104658 (Менеджмент зарубіжних спортивно-оздоровчих клубів та професійного спорту), страница 2

1.2 Функції менеджменту спортивної організації

Функції в спортивному менеджменті представляють собою уособлені у процесі розподілу праці відносно самостійні, спеціалізовані види управлінської діяльності, які виражають напрямки або стадії цілеспрямованого впливу суб’єкту управління на керований об’єкт.

Функції займають одне з центральних місць у теорії і практиці спортивного менеджменту, так як вони розкривають його сутність і зміст управлінської діяльності. Виділяють загальні і конкретні або галузеві функції менеджменту. 12, с. 23

Управління фізичною культурою і спортом можна розглядати як процес послідовно змінюваних, логічно послідовних дій, які мають циклічний характер. Такі дії суб’єкту управління отримали назву загальних функцій менеджменту. У їх складі виділяють: планування, організацію, мотивацію, контроль і координацію (рис. 1).

Рисунок 1. Функції менеджменту

Загальні функції, розкриваючи технологію соціального управління, універсальні, так як характеризують будь-який процес управління незалежно від специфіки і розміру керованої організації. 1, с. 83

Розглянемо коротко зміст кожної із функцій:

• Планування – це стадія управлінської діяльності, змістом якої є визначення мети діяльності організації на певний період і необхідних для цього ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних).

• Організація – друга функція менеджменту. Її задачею є формування структури організації, а також забезпечення її всім необхідним для нормальної роботи – персоналом, приміщенням, матеріалами, устаткуванням і т.п.

• Мотивація – стадія управління, яка передбачує створення стимулів і санкцій, матеріальної і моральної зацікавленості з метою активізації персоналу спортивних організацій до ефективної роботи.

• Контроль і облік – це стадія управління, задачею якого є оцінка якості виконання рішень, кількісна оцінка результатів роботи фізкультурно-спортивної організації, а також оперативний облік роботи, яка проводиться у організації.

• Координація – стадія процесу управління, яка забезпечує його безперервність. Головна задача координації – досягнення узгодженості у роботі усіх ланок організації шляхом встановлення раціональних зв`язків між ними і з суспільством.

Щодо конкретних функцій менеджменту спортивних організацій, то вони розкривають зміст управління у галузі фізичної культури і спорту як особливу соціально – педагогічну систему. 1, с. 102

ГЛАВА 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАРУБІЖНИХ СПОРТИВНИХ КЛУБІВ ТА ПРОФЕСІЙНОГО СПОРТУ

2.1 Особливості американської та німецької системи спортивного менеджменту

Менеджерам та персоналу спортивних організацій у процесі управління треба приймати велику кількість рішень, від якості яких залежить ефективність діяльності спортивних організацій. Прийняті рішення стосуються різних сторін діяльності спортивно-оздоровчих клубів, а у їх підготовці активно беруть участь тренери, викладачі та інші спеціалісти. Від вірності і своєчасності рішень залежить ефективність будь-якої організації або спортсмена.

За всю історію існування менеджменту багато зарубіжних країн накопичили значні відомості у області теорії і практики управління.

Серед великої кількості теорій і явищ живої практики американський менеджмент був і залишається найбільш могутньою «управлінською цивілізацією». Американський менеджмент дозволив США зайняти лідируюче положення серед західних країн і Японії. Окрім того, треба мати на увазі, що саме у США сформувалася наука і практика менеджменту. 3, с. 10

Американський менеджмент взяв у себе основи класичної школи, засновником якої був Анрі Файоль. Класична школа значно вплинула на формування усіх інших напрямків у американській теорії управління.

Сучасна американська модель менеджменту орієнтована на таку організаційно - правову форму приватного підприємства, як корпорація (акціонерне товариство), яка виникла ще на початку XIX в. Американські корпорації широко використовують у своїй діяльності стратегічне управління.

Американська практика підбору працівників робить головний акцент на гарні організаторські здібності, а не на знання спеціаліста.

В американських компаніях відповідальність кожного робітника чітко визначена і кожний несе особисту відповідальність за виконання установлених показників в умовах директивного, у той час як у інших компаніях передбачається колективна відповідальність за прийняття і виконання рішень.

Американський стиль менеджменту – це орієнтація на майбутнє. Звідси – планування на перспективу, прогнозування, маркетинг, цілі – краще зрозуміти покупця і пристосуватися до його потреб, передбачити зміни ринку і своєчасно приймати необхідні заходи у сфері виробництва. Організація фірми і процес управління в американських фірмах орієнтовані на споживача, на його смаки і запити. 5, с. 57

Важливою ознакою американського менеджменту є індивідуальний підхід до працівника з метою стимулювання виконання роботи з максимальною відповідальністю. Звідси велика роль відводиться вихованню і підвищенню їх професійного рівня та ініціативи у роботі.

