115499 (Методика підготовки вчителя до уроків обслуговуючої праці), страница 3

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних чинностях, небажання виконувати її. Якщо робота надті легка, не потребує зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця винна ускладнюватися за методами її виконання й збільшуватися за обсягом у міру набуття школярами трудового досвіду, учнів слід привчати завершувати справу, починаючи з молодших класів.

Виховання любові до праці передбачає добір цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Водночас їх слід психологічно готувати до того, що в житті нерідко доводити виконувати й нецікаву роботові.

Організація праці учнів винна ґрунтуватися на наукових засідках. Це сприятиме формуванню в них культури праці - продуманого порядку на робочому місці (раціональне розміщення інструменту, матеріалів, готової продукції), ефективного використання робочого години, раціональних прийомів праці, економного витрачання матеріалів, електроенергії, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. Колективна праця сприяє формуванню гармонійних взаємин між учнями, духу співробітництва, взаємодопомоги, товариськості, виробляє здатність до спільного трудового зусилля. У цьому переконував А. Макаренко: «Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до шкірного трудівника, обурення й засудження у відношенні до ледаря, до людини, що ухиляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, алі й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, - це вже буде моральна підготовка».

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Для цього людини має любити працю, відчувати радість від неї, розуміти її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

На ефективність трудового виховання впливає й оцінка результатів праці школярів. Педагог винний не тільки порівнювати й оцінювати результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказувати на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких розумів учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбність.

2.2 Методика підготовки вчителя до уроків обслуговуючої праці

Удосконалювання трудового виховання жадає від учителів науково-теоретичних знань, практичних трудових й організаційних умінь, знань основ сучасного виробництва, і зокрема галузей виробництва району, у якому розташована школа. Такі знання потрібні кожному вчителеві, поза залежністю від пре подаваного предмета, але особливо вони важливі для вчителів трудового навчання, тому що виховання сучасного школяра відбувається в умовах постійного відновлення техніки й науково-технічні знання, на основі яких з'являються принципово нові конструкції машин, устаткування, удосконалюються технологічні процеси.

Аналіз підготовки вчителя показав, що керівникам шкіл і працівникам органів утворення бракує розуміння сутності трудового виховання, практичних й організаційних умінь, необхідних для ефективного керівництва суспільно корисною, продуктивною працею учнів. Багато вчителів не бачать і тому не використають виховних можливостей праці учнів, не можуть виявити мотиви їхньої трудової діяльності, намітити шляхи формування певних якостей особистості й усього колективу, необхідних сучасній людині.

Вивчення досвіду трудового виховання учнів показало, що вчителі, класні керівники, вихователі недооцінюють значення організаторської діяльності в суспільно корисній, продуктивній праці школярів. З 500 зареєстрованих нами випадків низької педагогічної ефективності праці учнів в 270 причиною з'явилася відсутність належних організаторських умінь у педагогів. Це не дозволяє їм повною мірою реалізувати наявні науково-теоретичні знання, практичні вміння, приводить до дезорганізації трудової діяльності учнів, породжує недисциплінованість і негативне відношення учнів до праці.

З індивідуальних бесід з 50 керівниками шкіл Тернопільської й Вінницької областей з'ясувалося, що вони утрудняються назвати конкретні заходи щодо вдосконалювання трудового виховання, навчання, з'єднання його із продуктивною працею. Необхідна в умовах реформи школи психологічна перебудова вчителів, керівників шкіл відносно трудового виховання йде повільно. Одна з основних причин - украй недостатня увага до цього в педінститутах, у методичній роботі із трудового виховання в системі курсової перепідготовки. Тому неодмінною умовою корінного поліпшення трудового виховання стає підвищення методичної майстерності педагогічних працівників, оволодіння ними методикою організації трудової діяльності школярів. Вивчення практики підготовки й підвищення кваліфікації вчителів дозволило виявити кілька варіантів реалізації даної умови.

У Полтавській області органами утворення при сприянні кафедри педагогіки педагогічного інституту була розроблена програма теоретичної, організаторської й практичної підготовки вчителів до керівництва трудовим вихованням школярів. Вона включала вивчення педагогами досягнень педагогічної науки, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, матеріально-технічних умов здійснення суспільно корисної праці, методику організації колективної праці учнів і вивчення його впливу на формування особистості. Практичні й організаційні вміння вчителя в спеціально організованих кружках, семінарах-практикумах, у методичних секціях й у процесі самостійної роботи, безпосередньо в процесі керівництва трудової діяльності учнів. Питання трудового виховання розглядалися й у системі курсового підготовки вчителів всіх предметів, у роботі районних, обласних тематичних семінарів керівників, вихователів трудових об'єднань школярів. У допомогу слухачам були розроблені методичні рекомендації, практикувалися обговорення рефератів, доповідей, консультації, виробничі екскурсії, відвідування виставок, колективний аналіз змісту окремих видів праці, їх економічних і педагогічних результатів.

В умовах такого великого міста, як Київ, виявилося продуктивніше зосередити в районі роботу з підвищення методичної майстерності організаторів трудового виховання школярів. Розробка такої локальної системи методичної роботи дозволяла врахувати соціально - виробниче оточення шкіл, будувати трудове виховання учнів, беручи до уваги місцеві умови праці, що зложився позитивний досвід.

Цілеспрямована робота з підвищення методичного рівня педагогічних кадрів була зосереджена насамперед на чіткому визначенні основних напрямків роботи інспектори РУНО по трудовому навчанню, вихованню й профорієнтації. Здійснюючи в єдності організаційні, контролюючі й методичні функції, інспектор Подільського Руно И.П. Брускова основну увагу приділяла підвищенню ефективності трудового виховання, централізованій рішенню в масштабах району питань організації суспільно корисної, продуктивної праці школярів. У сфері уваги інспектори не тільки вчителі трудового навчання й майстри УПК, але й всі приймаючу участь у вихованні школярів: класні керівники, організатори позакласної роботи, вихователі груп продовженого дня, батьки, виробничники. Інспектора цікавило, як виховання прагнення трудиться в сфері матеріального виробництва входить у різні напрямки й форми виховної роботи. Такий аналіз, з одного боку, допомагає вчителям праці використати можливості перших колективів в організації трудової діяльності, а з іншого боку - підсилює увага класних колективів, молодіжного комітету до праці школярів на заняттях у шкільних майстернях і цехах УПК, під час літніх практичних робіт.

Інспектор є членом районної координаційної ради й на основі його рішень становить план районних заходів щодо трудового виховання й профорієнтації. Відмітна риса підходу до складання плану - прагнення забезпечити координацію і єдину спрямованість різних форм роботи. Якщо раніше в районі проводили роздільно два зльоти учасників літніх трудових об'єднань - школярів й училищ, що вчиться, то тепер ці зльоти - спільні. Раніше підприємства району й школи планували екскурсії по різних темах програми трудового навчання, зустрічі з ветеранами праці. У практиці роботи інспектори міцне місце зайняли індивідуальні співбесіди із класними керівниками 8-9 класів з питань профорієнтації, організація спільних педрад шкіл і вищих професійних ліцеїв, загальних зборів батьків школярів і ліцеїв, що вчиться. Методичному забезпеченню сприяє постійно діючий районний семінар педагогів шкіл із проблем трудового виховання й профорієнтації. Ціль семінару - удосконалювання педагогічного виховання керівництва трудовим вихованням школярів у сучасних умовах.

У перші роки роботи семінару основними слухачами були організатори позакласної й позашкільної виховної роботи. На заняттях розкривалися об'єктивні передумови необхідності вдосконалювання трудового виховання учнів; умови успішної реалізації системи трудового виховання; організаційно-педагогічні вимоги до суспільно корисної, продуктивної праці старшокласників. Особливістю роботи семінару було сполучення наукових рекомендацій з аналізом практики навчальних закладів і підприємств району. Заняття проводилися на базі шкіл, ВПУ, у виробничих об'єднаннях. Це допомагало здійснювати слухачам усвідомити умови успіху й досягнень колег, глибше осмислити досвід роботи своїх шкіл.

Місце проведення чергового заняття семінару визначалося темою й позитивним досвідом одного з виховних установ району. Попередня робота керівників семінару з педагогічним колективом допомагала не тільки підготувати чергове заняття, але й осмислити, узагальнити накопичений досвід. Учасники семінару, вивчаючи цей досвід, визначали можливості його використання у своїй школі. Через рік у роботі семінару брали участь учителі, класні керівники, тобто всі, хто безпосередньо займається трудовим вихованням школярів. На конкретних прикладах роботи шкіл району аналізувалися форми взаємодії класного керівника з молодіжними організаціями, зв'язок школи й ВПУ в підготовці школярів до усвідомленого вибору професії, форми спільної роботи школи, батьків і трудового колективу.

Складна система підвищення кваліфікації охоплювала вчителей-предметників, класних керівників, але не передбачала спадкоємності в їхній роботі, між початковою й середньою школою. Тому в наступному навчальному році до роботи семінару були притягнуті вчителі I - III і класні керівники IY класу. Семінар був присвячений проблемам трудового виховання молодших школярів у навчальній і позаучбової діяльності. Як і в попередні роки, заняття проводилися на базі шкіл району, де зложився позитивний досвід трудового виховання школярів. Для поглибленого вивчання минулого взяті наступні теми: робота методоб'єднань по трудовому вихованню молодших школярів; робота з родителями; методи, прийоми й умови виховання дисциплінованості в процесі навчальної роботи; виховання працьовитості в школярів у суспільно корисній праці; виховання колективізму в навчальній і позаучбової діяльності; виховні можливості уроків праці.

Постійно діючий семінар дозволив розширити сферу впливу органів утворення району на методичну підготовку вчителів і керівників шкіл, знайти найбільш ефективні форми узагальнення й поширення передового педагогічного досвіду, виявити утруднення вчителів у трудовому вихованні учнів. Найбільші труднощі для вчителя представляє керівництво суспільно корисною, продуктивною працею учнів, Тому в лекціях, індивідуальних бесідах, при аналізі досвіду організатори семінару звертали увагу на особливості педагогічного керівництва, сутність позиції вчителі на кожному з етапів колективної праці (спільна розробка трудового завдання на основі осмислення й обговорення його цілей; колективний розподіл завдання і його окремих частин по тимчасових або постійних мікроколективах - групам; обговорення раціональних методів виконання завдання; виконання своєї частини завдання кожним школярем з урахуванням завдання для групи в цілому; колективний облік й оцінка результатів праці в кількісному і якісному вираженні; колективний аналіз відносини до праці як мікрогруп, так і кожного працюючого).

Допомагаючи колективу школярів або його органів самоврядування розподілити завдання за часом і між мікроколективами (бригадами, ланками, групами й т.п.), педагог направляє свої зусилля на те, щоб такі групи комплектувалися не тільки на основі особистих прихильностей школярів, але й по їхніх чинностях, щоб забезпечувалося сполучення в групах учнів з різним рівнем політехнічних і трудових знань й умінь. Особливо важливо радити колективу включати в одну групу учнів з різними інтересами.

На етапі колективних пошуків раціональних коштів організації виконання завдання педагог організують обговорення таким способом, щоб кожен учасник майбутньої діяльності міг внести свої пропозиції. Тут особливо важливо зуміти помітити й підтримати боязкі спроби менш ініціативних учнів висловити своє судження. Кожна така спроба повинна бути представлена в очах колективу як істотна для успіху спільної справи. Коли колектив у складі мікрогруп приступає до розподілу завдань між працюючою, своєю радою вчитель допомагає врахувати не тільки рівень наявних у кожного необхідних умінь і навичок, але й потенційну можливість опанувати новим досвідом або прийомом роботи. Одним з коштів реалізації цієї умови може стати робота парами учнів з різним рівнем умінь і мотивації. Важливо при цьому врахувати, щоб при розподілі завдань усередині групи ті самі учні не перебували в постійній і звичній для них позиції старшого.

У процесі виконання завдання педагог навчає школярів прийомам самоконтролю, виявляє причини утруднень, залучаючи для цього учнів, що працюють успішно. На цьому етапі особливо важливо стимулювати прагнення до взаємодопомоги, заохочувати прояв доброзичливих взаємин і взаємну вимогливість.