекції слід визначити, наскільки ефективно сімя тепер справляється з своїми проблемами. І наприкінець, варто дати зрозуміти членам сім’ї, що вони мають можливість в майбутньому знову звернутися до психолога для того, щоб обговорити будь-які питання, що можуть виникнути в них після завершення психокорекційної роботи.

Додаток № 1

Розробка конкретної корекційної програми (свободної)

Отримана інформація: Першою звернулася до психолога мати, яка скаржилася, що останнім часом не може нічого вдіяти з власною 12-річною дитиною. Вона розповіла, що син тримається відчужено, переважно мовчить, а будь-які запитання чи зауваження призводять до агресивних випадів з його боку. Останньою краплиною була втеча підлітка з дому на декілька днів. На першу зустріч була запрошена вся родина (мати, батько та син). Під час діагностичного етапу (спостереження, бесіда, метод «Незакінчених речень», тест «Підлітки про батьків» та ін.) склалося враження про досить благополучну родину, члени якої, однак, мають чималі труднощі в процесі міжособистісної взаємодії, особливо між батьками та дітиною. Неможливість взаєморозуміння після багатьох невдалих спроб з боку хлопчика призвела до відчуження підлітка в той момент, коли найбільш всього потребував розуміння та підтримки з боку батьків. Втеча з дому виявилась відчайдушною спробою знайти в колі товаришів те, чого не вистачало вдома. Це враження було яскраво підтверджено наприкінці зустрічі палкою «сповіддю» хлопчика, який відчув, що нарешті може бути почутим. Перед тим, як залишити корекційний кабінет, члени сім’ї отримали домашнє завдання – спробувати кожен вечір (а якщо буде змога, то і вдень) спілкуватися через листування, про що необхідно кожен день звітувати в спеціальному щоденнику (кожен в своєму).

Психокорекційна програма

Мета: Покращення зваємовідносин в сім’ї.

Задачі: Позбавлення агресивних проявів поведінки підлітка, засвоєння членами сім’ї навичок ефективної комунікації, розвиток вміння відкрито обговорювати наявні питання та вільно висловлювати свої почуття.

Тактика проведення: Групова робота.

Позиція психолога: Партнерська.

Методики та техніки: Спостереження, бесіда, сімейна дискусія, рольова гра, тест Розенцвейга, домашні завдання, ведення щоденника та ін.

Загальний час: 1,5 місяця (6 зустрічей).

Частота зустрічей: 1 раз на тиждень.

Тривалість зустрічей: 1,5 години (90 хвилин).

Орієнтовний план 2-ї зустрічі:

1. Створення сприятливої, доброзичливої атмосфери – 10 хв.

2. Обмін враженнями від виконання домашнього завдання (висловлюється кожен). Дискусія про переваги та недоліки сімейного листування – 20 хв.

3. Програвання ситуацій вибору (довільний вибір теми типу «Наступні вихідні – театр чи «пікнік» у лісі?».

Обговорення основних моментів та аналіз помилок – 20 хв.

1. Програвання ситуацій вибору, виконуючи ряд положень (уважно слухаю інших, не перебиваю, повторюю своїми словами точку зору іншого і лише потім – доводжу свій погляд, уникаю підвищення голосу тощо). Обговорення: які зміни з’явилися в процесі дискусії? Чи легше було домовитись? Що на це вплинуло? Обмін враженнями – 20 хв.

2. Сумісне вироблення основних прийомів при обговорення будь-якого питання. Домашнє завдання – закріплення вироблених прийомів у повсякденному житті, про що звітувати в щоденниках – 10 хв.

3. Враження від проведеної зустрічі (зворотній зв’язок). Що сподобалось? Побажання на майбутнє – 10 хв.

Орієнтовний план 3-ї зустрічі:

1. Враження від виконання домашнього завдання. Розповісти про 3 найбільш цікаві ситуації останнього тижня. Акцент на позитивних досягненнях – 15 хв.

2. Індивідуальне (не спілкуючись між собою) проходження тестуРозенцвейга (вибірково 5-7 ситуацій). Зачитування результатів. Згадати 5-7 аналогічних ситуацій з сімейного життя і розіграти 2-3 з них. Обговорення - 25 хв.

3. «Як ще можна вчинити?» Вибір 1 запропонованих фруструючих ситуацій типу «Розбита чашка з довгоочікуваною кавою». Кожен окремо записує 10-15 різних варіантів поведінки в даній ситуації від імені кожної дієвої особи. Зачитування варіантів. Дискусія про найбільш оптимальний спосіб поведінки, а також «Чи варто вміти побачити декіька варіантів вирішення проблемної ситуації, діяти «не так, як завжди»?» - 20 хв.

4. Програвання конфліктних ситуацій від себе, а потім від імені інших членів сім’ї. Грають почергово дві людини, третя – «сторонній спостерігач» - відмічає та записує позитивні та негативні сторони, аналізує. Зміна ролей. Обмін враженнями (думки, почуття). Вміння подивитись на ситуацію очима іншої людини – 15 хв.

5. Сумісне вироблення основних принципів ефективного розв’язання конфліктних ситуацій на основі типових помилок з виконання минулого завдання. Домашнє завдання – втілення вироблених принципів в повсякденному житті, ведення щоденників – 10 хв.

6. Обмін враженнями про зустріч. Побажання на майбутнє – 5 хв.

