114905 (Шляхи вдосконалення проблеми оцінювання в навчальному процесі початкової школи), страница 2

Таким чином, цифрова оцінка - один із факторів, що зумовлює становище учня в колективі та особистісне самопочуття. Особливо великою є її роль у молодших класах, де інші спонукальні сили, зокрема почуття обов'язку, інтерес до навчання, захопленість предметом тощо, діють ще недостатньо.

§ 3. Психолого-педагогічні засади розв'язання проблеми в інноваційній технології оцінювання

Протягом багатьох років у нашій школі була нормативною 5-бальна система оцінювання. Наукові ж пошуки, численні дорікання з боку практиків довели, що система критеріїв оцінювання, на яку спиралися вчителі при виведенні оцінок, є недосконалою та необ'єктивною.

Ситуація оцінювання навчальних досягнень школярів нині принципово змінилася діяльність шкіл впроваджуються нові критерії, розроблені на виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки від 17.08.2000р., спільного наказу Міністерства освіти і науки та Академії педагогічних наук України "Про запровадження 12-бальної школи оцінювання навчальних досягнень учнів в системі загальної середньої освіти" №428/48 від 04.09.2000р. Передбачається, що нова оцінювальна система сприяє гуманізації освіти, методологічній переорієнтації процесу навчання з інформативного на розвиток особистості людини, впровадженню особистісного орієнтованого підходу до навчання та підвищенню якості та об'єктивності оцінювання [13; 14; 15].

Виявлення рівня навчальних досягнень учнів відбувається в процесі контролю.

Об'єктами контролю у процесі навчання є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу.

Основними функціями перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів є: діагностична, коригуючи, прогностична, навчальна, розвивальна, виховна, стимулююче-мотиваційна.

Здійснення контролю (перевірка й оцінювання) у процесі навчання в початкових класах визначається такими принципами:

- систематичність;

- всебічність;

-індивідуалізація, [13; 11].

Об'єктивність контролю полягає в запобіганні суб'єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні.

У початкових класах застосовуються різні види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий, самоконтроль тощо.

Виявлені під час перевірки результати навчальної діяльності учнів оцінюються.

Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Оцінювання -особлива сторона контролю, а педагогічна оцінка - його результат. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя. У І-ІІ класах оцінка навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної частини навчального плану -вербальна, а в ІИ-ІУ класах - у балах.

Об'єктивність і точність оцінок забезпечується критеріями оцінювання:

- якість знань;

- рівень сформованості вмінь;

- рівень оволодіння досвідом творчої діяльності;

- рівень самостійності учня під час виконання завдань.

Зазначені критерії дали змогу виділити чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів із різними загальнодидактичними характеристиками:

I рівень - початковий (1-3 бали);

II рівень - середній (4-6 балів);

III рівень - достатній (7-9 балів);

IV рівень - високий ( 10-12 балів)[15].

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь, навичок, які оцінюються, і показником оцінки в балах. Норми оцінок враховують специфіку змісту навчальних предметів, тому й розробляються для кожного предмета. На основі норм здійснюється аргументування оцінок.

В процесі навчання, зокрема під час оцінювання, вчитель повинен виявляти доброзичливість, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, а нормативний спосіб оцінювання із особистісним.

Учні І і II класів значно відрізняються від третьо- і четвертокласників за ступенем включення в навчальну діяльність, за ставленням до школи, досвідом співпраці з однокласниками й учителем тощо[ 16; 15-22]. Тому оцінювання у І і II класах має свої особливості, які персоніфікуються у різноманітних формах і прийомах:

різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу;

розгорнуте словесне оцінювання;

перспективна й відстрочена оцінка;

аргументована само- і взаємоперевірка;

динамічна виставка дитячих робіт з будь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, вироби) - організується в класі, шкільному коридорі для ознайомлення з нею колективу школи й батьків, учасником якої може бути кожен учень.

Оцінювання здійснюється самими учнями, також це можуть бути різноманітні оцінні висловлювання вчителів щодо засвоєння школярами навчального матеріалу в індивідуальних бесідах з батьками чи учнями; відзначення активності учнів на уроці умовними символами, фішками, геометричними фігурами тощо; ігрова оцінка - нагородження переможців, учасників гри різними ігровими атрибутами [16].

На основі зібраних даних про засвоєння програмового матеріалу кожним учнем протягом року (щоденних спостережень, результатів перевірених і підсумкових робіт) учитель робить висновок про переведення вихованця до наступного класу. Атестація дітей, які не засвоїли програмового матеріалу, вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.

Розділ II. Практична розробка проблеми оцінювання у діяльності вчителя початкових класів

§ 1. Обґрунтування принципів оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів

Аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення передового педагогічного досвіду, власні спостереження дали нам змогу визначити принципи оцінювання учнів у початковій школі.

Найважливішою вимогою до перевірки та оцінки знань і вмінь школярів, власне, дидактичним принципом, є об'єктивність, що полягає в точному оцінюванні, адекватному встановленим навчальними програмами критеріям. Згідно з цим принципом, оцінка має характеризувати кількість і якість знань та вмінь незалежно від методів і засобів контролю, особистих якостей учителя, котрий його здійснює.

Антиподом об'єктивності є суб'єктивізм, який виявляється під час оцінювання знань, умінь та навичок учнів. Суб'єктивність оцінювання є одним з найбільш вразливих місць нашої школи, що завдає шкоди не тільки розвитку особистості учня, а й певною мірою всьому суспільству. Цей суб'єктивізм спостерігається протягом усього періоду шкільного навчання і не залежить від кількості суб'єктів оцінювання, тобто від кількості вчителів.

Повністю усунути суб'єктивізм в оцінюванні знань неможливо навіть за умови, що критерії перевірки засвоєння матеріалу будуть розроблені ідеально, бо використовуватиме їх людина, з її особистісними якостями, досвідом, ерудицією, майстерністю. Однак чіткі, науково обґрунтовані критерії й норми оцінок, на які орієнтувалися б і враховували у своїй діяльності вчителі, допоможуть звести до мінімуму прояви суб'єктивізму.

Велику роль в об'єктивізмі оцінюванні знань учнів відіграють особистісні якості вчителя: його вимогливість, доброзичливість, справедливість.

Принцип індивідуального підходу в оцінюванні школярів виявляється: а) у врахуванні емоційного стану кожної дитини та її можливостей; б) доброзичливому ставленні до школяра; в) мотивації оцінки; г) гарантування успіху у вихованні завдання; д) акцентування уваги колективу на досягненнях кожної дитини.

Індивідуальний підхід до молодших школярів полягає не в підвищенні чи заниженні до них вимог, а в умінні вчителя зважати на їхні особливості, допомагати їм успішно виконувати навчальні та домашні завдання. Крім того, індивідуалізація під час оцінювання діяльності учнів дає можливість кожному пізнати радість успіху в навчанні, стимулює їх до активної розумової роботи.

У процесі оцінювання діяльності учнів індивідуальний підхід виявляється у доборі способів пояснення вимог, у тому, як ставить учитель запитання, в мотивації оцінки.

Принцип систематичності зумовлений, по-перше, дидактичною доцільністю здійснення контролю на всіх етапах процесу навчання; по-друге, необхідністю контролю за кожним учнем на кожному уроці, з огляду на психологічні особливості розвитку пізнавальних процесів у молодших школярів і оволодіння ними учіння як провідним видом діяльності у даному віці.

Обґрунтованість (вмотивованість) педагогічної оцінки є важливим принципом оцінювання. Аргументуючи оцінку, вчитель привчає дітей критично аналізувати свою діяльність. Мотивована оцінка сприймається дітьми як справедлива, єдино правильна, що є основою встановлення дружніх взаємин між самими дітьми, з одного боку, і між учителем та школярами - з другого.

Вчителю також слід керуватися принципом гарантованого успіху (принцип стимулюючої оцінки). Його можна сформулювати так: кожен учень повинен встигати, його діяльність має оцінюватися позитивно [22;4]. При цьому вчителю слід враховувати мотивуючу роль добору завдань (дітям пропонуються такі завдання, які є не дуже важкими, посильними для них і за умови подання учням необхідної допомоги з боку дорослих будуть обов'язково успішно виконані). Цей принцип забезпечує створення ситуацій, коли в учнів не нагромаджується досвід невиконання завдань вчителя. Його не слід розуміти так, що не можна взагалі допускати ситуації, в яких учні зазнавали б невдач; головне, щоб невдачі мали тимчасовий характер, щоб недоліки і помилки обов'язково були виявленими, і це не впливало негативно на ставлення дітей до навчання.

На нашу думку, дані принципи оцінювання неодмінно повинні враховуватися у розробці критеріїв наукового проектування системи оцінювання шестирічних першокласників.

§ 2.Критерії наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень шестирічних першокласників

Поклавши в основу принципи оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів та врахувавши психологічні особливості шести^річок, ми розробили специфічні для даного віку критерії (фактори) наукової розробки системи оцінювання навчальних досягнень учнів.

Розвиток дітей 6-ти річного віку відбувається у новій соціальній ситуації: вони включені у систематичне навчання в умовах загальноосвітньої школи і повинні виконувати вимоги початкового етапу, що, у свою чергу, передбачає постійну перевірку і спрямування їхньої діяльності шестирічних учнів, вона повинна співвідноситися з особливостями їх психічного розвитку, характером включення у навчальну ситуацію. Звідси випливає перший фактор-врахування в ситуації оцінювання особливостей першого етапу ознайомлення з учбовою діяльністю та оволодіння учінням.

Другим фактором виступає аналіз ставлень дітей до педагогічної оцінки. Дані досліджень свідчать, що 90% шестирічних учнів виявляють бажання одержувати в школі оцінки (не обов'язково оцінки-бали), мотивуючи це тим, що заслуговують їх своїми навчальними досягненнями.

З даним фактором тісно пов'язаний третій - сприймання шестирічками оцінки своїх знань вчителем як оцінки особливості в цілому. При вступі до першого класу більшість дітей має загальне недиференційоване уявлення про бальну систему оцінювання. В процесі навчання діти швидко приходять до розуміння знаків-символів, які були введені вчителями для оцінювання діяльності, співвідносячи їх з бальними оцінками. Використання невмотивованих результативних оцінок, символів-знаків, які сприймаються як бальні оцінки, не сприяє формуванню у 6-річних дітей адекватної самооцінки, правильного розуміння критеріїв оцінювання.

Фактор четвертий - вміле використання вчителем оцінки позитивно позначається на формуванні у дітей шестирічного віку інтересу до навчання, на виробленні у них пізнавальної активності. У зв'язку з цим необхідно приділити значну увагу моментам практичної реалізації принципів і критеріїв оцінювання - на прийомах оцінювання, що й буде зроблено у наступному параграфі даного розділу.

Ставлення шестирічних учнів до оцінювання їх діяльності в цілому є показником того, наскільки успішно протікає ця діяльність, що визначає п'ятий фактор наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень школярів. У першому класі за умови виникнення емоційного дискомфорту можуть з'явитися віддалені в часі негативні прояви: втрата інтересу до навчання або й відраза до нього, труднощі у спілкуванні з учителем та однокласниками, ситуативна та особистісна тривожність. Потреба шестирічних учнів у визнанні, схваленні має бути врахована під час оцінювання їх знань, оскільки це зумовлює розвиток пізнавальної активності і реалізує принцип стимулюючої оцінки.

Шостий критерій наукового проектування змісту оцінної діяльності пов'язаний з характеристикою прийнятних для шестирічних школярів видів педагогічного оцінювання - позитивних оцінних суджень (погодження, схвалення, заохочення, перспективна оцінка) і негативних (зауваження, заперечення, догана), а також амбівалентних оцінок (самооцінка, допоміжна і невизначена оцінка).

Погодження - це вид оцінювання, який виявляється у тому, що педагог виражає свою згоду з діями учня. Це перший ступінь схвалення.