112401 (Декоративно-вжиткове мистецтво як чинник формування художнього смаку школярів), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Декоративно-вжиткове мистецтво як чинник формування художнього смаку школярів", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "педагогика" из 6 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "педагогика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "112401"
Текст 2 страницы из документа "112401"
Крім такої схеми поділу поверхні яйця по горизонталі та вертикалі, зустрічаються (особливо на Поділлі) композиції діагональні. Скрізь поширено орнамент «безконешник» — крива лінія типу меандра, що оплітає все яйце в різних напрямках. У більшості випадків такий «безконешник» являє собою криволінійну, досить широку смугу, заповнену всередині більш дрібними смужками і цяточками. У західних областях України широко вживається розпис писанки поясками; ця схема має назву «бочилка».
Композиційні схеми писанок, у яких основу складають рослинні мотиви, значно простіші. Поруч зі згаданими схемами тут дуже часто можна побачити поділ всього розпису на вісім частин (один горизонтальний поясок і два «меридіани»), а то на дві частини, коли яйце ділиться одною вертикальною лінією: в межах кожного поля розміщується тільки один рослинний мотив.
Орнамент таких писанок складається переважно із «квітів у вазоні» — мотив дуже поширений у настінних розписах, кераміці й килимах. Ще частіше у розписах писанок можна побачити зображення тонкої гілочки з листям і квіткою. Квітковий орнамент може бути різної складності — від примітивної схеми (стеблина з симетричними гілочками і цяточками на кінцях, що мають зображувати квіти, ягоди і листя) до композицій, що заповнюють усю поверхню писанки як щось єдине ціле.
Неодноразові спроби дослідників якось систематизувати писанковий орнамент не дали бажаних наслідків, бо кількість орнаментальних композиційних схем і мотивів дуже велика. Але якщо ми спробуємо хоча б у загальних рисах визначити поширення основних орнаментальних схем по території України, то побачимо, що геометричний орнамент досить помітне місце займає у західних і східних районах Поділля; у Прикарпатті й Закарпатті він переважає; у Наддніпрянській Україні геометричний орнамент посідає однакове місце з рослинним, причому чим далі на південь, тим частіше зустрічаються композиції, в яких мотиви геометричного орнаменту поєднано з рослинним. У степовій частині України, заселеній у свій час переселенцями з різних губерній України, співіснують найрізноманітніші схеми.
Що стосується кольорової гами, то тут досить чітко визначаються територіальні межі. Для писанок Прикарпаття і Закарпаття характерні жовтий, червоний і чорний кольори при надзвичайній дрібності орнаментального рисунка й самих кольорових плям. Подільська писанка в більшості районів має тендітний рисунок та скупий, стриманий колорит: основне місце в ній належить чорному, червоному й білому кольорам. Чернігівська писанка має чіткий орнамент переважно в дві-три фарби — червону, чорну та білу, але білий колір використовується тут головним чином для контуру; графічно витончений рисунок досить крупний. Писанки Полтавщини та Київщини багатобарвні: в них часто використовується жовтий, ясно-зелений, а то й білий колір для тла, на якому розпис робиться яскравими плямами — зеленими, червоними, коричневими, чорними фарбами. Близькі до них і харківські писанки, але останні стриманіші в загальному тоні, часто в них переважає жовто-коричнева гама. Що ж до південних областей, то тут при відсутності чогось найбільш типового для того чи іншого району дуже виразна яскрава гама, побудована на інтенсивних малинових, ясно-зелених, блакитних, золотаво-жовтих кольорах.
При всій різноманітності писанкового орнаменту, при всій його відмінності в різних областях (у багатьох районах України, зокрема в західних, кожне село дає специфічний зразок) не можна не відзначити, що по всій Україні орнамент виконується з виключною віртуозністю. Це справжня живописна мініатюра.
Зараз писанки особливо поширені в західних областях України. Тут в окремих містах — в Косові, Космачі, Жаб'ему, Яворові тощо — виготовлення писанок має характер народного художнього промислу. Так, у Космачі зараз працює понад сорок писанкарок, багато з них відомі як справжні майстри своєї справи. Серед них прославилася Гафія Коб'юк, яка створила десятки писанкових орнаментальних композицій не тільки в місцевій традиційній манері, а й у манері багатьох інших місцевостей Івано-Франківської області. Роблячи писанки за чужими мотивами, вона не копіює їх, а, так би мовити, «перекладає» на мову космацької писанки. На Сокальщині (Львівська область) добре знають Орину Білянську, майстра розпису писанок, яка навчає своєму мистецтву молодь. На Київщині відомий Ю. Беспалько. Цікаві майстри писанкового орнаменту працюють і на Дніпропетровщині. Кожний з них має власний репертуар орнаментальних мотивів і свої улюблені композиційні схеми, але при всьому тому розписи зберігають місцеві особливості.
Писанка, як одне з найбагатших джерел орнаментальних композицій, не випадково привертає до себе увагу художників-професіоналів. Досить згадати, що видатна українська художниця О. Кульчицька, відома і як графік, і як майстер декоративного мистецтва, звернувшись до писанкових орнаментальних композицій, створила чимало зразків килимів, а також розробила серію ескізів для книжкової графіки і різьблення по дереву.
Розділ ІІ. Методичні аспекти вивчення національно-мистецьких традицій у позакласній виховній роботі
2.1. Екскурсія як складова навчально-виховної роботи
Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчіх здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позакласний час, різновидом якої є екскурсія.
Екскурсія – складна форма навчально-виховної роботи (45-90 хв.). Під час екскурсії учні:
а) не тільки засвоюють нові знання, а й поглиблюють, розширюють наявні; здобувають уміння і навички їх застосування;
б) дає можливість для комплексного використання методів навчання;
в) збагачує знання і самого вчителя;
г) допомагає виявити практичну значимість знань;
д) сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки;
е) допомагає залучити учнів до простих досліджень;
є) є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.
Значення екскурсії:
а) знання здобуваються в природних умовах;
б) багатство ілюстрованого матеріалу для спостереження;
в) явища сприймаються в цілісності;
г) збирається багатий матеріал для подальшої роботи;
д) позитивно впливає на емоційну сферу учнів.
Типи екскурсій:
а) за відношенням до навчальної програми: програмні і позапрограмні;
б) за змістом: тематичні і комбіновані;
в) за часом проведення відносного матеріалу, який вивчається: вступні, поточні, заключні;
г) за відношенням до навчального предмету: ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні і т.п.
До організації і проведення екскурсій ставляться вимоги:
а) наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до екскурсійної роботи;
б) чітке визначення освітньої і виховної мети екскурсії;
в) вибір оптимального змісту екскурсії з урахованням рівня підготовки учнів;
г) правильний вибір екскурсійних об'єктів;
д) дотримання логіки пізнавального процесу;
е) оптимальний вибір методів і принципів навчання;
є) раціональне поєднання слова і наочності;
ж) мотивація пізнавальної діяльності учнів;
з) формування в учнів наукового світогляду, моральних та інших якостей;
й) формування в учнів загальноосвітніх і спеціальних вмінь і навичок у процесі застосування знань на практиці;
і) організаційна чіткість проведення екскурсії;
ї) дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.
Навчальні екскурсії мають визначену мету поглиблення та конкретизації знань і вмінь з різних предметів. Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, наукові лабораторії в НДІ, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і пам'ятники тощо. Екскурсії плануються заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать до позакласних заходів і проводяться в позаурочний час), їх проведення є визначеним у навчальній програмі. Учитель здійснює ретельну підготовку проведення навчальної екскурсії. Він заздалегідь ознайомлюється з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії. У класі ж він проводить таку підготовку:
-
пояснює учням мету і зміст екскурсії, дає характеристику об'єкта, зацікавлює ним;
-
подає план екскурсії (необхідно занотувати основні елементи екскурсії);
-
за потреби – накреслюється маршрут-схема (коли необхідно, щоб учні рухалися по складному плану, скажімо в лісі).
В процесі самої екскурсії (за потреби) вчитель, вибачившись перед екскурсоводом, подає саме ту інформацію про об'єкт, яка є необхідною, наприкінці в гурті учнів підбиває підсумки того, що було ними побачено, і повідомляє цифри і факти, які стануть у пригоді. У класі, на уроці, обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії – усне опитування, використання даних у ході наступних уроків. У міру потреби наслідки екскурсії, коли її сфотографовано, з використанням виробничої або іншої інформації, оформлюються у вигляді стенда, плаката чи альбому.
2.2. Методика проведення екскурсій
Проведення екскурсій потребує тяжкого і серйозного підготування до неї, що часто виявляється складніше, ніж підготування до уроку або семінару. До її організації і проведення подаються визначені організаційні, дидактичні, виховні вимоги, як-от: наявність у школі системи екскурсійної роботи з централізованим плануванням і керівництвом; підготування вчителів до екскурсійної роботи; чітке визначення образотворчих і виховних задач екскурсії; вибір оптимального змісту відповідно до задач екскурсії, з урахуванням рівня підготування учнів, їх індивідуальних і вікових особливостей; правильний вибір екскурсійних об'єктів; дотримання логіки пізнавального процесу; систематичне створення проблемних ситуацій; оптимальний вибір адекватних методів і прийомів навчання і забезпечення їхнього цілеспрямованого застосування; раціональне сполучення слова і наочності, мотивація навчальної діяльності школярів, формування і розвиток у школярів пізнавальних інтересів, прагнення до самостійного пошуку; оптимальне сполучення колективних, групових і індивідуальних форм навчальної роботи; формування в учнів на основі досліджуваного матеріалу діалектико-матеріалістичного світогляду, моральних якостей, естетичних смаків, любові до природи; формування в учнях загальноосвітніх і спеціальних умінь і навичок у процесі застосування знань на практиці; організаційна чіткість проведення екскурсії; дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки на екскурсійних об'єктах.
Екскурсія залежить від старанності підготовки. Вчитель уважно вивчає екскурсійний об'єкт, з'ясовує його образотворчі і виховні можливості, визначає цілі і задачі, тип і структуру екскурсії, готує проблемні питання і завдання для учнів, встановлює основні і додаткові джерела інформації, вибирає оптимальне сполучення методів і прийомів навчання, складає план екскурсії, знайомиться на місці з екскурсійним об'єктом, намічає маршрут пересування, готує додаткові наочні приладдя (схеми, таблиці, фотографії) і необхідне устаткування (вимірювальний інструмент, блокноти, олівці, гербарні папки, фотоапарат, компас), проводить організаційну бесіду з учнями, під час якої повідомляє дату, місце, ціль і задачі екскурсії, роз'ясняє правила безпеки і поведінки на екскурсії, коротко характеризує екскурсійний об'єкт, радить, як і що дивитися, за чим спостерігати, як і що записувати і фотографувати, як пересуватися по маршруту. Вчитель розподіляє обов'язки серед всіх учнів; якщо потрібно за планом, поділяє їх на ланки, призначає ланкових і визначає завдання для кожної ланки; призначає відповідальних за наочні приладдя й устаткування, старших на маршруті; інструктує учнів про порядок опрацювання інформації і матеріалів, упорядкування письмових звітів, підведення результатів.
Екскурсія починається з того моменту, коли учні на чолі з учителем виходять із школи. Потрібно раціонально використовувати час пересування до екскурсійного об'єкта. Варто нагадати учням про ціль екскурсії, про завдання, що вони будуть виконувати, запропонувати декілька питань репродуктивного і проблемного характеру, емоційно настроїти їх на роботу.
На місці проведення екскурсія починається з вступної бесіди. На виробничій екскурсії розмова йде про особливості даного виробництва, про випускаєму ним продукцію, народногосподарське значення підприємства, про основні професії, успіхах колективу і передовиках. Вступна бесіда на природознавчій екскурсії проводиться на височині, галявині або узліссі лісу. Вчитель звертає увагу на загальний вид ландшафту, на особливості спостерігаємих природних явищ або об'єктів, на їхній взаємозв'язок. Після вступної бесіди учні приступають до виконання завдань або огляду екскурсійних об'єктів.