112971 (Музичні ігри у початкових класах), страница 3

У першому класі було виконано фортепіанну п'єсу Д.Кабалевського «їжачок», але діти відчували складність у визначенні її назви. Ми запропонували їм відгадати таку загадку: (Додаток 2).

Загадку діти відразу відгадали. Було створено й такі вірші на мелодію «Їжачка»:

Йоржик в лісі не дрімав,

Йоржик хату збудував.

Ой приходьте, всі звірючки,

Пригощати буду вас.

Прибігайте, всі подружки,

Танцювати всім ураз!

Йоржик, ти не позіхай,

Швидко зайця здоганяй!

Ой, бігом біжить наш йоржик,

Він старається, дивак.

Але зайчика малого

Не здогнати аж ніяк.

2.3 Досягнення єдності видів діяльності з допомогою теми уроку

Забезпечити логічний зв'язок різних видів музичної діяльності допоможе тема уроку. Наприклад, вступний урок за темою «Перші музичні спогади» (1 клас, І чверть) можна провести так:

– Діти, ви, звичайно, не раз слухали музику, особливо в дитячому садку. Співали про маму, природу, пташок і про різних тварин. Кожна пісенька по-своєму красива. Зараз я проспіваю вам ще одну. Ви уважно її послухайте і скажіть, чи вона вам знайома і про кого в ній ідеться.

Учитель виконує «Пісню Лисички» з дитячої опери М.Лисенка «Коза-дереза», проводить бесіду про пісню й розучує її.

– Діти, недавно ви стали школярами. А коли були ще маленькими, мама, укладаючи вас у ліжечко, що робила, аби ви швидше заснули ?

– Розповідала казку.

– А ще що?

– Співала пісеньку.

– А хто пам'ятає, як називається пісенька, що допомагає заснути?.. Забули? Ну, нічого. Зараз послухаємо музику, ви розповісте, яка вона, і, можливо, пригадаєте, як її називають.

Звучить «Колискова» (муз. Я.Степового).

Учитель проводить бесіду про твір відповідно до завдань уроку.

– Увечері треба вчасно засинати, бо на світанку нас може розбудити... хто? Правильно, півник. Я проспіваю вам зараз пісеньку, і не про одного півника, а відразу про двох. Це українська народна пісня «Два півники». А ви послухайте і скажіть, чи чули її раніше, і спробуйте передати рухами музику.

Учитель співає «Два півники», допомагаючи дітям виконувати музично-ритмічні рухи.

Наступний урок можна провести за таким планом.

Спочатку після розспівування продовжують розучувати «Пісню Лисички» М.Лисенка. Потім можна провести таку бесіду:

– Діти, хто з вас пам'ятає, яку музику ми слухали на минулому уроці?

Школярі з допомогою вчителя згадують твір.

– А чи помітили ви, яка лисичка акуратна, не полінувалася прибрати в хаті, щоб було чисто й затишно. Адже ви теж допомагаєте мамі, чи не так?.. А може, іноді допоможете їй заколисати братика або сестричку?.. А для цього вам потрібно розучити яку пісеньку?

– Колискову.

– Правильно. Тепер я заспіваю вам українську народну пісню «Котику сіренький». Послухайте, хто хоче навчитися співати її, підніміть руки.

Учитель розучує пісню з дітьми.

– Є в мене знайомий хлопчик Миколка. Теж першокласник. Нещодавно він проспівав цю пісеньку своїй маленькій сестричці, заколисав її та й сам заснув. І сниться йому, що знайшов він різні музичні інструменти, про які давно мріяв. Ви, напевне, знаєте, які це інструменти. Хто нам підкаже?

Учитель вивішує на дошці малюнки із зображенням скрипки, балалайки й барабана; діти називають інструменти.

– Грає мій знайомий Миколка на цих інструментах, і раптом бачить, що під його музику почали танцювати... Хто б ви думали?.. Зайчики! У них, виявляється, гарний музичний слух. Про цей дивний сон йдеться у пісеньці «Веселий музикант». Послухайте її і апробуйте уявити, що граєте на різних інструментах.

Учитель виконує пісню (муз. А.Філіпенка, сл. Т.Волгіної).

– Чи сподобалася пісня? Вивчимо її на наступному уроці?

– Так!

На цих уроках тематична лінія допомогла забезпечити взаємозв'язок співу, слухання музики й виконання ритмічних рухів.

Висновки

Новаторство педагога особливо виявилось у продуманому використанні "елементарної музики". Який зміст вкладався ним у це поняття? Насамперед, слово "елементарний" означає: первісний, початковий, найпростіший, головний. Елементарна музика – це зовсім не примітивна музика, вона опирається на ті народні музичні й мовні джерела, які дали їй початок. "Елементарна музика – це не музика сама по собі: вона пов'язана з рухом, танцем і словом; її потрібно самому створювати, в неї слід самому включатися не як слухачу, а як її учаснику", – писав К.Орф. Елементарна музика у найпростішій формі може передавати значущий зміст і ні в якому разі не є примітивним, другорядним мистецтвом. Справді, хіба можна назвати примітивними такі, скажімо, українські народні пісні, як "Щедрик" або "Дударик" з їх елементарними мелодіями?

Елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні тексти стали для К.Орфа головними засобами виховання дітей. Він писав: "Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває! духовні сили, створюють основу для розвитку особистості, основу, без якої; ми прийдемо до душевного спустошення... Слід підкреслити, що елементарна музика у школі має бути не чимось додатковим, а основоположним.; Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й формування людської! особистості: у навчальній роботі це виходить далеко за межі так званих1 уроків музики і співу. Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, усе, що у ній пробуджене і виховане, виявиться протягом усього її життя".

Педагог вважав, що для дійового музичного виховання надзвичайно важливо щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він відмовився-від використання на першому етапі композиторської музики і обрав шляхи активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування, спонукаючи цим до імпровізації й створення власної музики.

К.Орф дійшов висновку, що якщо музикування проводити на класичних музичних інструментах, то оволодіння складною технікою гри на них; вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь, неодмінно відволікатиме увагу дітей від музики, імпровізації. Він віддав перевагу елементарним інструментам, якими діти могли порівняно легко оволодіти. До складу орфівського дитячого оркестру входять мелодичні ударні інструменти (металофони, ксилофони, глокеншпілі), немелодичні ударні інструменти (дитячі литаври, барабани, тарілочки тощо), прості духові інструменти, близькі до народної] сопілки (блокфлейти різного діапазону), смичкові інструменти для гри на "пустих" струнах. Відзначимо м'якість, чистоту і приємність звучання орфівських інструментів, розроблених ним спільно з музикознавцем К.Заксом.

Вільна імпровізація стала відправним пунктом орфівського "уроку". Xoчa найпростіші ритми й мелодії були доступним елементарним матеріалом, імпровізація вимагала виявлення фантазії, яку слід було пробудити. З огляду на це К.Орф слушно підкреслював, що ніщо не вимагає такої ретельної підготовки, як проведення творчих й імпровізаційних вправ, які аж ніяк не дають учителю права імпровізувати.

Творчим імпровізаціям дітей мала сприяти опора на рух і гру на елементарних музичних інструментах, на мову, музичну декламацію і спів. Особливу увагу композитор приділяв слову – елементу мови й поезії, його метричній структурі, мелодико-інтонаційній вимові і його звучанню (світлому або тьмяному, прозорому або насиченому тощо). У єдності слова, жесту і мелодії він вбачав першооснову музики.

К.Орф вважав, що особистість не можна виховати на випадковому і довільному матеріалі. На його думку, найкращим матеріалом для виховання дітей є дитячі лічилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички, колискові пісні, колядки, веснянки тощо. Народна словесна творчість завжди діє на дітей безпосередньо і безвідмовно, тому педагог був переконаний, що стародавня обрядова поезія і казка не можуть бути виключені зі світу дитинства. Важливо те, що світ простих форм поезії не потребує "композитора", щоб покласти його на музику. Він сам насичений внутрішнім звучанням, і діти мимоволі стають творцями такої найпростішої музики. Обрядові тексти викликають посилену роботу уяви, активізують музичне мислення учнів.

Народне мистецтво, пісню і танець К.Орф розглядав не лише як найкращі зразки для виконання і слухання, а й як музику для дитячого виконання й інсценізації. Тому він добирав для роботи такі твори, які б давали дітям змогу брати участь у їх відтворенні. У цьому контексті "Шульверк" є ніби маленькою антологією світового фольклору з переважанням вітчизняних зразків.

