114908 (Шляхи розвитку інтересу до математики у розумово відсталих дітей)

Міністерство освіти і науки України

Слов’янський державний педагогічний інститут

Дефектологічний факультет

Шляхи розвитку інтересу до математики

у розумово відсталих дітей

Курсова робота

студента V курсу 1 групи

Дмитрієнко Романа Анатолійовича

науковий керівник:

Дубовський Сергій Олександрович

Слов’янськ 2002

План

Вступ...................................................................................................................3

1. Особливості викладання математики в корекційній школі. Завдання навчання математики................................................................5

2. Формування інтересу до математики як обов’язкова умова успішного оволодіння математичними знаннями, вміннями та навичками у розумово відсталих учнів.....................................................9

2.1. Доброзичливе ставлення вчителів до учнів, стимулювання й заохочення.............................................................................................10

2.2. Розкриття перед дітьми значення математики у житті та діяльності людини...........................................................................11

2.3. Максимальна опора на практичний досвід учнів, підтримання зв’язків між навчальним матеріалом і життям....................................................................................................12

2.4. Використання дидактичних ігор................................................13

2.5. Постійна активізація пізнавальної діяльності.....................16

3. Висновки і практичні рекомендації з методики розвитку інтересу до математики в розумово відсталих дітей.......................20

Література.....................................................................................................23

Вступ

Методика навчання математиці в корекційній школі почала формуватись в нашій країні в 30-ті роки ХХ століття. Основоположники корекційної школи А.Н.Грабаров, Є.В.Герьє, Н.В.Чехов вважали, що математика повинна дати розумово відсталій дитині лише практичні прийоми лічби. Вони стверджували, що навчання математиці повинно бути індивідуалізованим внаслідок різних здібностей дітей, обгрунтовували необхідність використання конкретного матеріалу, який повинен бути добре знайомим і цікавим учням. В перші роки становлення корекційної школи використовувався методичний досвід навчання лічби прогресивних зарубіжних спеціалістів О.Декролі, Ж.Демора, М.Монтесорі, Е.Сегена та ін.

Наприкінці 40-х – на початку 50-х років в спеціальній методиці математики з’явились експериментальні дослідження, присвячені удосконаленню навчання математиці школярів з порушеннями інтелекту, різним розділам математики. Так, у дослідженнях К.А.Михальського, М.І.Кузьмицької, О.П.Смалюги, М.Н.Перової, А.А.Хілько, А.А.Ек, Г.М.Капустіної та ін. розроблена методика навчання вирішенню арифметичних задач, показана роль підготовчих вправ, дидактичних ігор, наочності, а також предметно-практичних вправ, спрямованих на конкретизацію змісту завдань.

Пошукам прийомів розвитку активності й самостійності учнів допоміжної школи в процесі роботи над арифметичною задачею присвячено дослідження А.А.Хілько, а розвитку самостійності при виконанні домашніх завдань – дослідження А.Н.Ляшенко.

Значення й прийоми розвитку мотивації в процесі навчання математиці переконливо показані в дослідженні Ю.Ю.Пумпутіса, який прийшов до висновку, що, коли дії учнів мотивовані, коли вони можуть отримані на уроках математики знання застосувати в своїй побутовій або трудовій діяльності, якість засвоєння математичного матеріалу зростає.

Розвитку пізнавального інтересу до математики сприяє використання дидактичних ігор, цікавих вправ, предметно-практичної діяльності дітей, усвідомлення практичної значимості математичних знань, що було доведено М.Н.Перовою.

С.Дубовським було проаналізовано експериментальні дані та запропоновано конкретну методику розвитку інтересу до математики в учнів допоміжної школи, а також узагальнено практичний досвід вчителів-дефектологів з цього питання. Це мало конкретне практичне значення, оскільки дало можливість сформульовані раніше теоретичні положення застосовувати на практиці.

