КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ПРОЕКТУВАННЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ»

Київ 2008

Вступ

Актуальність теми. В умовах переходу економіки України до ринкових відносин і структурної перебудови народного господарства найбільш гострими є проблеми управління працею. Ринковий підхід до управління працею характеризується визнанням робочої сили як товару, що має вартість і ціну, може виступати суб'єктом на біржі праці.

Звідси випливає висновок про те, що товар «робоча сила» повинен підпорядковуватися всім законам ринку, зокрема закону попиту і пропозиції. Цей закон управляє процесом відтворення, розподілу і використання трудових ресурсів. На макрорівні – це встановлення пропорцій потреби в робочій силі (за фахом та кваліфікацією) в галузях і регіонах.

Поява безробіття як чинника ринкової економіки, що зумовлюється динамікою попиту і пропозиції на товарному ринку, необхідністю прийняття загальнодержавних заходів для забезпечення зайнятості, державних гарантій допомоги тимчасово безробітним. У зв'язку з цим потребують розвитку теоретичні та практичні проблеми управління працею на рівні підприємств різноманітних форм власності.

Розвиток науково-технічного прогресу і соціально-економічних відносин обумовлює необхідність теоретичного обґрунтування змісту характеру праці в цих умовах. Однією з важливих проблем є створення умов для розвитку особистості в процесі праці на основі застосування ефективних форм її організації.

При розвитку організації праці повинні сполучатися чинники ринкового підходу з урахуванням внутрішнього і зовнішнього ринків праці, підвищення її змістовності на основі оптимізації трудового процесу, структуризації праці. Важливою задачею залишається ефективне використання колективних форм організації праці.

У ринковій економіці необхідно значно підвищити роль трудових норм і нормативів в організації виробництва, праці, заробітної плати. В рішеннях уряду України з питань широкого впровадження погодинної оплати праці відзначається необхідність розробки нормованих завдань на базі технічно обґрунтованих норм праці.

Питання управління трудовими ресурсами та організації праці і заробітної плати знайшли широке відображення у працях І.Т. Балабанова, В.П. Бабича, І.А. Бланка, М.І. Долішнього, Л.І. Жукова, В.М. Ігумнова, С.У. Олійника, С.Ф. Покропивного, С.К. Потьомкіна, В.М. Суторміної та інших.

Однак в умовах ринкової економіки розширюються функції нормування праці, посилюється їхній вплив на рівень планування й організацію виробництва. Найважливішими завданнями є проведення докорінних змін в організації заробітної плати і матеріального стимулювання. З цією метою необхідним є подальше розширення прав підприємств у формуванні й використанні фонду заробітної плати, в розробці і застосуванні систем оплати праці з метою посилення, стимулювання та підвищення ефективності виробництва.

Саме тому нами і обрано для дослідження проблему «Проектування трудових процесів та організацію робочих місць». Метою дослідження даної курсової роботи є теоретичний огляд та обґрунтування питань проектування трудових процесів на підприємстві та організація праці робітників.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання:

– розкрити основні положення проектування трудових ресурсів на підприємстві;

– визначити характерні ознаки організації робочих місць на підприємстві;

– виокремлення взаємозв’язку між трудовими процесами та організацією робочих місць на підприємствах.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є діяльність трудового колективу.

Предметом дослідження є форми і методи організації проектування трудових ресурсів та організації робочих місць на підприємствах.

Методи та інформаційна база дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, економіки праці, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Вивчались також конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, законодавчі та нормативні акти України з питань зайнятості, безробіття, організації праці і заробітної плати в умовах становлення ринкових відносин.

У процесі дослідження застосовувались методи статистико-економічного аналізу, зокрема: спосіб аналізу і синтезу – для деталізації об`єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини; порівняння – для зіставлення методів організації праці на підприємстві.

