102647 (Стратегія ціноутворення в системі управлінського обліку), страница 2

Всім підприємцям, хто вболіває за розширення масштабів своєї справи, слід привернути особливої уваги системі знижок. Для цього є цілий ряд причин.

Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма – продавець ( відповідно прямий виробник ) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях.

У покупця складається враження, що фірма - продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма – продавець через те, що вона прискорює товарообіг та збільшує об’єм продажу.

Таким чином розрізняють наступні види знижок:

• За оплату товару готівкою ( загальна чи проста знижка ). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6 %.

• Кількісна – зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення об’єму партії, що виробляється.

• Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, пов’язані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.

• Спеціальна ( персоніфікована ) надається так званим обранцям . Це певна категорія покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці. На мою думку, це також досить вдалий прийом, адже таким чином розвивають зацікавленість у пробних та елітних видах товарів.

• Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Слід нагадати також, що величина таких знижок доходить до 50- 80 %.

• Бонусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7 – 8 % вартості обороту. Так, наприклад, представництво швейцарської фірми «Тісол» в Україні, яке має досить широку сітку спеціалізованих і відомих магазинів проводить акцію з надання бонусної знижки при пред’явленні товарних чеків своїх магазинів на суму понад 100 грн., за якими покупки здійснювалися в десятиденний термін. Однак, слід відмітити, що даний вид знижок може дозволити собі лише продавець елітних товарів.

• Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньо фірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальним між управлінською домовленістю

• Непомітна – форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання пільгових кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів.

Інформація, необхідна для прийняття рішень щодо цін.

Вирішуючи питання щодо ціни товару, фірма – виробник повинна зібрати всю достовірну інформацію. Проте не слід ототожнювати інформацію і дані. Рішення щодо цін фірма може приймати тільки всебічно вивчивши інформацію. Дані слугують лише вихідним матеріалом, аналізуючи який можна отримати якісні продукцію. Якщо фірма не проведе такого аналізу, вона буде мати лише набір фактів та цифр, які не тільки не допоможуть, а й ускладнять прийняття правильних рішень і відповідно орієнтацій.

Дані слід збирати будучи впевненим, що вони слугуватимуть потенційним джерелом інформації. Тому керівництво фірми має визначитись, в яких напрямках збирати дані, за якими питаннями потрібна інформація. Як правило, компанії збирають інформацію за такими напрямками як ринок товару ( тип конкуренції ), галузь промисловості, урядова діяльність.

Фірма – виробник потребує інформацію про конкурентів та конкуруючі товари, виробництво і затрати, відношення між виручкою від реалізації товару і прибутками, політику уряду в галузі підприємництва та податкову політику.

Збираючи і опрацьовуючи інформацію стосовно цін, фірма має вивчити:

• Ринок, на якому продає свою продукцію;

• Всі потенційні можливості вироблюваного товару;

• Свою та суміжні галузі для виявлення існуючих і потенційних конкурентів;

• Рішення уряду.

Для прийняття вірного і обумовленого рішення по цінам необхідно мати наступний перелік інформації:

Ринок і товар

• Сегменти ринку, в яких реалізується товар.

• Вимоги, які висуваються покупцями щодо товару.

• Географічне положення .

• Новизна товару.

• Ємкість ринку.

• Якість товару в порівнянні з товарами конкурентів.

• Головні конкуренти.

• Відповідність товарів по цінам.

• Перспективи росту об’єму продаж

• Здатність задовольняти потреби покупця, в тому числі і перспективні

• Коньюктура ринку протягом 2 років.

• Необхідність модифікації.

Конкуренція на ринку. Політика уряду.

• Конкуруючі товари в продажу.

• Вплив на ринок політики уряду.

• Доля ринку конкурентів.

• Вплив на окремі фірми.

• Можливість зміни цін.

• Фінансове положення конкурентів.

• Дії конкурентів, які можна передбачити у випадку зміни умов ринку.

• Офіційні дані про прибутки та збитки.

