111994 (Активізація пізнавальної діяльності учнів), страница 3

в) прийом динамічності - створення установки на вивчення процесів і явищ в динаміці і розвитку;

г) прийом значущості - створення установки на необхідність вивчення матеріалу у зв'язку з його біологічною, народногосподарською і естетичною цінністю;

2) Прийоми активізації діяльності що вчаться на етапі засвоєння матеріалу, що вивчається.

а) евристичний прийом - задаються важкі питання і за допомогою навідних питань приводять до відповіді.

б) евристичний прийом - обговорення спірних питань, що дозволяє розвинути у учнів уміння доводити і обґрунтовувати свої думки.

в) дослідницький прийом - що вчаться на основі проведених спостережень, дослідів, аналізу літератури, рішення пізнавальних завдань повинні сформулювати вивід.

3) Прийоми активізації пізнавальної діяльності на етапі відтворення отриманих знань.

прийом натуралізації - виконання завдань з використанням натуральних об'єктів, колекцій;

Використовувати можна різні варіанти оцінки роботи що вчаться на уроці. Для того, щоб висока пізнавальна активність збереглася на уроці, потрібно:

1) компетентне і незалежне журі (викладач і учні-консультанти з інших груп).

2) завдання розподіляти самим викладачем по правилах, інакше слабким учням буде не цікаво виконувати складні завдання, а сильним - прості.

3) оцінювати діяльність групи і індивідуально кожного учня.

5) давати творчі домашні завдання до узагальнювального уроку. При цьому можуть проявляти себе тихі, що вчаться, непомітні на фоні активніших.

Активізацію пізнавальної діяльності можна проводити також на позакласних заходах.

2.2 Прийоми активізації пізнавальної діяльності

В процесі придбання що вчаться знань, умінь і навиків важливе місце займає їх пізнавальна активність, уміння викладача активне керувати нею. З боку викладача учбовий процес може бути керованим пасивно і активно. Пасивно керованим процесом вважається такий його спосіб організації, де основна увага приділяється формам передачі новій інформації, а процес придбання знань для учнів залишається стихійним. В цьому випадку на перше місце виступає репродуктивний шлях придбання знань. Активно керований процес направлений на забезпечення глибоких і міцних знань що всіх вчаться, на посилення зворотного зв'язку. Тут передбачається облік індивідуальних особливостей що вчаться, моделювання учбового процесу, його прогнозування, чітке планування, активне управління навчанням і розвитком кожного учня.

В процесі навчання учень також може проявити пасивну і активну пізнавальну діяльність.

Існують різні підходи до поняття пізнавальної активності учнів. Б.П. Єсипов вважає, що активізація пізнавальної діяльності - свідоме, цілеспрямоване виконання розумової або фізичної роботи, необхідної для оволодіння знаннями, уміннями, навиками. Г.М. Лебедев указує, що "пізнавальна активність - це ініціативне, дієве відношення знань, що вчаться до засвоєння, а також вияв цікавості, самостійності і вольових зусиль в навчанні". У перовому випадку йде мова про самостійну діяльність викладача і що вчаться, а в другому - про діяльність учнів. У другому випадку в поняття пізнавальної активності автор включає інтерес, самостійність і вольові зусилля учнів.

У навчанні активну роль грають учбові проблеми, суть яких полягає в подоланні практичних і теоретичних перешкод в свідомості таких ситуацій в процесі учбової діяльності, які приводять учнів до індивідуальної пошуковий-дослідницької діяльності.

Метод проблемного навчання складає органічну частину системи проблемного навчання. Основою методу проблемного навчання є створення ситуацій, формування проблем, підведення учнів до проблеми. Проблемна ситуація включає емоційну, пошукову і вольову сторону. Її завдання - направити діяльність учнів на максимальне оволодіння матеріалом, що вивчається, забезпечити мотиваційну сторону діяльності, викликати інтерес до неї.

Метод алгоритмізованого навчання. Діяльність людини завжди можна розглядати як певну послідовність його дій і операцій, тобто вона може бути представлена у вигляді деякого алгоритму з початковими і кінцевими діями.

Для побудови алгоритму рішень тієї або іншої проблеми потрібно знати найбільш раціональний спосіб її рішення. Раціональним способом рішення володіють самі здатні учні. Тому для опису алгоритму рішення проблеми враховується шлях його отримання такими, що цими вчаться. Для решти учнів такий алгоритм служитиме зразком діяльності.

Метод евристичного навчання. Основною метою евристики є пошук і супровід способів і правил, по яких людина приходить до відкриття певних законів, закономірностей рішення проблем.

Метод дослідницького навчання. Якщо евристичне навчання розглядає способи підходу до рішення проблем, то дослідницький метод - правила правдоподібних дійсних результатів, подальшу їх перевірку, відшукання меж їх застосування.

В процесі творчої діяльності ці методи діють в органічній єдності.

Найважливішим методом дослідження пізнавального інтересу що вчаться є спостереження, змикаються з педагогічним експериментом в тих випадках, коли точно обчислено завдання, коли спостереження націлене на виявлення і відображення всіх умов, прийомів, чинників, процесів, пов'язаних саме з цим поставленим завданням. Спостереження за протікаючим процесом діяльності що вчиться або на уроці, в природних, або в експериментальних умовах дає переконливий матеріал про становлення і характерні особливості пізнавального інтересу.

Для спостереження необхідно мати зважаючи на ті показники, по яких можна визначити вияв пізнавальної цікавості.

3. Вироблення методики активізації пізнавальної діяльності що вчаться, при вивченні теми: “Гроші і їх функції"

3.1 Розробка перспективно-тематичного плану по економіці

Для успішної педагогічної діяльності викладач повинен володіти ефективними методами, методичними прийомами і засобами навчання. Велике значення має і якість підготовки до занять. Готуючись до занять, викладач проектує, "моделює" діяльність свою і що вчаться. Дуже важливо, щоб ця попередня модель була якомога ближча до реальності. Природно, реальне проектування майбутнього учбового процесу вимагає глибокого знання теорії навчання і виховання, великого особистого досвіду практичної роботи, творчого аналізу досягнень передових педагогів.

Підготовча робота викладача включає два основні етапи: перспективна підготовка - до навчального року, темі і поточна - до уроку. Зміст підготовчої роботи на кожному етапі складається з особистої підготовки викладача, підготовки учбовий-матеріальної бази і планування учбового процесу.

Система уроків припускає включення в учбовий процес вивчення теми всіх його основних ланок: повідомлення нового матеріалу; систематизація, закріплення і вдосконалення знань учнів; застосування засвоєного учбового матеріалу, формування у умінь, що вчаться, і навиків; контроль учнівських успіхів учнів. Плануючи систему уроків, викладач розділяє матеріал теми на частини відповідно змісту уроків, і розташовує їх в порядку вивчення.

У перспективно-тематичному плані система уроків фіксується так: указуються номери уроків по темі, кількість годинника на їх проведення, теми уроків і короткий їх зміст, а також мету кожного уроку.

Методична характеристика уроку відбивається в перспективно-тематичному плані. Це визначає методичну спрямованість підготовки як до теми в цілому, так і до кожного уроку.

У перспективно-тематичному плані відбиваються також міжнаочні зв'язки матеріалу теми.

Записи в перспективно-тематичному плані повинні бути короткими, чіткими, такими, що показують, з яким конкретно матеріалом взаємозв'язаних предметів повинен бути встановлений зв'язок.

У перспективно-тематичному плані фіксуються основні об'єкти матеріально-технічного оснащення по кожному уроку. За відсутності намічених засобів наочності, устаткування, ТСО в перспективно-тематичному плані викладач робить позначку про необхідність їх придбання, виготовлення, ремонту.

Перспективно-тематичний план по економіці.

При складанні перспективно-тематичного плану і плану конспекту уроку я спиралася на наступні дидактичні принципи.

При реалізації принципу цілеспрямованості вчителеві слід добиватися того, щоб його зусилля по навчанню і вихованню учнів зливалися з їх у відповідь зусиллями по освоєнню учбового матеріалу, саморозвитку, тобто з їх активним відношенням до учення. Така співпраця можлива, якщо відомо, що вчиться, і зрозумілі цілі всього навчально-виховного процесу і кожного уроку, якщо вони бачать користь для себе в їх реалізації. Звідси витікає, що вчитель постійно повинен приділяти увагу мотивам учення учнів, коректувати неправильно що склалися, заохочувати позитивні, формувати нові.

Науковість навчання. Даний принцип вимагає, щоб в результаті навчання учнів було сформовано науковий світогляд, склалася система знань про тенденції розвитку техніки і виробництва, конкретизувалось поняття про науку як безпосередню продуктивну силу.

Науковість навчання економіці учнів досягається в тому випадку, якщо вчиться розповідають не тільки, наприклад, про те, яке місце виробництво займає в економіці, але і дають відповідь на питання, чому саме так.

Викладач повинен знайомити що вчаться з об'єктивними науковими фактами, поняттями, закономірностями, теоріями, з сучасними досягненнями науки, застосуванням її у виробництві, привертаючи їх самих до активної пізнавальної діяльності, до оволодіння її методами.

Одне з важливих і постійних завдань педагогіки - це приведення змісту і методів навчання у відповідність із змінами в науці, техніці і виробництві. У зв'язку з цим викладачеві необхідне оновлювати учбові програми, з них виключати застарілий матеріал. Проте, як правило, зміни відбуваються швидше і частіше, ніж це відображується в змісті програм і навчальних посібників. Тому вчителям необхідно самим проявляти ініціативу і творчість, щоб знайомити що вчаться з науково-технічними новинками, прийомами і методами праці новаторів. Це дозволить таким, що вчиться в майбутньому краще пристосуватися до сучасного виробництва, частих змін, що відбуваються в нім, до роботи в умовах ринку праці і професій.

Зв'язок з практикою, життям. Навчання економіці повинне бути побудоване на реальних прикладах, подіях - це грає важливу роль в навчанні учнів в умовах ринкової економіки і сприяє активізації пізнавальної діяльності.

Формування економічних знань і вмінь, економічній вихованості, культури проходить успішніше, якщо вчитель, не захоплюючись поясненнями, добивається наближення умов практичної роботи.

Систематичність і послідовність в навчанні. Знання і уміння учнів повинні бути певною системою, а їх формування - здійснюватися в такій послідовності, щоб елемент учбового матеріалу, що вивчається, був логічно пов'язаний з іншими його елементами. .

Для приведення знань що вчаться в систему важливу роль грає узагальнення матеріала, що вивчається. У зв'язку з цим вчиться дають знання про найбільш загальні закономірності розвитку виробництва, знайомлять з такими предметами, і процесами праці, в яких найповніше відбивається комплекс наукових знань і виражаються досягнення і тенденції науково-технічного прогресу.

У практиці роботи вчителя цей принцип реалізується в першу чергу в тематичному і поурочному плануванні, в забезпеченні чіткої структури кожного заняття.

Особлива відповідальність в здійсненні даного дидактичного принципу лежить на розробниках учбових програм. Саме у програмах, перш за все, учбово-виховний процес (формування знань і умінь, виховання і розвиток) повинен бути представлений в ретельно продуманою, обґрунтованою, логічною, яка забезпечує спадкоємність структурі, системі і послідовності.

Доступність навчання. З цього принципу витікає, що навчання економіці слід здійснювати з урахуванням розумових і фізичних можливостей учнів, досягнутого ними рівня знань і умінь, розвитку. Разом з тим доступність не тотожна легкості в навчанні, матеріал, який вивчається, повинен вимагати певних зусиль, що вчаться, для його засвоєння.

Реалізовуючи цей принцип, вчителеві слід мати на увазі не тільки теоретичні відомості, але і фізичне навантаження на організм учнів при виконанні ними практичних робіт, регулювати її.

Викладач досягає доступності в навчанні краще, якщо на кожному занятті враховує рівень підготовленості наук, що вчаться по основах, вміло застосовує учбові демонстрації, наочну допомогу.

Свідомість, активність і самостійність учнів в навчанні. Цей принцип полягає в активному оволодінні що вчиться знаннями і уміннями на основі їх осмислення, творчої переробки і застосування в процесі самостійної работи. Неодмінними умовами реалізації даного принципу є усвідомлення що вчаться цілей навчання, співпраця вчителя і учнів в їх досягненні.

Вчителеві слід ставити що вчаться в такі умови, коли їм самим потрібно здобувати знання, проявляти самостійність в оволодінні вмінеями, методами учення. Актуальність принципу, який розглядається, для навчання економіки визначається тим, що поза активною самостійною діяльністю неможливо сформувати економічні уміння. Тому діяльність учнів повинна бути організована так, щоб вони самостійно (але під керівництвом вчителя, за допомогою його пояснень, показу і т.п.) виконували вправи, вирішували економічні завдання, вчилися при цьому користуватися літературою, а також документацією (кресленнями, схемами і ін.).

Оптимальне поєднання наочних, словесних і практичних методів навчання. Воно повинне включати безпосереднє сприйняття такими, що вчаться конкретних образів об'єктів, що вивчаються, процесів і дій. Проте наочність тісно зв’язана з мисленням. Успіху в навчанні можна досягти при поєднанні плотської і абстрактної діяльності. Тому в навчанні економіці широко застосовують показ наочної допомоги у вигляді схем, таблиць, графіків, слайдів.

Міцність і дієвість результатів навчання, засвоєння знань і умінь вчаться буде успішним, якщо вони здійснюють повний цикл пізнавальних дій, складених із сприйняття матеріалу, що вивчається, його осмислення, запам'ятовування і застосування на практиці.

3.2 План-конспект уроку із застосуванням активного методу навчання на тему "Гроша і їх функції"

Форма заняття: урок.

Тип уроку: комбінований.

Завдання уроку: