113168 (Організація реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації)

Міністерство освіти та науки України

Полтавський державний педагогічний університет

(кафедра соціальної та корекційної педагогіки)

Курсовий проект на тему:

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В ШКОЛАХ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Виконав

студент психолого-

педагогічного факультету

Науковий керівник:

Полтава

План

Вступ

Розділ І. Історико-теоретичний аспект реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації

1.1 Історія вітчизняного та зарубіжного досвіду

1.2 Актуальність роботи соціального реабілітолога в школах соціальної реабілітації

1.3 Зміст реабілітаційної роботи у школах соціального спрямування

Висновок до І розділу

Розділ ІІ. Теоретико-методичні аспекти організації реабілітаційної допомоги в школах соціальної реабілітації

2.1 Основні напрямки реабілітаційної роботи у школах соціального спрямування

2.2 Основні функції соціального реабілітолога

2.3 Основні методи соціально-реабілітаційної роботи

2.4 Основна документація соціального реабілітолога

Висновок до ІІ розділу

Висновок

Література

Вступ

Соціальна робота в системі освіти ще лише починає своє становлення як особливий напрям соціальної сфери, у зв'язку з цим слід вказати на соціально-реабілітаційні аспекти соціальної роботи в цілому і позначити відповідні робочі поля, в яких їй належить діяти: роботу з молоддю, виховання, супровід, організація дозвілля, консультації при підготовці домашніх завдань, допомога підростаючому поколінню в професійній орієнтації, робота з молодіжними клубами, виховання в інтернатах і притулках (виховання, супровід, створення умов, близьких до родинного виховання, розвиток самостійності і так далі);

Кількість дітей з шкільними проблемами неухильно зростає. Багатообразні шкільні труднощі мають різні причини. Враховуючи комплексність проблеми, необхідно ясно розуміти, що успішність і ефективність її рішення залежать від міри інтеграції зусиль медиків, психологів, педагогів і інших фахівців в розробці теоретичних основ.

Соціально-реабілітаційна робота в школі покликана зосередити увагу в основному на тих недоліках, на які вказують самі вчителі, учні і їх батьки, застосувавши альтернативні концепції до їх усунення.

Зі всього вищевикладеного можна зробити вивід, що реабілітаційна і соціальна служба в школі призначена для організації активної співпраці як шкільної адміністрації, педагогів, учнів і батьків між собою, так і зовнішніх соціальних структур з ними для надання реальній, кваліфікованій, всесторонній і своєчасній допомозі дітям і вчителям по захисту їх особових прав і попередження їх порушення.

Актуальність даної роботи визначається в першу чергу незавидним положенням в нашій країні, що стосується соціальних питань. Ці проблеми відбиваються також на дітях, яким допомога потрібна не в останню чергу. Соціальний педагог надає допомогу різним категоріям дітей в школі. Соціальна робота в школі знаходить все більше вживання. В світлі соціальних проблем, властивих школі і іншим установам системи освіти, участь соціальних працівників, соціальних педагогів і психологів стає усе більш необхідною.

У нашому науково-теоретичному дослідженні об'єктом є організація роботи соціального педагога в таких установах освіти, як школа, а предметом - форми, вміст, методи і технології роботи шкільного соціального педагога.

Мета роботи - проаналізувати організацію реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації.

Завдання даного дослідження наступні:

Розкрити історію вітчизняного та зарубіжного досвіду реабілітаційної роботи в школах.

Розкрити розвиток та особливості соціально-реабілітаційної роботи;

Виявити вміст і форми реабілітаційної роботи школах соціального спрямування;

Вивчити актуальність роботи соціального реабілітолога в спеціальних навчальних закладах;

Дослідити основні функції, методи, документацію, напрямки реабілітаційної роботи у школах соціальної реабілітації.

Досягнення поставленої мети і завдань курсової роботи вимагало застосування ряду методів науково-педагогічного дослідження, зокрема: теоретичний аналіз проблеми, шляхом вивчення літературних джерел; педагогічні теоретичні дослідження, які включають: проведення дослідно-теоретичної роботи з вивчення особливостей організації реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації, систематизація і узагальнення передового наукового досвіду.

