Київський славістичний університет

Інститут славістики та міжнародних відносин

Курсова робота

на тему:

"Методи політичних досліджень"

Виконала студентка

ІІІ курсу

група 35 - МІ

Герасименко Л.О.

Київ - 2009

Зміст

Вступ

Розділ І. Інформація як особливий ресурс в процесі прийняття рішень

Розділ ІІ. Політичний аналіз та його специфіка

Розділ ІІІ. Контент-аналіз

ІІІ.І Контент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

ІІІ.ІІ Техніка застосування методики контент-аналізу

Розділ ІV. Івент-аналіз

IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

IV.ІІ Техніка застосування методики івент-аналізу

Розділ V. Когнітивне картування

V.І Когнітивне картування як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

V.ІІ Техніка застосування методики когнітивного картування

Висновки

Використана література

Вступ

На сьогоднішній день інформація є ресурсом, граючим домінуючу роль у визначенні шляхів світового розвитку. При цьому спостерігається постійне вдосконалення систем її подання та способів доставки споживачам. Неухильно зростає кількість різноманітних баз даних, удосконалюються носії інформації, розвиваються мережі передачі даних. Інтернет і його інформаційні можливості стали невід'ємною частиною виробництва і впорядкування знань у всіх сферах наукової та практичної діяльності. Але, говорячи про новітніх технічних видах інформаційного забезпечення, слід зазначити, що вони не стільки конкурують, скільки доповнюють традиційні форми і методи фіксації інформації у вигляді друкованих видань.

Оволодіння методами політичного аналізу - це є важлива сторона професійної кваліфікації. Цікаво, що під словом "аналіз" зазвичай мається на увазі аналіз логічний - один з основних наукових методів, що використовується в самих різних галузях знання. Походячи від грецького слова "analysis", що означає "розкладання", аналіз являє собою процес уявного розчленування досліджуваного об'єкта на складові частини і дослідження кожної з них окремо. За допомогою логічного аналізу виявляється будова досліджуваного об'єкта (у якості якого може виступати як окремий предмет, так і процес або явище), його структура, відділяється істотне від несуттєвого. Логічний аналіз і синтез (об'єднання всіх даних, отриманих в результаті аналізу), що дозволяють створити повне і цілісне уявлення про об'єкт, що вивчається, досить часто використовуються практично у всіх галузях гуманітарного знання.

Мета роботи - дослідити роль інформації і її вплив на політичне життя та міжнародні відносини. Визначити головні методи політичних досліджень.

Об’єкт - політична ситуація.

Суб’єкт - політична система і комплекс взаємодій на політичну ситуацію в певний період часу.

Звертаючись до опису сучасних прикладних методик аналізу інформації з політичної проблематики, необхідно зробити застереження, що їх реальна кількість набагато перевищує можливості розгляду в рамках однієї публікації. У зв'язку з цим доцільно зупинитися насамперед на трьох порівняно простих, але які володіють досить високою роздільною здатністю методиках: контент-аналізі, івент-аналізі та когнітивному картування.

Ці методики склалися і були апробовані у різні періоди розвитку прикладних політологічних досліджень, пережили підйом і спад наукового інтересу до них, неодноразово модифікувалися у конкретних проектах. Але саме контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування складають, на нашу думку, тріаду базових засобів прикладного аналізу в сфері політичних ситуацій і процесів.

Методики аналізу змісту політичних документів, динаміки політичних подій і особливостей політичного мислення осіб, що беруть участь у прийнятті рішень, об'єктивно виступають "головними несучими конструкціями" комплексного підходу, до якого прагнуть сучасні дослідники при вирішенні прикладних завдань. Контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування мають широкий спектр застосування.

Ключові слова, що будуть використовуватись в роботі:

Аналіз - процес мисленнєвого розчленування досліджуваного об’єкта на складові та дослідження кожної з них окремо.

Метод - спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

Політичний аналіз - сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень.

Верифікація - процедура перевірки результатів прикладного дослідження або шляхом його покрокового повторення, або порівняння з результатами інших проектів.

Декомпозиція - послідовне і впорядковане дроблення масиву інформації (даних) на складові його елементи.

Контент-аналіз - прикладна аналітична методика вивчення змісту документів, виступів та інших комунікативно-значимих матеріалів.

Івент-аналіз - прикладна аналітична методика вивчення динаміки подій або послідовності подієвих даних.

Когнітивне картування - прикладна аналітична методика вивчення особливостей індивідуального (рідше групового) мислення.

Квантифікація - процедура надання змістовним одиницям вимірювання кількісного позначення з метою подальшої математичної обробки даних.

Кодувальний бланк - таблиця для стандартизованого обліку виділених характеристик об'єкта наукового спостереження; структурований формуляр для фіксації даних.

Кодування (кодування) - процедура перетворення форми подання інформації за допомогою стандартизованого набору умовних символів.

Розділ І. Інформація як особливий ресурс в процесі прийняття рішень

Інформація завжди грала дуже важливу роль в житті людей. Але особливе значення вона набувала при прийнятті найважливіших управлінських і політичних рішень. Володіння інформацією розглядалося і розглядається як найважливіша передумова вибору оптимального способу дій в умовах складних соціальних процесів, у тому числі і процесів на світовій арені.

Бурхливий розвиток науки і техніки, що почалося в середині XX ст., багаторазово підсилило роль інформації як особливого суспільного ресурсу. Різке і потужне наростання різних відомостей та їх автоматизована обробка отримали назву "інформаційного вибуху" і викликали потребу у зміні розуміння суті інформації. По-перше, воно було розширено і включило обмін відомостями не тільки між людиною і людиною, але також між людиною і автоматичною системою, автоматичною системою та іншої автоматичною системою. По-друге, було запропоновано кількісне вимірювання інформації, що призвело до створення теорії інформації. Фундаментальним положенням цієї теорії - є твердження про те, що в певних, причому досить широких умовах можна знехтувати якісними особливостями інформації та висловити її кількість математичним числом, яким визначаються можливості передачі інформації по каналах зв'язку, а також її зберігання в автоматичних запам'ятовуючих пристроях.¹

Обговоренню проблем "інформаційного вибуху" присвячено велике число спеціальних досліджень. Зокрема, встановлено, що щорічно в світі публікуються результати приблизно двох мільйонів наукових робіт, щохвилини з'являється близько двох тисяч сторінок друкованої інформації, яка надається на шістдесяти мовах у більш ніж ста тисячах періодичних видань. У зв'язку з цим фахівець, який прагне мати інформацію про всі нові досягнення у своїй галузі, змушений витрачати до третини робочого часу на підбір, аналіз і вивчення інформації. В іншому випадку існує небезпека непродуктивних витрат у розмірі понад сорок відсотків від виділених на розробки і дослідження засобів.

Вивчаючи проблему "інформаційного вибуху", багато вчених прийшли до висновку, що кількість інформації, що публікується, зростає, а сама інформація стала розглядатися як один з головних видів ресурсів, що визначають статус усіх типів політичних акторів. Його роль висока не тільки на міжнародній арені, але і при розстановці сил внутрішньополітичних членів світового співтовариства. Володіння інформацією піднімає статус конкретної відомчої або корпоративної структури в процесі прийняття рішень. Щоб підкреслити комплексний характер інформаційного потенціалу в останні роки замість термінів "інформація" та "інформаційні ресурси" фахівці все частіше вживають термін "ресурси знань" (knowledge resources). При цьому ресурс знань, на відміну від інших ресурсів, якими має в своєму розпорядженні суспільство, стає необмеженим: знання виступає і як результат виробництва, і як ресурс для його нового циклу.

Внаслідок вище написаного постійно здійснюються спроби використання поняття інформації, що не має поки що єдиного загальновизнаного визначення, для пояснення та опису найрізноманітніших явищ і процесів. Інформаційний підхід завоював широку популярність в лінгвістиці, біології, психології, соціології та деяких інших областях. Разом з тим у сфері політичних досліджень досвід його застосування не може бути оцінений абсолютно однозначно саме в силу специфіки світу політичного, про що вже говорилося вище.²

Значимість інформаційного підходу для політичних досліджень полягає, перш за все, в тому, що він акцентує зв'язок інформації, на яку спираються фундаментальні та прикладні проекти, з загальнонаукових поняттям відображення і, отже, передбачає дотримання універсальних правил збору та обробки необхідних для ведення аналітичної роботи відомостей (даних).

Інформація є в даний час ресурсом, граючим домінуючу роль у визначенні шляхів світового розвитку. При цьому спостерігається постійне вдосконалення систем її подання та способів доставки споживачам. Неухильно зростає кількість різноманітних баз даних, удосконалюються носії інформації, розвиваються мережі передачі даних. Інтернет і його інформаційні можливості стали невід'ємною частиною виробництва і впорядкування знань у всіх сферах наукової та практичної діяльності.

Але, говорячи про новітніх технічних видах інформаційного забезпечення, слід зазначити, що вони не стільки конкурують, скільки доповнюють традиційні форми і методи фіксації інформації у вигляді друкованих видань.

Текст, не залежно від того, чи займає він кілька рядків у стрічці новин або сотні сторінок солідної монографії, є відправною точкою дослідження. І саме текст, а точніше текстове представлення підсумків аналітичної роботи, завершує якщо і не сам дослідницький процес, то, принаймні, один з його етапів. Тому прилучення до спеціальних прийомів прикладної обробки текстової інформації, яка дозволяє не тільки підсумувати якісь відомості, але і багато разів розширювати на їх основі уявлення про предмет наукового спостереження, є дуже важливим завданням підготовки фахівців-політологів та міжнародників.

Текстова інформація, яку аналітик (дослідник) використовує для вирішення поставлених у проекті цілей, зазвичай дуже різноманітна за формою, змістом і фіксуючим її носіїв. Важливим є визначення предмета та напрямки прикладного аналізу. У найбільш загальному вигляді вони залежать від того, чи передбачається вивчення змісту політичних документів, послань, промов, звітів і т.д., динаміки політичних подій або особливостей політичного мислення конкретних осіб. Усі ці моменти можуть бути відображені в рамках одного комплексного проекту, проте прийоми прикладної обробки інформації будуть відрізнятися в залежності від предмету, до якого вона належить.

Переходячи до опису сучасних прикладних методик аналізу інформації з політичної проблематики, необхідно зробити застереження, що їх реальна кількість набагато перевищує можливості розгляду в рамках однієї публікації. У зв'язку з цим доцільно зупинитися насамперед на трьох порівняно простих, але які володіють досить високою роздільною здатністю методиках: контент-аналізі, івент-аналізі та когнітивному картування.

Ці методики склалися і були опробувані у різні періоди розвитку прикладних політологічних досліджень, пережили підйом і спад наукового інтересу до них, неодноразово модифікувалися у конкретних проектах. Але саме контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування складають, на нашу думку, тріаду базових засобів прикладного аналізу в сфері політичних ситуацій і процесів.

Методики аналізу змісту політичних документів, динаміки політичних подій і особливостей політичного мислення осіб, що беруть участь у прийнятті рішень, об'єктивно виступають "головними несучими конструкціями" комплексного підходу, до якого прагнуть сучасні дослідники при вирішенні прикладних завдань. Контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування мають широкий спектр застосування.

Розділ ІІ. Політичний аналіз та його специфіка

Аналіз - процес мисленнєвого розчленування досліджуваного об’єкта на складові та дослідження кожної з них окремо.

Метод - спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

Політичний аналіз - сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень.

Для професійного політолога оволодіння методами політичного аналізу - важлива сторона професійної кваліфікації. Цікаво, що під словом "аналіз" зазвичай мається на увазі аналіз логічний - один з основних наукових методів, що використовується в самих різних галузях знання. Походячи від грецького слова "analysis", що означає "розкладання", аналіз являє собою процес уявного розчленування досліджуваного об'єкта на складові частини і дослідження кожної з них окремо. За допомогою логічного аналізу виявляється будова досліджуваного об'єкта (у якості якого може виступати як окремий предмет, так і процес або явище), його структура, відділяється істотне від несуттєвого. Логічний аналіз і синтез (об'єднання всіх даних, отриманих в результаті аналізу), що дозволяють створити повне і цілісне уявлення про об'єкт, що вивчається, досить часто використовуються практично у всіх галузях гуманітарного знання.

Оскільки у політології немає чіткого розуміння того, що являє собою політичний аналіз, можна виділити два домінуючих підходи до розуміння терміну "політичний аналіз". Перший з них передбачає, що даний термін є виключно простим синонімом використання аналізу логічного для вивчення фундаментальних політичних проблем. Прихильником такого розуміння політичного аналізу є, зокрема, відомий політолог Р. Даль. Так, в його книзі під назвою "Сучасний політичний аналіз" вивчаються виключно проблеми теоретичної політології, такі як функціонування політичних інститутів, типи політичних систем, діяльність різних політичних режимів, природа політичної влади і політичних цінностей.

Другий домінуючий підхід до розуміння терміну "політичний аналіз" визнає факт "дуалізму" політологічного знання, однак припускає, що поряд з поділом політичних досліджень на теоретичне і прикладне напрямки необхідно розділити на два типи і політичний аналіз. Прихильники даного підходу наполягають на існуванні теоретичного політичного аналізу, що використовується у фундаментальних дослідженнях, і прикладного політичного аналізу, що застосовується відповідно в дослідженнях прикладних.¹

Даний підхід підтримує і західний політолог В. Дан. Крім того, дає нам відправну точку для розмежування теоретичних і прикладних досліджень: рівень залученості в політичний процес можна визнати в якості одного з його критеріїв. Питання про демаркацію прикладних і теоретичних досліджень представляється украй важливим у контексті проблеми визначення терміну "політичний аналіз", оскільки тільки після розведення прикладної і теоретичної політології можна буде зрозуміти, що вкладають прихильники другого підходу в поняття "прикладної політичний аналіз" і "теоретичний політичний аналіз", і відповідно оцінити ступінь спроможності їх суджень.