1. Теоретичні основи проектування трудових процесів

Проектування трудових процесів як одна із важливих функцій управління персоналом полягає в кількісному, якісному, часовому і просторовому визначенні потреби в персоналі, необхідному для досягнення цілей організації. Проектування трудових процесів ґрунтується на стратегії розвитку організації, її кадрової політики. Функція проектування кадрів стає все більш важливою в забезпеченні стратегії організації, оскільки точний облік майбутніх потреб дає змогу чітко орієнтуватися під час розроблення планів підвищення кваліфікації і роботи з резервом. Проте треба зазначити, що заплановані програми економічного зростання організації дедалі частіше не забезпечуються відповідними управлінськими кадрами, в них більше уваги приділяється питанням фінансування та інвестицій.

Метою проектування трудових процесів є визначення його кількісного та якісного складу, що забезпечує розвиток підприємства, його економічне зростання в коротко-, середньо – та довгостроковий період.

Проектування трудових процесів може здійснюватися за такими напрямами:

• структурно визначене проектування, тобто проектування, що ґрунтується на поділі праці відповідно до виробничого процесу;

• індивідуальне проектування – проектування кар’єри співробітника, проектування оновлення персоналу;

• колективне проектування – проектування трудових процесів колективу, або окремих його груп.

Короткострокове проектування – поширюється на період не більше одного року.

Середньострокове проектування – передбачає розроблення планів на період від одного року до п’яти років.

Довгострокове проектування – це розроблення планів більш ніж на п’ять років.

За короткострокового Проектування трудових процесів переважно приділяється увага його використанню, за середньо- і довгострокового – питанням набору, розвитку і звільнення працівників з роботи.

Первісним етапом Проектування трудових процесів є проектування потреби в ньому, тобто визначення якісної і кількісної потреби в персоналі, що обумовлена економічним станом підприємства.

Визначаючи потребу в персоналі, необхідно враховувати кон’юнктуру ринку, володіти ситуацією на ринку праці, з тим щоб забезпечити ефективне покриття потреби організації в кваліфікованих працівниках, що є передумовою реалізації її цілей. Доцільно проводити дослідження ринку з метою визначення поточних і перспективних потреб у персоналі з урахуванням його кількості та якості, розвитку виробництва для власного підготування нових робочих місць і вимог до працівників; залучення персоналу, особисті якості якого відповідають вимогам, що їх ставить організація.

Проектування потреби проводиться за категоріями персоналу: робітники, професіонали, фахівці та технічні службовці. Потреба в робітниках планується окремо для основного і допоміжного виробництв, за професіями, а також виходячи зі складності робіт – за кваліфікацією. Професіонали, фахівці, технічні службовці групуються за видами діяльності відповідно до функцій управління підприємством.

Зіставлення планової потреби і фактичної чисельності працівників дає можливість визначити зміни чисельності за професіями і посадовими групами, що слугує основою для розроблення програм розвитку персоналу. При цьому вакансії використовуються насамперед для ротації персоналу, проектування службової кар’єри і професійного росту працівників, розроблення програми перепідготовки і підвищення кваліфікації для успішного освоєння роботи на новому робочому місці. Джерелом комплектування вакансій передусім мають бути працівники, які вивільнені з інших видів діяльності та дільниць виробництва.

Якісна потреба визначається на основі професійно-кваліфікаційного розподілу робіт, вимог до робочих місць і посад, штатного розпису організації та її структурних підрозділів.

Визначення кількісної потреби у персоналі передбачає установлення вихідних даних для розрахунку та безпосередній розрахунок необхідної чисельності працівників на певний період часу, робочих місць, обсягу витрат.

Додаткова потреба (абсолютний приріст чисельності) забезпечується за рахунок наймання молоді, яка закінчує професійні навчальні заклади, і набору нових співробітників. Підбір персоналу здійснюється як своїми силами, так і через служби зайнятості, а також незалежними кадровими центрами і фірмами.

