111972 (Авторитет батьків та їх вплив на формування особистості дитини), страница 5

Значний резерв збільшення «чоловічого» впливу на виховання молоді — розширення руху наставництва. При висуванні у наставники враховується не лише професійна майстерність, а й весь життєвий досвід людини, авторитет у колективі, участь у громадській роботі, здібності вихователя, прагнення підвищувати свої знання, поведінка в побуті, успіхи у вихованні власних дітей. Кращі батьки стають справжніми наставниками школярів. Вони знайомлять молодь з умовами і вимогами праці у своєму трудовому колективі, передають їй свою любов до рідної землі, вміння і бажання працювати.

Виховання — процес багатогранний. На формування дитини справляють вплив не тільки батьки, а й педагоги, друзі-ровесники, наставники на виробництві. Та все ж суспільна думка з давніх-давен і до наших днів наголошує на важливості сімейного виховання. Що прищепить маленькій людині сім'я, з тим вона вступає у життя. Соціально-економічний, культурний прогрес нашого суспільства, поширення мережі дитячих виховних закладів, удосконалення роботи загальноосвітньої школи не зменшують значення сімейного виховання, батьківського авторитету як його невід'ємної складової частини. Навпаки, нині можна говорити про гостру потребу у піднесенні батьківського, зокрема батькового, авторитету. Найважливіші аспекти цього пронесу — формування моральної зрілості і педагогічної культури батьків.

На жаль, не в усіх сім'ях батько бере активну участь у вихованні дітей, не скрізь він насправді є авторитетом для власної дитини. Авторитет батька (та й не тільки батька) залежить насамперед від того, якою він є людиною: чи він справедливий, добрий, чесний, вимогливий? Яка мета його життя? Особисті якості батька, стиль його життя справляють значний вплив на дітей. Батько має бути чуйним, вдумливим товаришем для них. Завоювати авторитет у маленької дитини неважко. Адже вона любить своїх батьків і вірить батькові й матері. Головне — постійно пам'ятати, що діти дивляться на нас, засвоюють нашу поведінку. То ж будемо прагнути бути гідними любові й поваги наших дітей.

Довести до свідомості кожного батька, що виховання дітей — не тільки особистий, а й громадянський обов'язок, важливе соціальне завдання, розв'язання якого багато в чому визначить успіх комуністичного виховання підростаючого покоління. Правильного, свідомого виконання батьківських обов'язків треба вчити. І чим раніше, тим краще. Необхідно передати батькам кращі традиції радянської педагогіки, озброїти їх педагогічними знаннями, тобто дати їм розуміння доброти, яка не виключає вимогливості, доцільної суворості, а також поваги до дитини.

Діти — найцінніше, що є на світі. Вони — майбутнє нашою суспільства. Від того, якими виростуть діти, залежить наш завтрашній день. Чи будуть вони людьми добрими, з високими духовними потребами й інтересами? Чи будуть вони підготовлені до праці, до життя, чи зуміють дістати задоволення від свідомості добре викопаної роботи, чи зможуть у майбутньому зробити свій внесок у процвітання соціалістичної Вітчизни? Високий обов'язок батька полягає в тому, щоб разом з матір'ю, школою, громадськістю виховати дітей справжніми трудівниками, будівниками комуністичного суспільства.

ВИСНОВКИ

Наявність різних типів внутрішньосімейних відносин доводить, що роль чоловіка як глави сім'ї ґрунтується на традиціях минулого, а не зумовлена його особистими якостями, реальною участю в сімейних справах.

Батьківський авторитет визначається громадянськістю, здатністю розуміти свою епоху, бачити в ній і минуле, і майбутнє, усвідомлювати мету виховання.

Cписок використаної літератури

1.Аза Л.О.,Лавриненко Н.В.Батьків авторитет.-К.:Політвидав України

1986.-92с.-(Сер. «Сім'я і суспільство»).

2.Азаров Ю.П. Семейная педагогика.-2-е узд.,переработ. и доп.-

М.:Политиздат,1985с.,-238с.

3.Будз П.Виховання характеру//Шлях виховання й навчання.-1928.-Ч.

11.-С.1-8;Ч.12.-С.4-9.

4.Ващенко Г.Виховання волі і характеру.-Лондон:Вид-во Спілки укра-

їнської молоді,1952.

5.Ващенко Г.Виховний ідеал.-Полтава:Полтавський вісник,1994.

6.Вишневський О.Сучасне українське виховання.-Л.,1996.

7.Горохович А.Плекаймо в дитині і розум,і душу.-Дрогобич:Бескид

1992.

8.Диалоги о воспитании:Кн.для родителей.Пер.со 2-го рус.изд./Сост.

О.Г.Свердлова;Редкол.:В.М.Столетов и др..-К.:Рад.шк.1985.-304с.

9.Кравець В.Психологія сімейного життя:У 2 т.-Тернопіль,1995.-Т.1.

10.Паращин П.Дайте дітям характер//Авангард.-1980.-Ч.5.-С.297-300

11.Соловейчик С.Педагогика для всех.-М.:Детская лит.,1989.

12.Стельмахович М.Виховні цінності традиційної української родини//

Цінності освіти і виховання.-К.-:Либідь,1997.

13.Стельмахович М.Українська родинна педагогіка.-К.:ІСДО,1996.

14.Цимбалістий В.Родина і душа народу//Українська душа.-К.,1992.

15.Щербань П.М.:3с.

16.Вишневський О.Теоретичні основи сучасної української педагогіки:Навч.посіб.-3-тє вид.,доопрац. і доп.-Знання,2008.-566с.