Розділ І. Історико-теоретичний аспект реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації

1.1 Історія вітчизняного та зарубіжного досвіду

У різних країнах світу існують два підходи до цього напряму реабілітаційно-соціальної роботи. Соціальні працівники або входять до складу персоналу шкіл, або об'єднані в спеціальні служби соціального забезпечення освіти. Це має місце, зокрема, у Великобританії.

Соціальні працівники, соціальні реабілітологи, будучи співробітниками цієї служби, часто закріпляються до окремих шкіл. Вони регулярно відвідують школи, за які відповідають, і працюють з вчителями і іншими співробітниками школи, допомагаючи їм оцінювати потреби дітей в тих випадках, коли виникають проблеми з їх поведінкою, відвідуваністю, успішністю, матеріальними або соціальними позбавленнями. [5]

Обов'язком працівників є допомога батькам і школярам. Зустрічаючись з батьками в школі і удома, вони заохочують їх максимально використовувати освітні можливості, що пропонуються їх дитині, допомагають сім'ям в налагодженні взаємин, у вирішенні інших проблем, які впливають на освіту їх дітей.

Соціальні служби забезпечення освіти відповідають за організацію регулярних перевірок відвідуваності уроків, що проводяться вчителями. Соціальні працівники з'ясовують причини невідвідування учбових занять. Часта відсутність на уроках може свідчити про те, що дитина стикається з труднощами будинку і в школі, а також про проблеми, які випробовують його батьки. Після з'ясування всіх обставин і консультації з вчителями, соціальні працівники та реабілітологи надають допомогу як дитині, так і його батькам. Якщо дослідження показує, що проблема виходить за рамки компетенції школи або служби соціального забезпечення, соціальної освіти, соціальні працівники та реабілітологи и звертаються у відділення соціальних служб і інші агентства.

Особливою турботою співробітників служби соціального забезпечення освіти є виявлення дітей, що піддаються жорстокому зверненню, страждаючих від материнської або емоційної знедоленості, а також тих, чий фізичний, емоційний або освітній розвиток відстає. Всім їм виявляється допомога із залученням в необхідних випадках психологів, юристів, медичних працівників, поліції і так далі.

Співробітники служби мають зв'язок з медичними працівниками шкіл і через них дізнаються про тривалу хворобу кого-небудь з дітей, що мають відхилення в розвитку. Аби запобігти відставанню в навчанні, служба організовує домашнє або лікарняне навчання.

Велику роль грають співробітники служби соціального забезпечення освіти в інтеграції дітей, що мають відхилення в розвитку, в звичайні школи. Вони несуть особливу відповідальність за надання допомозі таким дітям і їх батькам. [23]

Серед інших функцій цієї служби можна виділити: турботу про дітей, які із-за поведінки тимчасово або остаточно виключені з школи; надання підтримки батькам в оформленні дитини в інший учбовий заклад; допомога дітям з числа національних меншин в адаптації серед інших школярів; створення і збереження нормальних стосунків між ними; виявлення дітей, які незаконно заняті на роботі в учбовий час, вирішення питань про їх нормальне навчання; загальне спостереження за виконанням правових норм відносно дитячої праці; спостереження за відвідинами дітьми дитячих груп і дитячих центрів (аналоги дитячих дошкільних установ, що є у нас); з’ясування причин тривалої відсутності і допомога у випадках якщо воно пов'язане з серйозною хворобою або жорстоким зверненням; підтримка дітей, одержуючих освіту поза школою (консультативно, вдома, в центрах проміжного лікування); сприяння батькам і дітям в користуванні соціальними привілеями, що надаються школярам.

Другий підхід, коли реабілітологи і соціальні працівники включаються в штат школи, має місце в Германії. Тут соціальна робота в школі займає в даний час все більше значення. До недавніх пір вона велась в основному лише в зразкових школах. Завдання школи бачили виключно в навчанні і освіті дітей і підлітків, виховання розглядалося як завдання сім'ї. Але навчання і освіту не можна розглядати ізольовано від виховання, вони є єдиний взаємозв'язаний процес. Все більше вчителів вважають, що до них пред'являються надмірні вимоги, коли вони повинні реагувати на відхилення в поведінці учнів. [34]

Саме тому соціальні працівники займаються в школах з учнями, яким поводяться особливо зухвало або мають труднощі в навчанні. Вони проводять в школі профілактичну роботу, пропонуючи учням в позаурочний час цікаві можливості для проведення вільного часу, а, також, вивчаючи умови життя учнів аби потім проводити з ними і з їх батьками бесіди, давати необхідні поради.

"Енциклопедія соціальної роботи" в перекладі з англійської, на наш погляд, обширне джерело проблем і їх освітлення діяльності соціальних працівників в США. Слід згадати, що в більшості зарубіжних країн в школах "немає таких ставок як завуч по виховній роботі. Основна відповідальність за виховання дитяти лежить на сім'ї". [4]

Соціально-педагогічна робота в нашій країні має глибоке історичне коріння. Русь завжди була багата прикладами добродійності, опікування, піклування страждучих. Ці турботи брали на себе державні, суспільні організації, приватних осіб.

Соціально-педагогічний рух активно розвивався в 20-30-і роки XX ст У 60-і роки XX ст. з'являлися працівники, спеціально орієнтовані на виховну діяльність в соціумі (організатор позакласної і позашкільної виховної роботи, працівники позашкільних установ, педагоги-організатори і тому подібне).

На рубежі 70-80-х років XX ст. суспільні потреби, досягнення практиків підняли завдання соціальної роботи на якісно новий рівень. Набули поширення соціально-педагогічні комплекси. У позашкільних установах, клубах по інтересах, різновікових загонах затверджувалася ідея цілеспрямованої соціально-педагогічної роботи з дітьми. А в педагогічній науці багато дослідників звернулися до проблем соціальної педагогіки, намагалися осмислити її кращий досвід.

Проте прогрес в цій сфері стримувався слабким організаційним, кадровим, матеріально-фінансовим, науково-педагогічним забезпеченням, а частіше і зовсім відсутністю такого. Назріла необхідність заснувати інститут соціальних педагогів-фахівців з виховної і соціальної роботи з дітьми і їх батьками, дорослим населенням в родинно-побутовому середовищі, з підлітковими, молодіжними групами і об'єднаннями. У 1990 р. посада соціального педагога була внесена до списку посад робітників і службовців. Отримала таким чином визнання нова професія. В даний час у вищих і середніх спеціальних учбових закладах введені спеціальності “Соціальна педагогіка” і “Соціальна робота”. Більше 50 Вузів Росії приступили до підготовки відповідних фахівців. [12]

Соціальна педагогічна робота дозволяє вносити такі зміни до системи виховання дітей і підлітків, яких забезпечує оптимальні умови для їх особового становлення, соціального захисту, соціалізації відповідно до Конвенції ООН про права дитини. Освітні установи знаходять нову соціальну роль, сприяючу формуванню перспективних культурно-освітніх моделей.

Робота школи як відкритої соціально-педагогічної системи передбачає розширення її виховних і освітніх функцій, турботу про гуманізацію середовища, що оточує дитяти, ініціативу в соціально-педагогічній діяльності в мікрорайоні.

Завдяки сільським експериментальним школам, що працюють як відкриті соціально-педагогічні системи, діти зближуються з дорослими, змінюється на кращий відношення хлопців до фундаментальних соціальних цінностей.

Проте в соціально-педагогічній роботі з дітьми, їх сім'ями немало протиріч, невирішених проблем. У багатьох соціальних педагогів немає достатньої підготовки.