Аналіз методичних основ викладання математики в корекційній школі дає можливість зробити висновок, що в методиці математики зроблено значні досягення в пошуках ефективних дидактичних прийомів корекційного навчання математики на основі врахування особливостей розумової діяльності учнів та засвоєння ними математичних знань, в чому надзвичайно велика роль належить розвитку пізнавального інтересу до математики.

1. Особливості викладання математики в корекційній школі. Завдання навчання математики.

Основні задачі спеціальної школи – максимальне подолання недоліків пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери розумово відсталих школярів, підготовка їх до участі у корисній праці, соціальна адаптація в умовах сучасного суспільства.

При визначенні завдань навчання математики учнів допоміжної школи необхідно виходити з цих конкретних задач.

Досягти оволодіння учнями системою досяжних математичних знань, вмінь та навичок, необхідних у повсякденному житті і в майбутній професії, так міцно, щоб вони стали надбанням учнів на все життя – головна загальноосвітня задача навчання математики.

За період навчання в школі учні повинні отримати наступні математичні знання та практичні навички:

а) уявлення про натуральне число, нуль, натуральний ряд чисел, про звичайні та десятичні дробі;

б) уявлення про основні величини (довжина відрізку, вартість, маса предметів, площа фігур, об’єм, час), одиниці виміру величин та їх співвідношення;

в) знання метричної системи мір, мір часу й уміння практично користуватись ними;

г) навички практичних вимірів, вміння користуватись інструментами (лінійкою, мірною кружкою, вагами, годинником і т.д.);

д) вміння виконувати чотири основні арифметичні дії з багатозначними числами і дробями;

є) вміння вирішувати прості й складні (в 3-4 дії) арифметичні задачі;

ж) уявлення про площинні та об’ємні геометричні фігури, знання їхніх властивостей, побудова цих фігур за допомогою креслярських інструментів (лінійки, циркуля, угольника, транспортира).

Навчаючи математики учнів допоміжних шкіл, треба враховувати, що засвоєння необхідного матеріалу не повинно мати характеру механічного заучування й тренування. Знання, отримані учнями, повинні бути усвідомленими. Від предметної, наочної основи слід переходити до формування доступних математичних понять, вести учнів до узагальнень і на їх основі виконувати практичні роботи.

Математика в допоміжній школі виконує одну з важливих задач навчання учнів з порушеннями інтелекту – подолання недоліків їх пізнавальної діяльності і особистісних якостей.

Математика як навчальний предмет містить необхідні передумови для розвитку пізнавальних здібностей учнів, корекції інтелектуальної діяльності й емоційно-вольової сфери.

Формуючи у розумово відсталих учнів на наочній і наочно-діяльнісній основі перші уявлення про число, величину, фігуру, вчитель одночасно ставить і вирішує в процесі навчання математики завдання розвитку наочно-діяльнісного, наочно-образного, а потім і абстрактного мислення цих дітей.

На уроках математики в результаті взаємодії зусиль учителя та учнів (за направляючого й організуючого впливу вчителя) розвивається елементарне математичне мислення учнів, формуються і коригуються такі його форми, як порівняння, аналіз, синтез, розвиваються здібності до узагальнення й конкретизації, створюються умови для корекції пам’яті, уваги та інших психічних функцій.

В процесі навчання математики розвивається мовлення учнів, збагачується специфічними математичними термінами й виразами їх словник. Учні вчаться коментувати свою діяльність, давати повний словесний звіт про вирішення задачі, виконання арифметичної дії або завдання з геометрії. Все це вимагає від учнів більше відповідальності та усвідомленості своєї діяльності, їхні дії набувають узагальненого характеру, що, безумовно, має величезне значення для корекції недоліків мислення розумово відсталих школярів.

Навчання математики організує й дисциплінує учнів, сприяє формуванню таких рис особистості, як акуратність, наполегливість, воля, виховує звичку до праці, бажання працювати, вміння доводити будь-яку справу до кінця.

На уроках математики в процесі виконання практичних вправ (ліплення, обвідка, штриховка, розфарбовування, вирізання, наклеювання, конструювання та ін.) коригуються недоліки моторики дитини.

Навчання математики в спеціальній школі сприяє вирішенню й виховних завдань. Матеріал арифметичних задач, завдань з нумерації та з інших тем містить відомості про розвиток промисловості, сільського господарства, будівництва в нашій країні. Це розширює світогляд учнів, сприяє вихованню любові до Батьківщини.

Підготовка учнів до життя, трудової діяльності є однією з найбільш важливих задач навчання. Курс математики повинен дати учням такі знання й практичні вміння, які допоможуть краще розпізнати у явищах довколишнього життя математичні факти, застосовувати математичні знання до вирішення конкретних практичних завдань, які повсякденно ставить життя. Опанування вмінь лічби, усних та письмових обчислень, вимірювань, вирішення арифметичних задач, орієнтації в часі та просторі, розпізнавання геометричних фігур дозволять учням більш успішно вирішувати життєво-практичні задачі.

2. Формування інтересу до математики як обов’язкова умова успішного оволодіння математичними знаннями, вміннями та навичками у розумово відсталих учнів.

Оволодіння навіть елементарними математичними поняттями вимагає від дитини достатньо високого рівня розвитку таких процесів логічного мислення, як аналіз, синтез, узагальнення, порівняння.

Спеціальні дослідження В.А.Крутецького показали, що для творчого оволодіння математикою як навчальним предметом необхідна здатність до формалізованого сприйняття математичного матеріалу (схоплення формальної структури задачі), здатність до швидкого й широкого узагальнення математичних об’єктів, відношень, дій, здатність мислити згорнутими структурами (згортання процесу математичного розмірковування), гнучкість процесів мислення, здатність до швидкої перебудови напряму мислительного процесу, математична пам’ять (узагальнена память на математичні відношення, методи вирішення задач, принципи підходу до них).

Саме ці здатності, необхідні для успішного оволодіння математичними знаннями, у учнів допоміжної школи розвинуті надзвичайно слабко. Відомо, що математика є одним з найбільш складних предметів для цієї категорії учнів. З одного боку, це пояснюється абстрактністю математичних понять, а з іншого, особливостями засвоєння математичних знань учнями.

Ускладнення в засвоєнні навчального матеріалу учнями допоміжної школи нерідко призводять до зниження їхнього інтересу до навчання. Особливо складним предметом стає арифметика.

Для успішного навчання й виховання розумово відсталих дітей необхідно в перші ж роки шкільного навчання розбудити їх інтерес до навчальних занять, зацікавити, мобілізувати їхню увагу, активізувати пізнавальну діяльність.

Вчителі допоміжної школи використовують з цією метою різноманітні методи й прийоми викладання арифметики, використовуючи яскравий дидактичний матеріал і наочні посібники, чим викликають у учнів практичний інтерес до процесу оволодіння предметом.

Найголовнішими методами й приймами, спрямованими на розвиток інтересу до математики, є наступні:

2.1. Доброзичливе ставлення вчителів до учнів, стимулювання й заохочення.

Враховуючи наявність у багатьох розумово відсталих стійкого негативного ставлення до процесу навчання взагалі і до математики зокрема, намагатися створити в учнів відчуття стабільних успіхів. На невдачі, помилки, труднощі увага майже не повинна звертатись. Учитель постійно наголошує на успіхах як особисто кожного учня, так і колективу в цілому. Спеціально відзначається позитивна тенденція не тільки у засвоєнні знань, а й у прагненні до цього переважної більшості дітей. Основною метою такого заходу є відродження та закріплення віри учнів у власні сили.

Особливе пожвавлення в класі викликають інсценовані математичні гуморески. Наприклад:

Перший учень: Скільки тобі років?

Другий: Одинадцять.

Перший: Так ще минулому тобі було п’ять!

Другий: А в цьому вже шість. А разом – одинадцять.