114004 (Розвиток творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури), страница 2

Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів відбувається лише за рахунок певних прийомів навчання. Цікавість стимулюється всім змістом уроку, всією системою методів його проведення.

Література-мистецтво слова, і це вимагає особливого підходу до її вивчення, своєрідного емоційного та інтелектуального фону[10].

1.2 Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах

Процес навчання здійснюється за допомогою застосування методів.

Метод – це спосіб дидактичної взаємодії вчителя і учня, з допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навиками, формується світогляд учнів, розвиваються їх здібності.

Метод реалізується через прийом: це елемент метода, складова частина у пізнавальній роботі. Наприклад, проблемне питання, поставлене вчителем при викладі ним навчального матеріалу, є прийомом репродуктивного методу. Його завдання-активізувати увагу учнів при засвоєнні ними нового матеріалу.

В той час, проблемне питання, поставлене вчителем, яке вимагає самостійної пошукової роботи-уже не прийом репродуктивного методу, а способів виявлення іншого-евристичного чи й дослідницького.

Принципи обґрунтування методів.

І. У шкільній практиці викладання літератури має широке застосування класифікація за принципом джерела знань. Звідси:

1) слово (лекція) вчителя;

2) бесіда;

3) самостійна робота.

Вчитель подає новий матеріал, читає лекцію; потім, обговорюючи твір, учні відповідають на запитання, в формі бесіди доходять до істини; практикуються уроки чи їх фрагменти, де учні самостійно працюють з книгою (підручники, хрестоматії, критичні матеріали, пишуться твори).

Але зауважимо, що зовнішньо однотипні заняття можуть бути дуже різними за суттю:

слово вчителя може мати різну мету і різний зміст. Воно може передувати читанню, аби емоційно підготувати учнів до його сприймання, вчитель розповідає про життя і творчість письменника, дає лекцію з теорії літератури і тоді його слово має іншу мету, інший зміст;

відмінно до теми і змісту може бути й бесіда;

бесіда з метою активізувати сприйняття тільки що прочитаного твору, відтворення найбільш яскравих епізодів;

може бути бесіда-аналіз за запитаннями вчителя;

бесіда з метою узагальнення матеріалу.

Такою ж різноманітною може бути і самостійна робота:

може бути з метою закріплення;

може носити дослідницький характер.

Таким чином, навчальна діяльність учнів буде різною і за змістом і за рівнем самостійності[11].

Тому термін «лекція», «бесіда», «самостійна робота» означають більше форми спілкування вчителя і учня, ніж методи навчання. Форма-більш загальне, об’ємне трактування самого процесу навчання.

Тут можна схематично зобразити так: форми – методи – прийом – навчальна ситуація.

Зміст навчальної діяльності вчителя і відповідно діяльності учнів, що навчаються, і має служити критерієм обґрунтування методів.

ІІ. Цим критерієм є характер пізнавальної діяльності школярів.

Беручи в основу цю аксіому, дидактик Лернер і Скаткін вивели загально дидактичну класифікацію методів, що охоплює всю систему шкільного навчання:

1) пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);

2) репродуктивний (відтворюючий);

3) метод творчого викладу;

4) евристичний (частково-пошуковий);

5) дослідницький.

Скаткін: «Мова йде не про протиставлення одного метода іншому, а про їх гармонійне співіснування, про розумне застосування кожного метода на своєму місці для вирішення специфічних навчально-виховних завдань»[11].

Ці загальнодидактичні методи навчання по-своєму реалізуються в кожному навчальному предметі у відповідності до його специфіки.

Таким чином у основі класифікації є пізнавальна діяльність:

1-ший ступінь у логіці пізнання літератури як навчального предмета – лежить сприйняття художнього твору. Завдання – навчити сприймати твір. Література як вид мистецтва має виховувати художника.

2-гий ступінь – подача і сприйняття з боку учнів спеціальних знань про сутність художньої літератури, її специфіку, теорію і історію.

Органічне поєднання у свідомості читача безпосередньо художнього переживання і науково-літературознавчих понять і висуває потребу у специфічних методах викладання літератури.

Кожен метод безпосередньо зав’язаний з видами діяльності школярів.

І. Метод творчого читання найбільш специфічний для нашого предмета.

Читання художнього твору відрізняється від читання наукового, публіцистичного тексту. Це читання вимагає особливої уваги до слова, фрази, ритму.

Застосовуючи цей метод, вчимо дітей слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити і читати виразно.

Для цього методу характерні такі прийоми:

виразне (в ідеалі художнє) читання викладача;

читання матеріалів художнього слова (окремих творів, сцен з п’єс);

уміння виразному читанню учнів;

коментоване читання;

постановка проблеми, що випливає з прочитаного;

творчі завдання, що базуються на життєвих спостереженнях учнів.

Види навчальної діяльності учнів:

читання художнього твору в класі і дома;

виразне читання з обґрунтуванням особливостей читання;

заучування напам’ять;

активне слухання художнього тексту;

складання плану твору (чи фрагменту);

близькі до тексту перекази;

художня розповідь;

усні і письмові відгуки про твір;

розгляд ілюстрацій до тексту і оцінка їх.

Цей метод найбільш активно застосовується у середніх класах, може і в старших з низьким рівнем знань.

ІІ. Евристичний метод

Це вищий наступний ступінь у логіці пізнавальної діяльності школяра, обумовлений розширенням змісту виучуваного матеріалу. В зв’язку з цим

міняються і види діяльності школярів.

І тут основним матеріалом є художній твір, але з більш поглибленим аналізом. Цей поглиблений аналіз вимагає застосування елементів науки про літературу (теорію і історію літератури) в залежності від програми даного класу, віку, розвитку школярів.

Застосування цього методу служить для того, щоб навчати школярів повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір.

Аналіз пов’язується з розв’язанням художніх, моральних, філософських проблем, поставлених письменником.

Завдання вчителя-допомогти побачити ці проблеми, знайти шляхи їх розв’язання у тексті, вчити роздумувати, оформляти свої роздуми у зв’язній, послідовній, доказовій мові.

Цьому і служить евристичний (частково-пошуковий) метод. Він реалізується на найчастіше в евристичній бесіді.

Характерні прийоми:

побудова логічно чіткої системи запитань (до аналізу тексту, критичні статті, з теоретичних питань), які б послідовно вели думку учнів від спостереження над явищем до його аналізу, від суб’єктивних спостережень до узагальнень;

побудова системи завдань;

постановка проблеми вчителем і ілюстрація шляхів її розв’язання (проведення диспуту).

Види навчальної діяльності учнів:

підбір матеріалу з тексту (цитати, тези);

перекази з елементами аналізу;

аналіз епізода, сцени, всього твору за питаннями, заданими вчителем;

складання плану як прийом композиції;

аналіз образу героя;

порівняльний аналіз героїв, епізодів, пейзажів, стильових особливостей твору;

складання плану до розгорнутої відповіді, розповіді, твору;

конспективний виклад результатів аналізу творів різних жанрів;

виступ на диспуті;

написання самостійного твору з проблематики художнього тексту.

Цей метод розвиває критичну думку учнів, вчить самостійно здобувати знання.

ІІІ. Дослідницький метод

Його мета-розкрити нові аспекти художнього твору, які не висвітлювались раніше, розвивати вміння самостійно аналізувати твір.

Це досягається шляхом постановки проблемних питань, дослідницьких завдань. Цей метод близький до евристичного. Його відмінність у наступному: при евристичному вчитель ставить завдання і в значній мірі спрямовує пошук учнів, вчить прийомам; при дослідницькому учні вже володіючи прийомами, самостійно вирішують складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходять до узагальнених суджень.

Дослідницький метод може застосовуватись на звичайних уроках, але частіше на уроках семінарського типу, уроках-конференціях, факультативних заняттях.

Характерні прийоми:

висунення вчителем проблеми для всього класу, при чому ряд аспектів цієї проблеми розробляється групою учнів чи індивідуально;

вчитель пропонує теми для семінарських занять і учні беруть цікаві їм

для доповіді, чи роблять виступ в ролі опонента;

вчитель пропонує учням для аналізу твір який не вивчався за

програмою, або ж твір вибирається самим учнем.

Пропонуючи теми, вчитель консультує, спрямовує пошук.

Види діяльності:

самостійний аналіз частини, епізода чи цілого твору, що не вивчався за програмою;

зіставлення в тематичному, проблемному, теоретико-літературному плані двох чи кількох творів;

зіставлення, аналіз двох чи кількох точок на твір в цілому, образ з обгрунтуванням своєї думки;

зіставлення літературного твору з його екранізацією (чи спектаклем);

самостійна оцінка спектаклю, різної інтерпретації акторів героя;

оцінка проглянутого кінофільму, виставки живопису;

краєзнавчі дослідження.

Результати цих видів діяльності можуть бути оформлені в доповіді, твори, реферати, статті для газети.

В процесі виконання цих робіт учні в більшій мірі оволодівають знаннями в царині літературознавчої науки. Застосування цього методу стимулює учнів до пошуку, вчить користуватися каталогом, знаходити потрібні для використання завдання книги, конспектувати, цитувати.

Ці два методи в значній мірі сприяють розвитку мислення на уроках літератури.

ІV. Репродуктивний метод.

Сутність його в отриманні знань у готовому вигляді в слові, лекції вчителя, підручнику, посібнику, науково-популярних книгах, статтях.

Це не догматичний метод. Елемент творчості тут значний, все залежить від якості подачі.

Думка учня теж розвивається при застосуванні репродуктивного методу: вчитель читає проблемну лекцію, а учень слідкує за логікою викладу, складає тезисний план; вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення.

Використовуючи цей метод, вчитель може не тільки давати ті чи інші знання, але й конкретно показати, як можна оволодіти певними вміннями. Наприклад, провести аналіз невеликого твору, при тому звернути увагу на метод аналізу, прийоми, а потім доручити виконати аналогічну роботу самостійно на іншому матеріалі.

Значення репродуктивного методу не тільки в повідомленні нових знань, але і розкритті перспектив розвитку мистецтва і науки.

Характерні прийоми:

розповідь вчителя про життя і творчість письменника;

лекція;

оглядова лекція (із складанням плану-конспекту);

завдання за підручником, навчальним посібником.

Види діяльності:

запис планів, конспектування лекцій;

складання тез прочитаних статей;

підготовка усних відповідей за матеріалами лекцій;

складання хронометричних таблиць.

Цей метод забезпечує свідомість і міцність знань[11].

1.3 Висновок

В розкритті проблеми творчих здібностей учнів в сучасній методиці вивчення літератури лежить удосконалення та розвиток методичної науки, педагогіки, психології, літературознавства.

Створення нових методик викладання літератури, психології, педагогіки, в яких розглядаються проблеми розвитку учнів, сприяє підвищенню теоретичного і методичного рівня уроку літератури, вдосконаленню його змісту та структурної організації.

Чимало залежить від роботи вчителя на уроці. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне, емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра – головний обов’зок вчителя.

Рівень уроку залежить від використання методів і прийомів, їх вибір зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу,

можливостями і рівнем інтелектуального розвитку учнів.

Застосовуючи: Метод творчого читання, ми вчимо учнів слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним; вчитись говорити і виразно читати.

Евристичний метод - навчає повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір.

Дослідницький метод - вирішувати складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходити до узагальнених суджень.

Репродуктивний метод - розвиває думку учня, завдяки тому, що вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення. Значення цього методу, не тільки у набутті знань, а й у розкритті розвитку творчих здібностей.

Використання цих методів є актуальним для викладання літератури у середніх класах.

Доцільне використання методів сприяє розвитку творчих здібностей учнів.

Чим краще організований урок – тим ширшою і глибшою буде літературна освіта учнів.

2. ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ В 7 КЛАСІ

2.1 Місце творів М.В. Гоголя у шкільній програмі з літератури