Проектування набору персоналу ґрунтується на прогнозі, на основі якого визначається потреба в заміні або додатковому наборі співробітників. При цьому враховуються їх якісні та кількісні характеристики. Проектування набору здійснюється виходячи з обсягу і структури майбутньої потреби в персоналі (наприклад, пріоритет внутрішнього набору співробітників перед зовнішнім, запрошення на роботу освічених працівників, залучення співробітників соціально нестабільних верств). Якісне і кількісне проектування набору персоналу полягає у визначенні кількості працівників кожної категорії персоналу, які повинні бути найняті на роботу на внутрішньому або зовнішньому ринку робочої сили.

Підбір персоналу може здійснюватися на основі таких процедур:

• аналіз поданих із заявою документів (свідоцтва, біографії, характеристики тощо);

• співбесіди під час наймання (у довільній чи підготовленій заздалегідь формі);

• психологічні тести;

• оцінювання особистості через моделювання типових для відповідного робочого місця ситуацій.

Нині важливим є проектування вивільнення персоналу, що пов’язане з появою надлишку робочої сили порівняно із запланованою потребою в ній. При цьому необхідно з’ясувати причини виникнення надлишку робочої сили за допомогою перевірки структурних підрозділів і визначення, в якому з них з’явився надлишок робочої сили. Причини вивільнення можуть бути такі:

• припинення виробництва через недоцільність існування підприємства;

• тривалий спад зайнятості працівників;

• характерні для усієї галузі процеси згортання виробництва;

• обмежений або необмежений дефіцит капіталу;

• нові напрями технічного розвитку;

• зміни вимог до робочих місць;

• зміни організаційної структури.

Проектування вивільнення персоналу потрібне для установлення і своєчасного або випереджаючого зменшення його «надлишків». Випереджаюче вивільнення персоналу за допомогою прогнозів щодо вивільнення персоналу і проектування альтернативного використання працівників, зміна робочого місця всередині підприємства, відмова від прийняття нових працівників, їх добровільне звільнення, а також розроблення нових умов роботи сприяє уникненню надлишків робочої сили і завчасному скороченню штату.

Випереджаюче проектування вивільнення персоналу широко застосовується на підприємствах Західної Європи. Це пояснюється тим, що персонал розглядається як людський капітал, як вирішальний фактор успіху діяльності підприємства, оскільки персонал повинен використовуватися протягом тривалого періоду і в нього були зроблені капіталовкладення (наприклад, на заходи, пов’язані з первісною і подальшою освітою працівників).

Використання персоналу являє собою комплекс заходів, спрямованих на забезпечення умов для найефективнішої реалізації трудового потенціалу працівників. Воно повинно відповідати цілям організації, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю у процесі роботи.

Основні принципи раціонального використання персоналу передбачають забезпечення:

• раціональної зайнятості працівників;

• стабільності та рівномірного навантаження працівників протягом робочого періоду (дня, тижня, місяця, року);

• відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних вимогам робочих місць і виробництва за допомогою переходу з одного робочого місця на інше;

• максимальної можливості виконання на робочому місці різних операцій, що забезпечує чергування навантажень на різні частини тіла та органи чуття людини.

Виходячи з цих принципів раціональне використання персоналу означає насамперед досягнення кількісної та якісної збалансованості робочих місць і працівників, поширення гнучких форм зайнятості, забезпечення умов і організації праці, що сприяють повній реалізації трудового потенціалу працівників. Окрім того, необхідний диференційований підхід щодо зайнятості працівників на таких стадіях, як навчання, робота в передпенсійному та пенсійному віці.

Для характеристики процесу формування стабільності трудового колективу використовують такі показники:

• показник обороту персоналу;

• коефіцієнт стабільності персоналу;

• коефіцієнт плинності персоналу;

• коефіцієнт змінності персоналу.

Оборот персоналу визначається як відношення кількості усіх вибулих (оборот по звільненню) або усіх прийнятих (оборот по прийняттю) за певний період до середньооблікової чисельності працюючих протягом того самого періоду.

Коефіцієнт обороту по звільненню визначається за формулою: