128997 (Взаємовідносини підлітків), страница 2

С хема 1.

Міжособистісна привабливість

(взаємні симпатії та притягання)

Міжособистісна непривабливість

(взаємні антипатії та відторгнення)

Спілкування має дві взаємозв'язані і взаємообумовлені сторони: спілкування в мікросередовищі (середовище особистості) і в макросередовищі, що має вирішальну роль.(9; 238)

Розвиток і становлення особистості є результат її взаємодії з середовищем. Деформація взаємин підлітка з людьми, що оточують його, визначає складність структури особистості підлітка і створює умови для асоціальної спрямованості поведінки.

1.4 Психологічна характеристика і особливості міжособистісних взаємин дітей підліткового віку

Міжособистісні взаємини учня з однолітками, що виникають стихійно або організовувані дорослими, мають виражені вікові соціально-психологічні характеристики.

Фаза індивідуалізації, характеризується уточненням і розвитком уявлень про самого собі – формуванням образу "Я". В порівнянні з початковою школою у дітей інтенсивно розвивається самосвідомість, розширюються контакти з однолітками. Участь в роботі різних громадських організацій, гуртків по інтересах, спортивних секцій виводить підлітка на орбіту широких соціальних зв'язків. Розвиток рольових взаємин поєднується з інтенсивним формуванням особистісних взаємин, які з того часу набувають особливо важливого значення.

Взаємини з однолітками стають більш вибірковими і стабільними. При збереженні високо цінованих властивостей "хорошого товариша" підвищується роль етичного компоненту у взаємооцінках. Морально-вольові характеристики партнера стають найважливішою підставою переваг. Статус особи понад усе пов'язаний з вольовими і інтелектуальними властивостями учня. Високо оцінюються однолітки, яких відрізняють готовність і уміння бути хорошим товаришем. Доброта, як і в початковій школі, залишається одним з провідних підстав міжособистісного вибору.

Як популярні, так і непопулярні школярі відрізняються по рівню соціального розвитку особистості. Перші демонструють зріліші підходи до аналізу конфліктів. Вони аналізують ситуації досить об'єктивно і розглядають їх навіть декілька відчужено. Сприйняття подій у непопулярних обмежене рамками конкретної конфліктної ситуації. Вони або йдуть від рішення, або, орієнтуючись на миттєвий результат, не замислюються про наслідки зроблених ними дій. (6; 37)

Загострена потреба в індивідуалізації особистості у поєднанні з максималізмом в оцінках тих, що оточують, які теж прагнуть знайти і продемонструвати свою індивідуальність, може ускладнювати процеси групового розвитку. "Індивідуалізація породжує напружену потребу, яка була б одночасно саморозкриттям і проникненням у внутрішній світ іншого.

Рівень розвитку колективних взаємин визначає специфіку процесів індивідуалізації. У класах, де взаємини засновані на довірі, взаємодопомоги, відповідальності, прояву самобутності, незалежно від статусу членів групи, зустрічають підтримку і сприяють інтеграції особистості в групі. Збагаченою виявляється не лише особа, що проявляє творчу ініціативу, сміливість у відмові від негативних традицій, але і колектив. У групах з низьким рівнем колективних взаємин прояву індивідуальності присікаються без врахування їх етичного змісту. Незвичність однокласника сприймається як небажаний чинник і несе в собі загрозу для персоналізації останніх. У класах з подібним типом міжособистісних взаємин індивідуалізація одного відбувається за рахунок де індивідуалізації інших.

Кожен підліток психологічно належить до декількох груп: сім'ї, шкільному класу, дружнім компаніям і тому подібне Якщо цілі і цінності груп не протиставляються один одному, формування особи підлітка проходить в однотипних соціальних умовах. Суперечність норм і цінностей різних груп ставить підлітка в позицію вибору. Моральний вибір може супроводжуватися міжособистісними і внутрішньо-особистісними конфліктами.

З безлічі сфер спілкування підлітком виділяється референтна група однолітків, з вимогами якої він вважається і на думку якої орієнтується в значущих для себе ситуаціях.

Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дітей дуже рано і з віком посилюється. Вже у дошкільників відсутність суспільства однолітків негативно позначається на розвитку комунікативних здібностей і самосвідомості. Поведінка ж підлітків за своєю суттю є колективно-груповою.

По-перше, спілкування однолітків дуже важливий канал інформації; по ньому підлітки дізнаються багато необхідних їм речей, які їм по тих або інших причинах не повідомляють дорослі, наприклад, приховується частина інформації з питань статі підліток отримує від однолітків, тому їх відсутність може затримати його психосексуальний розвиток або додати йому хворий характер. (4;76)

При схожості зовнішніх контурів соціальної поведінки глибинні мотиви, що ховаються за юнацькою потребою в самовизначенні. Одні шукають в суспільстві однолітків для підкріплення самоповаги, визнання своєї людської цінності. Іншим важливе відчуття емоційної приналежності до групи. Треті отримують бракуючу інформацію і комунікативні навики. Четверті задовольняє потребу володарювати, командувати іншими. Переважно ці мотиви і переплетіння не усвідомлюються.

Слід зазначити, що комунікативні риси і стиль спілкування хлопців і дівчат не зовсім однакові. Це стосується і рівня товариськості і характеру аффіляції.

На перший погляд хлопчики у всіх віках категоріях проявляють більшу товариськість за дівчаток. З раннього віку вони активніше за дівчаток вступають в контакт з іншими дітьми, організовують сумісні ігри і так далі відчуття приналежності до групи однолітків для чоловіків різного віку значно важливіше, ніж для жінок.

Проте відмінності між статями в рівні товариськості не стільки кількісні, скільки якісні. Зміст спільної діяльності і власний успіх означає для хлопчиків більше, ніж наявність симпатії до інших учасників гри.

З раннього віку хлопчики тяжіють до екстенсивнішого, а дівчатка – до інтенсивного спілкування; хлопчики найчастіше грають великими групами, а дівчатка – по двоє або по троє. Різні способи соціалізації хлопчиків і дівчаток, що існують у всіх людських суспільствах, з одного боку – створюють і відтворюють психологічні статеві відмінності. Причому мова йде не просто про кількісні відмінності в ступені товариськості хлопчиків і дівчаток, але про якісні відмінності в структурі і змісті їх спілкування і життєдіяльності.

Підліткові групи задовольняють насамперед потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування – не просто спосіб проведення дозвілля, але засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виняткове своє.

Різні види спілкування можуть існувати, виконуючи різні функції, їх питома вага і значущість з віком міняється. Міняються і привілейовані місця зустрічей. У підлітків це найчастіше двір або своя вулиця.

Різні форми і місця спілкування не лише змінялися один одного, але і співіснують, відповідаючи різним психологічним потребам.

Якщо компанії формуються головним чином на базі сумісних розваг, то людські контакти в них, будучи емоційно значущими, зазвичай залишаються поверхнево. Якість сумісного проведення часу часто залишають бажати кращого.

Деякі з таких компаній переростають в антисоціальних.

Підліткові групи і їх суперництво – загальний факт людської історії. Явище це багаторівневе. Глибинний, універсальний його пласт – зіставлення. «Ми» і «Вони» за територіальним принципом – існують практично скрізь. Проте ослаблення впливу сім'ї, особливо батьківського, підвищує ступінь ідентифікації підлітків з групою, створюючи та званий «ефект зграї».(2;129)

Груповий статус підлітка залежить від індивідуально-особистісних властивостей людини і особливостей колективу. Старші підлітки переважають у сфері особистісних взаємин діють залежно від відношення до колективу, рівня соціальної відповідальності. Статус підлітка в колективі робить дуже сильний вплив на його поведінку і самосвідомість, тому несприятливе положення в класному колективі негативно позначається на формуванні особистості підлітка, викликає у нього байдужість або ворожість до товаришів класу. Такі «ізольовані» підлітки незадоволені своїм положенням в класі і негативно відносяться до однокласників. Реакція підлітка на несприятливу для його розвитку ситуацію, що склалася, досить різноманітна. У молодшому підлітковому віці найбільш поширені шляхи компенсації незадоволення своїм положенням в системі взаємин зводяться до прагнення понизити цінність бажаного, до заміни її нижчою, фантазії (зануренню в світ уявних образів), фрустрації (у формі агресії або відходу). Для старших підлітків властивіші такі форми негативного відношення до дорослого, як реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру), реакція відмови (непокора вимогам), реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів). Це положення повинне виправлятися педагогом шляхом усунення причин, які ведуть до того, що «ізольований» підліток існує осторонь колективу, нехтує його цілями, нормами поведінки. Для цього педагогові необхідно ясно бачити структуру міжособистісних взаємин в класному колективі.

Задоволеність особистості підлітка своїми стосунками з оточуючими є вирішальним чинником який визначає характер спілкування. Одним з найсерйозніших чинників, що визначають виникнення девіантного (соціально небезпечного) спілкування, – невідповідність значущості сфер спілкування віковим особливостям підлітка, який задовольняє свою потребу спілкування в трьох основних сферах: сім'ї, групах організованого і вільного спілкування. Значущість кожної сфери характеризує місце спілкування, його тривалість, основні види діяльності учнів знаходиться в прямій залежності від віку дитини, його індивідуальних особливостей, соціального оточення.

Сфера сім'ї охоплює спілкування з найближчими родичами, що проживають спільно з ним. Недостатність або відсутність позитивних дій з боку дорослих, часті конфлікти з членами сім'ї є однією з причин порушеної емоційної рівноваги – джерело затримки психічного розвитку. У сім'ях, де зруйновані емоційні взаємини між дітьми і батьками підлітки не відчувають себе захищеними, потрібними і висловлюють негативне відношення до сім'ї в цілому. Така сімейна обстановка не лише не сприяє розвитку особистості підлітків, але і обумовлює різні види відхилень в поведінці. Разом з тим скорочуються контакти підлітка не лише з батьками, але і з дорослими. Часте перебування запущених підлітків, що здається на перший погляд, з батьками дає їм малий потік соціально цінній інформації, нерідко приводить до виникнення антигромадських навиків, і звичок поведінки, до формування аморальних поглядів.

Набагато збільшується роль зовнішньої середи, роль поза родинного оточення для запущених школярів, звідки вони черпають основну масу відомостей про різні сторони життя.

Сфера організованого спілкування складається з виховних колективів, які визначаються як офіційні групи. Саме вони представляють мікросередовище особистості в даній сфері спілкування. Територіально це спілкування в школі, в спортивних і позашкільних установах і представлено такими організаційними одиницями як група, клас і так далі. Взаємодії підлітка з товаришами в групі певним чином впливають і на формування його характеру, на розвиток його творчих здібностей, накладають незгладимий відбиток на всю його особистість. Сприятливий психологічний клімат в колективі не лише позитивно впливає на кожного його члена, але і є важливим чинником підвищення продуктивності праці, підвищення успішності, якості підготовки фахівців. Психологічний клімат колективу залежить від особистості керівника, компетентності виконавців і їх спільності при виконанні колективної роботи. Функціонування кожної групи ґрунтується на загальних ціннісних орієнтаціях її членів. Показником групової «згуртованості» є ціннісно-орієнтаційна єдність, що характеризує систему взаємин членів групи як збіг групових характеристик на значущі для них об'єкти. У підлітків 12 років спостерігається яскраво виражене прагнення до спілкування з товаришами класу, бажання активне брати участь в житті класу і школи. Дванадцятирічний підліток намагається знайти своє місце в колективі, у взаєминах з однолітками, які, у свою чергу, відносяться до нього як до свого члена, якого приймають або відкидають. Це характеризує етап, пов'язаний з виділенням особливої сфери життя молодшого підлітка, – сфери особистісних взаємин з товаришами і колективом класу, що є дуже важливими і необхідними для нього. У 13 років підлітки у виборі партнерів орієнтуються вже на моральні і ділові якості особистості (чесність, сміливість, воля, працьовитість та ін.). Зустрічаються мотивування надання допомоги однокласникам, з'являється потреба внутрішнього спілкування, співпереживання. Для того, щоб завоювати сприятливе положення серед однолітків, підлітки розуміють необхідність наявності у себе таких якостей, які характеризують етичну зовнішність особистості. У старших підлітків набувається досвід колективних взаємин це позначається на розвитку їх особистості, у них розвивається відчуття обов’язку і відповідальності перед товаришами, формується потреба в спілкуванні, наданні взаємодопомоги. Рівень колективного життя старших підлітків вищий, ніж у молодших, оскільки підвищується соціальний рівень цілей і збагачується зміст спільної діяльності, яка складає стрижень колективного життя.( 9; 83-85)