Потреби в практиці і в підготовці фахівців не вивчені. Слабо заохочуються передовий досвід, старання ентузіастів, погано пропагуються їх досягнення. Від практики відстає наука, і виникає небезпека, що цей розрив збільшуватиметься. Тому необхідна підтримка соціально-педагогічних досліджень. Гостро коштує питання підготовки висококваліфікованих фахівців, що готують кадри реабілітогів, соціальних педагогів. Така посада сьогодні потрібна школі. [7]

1.2 Актуальність роботи соціального реабілітолога в школах соціальної реабілітації

Соціальний реабілітолог - ключова фігура в соціальній школі, покликана об'єднати зусилля сім'ї, школи, громадськості, для надання допомозі дитяті.

Проблема розвитку соціальної педагогіки в нашій країні дуже актуальна. Офіційно професія "соціальний реабілітолог" з'явилася в нашій країні лише близько п'яти років тому. В даний час для введення ставок соціальних педагогів в штатний розклад є необхідна нормативна база.

Розглянемо основні посадові обов'язки соціального реабілітолога. Соціальний реабілітолог організовує виховну роботу в школі, направлену на формування загальної культури особи, адаптацію особи до життя в суспільстві, пошана до довколишньої природи. Вивчає педагогічні для психологічні типи, особливості особи і її мікросередовища, умови життя, виявляє інтереси і потреби, труднощі і проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці і своєчасно надає соціальну допомогу і підтримку таким, що навчаються і вихованцям, виступає посередником між особою і освітньою установою, сім'єю, середовищем, органами влади. Сприяє реалізації прав і свобод учня, створенню комфортної і безпечної обстановки, забезпеченню охорони їх життя і здоров'я. Створює умови для розвитку талантів, розумових і фізичних здібностей тих, що виучуються в позаурочний час. Взаємодіє з вчителями, батьками (особами, їх замінюючими), фахівцями соціальних служб, родинних і молодіжних служб зайнятості і інших служб в наданні допомозі що виучується, дітям, що потребують опіки і опікування, дітям з обмеженими фізичними можливостями, а також тих, що попали в екстремальні ситуації. Бере участь в розробці, утвердженні і реалізації освітніх програм установи, несе відповідальність за якість їх виконання в межах своєї компетенції.

Шкільні соціальні педагоги роблять рейди в сім'ї учнів. Це невіддільна частина їх роботи.

Шкільний соціальний реабілітолог - в організації своєї роботи дає пріоритет створенню здорового мікроклімату в колективі, гуманізації міжособових стосунків, сприяє реалізації здібностей кожного, захисту інтересів особи, організації дозвілля, включенню в соціальну корисну діяльність, вивчає спеціальні проблеми школярів і вчителів, приймає заходи до їх рішення. Підтримує постійний зв'язок з сім'ями учнів. Особлива увага приділяє проблемам захисту дитяти від батьківської жорстокості, егоїзму, вседозволеності [21].

Соціально-реабілітаційна діяльність - це соціальна робота, що включає і педагогічну діяльність, направлена на допомогу дитині (підліткові) в організації себе, свого психологічного стану, на встановлення нормальних стосунків в сім'ї, в школі, в суспільстві.

1.3 Зміст реабілітаційної роботи у школах соціального спрямування

Школа - один з провідних інститутів виховання. Вона повинна забезпечити цілісний, безперервно організований виховний процес. В педагогічних колективах ще немало труднощів, проблем, невирішених питань в організації вільного часу, спілкування за місцем проживання, позашкільного виховання учнів, і тому сучасна школа не може працювати ізольовано, не впливаючи на середовище, не погоджуючи свої дії з іншими державними і суспільними інститутами.

Життя учнів в школі є педагогічно організованою. А позашкільне середовище суперечливіше і специфічне, до певної міри стихійне. Свідомість і поведінка дітей формується під дією мікросередовища, того досвіду, який дитина акумулює з повсякденного життя. Сприймаючи величезний позитивний етичний досвід, накопичений суспільством, діти часом стикаються в сім'ї, в крузі знайомих, на вулиці з поганими звичками, чують вислови, які протирічать соціальному оточенню (способу життя). І якщо з цим негативним досвідом не боротися, то діти, як губка, вбирають його в себе, засвоять і надалі подібний досвід може стати відправною точкою поведінки, що відхиляється, правопорушень неповнолітніх. [15]