Філософія керування в американських фірмах будується на тому, що цілі працівника збігаються із цілями фірми. Такий підхід обумовив принцип "керівник повинен знати кожного працівника в обличчя", а це у свою чергу висунуло завдання постійного вивчення персоналу. 5, с. 62

А тепер розглянемо зовсім іншу модель менеджменту – німецьку.

Теоретичні джерела німецької моделі менеджменту відносяться до початку минулого сторіччя. Її родоначальником слід вважати видатного вченого, соціолога й економіста Маркса Вебера (1864-1920). М.Вебер був у першу чергу вченим - соціологом, ряд його досліджень мав пряме відношення до економіки, менеджменту й бізнесу. 13, с. 32

Концепція бюрократичної раціоналізації, розроблена М. Вебером, з'явилася важливою віхою становлення класичного менеджменту. Він вважав, що компанії повинні управлятися на безособовій, сугубо раціональній основі, названої їм "бюрократичної". Тобто, менеджери працюють відповідно до чітких правил і процедур, що повинно гарантувати надійність і передбачуваність поведінки. Формальні установки, які визначають і контролюють поведінку всіх працівників під час роботи, сприяють забезпеченню трудової дисципліни й контролю для досягнення поставлених цілей. В остаточному підсумку гарантують стабільність організації.

Важливою характеристикою бюрократичного менеджменту була раціональність, яка вимагала використання найбільш ефективних засобів виконання завдань організації. 19, с. 8

Найбільше часто виділяють наступні особливості німецької моделі менеджменту:

1. Стимулювання професійної підготовки.

Характерні риси німецької моделі менеджменту можна виявити в національній системі професійно-технічної освіти, що відрізняється увагою до інженерної справи, технічного навчання й ремеслам, що і є, за деякими оцінками, кращою в Європі. Вона забезпечує підготовку молоді у віці 16-21 років протягом 3 років з одержанням державного диплому.

2. Технічна підготовленість менеджерів.

Німецькі менеджери відомі як фахівці. Але цікаво, що в Німеччині не занадто високо цінується загально управлінська підготовка й відповідно, ступінь МВА не є розповсюдженою. Оскільки менеджмент у Німеччині не вважався окремою науковою галуззю, та відповідні навчальні дисципліни до 1980- х років були рідкістю на відміну від США.

3. Поважне відношення до компетентності.

Професіоналізм і компетентність відіграють вирішальну роль у німецькій культурі і потребує значної самодисципліни. Німецькі менеджери цінують високу кваліфікацію працівників і прагнуть бути ближче до цехів і виробничих підрозділів.

4. Якість і інновації.

Якість продукції, своєчасна її доставка й післепродажне обслуговування є основною метою й конкурентною перевагою німецьких компаній. Високий рівень доходів німецьких споживачів, дозволяє їм платити за високу якість. Стратегією, що дозволяє зберегти й зміцнити свої конкурентні позиції на ринку, було й залишається технічне вдосконалювання й інновації.

5. Ефективні трудові відносини.

Стабілізуючим фактором для німецької економіки є стабільні й стійкі відносини між менеджерами й профспілками, а також робочими радами.

Таким чином, проведений аналіз показує, що німецький стиль управління є досить своєрідним і специфічним і по своїм рисам відрізняється від інших національних стилів.

Німецький менеджмент по-своєму забезпечує високу ефективність виробництва й, отже, прибуток. 22, с. 26

2.2 Порівняльна характеристика спортивно-оздоровчих клубів Німеччини та США

Узагальнення зарубіжного досвіду вказує на те, що спортивні центри є основною організаційною формою менеджменту, фізичного виховання та спорту у більшості країн світу. За кордоном нарівні з популярними клубами професійного футболу, хокею функціонує велика кількість різноманітних типів спортивних клубів оздоровчого напрямку. Так, наприклад, у Німеччині діє 85,5 тисяч спортивно-оздоровчих центрів, у яких 5,9 млн. людей займаються більш ніж 100 різноманітними видами спорту. У США нараховується більше 15000 клубів. 3, с. 83

Аналізуючи зарубіжну літературу зі спорту, фізичному вихованню і спортивної рекреації, треба мати на увазі, що зарубіжні автори не використовують звичний для нас термін «фізична культура». У більшості зарубіжних країн використовують такі терміни: fitness – фізична підготовленість, physical education – фізичне виховання, physical recreation – фізичне оздоровлення. Слово «спорт» використовується для позначення різних видів спортивної діяльності, яка пов’язана з результатами, порівнянням результатів у змаганнях. 3, с. 94

У США виділяють наступні види спортивної діяльності:

1. Невимушений спорт,або, як його називають у Європі, «спорт для всіх»

2. Організований спорт, який включає у себе шкільний та студентський спорт

3. Спорт у різноманітних організаціях, клубах, асоціаціях, спорт вищих досягнень, включаючи олімпійський

4. Професійний спорт

Усіма перерахованими видами діяльності у зарубіжних країнах займаються різні люди і різні організації. Але всіх об’єднує одна спільна основа – основною організаційною ланкою є клуб – спортивний, оздоровчий або спортивно-оздоровчий. 5, с. 52

Аналіз менеджменту у зарубіжному спорті показує, що у країнах з ринковою економікою функціонують різні типи клубів спортивно-оздоровчого напрямку. Так, відомий американський спеціаліст спортивно-оздоровчої індустрії М. Уолф виділяє наступні види клубів:

• Комерційні оздоровчі центри

• Приватні спортивно-оздоровчі клуби

• Клуби, які належать різноманітним асоціаціям

• Спортивно-оздоровчі клуби, центри корпорацій, фірм

• Спортивно-медичні центри/клуби

• Любительські та професійні клуби по видам спорту

Багато клубів входять у різні асоціації – такі, як Корпорація клубів Америки, Корпорація здоров'я та тенісу та інші суспільні асоціації.

В останні роки за кордоном все більшу популярність мають багатоцільові клуби. В США майже кожний четвертий клуб – багатоцільовий. Ці клуби призначені для задоволення самого широкого спектру спортивно-оздоровчих інтересів клієнтів. Такі клуби зазвичай мають різні споруди: зали для спортивних ігор, тренажерні зали, зали для дітей, басейн і т.д. 5, с. 82

Виділяють також комерційні і некомерційні спортивні клуби (Додаток А).

Зараз характер та направленість спортивно-оздоровчих клубів різко змінилась. Якщо раніше вони мали оздоровчий, відновлювальний або змагальний аспект, то тепер програми стали більш складними і серйозними, більшу уваги приділяють жінкам та дітям: жінки приходять займатися фізичними вправами, а діти грають, танцюють і т.д.

Особливо популярні клуби, де працюють персональні тренери: з жінками, які мають надмірну вагу, с людьми, які бажають серйозно займатися шейпінгом та бодібілдингом. За персональну опіку клієнти ладні платити по 25 дол. за годину. 13, с. 10

Узагальнення менеджменту зарубіжних спортивних клубів показує, що спортивні організації мають деяку специфіку. У зв’язку з цим ми виділимо: американську модель спортивно-оздоровчого клубу та німецьку модель.

На думку німецького спеціаліста Кемерера, оптимальна структура організації спортивних клубів у Германії характеризуються наступними параметрами:

• доцільний 1 клуб на 1 тис. жителів (у середньому);

• кожний клуб повинен передбачати програми для всіх вікових груп;

• членство в клубах - платне (внески вносяться з розрахунку оплати в середньому одна години роботи кваліфікованого фахівця);

• усі інші види, що не відповідають кліматичним або географічним умовам, повинні бути передбачені в сусідньому клубі в радіусі однієї години їзди.

Клуби не тільки щорічно організують близько 10 млн. спортивних заходів, але й проводять 8,2 тис. різних курсів. Одна зі складових частин діяльності клубів - підготовка кадрів для роботи як спортивних керівників на добровільній основі. У країні налічується 1,4 млн. чоловіків і жінок, що добровільно працюють головами, членами президій, суддями і т.д. Щорічно вони проводять на спортивних майданчиках або за робочим столом 185 млн. годин. 12, с. 26

Німецькі фахівці з менеджменту спортивних клубів вважають, що клуб як форма організації спортивно-оздоровчої роботи з населенням найбільш ефективний з наступних причин:

- орієнтований на інтереси населення, надає можливість широкого вибору видів спорту;

- орієнтований на змагальну діяльність: добре стимулює для участі в змаганнях регіонального й місцевого рівнів;

- орієнтований на здоровий спосіб життя;

- орієнтований на добровільну роботу в області спорту: відзначається високий відсоток людей, що працюють тут у якості керівників на добровільній основі;