115865 (Системний підхід до планування підготовки кваліфікованих працівників), страница 2

Якщо розглядати первинне навчання стосовно окремих категорій працівників профтехосвіти, то можна встановити наступні особливості. Викладачі суспільних дисциплін дістають вищу освіту на відповідних факультетах університетів, вищих навчальних закладів, педагогічних і економічних вузів; викладачі загальноосвітніх дисциплін на відповідних факультетах університетів, педагогічних вузів; викладачі спеціальних дисциплін, як правило, первинне навчання проходять в технічних вузах. Багато які викладачі до вищої освіти отримали середню спеціальну освіту, мали досвід роботи в загальноосвітніх школах або на виробництві.

Значним резервом поліпшення якісного складу інженерно-педагогічних кадрів є навчання їх на заочних і вечірніх відділеннях вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Складова частина системи безперервного утворення керівників і фахівців профтехосвіти - підвищення їх кваліфікації, пов'язане з необхідністю постійного оновлення знань. Більшість працівників профтехосвіти вищу і середню спеціальну освіту отримали в навчальних закладах, що здійснюють підготовку фахівців для інших галузей народного господарства. Ця обставина спонукає усилити увагу до підвищення їх кваліфікації згідно специфіці даної сфери освіти.

Головними задачами підвищення кваліфікації кадрів системи профтехосвіти слід вважати: набуття додаткової кваліфікації, тобто наукових знань в об'ємі, що виходить за межі спеціальності, отриманої у вузі, і необхідному для виконання службових обов'язків; актуалізація знань і умінь у зв'язку з процесом розвитку профтехосвіти.

Важливою формою підвищення кваліфікації є стажування майстрів виробничого навчання на передових промислових і сільськогосподарських підприємствах, будівництвах і в інших організаціях, яка проводиться з метою практичного вивчення сучасної техніки і технології виробництва, наукової організації праці, прийомів і методів праці передовиків і новаторів виробництва. В даний час ця форма підвищення кваліфікації використовується в більшості профтехучилищ.

За останні роки отримало широке розповсюдження рух наставництва в профтехучилищі, на виробництві. Практика показує, що наставники, в ролі яких виступають передові працівники підприємств, потребують отримання педагогічної освіти, і для них доцільно організувати спеціальну систему підвищення кваліфікації з відривом і без відриву від виробництва.

Інтерес представляє заочна форма підвищення кваліфікації, включаючи екстернат, який особливо ефективний у зв'язку з тим, що виключає відрив керівників і фахівців від навчальної роботи на 2 місяці.

Заочній формі підвищення кваліфікації необхідний цілий арсенал навчально-методичних допомог, що активізують самостійну роботу фахівців, а також продумана система роботи з ними в сесійний період. Для широкого упровадження цієї форми потрібна відповідна підготовча робота. На нашу думку, досягненню ефективності підвищення кваліфікації кадрів профтехосвіти будуть сприяти наступні обставини:

1. Сучасний рівень організації навчально-виховного процесу. Сюди входять належний рівень планування, залучення як лекторів учених і фахівців, досконалі плани і програми, розвинута навчально-матеріальна база, забезпечення слухачів необхідними методичною документацією, підручниками, допоміжною літературою і т.д.

2. Цілеспрямований характер процесу підвищення кваліфікації, суть якого полягає в тому, що процес навчання повинен відповідати кінцевій меті функціонування профтехосвіти з урахуванням всієї сукупності внутрішніх і зовнішніх чинників його розвитку.

3. Комплексний підхід до підготовки і підвищення кваліфікації. Це значить, що необхідний обхват навчанням всіх категорій працівників даного учбового закладу, установи, організації ціллю скорочення значного розриву в рівні підготовки кадрів різних категорій.

4. Безперервність підвищення кваліфікації, включаючи вивчення прямого і зворотного зв'язків між цим процесом і функціонуванням системи профтехосвіти.

Створення системи безперервного утворення інженерно-педагогічних кадрів є важливою соціально-економічною і педагогічною проблемою, від успішного рішення якої зрештою залежить підготовка працівників високої кваліфікації.

3. Системний аналіз планування підготовки кваліфікованих працівників

Об'єктивний механізм планомірності припускає підтримкою пропорційності між масою і структурою суспільних потреб.

Дія закону планомірного розвитку стосовно сфери професійно-технічної освіти означає суспільну необхідність прямого, свідомого регулювання процесу планування підготовки кваліфікованих працівників у відповідності з потребами провідних галузей народного господарства України.

Будучи інструментом планомірності, планування в даному випадку повинне забезпечити пропорційність між підготовкою кваліфікованих працівників і суспільною потребою в них окремих галузей або економічних районів. Для встановлення необхідного співвідношення слід планувати певні темпи розвитку цих чинників. Перерахуємо найбільш загальні вимоги закону планомірного розвитку української економіки до планування підготовки кваліфікованих робочих: виявлення ступеня відповідності масштабів підготовки кваліфікованих працівників суспільним потребам в цілому і з окремих галузей народного господарства; розкриття галузевих пропорцій підготовки кваліфікованих працівників в розрізі міністерств, відомств; аналіз внутрішньовиробничих пропорцій підготовки кваліфікованих працівників на прикладі дрібних, середніх, і великих підприємств (об'єднань), будівництв, приватних фірм і компаній; облік територіальних співвідношень в підготовці кваліфікованих працівників на прикладі окремих областей та регіонів.

Планування підготовки кваліфікованих працівників як цілісне багаторівневої освіти є складною підсистемою, органічно пов’язаною з іншими видами народногосподарського планування як системи. Проте в даному конкретному дослідженні планування підготовки кваліфікованих працівників розглядається як відносно самостійної системи, що складається у свою чергу з великої кількості підсистем. Останні залежно від задач, цілей і характеру дослідження також можуть (і повинні) розглядатися як самостійні системи, утворювані приватними підсистемами, і т.д. Таким чином, планування підготовки працівників по своїй суті є складним організмом, багато порядковою системою, утворюваною безліччю взаємозв'язаних елементів і підсистем. У зв'язку з цим в ході дослідження вельми важливо виявити, розкрити і обґрунтувати місце, роль і структуру зв'язків підсистеми, включаючи цілісну систему планування підготовки кваліфікованих працівників, діючу в країні.

Звідси відмінні риси системного аналізу, який дозволяє перш за все вивчити об'єкт всесторонньо, комплексно, визначити стійкі тенденції, зв'язку і закономірності його розвитку. Об'єкт, що вивчається, розглядається в якості ієрархи чесанням системи, де підсистеми, що її становлять, утворюють органічні ланки. Нарешті, системний аналіз дозволяє визначити ефект всієї системи, а не тільки окремих її підсистем. З цією метою системний аналіз повинен ґрунтуватися на певних принципах, з яких можна виділити наступні:

принцип цілісності: якості об'єкту як системи, що не відповідає властивостям складових його елементів;

принцип всебічності: максимально можливий облік всіх. зв'язків і відносин об'єктів;

принцип системоосвітніх відносин: виявлення тих зв'язків між елементами об'єкту, які забезпечують його цілісність, існування і розвиток;

принцип субординації: побудова ієрархії елементів з урахуванням їх ваги, мобільності і керованості;

принцип компенсації: недопущення оцінки результатів дії об'єктів по безпосередньому ефекту-оцінка його тільки по інтегральному ефекту;

принцип динамічності: розгляд характеристик системи як змінюються аж до їх переходу в свою протилежність;

принцип альтернативності оцінок: облік невизначеності обмежень функціонування системи;

принцип оптимальності: оптимальність функціонування елементів по екстремуму функції цілі не забезпечує оптимальності функціонування системи в цілому;

принцип багатозв'язковості: розгляд системи як складної вірогідної сукупності багато зв’язних дій і задач, вихід яких не може бути наперед відомий.

Системний аналіз на основі цих принципів стосовно вивчення практики підготовки кваліфікованих працівників означає комплексне дослідження всіх підсистем планування під кутом зору його відповідності вимогам об'єктивних економічних законів, а також соціально-політичним задачам, що стоять перед сферою підготовки зміни робочого класу.

Методичними передумовами власне процесу планування виступають конкретні методичні підходи до системного аналізу, які в процесі дослідження необхідно використовувати в сукупності.

Б
алансовий метод застосовується для визначення достовірності кількісної оцінки планових розрахунків і їх узгодженості на різних рівнях планування (див. схему 1):

Метод угрупувань дозволяє встановити загальні закономірності розвитку окремих об'єктів аналізу (див. схему 2):

П
орівняння як метод аналізу успішно застосовується при зіставленні різних об'єктів дослідження в їх динаміці (див. схему 3):

Розробка системи взаємозв'язаних аналітичних показників показана на схемі 4:

Аналітичний огляд однорідних об’єктів - виконання цього методу доцільно при аналізі діючих методик, інструкцій, вказівок, рекомендацій по плануванню підготовки працівників.

Метод елімінування як система прийомів, що дозволяють кількісно зміряти вплив кожного чинника на рівень об'єкту, що вивчається, може бути використаний при з'ясуванні обґрунтованості розрахункових даних про чисельність, потреби, підготовці працівників і т.д. (див. схему 5):

К
ореляційний метод дозволяє визначити залежність (тісноту зв'язку) між окремими чинниками, що по-різному впливають на процеси планових розрахунків (див. схему 6):

Математичне програмування в даному аналізі може бути використано при перевірці планових завдань по підготовці працівників на різних рівнях планування. Цей метод сприяє визначенню системи оптимальності даного варіанту плану.

Методи економіко-математичного моделювання можна використовувати для визначення їх ефективності в цілях масового застосування в плановій практиці.

Методи експертної оцінки в даному випадку повинні бути широко використані для вивчення думки кваліфікованих фахівців.

Метод екстраполяції також застосовується як інструменту аналізу.

Варіанти використовування цих методів аналізу залежать від цілі і характеру одержуваної інформації. Проте їх практичне застосування в сукупності повинно бути націлено на вивчення наступних основних питань: найважливіші напрями вдосконалення методології планування; вдосконалення методів розробки планів; взаємодія системи планів; взаємозв'язок показників планів; існуючі планові задачі формалізовані і неформалізовані); типізація планових задач для даного планового об'єкту і всієї системи планування; взаємозв'язок задач планування.

Вивчення цих питань повинно бути побудовано таким чином щоб матеріали, отримані з урахуванням конкретного рівня планування, з'явилися достовірною основою для розробки обґрунтованих пропозицій по вдосконаленню планової роботи в області профтехосвіти.

Найважливішою частиною планування економічного і соціального розвитку профтехосвіти є розробка планів підготовки кваліфікованих працівників.

Науково обґрунтоване планування підготовки кадрів вимагає глибокої, ретельної розробки балансових розрахунків потреби в кваліфікованих робочих, за допомогою яких виявляється додаткова потреба підприємств в працівниках по групах професій і спеціальностей і визначаються масштаби і оптимальні пропорції підготовки працівників безпосередньо на виробництві і в навчальних закладах профтехосвіти.

Система балансових розрахунків працівників кваліфікованої праці - метод дослідження динаміки співвідношення різних професійно-кваліфікаційних груп працівників, а також основа виявлення кількісних і якісних змін професійного складу працівників в планованому періоді. На основі балансових розрахунків визначаються необхідні масштаби перерозподілу робочих, що вже мають професійну підготовку (наприклад, переклад з інших підприємств), і залучення кваліфікованих працівників, тимчасово не зайнятих в суспільному виробництві (звільнилися і т.д.).

Балансові розрахунки потреби підприємств, будівництв і організацій в кваліфікованих працівників і джерел її забезпечення складають наукову основу планування підготовки працівників кваліфікованої праці, ліквідації диспропорцій в професійному розподілі праці і служать важливим чинником своєчасного забезпечення галузей народного господарства кваліфікованими працівниками.

Складання балансів працівників кваліфікованої праці в територіальному розрізі необхідне для усесторонньої ув'язки додаткової потреби областей в кваліфікованих працівників з урахуванням фактичної наявності і особливостей місцевих трудових ресурсів, у тому числі молоді та ін. Крім того, місцеві баланси працівників кваліфікованої праці служать обґрунтовуванням подальшого розвитку сіті професійно-технічних навчальних закладів та інших форм професійної підготовки робочих кадрів на відповідних територіях.

Всі баланси розробляються по єдиній методиці, що забезпечує їх узагальнення в зведений народногосподарський баланс кваліфікованих працівників конкретного регіону, і складаються по певній формі (табл.1). Основними початковими даними для розробки балансів працівників кваліфікованої праці в галузевому і регіональному розрізах є завдання до складання проектів планів розвитку народного господарства, основні планові показники союзних і республіканських міністерств і відомств, перспективні плани технічного прогресу і розвитку продуктивних сил на території республік і областей.

Додаткову потребу підприємств, будівництв і організацій в робочих кадрах складають: планований приріст чисельності працівників; відшкодування планованого спаду працівників; відшкодування втрат робочої сили, викликаних текучістю кадрів, виїздом за кордон.