Вважаючи, що дитина у своєму розвитку сконцентровано проходить усі стадії, які раніше пережило людство, К.Орф дійшов думки, що музичне виховання слід здійснювати на початковому етапі на давній пентатонічній основі. Він розмістив пісенні зразки так, щоб вони вели від двозвучного наспіву до пентатоніки: "У мелодії вихідним пунктом стала для нас інтонація зозулі – низхідна терція, поспівка на двох ступенях, що поступово розширювалась і перетворювалась на звукоряд без півтонів, на мажорну пентатоніку. Мовною основою стали імена, лічилочки і найпростіші дитячі пісні. Це був світ доступний усім дітям. Я не думав про виховання особливо обдарованих дітей, а мав на увазі виховання нa ширшій основі, яка б дала змогу охопити й малообдарованих дітей.

Список використаної літератури

1. Леонтович М.Д. Практичний курс навчання співу у середніх школах України / З педагогічної спадщини композитора. Упор. Л.О.Іванова. – Муз. Україна, 1989. – 136с.

2. Леонтьева О. Карл Орф. – М.: Музыка, 1984. – 334с.

3. Медушевский В.В. О содержании понятия "адекватное восприятие" Восприятие музыки: Сб.ст. – М.: Музыка, 1980. – С.141-155.

4. Медушевский В.В. О закономерностях и средствах художественного воздействия музыки. – М.: Музыка, 1976. – 254 с.

5. Менабени А.Г. Методика обучения сольному пению. – ML: Просвещение, 1987. – 95 с.

6. Музыка в начальных классах: Методическое пособие для учителя / Абдуллин, Т.Бендер, Т.Вендроваи др. – М.: Просвещение, 1985. – 140с.

7. Музыкальное воспитание в Венгрии / Ред.-сост. Л.Баренбойм. М: Сов. композитор, 1983. – 400с.

8. Назайкинский Е. О психологии музыкального восприятия. – М.: Музыка, 1972. – 384с.

9. Падалка Г. Учитель, музика, діти. – К.: Муз. Україна, 1982. – 144с.

10. Панкевич Г. Искусство музыки. – М.: Знание, 1987. – 112с.

11. Програми та поурочні методичні розробки для середніх загальноосвітніх шкіл. Музика: 1-4 класи / Авт. кол.: О.Ростовський, Р.Марченко, Л.Хлєбникова, З.Бервецький. – К.: Перун, 1996. – 128с.

12. Раввінов О. Методика хорового співу в школі. – Вид. 2-е. – К.: Муз. Україна, 1971. – 124с.

13. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. – К.: І3МН, 1997. – 248с.

14. Ростовський О.Я. Художньо-педагогічний аналіз музичних творів у школі: Метод. рекомендації. – К.: Рад. шк., 1989. – 72с.

15. Ростовський О.Я. Взаємозв'язок різних видів мистецтва на уроках музики: Метод, рекомендації. – К.: Освіта, 1991. – 48с.

16. Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. – М.:, Педагогика, 1976.– 416с.

17. Сергеева Г. Нотная грамота на уроках музыки // Музыка в школе. – 1985. – №2. – С.7-12.

18. Скуратівський В. Берегиня: Художні оповіді, новели. – К.: Рад. письменник, 1987. – 278с.

19. Сохор А.Н. Вопросы социологии и эстетики музыки: В 3-х т. – Т.1. – Л.–М.: Музыка, 1980. – 296с.

20. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У-5 т. – Т.3. – К.: Рад. шк., 1977. – 670с.

21. Тарасов Г. Психологические особенности музыкального обучения младших школьников // Музыка в школе. – 1983. – №2. – С.14-18.

22. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1985. – Т.1. – 328с.

23. Філософський словник / За ред. В.І.Шинкарука. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Голов, ред. УРЕ, 1986. – 800с.

24. Фролкин В. Традиционные и новаторские черты современных зарубежных систем масового музыкального воспитания // Художественное воспитание подрастающего поколения: проблемы и перспективы. – Новосибирск, 1989. – С.59-75.

25. Хлебникова Л.О. Виховання музикою // Навчання і виховання шестирічних першокласників: 36. ст. Упор. К.Прищепа. – К.: Рад. Шк.., 1990 – С.155-168.

26. Холопова В.Н. Мелодика: Научно-методический очерк – М.: Mузыка, 1984. – 88с.

27. Холопова В.Н. Музыкальный ритм. – М.: Музыка, 1980. – 80с.

28. Шип С. Детское музыкальное творчество в динамике становления личности // Проблемы музыкальной культуры: Сб. ст – Вып. 1. – К.: Муз Україна, 1987. – С.102-119.

29. Элементарное музыкальное воспитание по системе Карла Орфа. / Ред.-сост. Л.Баренбойм. – М.: Сов.композитор, 1978. – 368с.