113608 (Проблема формування індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога)

План

Вступ

Розділ 1. Особливості формування індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога

1.1 Специфіка педагогічної діяльності

1.2 Теоретичні основи дослідження формування індивідуальних стилів професійної діяльності майбутніх педагогів

1.3 Поняття індивідуального стилю педагогічної діяльності та фактори, які впливають на його формування

Розділ 2. Практична частина

2.1 Визначення особливостей індивідуальних стилів педагогічної діяльності майбутнього вчителя

2.2 Рекомендації для організації диференційованого навчання студентів з метою формування у них індивідуальних стилів педагогічної діяльності

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена модернізацією сучасної системи вищої педагогічної освіти, яка полягає в підготовці майбутнього спеціаліста, здатного творчо використовувати здобуті знання у професійній діяльності, вміти працювати з людьми. Динаміка розвитку суспільства та поява нових можливостей для розкриття професійного потенціалу сучасного фахівця в галузі освіти вимагають розгляду питання щодо самовдосконалення майбутніх учителів, створення їхнього індивідуального стилю діяльності, що сприятиме підвищенню професіоналізму та компетентності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що проблема формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів є малодослідженою. Водночас досліджено проблему стилю виховання, навчання, педагогічного керівництва (О.О. Бодальов, Н.В. Бордовська, А.К. Маркова, А.Я. Ніконова, Л.М. Фрідман та ін.) [3], [4], [25], [26], [27] ; вивчено особливості індивідуального стилю (Ю.Б. Гіппенрейтер, Є.А. Клімов, В.С. Мерлін, О.П. Саннікова та ін.). [11], [18], [28], [29], [33]

Зазначимо, що педагогічна діяльність - специфічна сфера, зумовлена різними соціально-рольовими та функціональними позиціями її суб’єктів. Тут учитель здійснює власні рольові та функціональні обов’язки щодо керівництва процесом навчання і виховання. Від стильових особливостей цієї діяльності та керівництва залежить ефективність навчання й виховання, особливості розвитку й формування міжособистісних відносин і педагогічної взаємодії учасників навчального процесу.

Аналіз стану дослідження проблеми формування індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування свідчить, що дана проблема певною мірою досліджена в контексті специфіки діяльності майбутніх педагогів (В.М. Галузяк, Л.О. Савенкова). [10] У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження психолого-педагогічних особливостей підготовки майбутніх викладачів до професійно-педагогічного спілкування, яка б не просто забезпечила формування окремих комунікативних умінь, навичок, а сприяла б встановленню адекватного вимогам професійно-педагогічної діяльності майбутніх педагогів ефективного стилю професійно-педагогічного спілкування. Отже, актуальність і недостатній рівень розробки проблеми означеного дослідження в теорії і практиці професійної підготовки педагогічних кадрів обумовили вибір теми курсової роботи: “Проблема формування індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога".

Об’єкт дослідження - стильові особливості професійно-педагогічного спілкування майбутніх педагогів.

Предмет дослідження - психологічні умови формування індивідуальних стилів діяльності майбутніх педагогів.

Мета дослідження - виявити основні чинники формування індивідуального стилю професійної діяльності у майбутніх педагогів та психологічні умови їх корекції відповідно до вимог ефективної професійно-педагогічної взаємодії.

Згідно з поставленою метою було визначено основні завдання дослідження.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначити специфіку педагогічної діяльності, зміст індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх педагогів та основні чинники його формування.

Дослідити стильові особливості професійної діяльності у майбутніх викладачів.

Розкрити психологічні умови формування ефективних індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх педагогів.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: психолого-педагогічні положення теорії педагогічного спілкування (В.А. Кан-Калик, Г.О. Ковальов), [17] концептуальні положення про співвідношення і взаємозв’язок поведінкового та особистісного аспектів спілкування, про цілепокладання та мотиваційно-смислової регуляції спілкування в контексті загальнопсихологічної теорії діяльності (О.М. Леонтьєв, Д.О. Леонтьєв), [42, 128] основні положення мотиваційної теорії „очікуваної цінності", положення про тривимірну модель міжособистісної взаємодії, про активні форми та методи соціально-психологічного навчання.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні (аналіз проблеми на базі психолого-педагогічної літератури), що дозволило виявити, узагальнити і систематизувати різноманітні підходи і практичний досвід із проблеми дослідження; емпіричні, на основі яких проаналізовано основні чинники, психологічні умови формування ефективних індивідуальних стилів педагогічної діяльності.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:

уточнено стильові особливості педагогічної діяльності у майбутніх викладачів;

обґрунтовано чинники формування індивідуальних стилів професійно-педагогічної діяльності майбутніх педагогів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, отримані результати дослідження можуть бути використані в розробці програм, навчально-методичних матеріалів для викладачів та студентів вищих навчальних закладів. Також досліджена програма формування ефективного індивідуального стилю педагогічної діяльності допоможе практично вплинути на рішення задачі щодо корекції неефективних індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх педагогів; у підготовці методичних рекомендацій із формування та корекції індивідуальних стилів спілкування у майбутніх викладачів.

Структура курсової роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (43 найменування) та додатків.

Розділ 1. Особливості формування індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога

1.1 Специфіка педагогічної діяльності

Під педагогічною діяльністю педагога необхідно розуміти його професійну діяльність, яка в цілому спрямована на якісну підготовку (навчання і виховання) дітей, студентів або фахівців й зумовлюється рівнем фахових, психолого-педагогічних знань і вмінь, професійно значущими особистісними якостями, здібностями, психофізичними можливостями викладача. До таких відносимо: ґрунтовні і глибокі знання державного законодавства про освіту і виховання дітей та молоді, знання з фахових дисциплін, педагогіки, психології, сучасних досягнень у цих галузях, знання змісту навчальних програм і підручників з дисципліни, що викладається; досконале володіння педагогічною технікою, методикою навчання і виховання; уміння науково аналізувати педагогічний процес, оптимально організовувати й управляти навчально-виховним процесом, реалізовувати конкретні педагогічні технології, створювати доброзичливий психологічний мікроклімат у шкільному або студентському колективі, враховувати індивідуально-психологічні особливості школярів або студентів, об’єктивно оцінювати свою діяльність; високий загальнокультурний рівень (гуманізм, морально-етична культура, ерудиція, культура мовлення і спілкування, зовнішній вигляд, педагогічний такт, національна самосвідомість); інтерес до педагогічної професії, професійну самосвідомість, адекватну самооцінку, високий рівень інтелекту, сформованість потребнісно-мотиваційної і емоційно-вольової сфер; наявність педагогічних здібностей (дидактичні, науково-пізнавальні, комунікативні, організаторські, перцептивні, здатність до саморегуляції та творчості, спостережливість, оптимізм); збереження та зміцнення власного фізичного і психічного здоров’я, здоровий спосіб життя, емоційну стійкість, толерантність, життєрадісність. [35, 42]

За результатами аналізу психолого-педагогічних досліджень можна зробити висновок про існування різноманітних підходів до вивчення структури й окремих компонентів педагогічної діяльності: деякі дослідники (Н. Кузьміна, А. Щербаков, О. Мороз, В. Сластьонін, Л. Спірін та ін.) [24], [35], розглядають у цій якості функції викладача, інші (В. Козаков, В. Семиченко, О. Галус, Л. Зданевич та ін) [34] - синтез таких психологічних утворень, як потреба, ціль, мотиви, стимули, установка та його індивідуально-психологічних властивостей і процесів. Таким чином, є підстави констатувати, що на якість педагогічної діяльності педагога суттєво впливають потреби, інтереси, установка, мотиви, воля, почуття, рівень інтелекту, пізнавальні процеси, педагогічні здібності, професійна самосвідомість.

Структура педагогічної діяльності охоплює п'ять основних видів діяльності: педагогічну, наукову, кваліфікаційну, громадську й нерегламентовану. Звісно, в реальному житті ці види являють собою єдине ціле, тому рівномірність в оволодінні й цілісному поєднанні різних видів діяльності - одна з найважливіших умов продуктивної творчості викладачів. Проте з метою наукового аналізу вони розглядалися автономно.

Педагогічна діяльність включає в себе такі компоненти:

цілеспрямованість - навчання і виховання дітей та молоді, формування у них певних людських якостей;

предмет праці - людська істота з неповторними індивідуальними якостями;

засоби праці - інструментом впливу на предмет праці є особистість педагога, його знання і вміння, культура і мораль. [35, 49]

Педагогічна діяльність - це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного, інтелектуального та діяльністного його розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення.

Педагогічна діяльність має ті самі характеристики, що й інші види людської діяльності: це цілеспрямованість, вмотивованість та предметність. Н.В. Кузьміна однією з особливих специфічних характеристик педагогічною називає продуктивність. В залежності від рівнів продуктивності в педагогічній діяльності виділяють пять рівнів:

Репродуктивний (мінімальний) - педагог вміє передавати іншим те, що знає сам;

Адаптивний (низький, малопродуктивний) - педагог вміє пристосувати своє повідомлення відповідно особливостям аудиторії;

Локально-моделюючий (середній, середньо продуктивний) - педагог володіє стратегіями навчання учнів знанням, умінням, навичкам з окремих розділів курсу (тобто формулювати педагогічну мету, розуміти бажаний результат та добирати систему і послідовність включення учнів в учбово-пізнавальну діяльність);

Системно-моделюючий знання учнів (високий, продуктивний) - педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь та навичок з даного предмету в цілому;

Системно-моделюючий діяльність та поведінку учнів (найвищий, високопродуктивний) - педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку.

Психологічний зміст педагогічної діяльності включає мотиви, мету, предмет, засоби, продукт та результат.

Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду.

Засобами педагогічної діяльності є наукові (теоретичні та емпіричні) знання, за допомогою яких формується тезаурус учнів. Носіями знань можуть бути тексти підручників, а також відповідні уявлення, які виникають у учнів під час цілеспрямованого спостереження (на лабораторних, практичних) заняттях. Допоміжними є технічні, компютерні, графічні та ін. засоби.

Засобами передання є пояснення, показ (ілюстрація), спільна робота з учнями під час вирішення учбових задач, безпосередня практика (лабораторна, польова) тренінги.

Продуктом педагогічної діяльності є індивідуально сформований досвід учня. Він перевіряється та оцінюється на екзаменах, заліках. Під час вирішення учбових задач, контрольних робіт.

Результатом педагогічної діяльності повинен бути особистісний індивідуальний розвиток учня, його вдосконалення.

Одним з важливих компонентів педагогічної діяльності є її мотивація. В педагогічній діяльності виділяють ті ж мотиваційні орієнтації, що ї в учбовій. У першу чергу, зовнішні мотиви (наприклад мотив досягнення, престижу роботи у відповідних навчальних закладах) та внутрішні мотиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності, особистісно-професійного росту, самоактуалізації). Специфічним мотивом виступає орієнтація на домінування, мотив влади. Так, Г.А. Мюррей виділив основні ознаки потреби у домінування та відповідні їм дії. Ознаками, чи ефектами потребами домінування є бажання: