113415 (Педагогічний аналіз уроку в системі внутрішньошкільного контролю), страница 3

Позитивною стороною ущiльненого опитування є те, що воно дає змогу перевiрити бiльшу, нiж звичайно, кiлькiсть учнiв. Негативне в цьому— порушення фронтальної роботи і логiчностi в побудовi уроку, виключення частини учнiв з загального пепедагогiчним процесом. Тому ущiльнене опитування не слiд унiверсалiзувати. Його доцiльно використовувати лише зрiдка, здебiльшого пiд кiцець чвертi, i переважно для того, щоб спецiально перевiрити учнів, пiдготовка яких викликає певнi сумнiви.

У рядi шкiл застосовується програмована перевiрка з допомогою машин-екзаменаторiв і автоматизованих класiв. Оцiнки учням ставляться безпосередньо пiсля перевiрки або в кiнцi уроку. В багатьох школах набув широкого застосування саме останнiй прийом: учитель ставить усiм учням, якi протягом уроку вiдповiдали на тi чи iншi запитання, так званий поурочний (сумарний) бал. Система поурочної оцiнки сприяє активiзацiї роботи класу вiд початку й до кiнця уроку i дає можливiсть оцiнити знання значної кiлькостi учнiв. Звичайно, поурочнi оцiнки це повиннi бути випадковими i необґрунтованими.

Найретельнiша поточна перевiрка успiшностi не може з достатньою повнотою, чiткістю і точнiстю виявити кiлькiсний та якiсний рiвень засвоєння учнями навчального матерiалу в органiчнiй єдностi i послiдовностi. Тому потрiбна ще й планомiрно здiйснювана цiлiсна, узагальнююча перевiрка, яка вiдображає наслiдки вивчення окремих тем, роздiлiв, закiнчених частин кожного предмета. Спецiальний перiодичний контроль якраз і створює умови для встановлення того, якою мірою учнi опанували програми, системою знань, навичок i умiнь з кожної теми в цiлому. Перiодичний контроль сприяє систематизації й узагальненню знань, зосереджує увагу учнiв на головному, iстотному, на вузлових, ключових моментах вивченого матерiалу [17].

Перiодичний облiк охоплює всiх учнiв. Це досягається як спецiально органiзованим усним опитуванням (iндивiдуальним та фронтальним), так i проведенням рiзних письмових, графiчних, практичних робiт, контрольних диктантiв, описiв, стислих переказiв, виконанням вправ, розв’язуванням задач i т. д. Для виявлення знань з історії, лiтератури, географiї, природознавства та ряду iнших предметiв використовуються, зокрема, письмовi вiдповiдi на запитання.

Письмовi контрольнi роботи з одного й того ж предмета виконуються в одному зошитi. Помилки у цих роботах виправляються в класi, пiд керiвництвом учителя. Зошити з контрольними роботами додому не видаються, вони зберiгаються в школi протягом усього навчального року i служать матеріалом для ходу навчання кожного учня та одним iз документiв, що характеризують роботу класу з даного предмета.

Нерiдко в школi використовують тестову перевірку знань. Суть й полягає в тому, що учням даються спецiально складенi, однаковi для всiх письмовi за для перевiрки. Фактично це своєрiдна форма письмового опитування. Результати тестового облiку легко пiддаються кiлькiснiй математичнiй обробцi i створюють певнi умови для подолання суб’єктивiзму в оцiнках та для об’єктивного порiвняння успiшностi учнiв паралельних класiв [6].

Однак, тести не можуть стати основним i вирiшальним способом облiку успiшностi. Результати тестової перевiрки не характеризують достатньою мiрою умiння учнiв мислити, аналiзувати i синтезувати факти i явища, розкривати причинно-наслiдковi зв’язки, логiчно і в розгорнутому планi викладати свої думки, лiтературно правильно оформляти їх, цiлком свiдомо i самостiйно застосовувати їх в практицi. Тестовi контрольнi роботи можуть застосовуватися тiльки в строго обмежених масштабах i лише в поєднаннi з iншими, всебiчно перевiреними практикою методами i прийомами облiку.

Усна тематична перевiрка успiшностi проводиться так, щоб за один-два уроки були опитанi всi учнi класу.

Для перiодичного облiку успiшностi з фiзики, хiмії, бiології, трудового навчання використовуються також лабораторно-практичнi заняття, пiд час яких учнi виконують рiзнi трудовi завдання, проводять дослiди, монтують прилади, креслять рисунки тощо.

Перiодична перевiрка вимагає ґрунтовної попередньої пiдготовки, всебiчного повторення пройденого. Вона вноситься в календарний план викладання кожного предмета і узгоджується з вiдповiдними планами iнших дисциплiн. В один і той же день може бути проведена лише одна така перевiрка, iнакше учнi будуть перевантаженi і не зможуть належним чином пiдготуватися до урокiв з iнших предметiв [11].

Доцiльно проводити спецiальнi уроки контролю i корекції занять, на яких учитель перевiряє й оцiнює засвоєння матерiалу всiма учнями з великих тем чи роздiлiв програми (або з кiлькох тiсно пов’язаних мiж собою тем). Тим учням, якi з рiзних причин (наприклад, вимушенi пропуски урокiв, несумлiнне ставлення до своїх навчальних обов’язкiв) не виявили належної пiдготовленостi, вчитель призначає певний час для перевiрки і оцiнки знань з даної теми чи роздiлу. До тематичного облiку залучаються тi учнi, якi не мають оцiнок з вiдповiдного роздiлу програми.

Перед контрольними уроками проводяться iндивiдуальні, груповi консультацiї, пiдготовчi вправи. На таких заняттях вчитель ставить контрольнi запитання для усних або письмових вiдповiдей; у деяких випадках усний є письмовий способи опитування доцiльно поєднувати. З ряду предметiв (фiзика, хiмiя, бiологiя, трудове навчання, фiзична культура) можуть виконуватись також спецiальнi практичнi роботи і вправи. Перевiркою мають охоплювати весь основний змiст вивченого матерiалу — теми, кiлькох тем, роздiлу.

При тематичнiй перевiрцi беруться до уваги і поточнi показники успiшностi. Учням, якi в ходi навчання вiдмiнно чи добре опанували той матерiал, засвоєння якого перевiряється, вчитель може поставити пiдсумковi оцiнки. Уроки тематичного контролю з рiзних дисциплiн плануються так, щоб не було їх збiгу в часi i не перевантажувати учнiв. Найбiльше поширення контрольнi уроки набули в школах дорослих.

Пiдсумковий облiк здiйснюється за чверть, заключний — за рiк. Четвертнi та рiчнi оцiнки успiшностi пiдсумовують роботу вчителя і учнiв за вiдносно тривалi перiоди. Такi — оцiнки вiдiграють важливу роль у боротьбi за подолання допущених протягом попереднього перiоду недолiкiв, за закрiплення i розвиток досягнутих успiхiв.

Для того щоб пiдсумковi оцiнки правильно вiдбивали наслiдки навчання, протягом двох-трьох останнiх тижнiв чвертi проводяться узагальнюючi письмовi контрольнi роботи, частiше перевiряються учнi, про пiдготовку яких учитель не має достатнiх відомостей.

Рiчнi оцiнки з кожного предмета виводяться на основi четвертних оцiнок з урахуванням рiвня знань, навичок, умiнь учня на кiнець навчального року.

Всi пiдсумковi оцiнки фiксуються в класному журналi i табелях успiшностi. Дирекцiя школи , педагогiчний колектив аналiзують результати роботи за вiдповідний перiод, накреслюють конкретнi заходи, спрямованi на полiпшення.

2.2 Підготовка вчителя до уроку

Учитель, який творчо працює, готується до уроку все життя.

Ця банальна фраза вiдображає сутнiсть професiйної дiяльності педагога, яка зумовлює необхiднiсть щоденно і систематично працювати над собою: розвивати свої інтелектуальні можливості, опановувати значнi пласти інформації з різних галузей наук, оволодівати основами педагогічних технологiй, педагогічної техніки. Та все ж у пiдготовцi до конкретного уроку є необхідність дотримуватися певної послiдовностi, яка включає такі компоненти.

1. Ознайомлення з навчальною програмою, визначення місця конкретної теми уроку в системi й структурi навчальної дисципліни.

2. Ознайомлення з навчальними пiдручниками з погляду повноти розкриття змiсту теми вiдповiдно до вимог програми.

З. Опрацювання методичної лiтератури щодо оптимiзації навчально-виховного процесу в ході опрацювання конкретного навчального матерiалу.

4. Добiр і опрацювання додаткового фактичного матерiалу теми заняття.

5. Пiдбiр засобiв навчання: таблиць, схем, моделей, предметiв, роздаткового матерiалу.

6. Вибiр оптимальних методiв і прийомiв навчання:

а) Визначення типу i структури уроку;

б) Уявна режисура структури уроку вiдповiдно до мети, дидактичних завдань, вiку учнiв;

в) Складання плану уроку, в якому потрiбно передбачити визначения теми, мети (дидактичної, розвиваючої, виховної), видiлення структурних компонентів вiдповiдно до обраного типу, фiксацiя змiсту уроку з достатнiм методичним забезпеченням.

Досвiдчений учитель, який має достатню психолого-педагогічну, фахову і методичну пiдготовку, проходить цi етапи швидко. Але молодому вчителеві необхiдно ретельно дотримуватися пропонованої технології. Це забезпечить у майбутньому надійний фундамент для прояву професійної майстерності [29].

Варто зробити зауваження щодо важливого аспекту у системі пiдготовки до уроку. Вiн стосується раціонального використання робочого часу.

2.3 Програма спостереження та аналізу уроку

В.О. Сухомлинський писав: “Урок — основна ділянка навчально-виховного процесу, на якій учитель щоденно здійснює освіту, виховання і всебічний розвиток учнів. Урок є тією головною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбувається духовне спілкування навченого життям наставника i його вихованцiв, якi вступають на першi щаблi життя” Кожен учитель повинен володiти вмiннями самоаналiзувати форми своєї основної дiяльностi, а також вiдвiдувати i аналiзувати уроки своїх досвiдчених колег з метою вивчення досвiду роботи i бiльш вдумливого ставлення до власної працi [22].

У практицi роботи керiвникiв шкiл, методистiв і вчителiв видiляють кiлька етапiв аналiзу урокiв (повний, короткий, комплексний, аспектний) та їх видiв (дидактичний, психологічний, виховний, методичний, органiзацiйний).

Підчас спостереження й аналiзу уроку необхiдно дотримуватися певної програми, яка дає змогу досягти системностi у вивченнi змiсту і протiкання процесу навчання на уроцi.

Програма спостереження і аналізу уроку:

1. Органiзацiйна структура уроку: початок уроку, привітання учнiв, пiдготовка обладнання до уроку (дошка, крейда, ручка, зошити, пiдручники, наочнi посiбники та iн.).

2. Санiтарно-гiгiєнiчнi умови проведення уроку: дотримання гiгiєнiчних вимог (повiтряного, теплового, свiлового режимiв), вiдповiднiсть меблiв вiку учнiв; психологiчна готовнiсть учнiв до уроку.

З. Тип i структура уроку: доцільність обраного типу уроку з погляду вивчення теми. Структура уроку, її компоненти. IIсихолого-педагогiчне забезпечення цiлiсностi і завершеностi уроку.

4. Особливостi реалiзацiї на уроцi вимог принципiв навчання.

5. Рацiоналънiсть і ефективнiсть використання на уроцi методiв навчання. Озброєння учнiв методами самостійної пiзнавальної дiяльностi; розвиток розумових потенцiальних здiбностей учнiв; використання iндивiдуалъних i колективних форм навчання.

6. Методи, прийоми та види аналiзу i оцiнки знань, умiнь та навичок учнiв; об’єктивнiсть оцiнки навчальної дiяльностi школярiв.

7. Особливостi розумової дiяльностi учнiв на уроцi: а) формування уваги учнiв; спiввiдношення мимовiльної і довiльної уваги; б) мiсце пам’ятi у розумовiй дiяльностi учнів; озброєння школярів методами і прийомами запамятоування; використанняприйомів для активізації різних видів памяті (образної, словесно-слухової, емоційної, механічної)та видів запам'ятовування; в) мислительна діяльність учнів на уроці: методи, прийоми і засоби активізації мислительної діяльності (створення проблемних ситуацій, організація самостійної пізнавальної діяльності).

8. Реалізація на уроці основних вимог до складових виховання: розумового, морального, фізичного, трудового естетичного.

9.Поведінка вчителя на уроці: вміння володіти класним колективом, організація учнів для навчальної роботи, забезпечення трудової дисципліни; конструктивні вміння; комунікативні вміння; володіння педагогічним тактом; володіння педагогічною технікою (зовнішність, вміння володіти своїм тілом – ходити сидіти, стояти, жести, міміка; культура педагогічного спілкування, темп роботи).

10. Результати уроку: висновки і пропозиції; досягнення мети; якість знань, умінь та навичок учнів; виховне освітнє значення уроку; рекомендації щодо удосконалення педагогічного процесу на уроці.

Відвідуючи урок, важливо досконало володіти методикою і технікою записів наслідків спостережень, попереднього аналізу навчально-виховного процесу з позицій пропонованої програми.

Аналізувати й оцінювати роботу вчителя на уроці не варто відразу після його відвідування. Потрібно ретельно, достатньою науковою аргументацією підготуватися до розмови з учителем: продумати хід і зміст уроку, дати психологічну, педагогічну та методичну оцінку діям вчителя, дати наукові рекомендації щодо поліпшення навчально-виховного процесу на уроці,.

Для проведення аналізу треба продумати час і місце врівноваженої розмови один на один, дотримуючись педагогічного такту та толерантності. Передусім варто сказати та дати психолого-педагогічне обґрунтування позитивним аспектам уроку. І лише потім проаналізувати труднощі і недоліки, які були на уроці, показати шляхи їх подолання.

У підсумку варто запропонувати учителеві науково обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення навчально-виховного процесу на уроці, порекомендувати літературу, опрацювання якої сприяло б підвищенню професіоналізму учителя [14].

ВИСНОВКИ

На сьогодні, урок залишається основною формою навчання в усiх типах навчальних закладiв. Слiд зважати на те, що впродовж всієї iсторiї учителi та вченi-педагоги постiйно працювали над удосконаленням класно-урочної системи навчання. За останні десятиліття були висунуті певні вимоги до уроку, з’ясовано його структуру, форми. Багато діячів та науковців присвятили цій справі усе своє життя задля збагачення педагогічної науки ефективними прийомами та засобами впливу на учнів в системі урочного навчання. Урок – особлива специфічно організована система навчально-виховного впливу, яка має враховувати особистісні, індивідуальні якості учнів.

Урок є тією головною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбувається духовне спілкування навченого життям наставника i його вихованців, якi вступають на першi щаблi життя. Кожен учитель повинен володiти вмiннями самоаналiзувати форм своєї основної дiялъностi, а також вiдвiдувати i аналiзувати уроки своїх досвiдчених колег з метою вивчення досвiду роботи i бiльш вдумливого ставлення до власної працi.

В результаті проведеного дослідження було:

1. Висвітлено поняття уроку в історії педагогічної думки.

2. Охарактеризовано вимоги до сучасного уроку в школі.

3. Визначено теоретичні аспекти побудови та структури уроку.

4. Визначено специфіку педагогічного аналізу уроку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Архипова С. П., Омеляненко В. Л. Педагогiчний аналiз уроку. — Черкаси: Вид-во ЧДУ, 1999.

2. Амонашвили Ш А. Размышления о гуманной педагогике. — М., 1995.

3. Бедерханова В. П. // Классный руководитель. — 2000. — № 2.

4. Газман О. С. О деятельности классного воспитателя /Весник образования. -- 1991. — № 8.

5. Газман О. С. От авторитарного образования к педагогике свободы. // Новые ценности образования : содержание урока. / Ред. Н. Б. Крілова. -- 2. — М., 1995.

6. Газман О. С., Иванов А. В. Содержание деятельности и основные направления освобожденного классного руководителя (классного воспитателя) — М., 1992.

7. Гарри Ричардсон. Образование для свободы. — М., 1997.

8. Глассер У. Школа без неудачников — М., 1991.

9. Десятов Т. М., Касярум Н. В., Прокопенко Л. І. Урок як основна форма навчального процесу. — Черкаси: Вид-во ЧДУ, 2000.

10. Дидактика современной школы / Под ред. В.Л. Онищука. — К.: Рад. шк., 1987.

11. Инновационное движение в Российском школьном образовании // Под ред. Э. Днепрова, А. Каспржака, Ан. Пинского. — М.: Парсифаль, 1997.

12. Крупенин А. Л., Крохина И. М. Эффективный учитель. — Ростов-на-дону, 1995.

13. Крылова Н. Как мы можем изменить культурные ценности образования // Народное образование. — 1998. — № 9.

14. Кульневич С. В. Педагогика личности от концепций до технологий: Учебное пособие. — Ростов- на-дону: Творческий центр «Учитель», 2001.

15. Культура современного урока / Под ред. Н. Е. Щурковой. — М., 1997.

16. Матвеева Р. Ориентир классного воспитателя — саморазвитие школьника // На родное образование. — 2000. — 3.

17. Михайлова II. Н. Педагогическое общение: как стать профессионалом. — М., 1994.

18. Окольнича Л. Класний керiвник? Куратор? Тьютор? // Завуч.-- 2001.--№3.

19. Онищук В. А. Урок в современной школе. — М.: Просвещение, 1986.

20. Пiдласий Г.П. Як пiдготувати ефективний урок. — К.:Рад. шк., 1989.

21. Педагогiка / За ред. А.М. Алексюка. — К.: Вища шк., 1985.

22. Педагогiка / За ред. М.Д. Ярмаченка. — К.: Вища шк., 1986.

23. Педагогiчний пошук / Упорядник I.М. Баженова. — К.:Рад. шк., 1989.

24. Поляков С. д. Психопедагогика воспитания.-- М., 1996.

25. Противоречия школьного воспитания: семь проблем, семь решений / Под ред. Н. Е. Щурковой. М.: Педагогическое общество, 1998.

26. Семенцов В. В. Индивидуализация классно-урочного образования: Библиотека журнала «директор школы». — 1998. — №6.

27. Сорока Г. I. Сучаснi виховнi системи та технологii. — Харкiв, 2002.

28. Специальный выпуск журнала «Классный руководитель», —2000.- 1 3.

29. Спиченкова Л. Фактор реформирования образования 1/ Народное образование — 2000. — №З

30. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором // Вибранi твори: В 5 т. — Т. 4. — Рад. шк., 1976.

31. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителевi // Вибранi твори: В 5 т. — Т. 2. — К.: Рад. шк., 1976.

32. Фiцула М. М. Педагогiка. — К.: Академiя, 2000.

33. Шевченко С. Д. Школьный урок: как научить каждого.— М.: Просвещение, 1991.. Подласый И. П. Педагогика. М.: Владос, 19

34. Яковлев Ч. М., Методика и техника урока в школе. — М.: Просвещение, 1985.

17