128997 (Взаємовідносини підлітків), страница 4

Під час аналізу результатів дослідження було виявлено, що учні по різному ставляться до тих чи інших питань. Відповіді учнів які виявилися позитивними по відношенню до класу та становлення повноцінного колективу були оцінені як позитивні, відповіді які не стосувалися класу, або відносин в ньому, були оцінені як нейтральні, а відповіді які описували позитивні сторони класу, отримали позитивні прагнення відносно побудови класного колективу оцінені позитивно.

Як бачимо позитивних відповідей набагато більше, ніж нейтральних чи негативних. Загалом учнів які висловили свою думку в більшій мірі позитивно в класі одинадцять, учнів які висували нейтральні ідеї, або в рівній кількості цих ідей, що унеможливлює відношення їх до групи з певною думкою, було двоє, учнів які проявляли негативні думки – п’ять. З якісного аналізу даних було виявлено, що учні бачать можливу перспективу для покращення розвитку взаємовідносин в класі, оскільки у відповідях вони пропонували ідеї по згуртуванню класного колективу, звертали увагу на події які об’єднують їх як класний колектив. Учні, подекуди, розуміють, що потрібно зробити, щоб клас став колективом наприклад нікого не обговорювати, не пліткувати не битися, не влаштовувати сварок, проводити більше виховних заходів. Учням подобається коли в класі всі дружать, все добре, всі миряться, спільні святкування днів народження та свят іменинників, проводження виховних заходів. Підліткам не подобається коли в класі бійки та сварки, коли класний керівник ставиться до них погано, коли когось обговорюють. Учні, на рівні своєї творчості, прагнуть до згуртування класного колективу і в цьому їм мають допомогти класний керівник та шкільний психолог.

На четвертому етапі дослідження учням була запропонована анкета з метою вивчення взаємин в класному колективі.

Умовні позначення: + позитивна відповідь на питання анкети; 0 нейтральна або посередня відповідь; - негативна відповідь.

Отже ми бачимо, що і в цьому дослідженні позитивні наміри учнів (47) перевищують число нейтральних (38) та негативних (23).

Якщо проаналізувати відповіді на окремі питання то можна побачити, що в більшості учнів досліджуваного класу мають в ньому друзів або близьких людей, а отже і клас можна назвати досить згуртованим хоча б на рівні окремих його членів. В другому питанні ми бачимо, що більша кількість учнів обрала одного учня класу з яким в неї виникають негаразди у міжособистісному відношенні, що на мою думку є нормальним. З наступного питання ми бачимо, що думки підлітків збігаються не часто, однак ж п’ять учнів які вважають, що думки класу і їхні особисті думки збігаються набагато частіше ніж вважає більшість класу. В наступному питанні учні, в більшості свого складу, дають позитивну відповідь на питання обговорення дозвільної діяльності. Більшість учнів оцінює взаємовідносини в класі як хороші. В останньому питанні учні, з перевагою в два вибори, проявляють самостійність у вирішенні складних ситуацій, так як відповіли, що тільки іноді радяться з приводу цих питань. За даним дослідженням можна оцінити рівень взаємин в класі як добрі.

Завершальним етапом дослідження стало спостереження. Під час спостереження за взаємовідносинами учнів у класі та за процесом формування класного колективу було виявлено, що під час навчання та на перервах учні активно спілкуються між собою, радяться з тих чи інших питань, обговорюють ті чи інші аспекти навчальної та дозвільної діяльності, спілкування проходить в доброзичливому дусі та на неформальному рівні в досить позитивних тонах. Разом вирішують питання про організацію оформлення стінгазет та участі в постановках виховних заходів. В конфліктні ситуації намагаються не вступати, коли ж вони виникають, намагаються всім класом їх вирішувати. Деякі учні класу намагаються домінувати над іншими, а деякі віддають їм керівні позиції, хоча явної боротьби за керівні позиції в класі не має. Іноді в ході спільної навчальної діяльності, учні вирішують певні питання самостійно, не керуючись колективною думкою, або спільними інтересами, проте частіше у навчальній та дозвільній діяльності вони вдаються до вирішення питань колективним шляхом. Отже можна стверджувати, що рівень згуртованості класу є досить не поганим.

Висновок

У останнє десятиліття розвитку психологічної науки проблеми колективу, здавалося б, втратили актуальність. Майже припинилися дослідження колективу і процесів, що відбуваються в ньому. Але на сучасному етапі ми бачимо, що без колективної ідеї, особливо в школі, не обійтися. Хочемо ми цього чи ні, але колектив має великий виховний потенціал. Саме через класний колектив учнями привласнюються суспільні цінності. Така оцінка ролі колективу знов зробила його вивчення актуальним.

У дослідженні було розглянуто з теоретичних позицій структуру, закономірності функціонування і розвитку взаємовідносин. Приділено серйозну увагу рівню сформованості міжособистісних відносин у класі. Коротко узагальнюючи все вищесказане, можна відзначити, що структуризація взаємовідносин в колективі можливі двома шляхами: по-перше на основі емоційних переваг, а, по-друге, через встановлення референтних відносин. Переваги виражають вибірковість вибору, референтні стосунки засновані на «значущості, що пов'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб» і є показником ціннісних орієнтацій особи. Іншими словами, хто привабливий для підлітка, той і впливає на формування його особистості. Практика показує, що в класі завжди одні діти є референтними для інших. Таким чином, однокласники впливають на розвиток один одного.

Якщо для виявлення структури класу вистачає соціометричного дослідження, то аналіз взаємовідносин в даному класі, можливий тільки з використанням модифікованих методів психологічних досліджень, що враховують різні аспекти становлення колективної свідомості.

У колективі складається особливе відношення до спільної діяльності і глибокі міжособистісні відносини. Все це виявляється в психологічному кліматі колективу. При порушенні спільної діяльності психологічний клімат може погіршати, і це стане помітним по взаєминах дітей.

В результаті психологічного дослідження, проведеного в 8 класі Малошкарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, було виявлено, що рівень сформованості класного колективу стоїть на досить високому рівні, а отже має великий виховний потенціал та перспективу для свого подальшого розвитку. Дослідження показало, що високий рівень розвитку класного колективу забезпечує повноцінне формування гармонійно розвиненої особистості.

Дослідження особливостей взаємовідносин в класному колективі може бути використання класним керівником та шкільним психологом для правильного формування в учнів розуміння необхідності спільної діяльності. Особливо в умовах сучасного суспільства коли колективізм відходить на задній план, а постає питання про формування індивідуальних рис особистості, проблема взаємовідносин підліткового колективу як можливості входження підлітка в суспільство потребує подальшого розвитку. Вчитель, класний керівник та шкільний психолог повинні розуміти, що значення класного колективу для підлітка дуже важливе, воно пов’язане з повноцінним формуванням його особистості, та становлення його в суспільстві як повноцінного його члена.

Список використаної літератури

1. Аникеева. Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. – М.,1983.

2. Введення в психологию / Под общ. ред. Петровського А.В. - М., 1996.

3. Донцов А.И. О понятии группы в социальной психологии //Социальная психология: Хрестоматия /Сост. Е. П. Белинськая, О. А. Тихомандрицкая - М,2003.

5. Драгунова Т. Старший подросток. – М., 1976;

6. Кон И.С. Открытие «Я».- М.,1978;

7. Коломинский Я.Л. Психология межличностных отношений в детском коллективе. – М., 1969.

8. Немов Р.С. Психология. У 3 кн. - М., 2003, Кн. 1;

9. Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развитие личности ребенка //психология подростка / сост. Ю.И. Фролов. – М., 1997

10. Петровський А.В. Психологическая теория коллектива. – М., 1979;

11. Синягин Ю.В. Динамика процесса коллективообразования // Вопросы психологии, 1992 № 1.

12. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович и.Я. Изучение личности учащегося и ученических. – М., 1988;