План наступних зустрічей розробляється у відповідності з проходженням попередніх.

Висновок

В теоретичній частині даної роботи зазначені особливості стилів сімейного виховання та причини основних порушень дитячо-батьківських відноcин.

В наступних розділах розглядаються основні види порушень, спричинених неправильним вихованням та їх вирішення в процесі психокорекції. Досить докладно розглянуті основні етапи психокорекційної роботи. На першому етапі значна увага приділяється важливості першої зустрічі психолога з сім’єю, під час якої психолог формує перше враження про сім’ю та роботу з нею. Вперше зустрівшись з членами сім’ї, психолог передовсім повинен створити атмосферу безпеки та комфорту для всіх членів сім’ї, після чого розпочинається власне діагностика. З метою діагностики часто використовується бесіда, спостереження, а також тестові та проективні методики.

Зрозумівши особливості проблемної ситуації в сімї, психолог визначається з вибором корекційних методів, що найбільш відповідають вирішенню проблемної ситуації (це варто вказати в психокорекційній програмі), і розпочинається власне корекційний етап. На цьому етапі за допомогою використання різних методик (“Сімейна скульптура”, “Сімейна дискусія”, “Програвання ролей один одного”, “Домашні завдання” та ін.) психолог допомагає сім’ї вирішити наявні сімейні проблеми, а також навчитись вирішувати їх у майбутньому шляхом засвоєння членами сімї ефективних способів самостійного вирішення проблем. Важливо, щоб наприкінці роботи члени сім’ї оцінили успішне вирішення своїх старих проблем і зуміли підвищити свою здатність до вирішення нових.

В першій частині психокорекційної роботи з зазначеною сім’єю були зроблені перші кроки щодо вироблення у членів сім’ї навичок ефективної комунікації, оволодіння методами ведення дискусії, оптимального розв’язання конфліктних ситуацій.

На подальших зустрічах слід приділити увагу наступним моментам:

• Вироблення вміння вільно та відверто обговорювати будь-яку тему, важливу як для підлітка, так і для його батьків;

• Подолання міжособистісних бар’єрів в процесі взаємодії;

• Вироблення уважного ставлення один до одного, прагнення зрозуміти;

• Вміння помічати та заохочувати позитивні якості один одного, безумовне прийняття інших членів сім’ї;

• Розвиток навичок сумісного вирішення важливих питань, вміння поступатись своєю позицією у разі необхідності чи знаходити компромісне рішення;

• Підвищення зацікавленості батьків до психологічних особливостей підліткового віку, і як наслідок, - підвищення їх інформованості з приводу цього питання;

За умови досягнення запланованих завдань передбачається реальне покращення сімейних взаємовідносин в даній родині, вирішення наявних проблем та вироблення необхідних якостей для самостійного розв’язання проблемних ситуацій в майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алєксєєнко Т. Ф. Тенденції розвитку і класифікація батьківсько-дитячих стосунків в умовах сучасної сім’ї. // Збірник наукових праць Української Академії державного Управління при Президентові України / За заг. ред. В.М.Князєва, М.І. Пірен. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип. 1”А”. – 192 с.

2. Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2001. – 96 с.

3. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

4. Гозман Л. Я. Процессы межличностного восприятия в семье / Под ред. Г.М.Андреевой, А. И. Донцова // Межличностное восприятие в группе. – М.: Изд-во МГУ, 1981.

5. Захаров А. И. Психологические особенности диагностики и оптимизации взаимоотношений в конфликтной семье // Вопр. психологии. – 1981. - № 3. – С.58-68.

6. Кабанов М. М., Личко А. Е., Смирнов В. Н. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983.

7. Кроник А. А., Кроник Е. А. Психология человеческих отношений. – Дубна: Когито-Центр, 1998.

8. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалёва, В. В. Столина. – М.: Изд-во МГУ, 1987.

9. Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ «Сфера», 2001. – 512 с.

10. Основы психодиагностики / Под ред. А. Г. Шмелёва. – Ростов-н/Д: Феникс, 1996.

11. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как терапевт. – М.: Семья, 1993.

12. Психологічна допомога сімї: Посіб. / За ред. З. Г. Кісарчук. – К.: Вид-во Ін-ту соціології НАН України, 1988.

13. Психологические тесты / Под ред. А. А. Карелина: В 2 т. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – Т. 1. – 312 с.

14. Райгородский Д. Я. Психология семьи: Учебное пособие для факультетов психологии, социологии, экономики и журналистики. – Самара: Изд. Дом «БАХРАХ-М», 2002. – 752 с.

15. Сатир В. Вы и ваша семья. Руководство по личностному росту: Пер. с англ – М.: Эксмо-Пресс, 2000.

16. Сатир Вирджиния. Психотерапия семьи. – «Ювента», СПб., 1999, 284 с.

17. Семья в психологической консультации / Под ред. А. А. Бодалёва, В. В. Столина. – М.: Педагогика, 1989.

18. Столин В. В., Шмелёв А. Г. Семейные трудности: какие и почему? Задание для самоанализа // Семья и школа. – 1985. - № 3. – С. 18-21.

19. Фримен Д. Техники семейной психотерапии. – СПб.: Питер, 2001. – 284 с.

20. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2001. – 656 с.

21. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. Семейная психотерапия. Л., 1990.

22. Этика и психология семейной жизни. Под ред. проф. Н. П. Юркевича. Минск “Народная асвета”, 1989.