Виробництво і витрати. Виручка від реалізації та прибуток.

• Об’єми виробництва та складські запаси товарів у фірми на конкретну дату.

• Співвідношення між виручкою від продажу, прибутком і витратами по різним видам товарів

• Витрати, які відповідають даному рівню наявності складських запасів

• Вплив об’ємів виробництва на виручку від продажу та прибуток.

• Вплив на витрати зміни об’ємів виробництва і складських запасів.

• Питома вага прибутку в ціні одиниці товару фірми та його відмінність від аналогічного показника конкурентів

• Затрати, які мають безпосереднє відношення до прийняття рішень щодо цінових питань.

Фірма повинна приймати всі міри для отримання вищезгаданої інформації. Якщо вона не зможе зібрати і проаналізувати інформацію, покладаючись на власні сили, необхідно звернутися до послуг підприємств, які спеціалізуються на аналітичних дослідженнях.

1.3 Система оптових цін та підвищення ефективності виробництва

В системі планових цін значної уваги приділяють оптовим цінам на продукцію промисловості, які мають вагомий вплив на рівень закупівельних цін в сільському господарстві, цін в будівництві та тарифів на вантажні перевезення, а також роздрібні ціни на товари народного споживання та різних видів тарифів на виробничі, комунальні та побутові послуги.

Оптові ціни на промислову продукцію поділяються на оптові ціни підприємств, які складаються з собівартості та прибутку, тобто, іншими словами, цінами товаровиробника чи цінами реалізації продукції, та оптові ціни промисловості, які включають в себе збутову націнку постачальників. Розрізняють також оптові ціни промисловості єдині для всієї території країни та зональні, що встановлюються в залежності від величини транспортних витрат, об’єктивної відмінності в витратах виробництва та використання продукції. Крім вищезгаданого поділу існує також поділ на тимчасові, разові, договірні. Такий поділ залежить від терміну дії цін, специфічних особливостей виробництва та попиту на продукцію.

Особливим типом оптових цін є розрахункові ціни, що встановлюються в межах деяких галузей з метою забезпечення госпрозрахункових умов діяльності підприємств при великих об’єктивно зумовлених якимись іншими факторами в різницях, що яскраво виражені у витратах на виробництво продукції. За розрахунковими цінами підприємства реалізують вироблену ними продукцію відповідним організаціям, які в свою чергу реалізують її за встановленими прейскурантними цінами та договірними оптовими цінами. Слід також відмітити вагомість і важливість системи оптових цін. Так, наприклад, в 70-80 рр. Рівень оптових цін не відображував загально необхідних витрат, що зумовлювало значне послаблення розрахункових відносин в багатьох промислових об’єднаннях і на підприємствах. Безперечно, це негативно відобразилось на рості продуктивності праці, темпах науково-технічного прогресу, покращенні організації та стимулюванні виробництва, праці та управлінні. В результаті різко знижувались темпи росту ефективності виробництва. Тобто, як висновок до проведеного вище економічного аналізу можна сказати, що оптові ціни стимулюють виробництво високоякісної продукції.

РОЗДІЛ ΙΙ: ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА.

2.1 Характеристика ТОВ «Ельдорадо - КР»

В якості дослідження даної роботи мною було обрано діяльність товариства з обмеженою відповідальністю " Ельдорадо – КР ".

1. Назва підприємства: " Ельдорадо – КР " у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстроване виконкомом Криворізької міської ради рішенням про реєстрацію об'єкта торговельної діяльності № 15662 від 01.08.2003.

Засноване на підставі договору про заснування та діяльність, укладеного 5 липня 2003 року.

Засновники:

• виконавчий комітет Криворізької міської ради народних депутатів м. Кривого Рогу;

• керівник суб'єкта господарювання Ляховець Василь Володимирович.

2. Юридична адреса: 50063, Дніпропетровська область місто Кривий Ріг, вул. Тухачевського 38.

На даний момент директором " Ельдорадо – КР " є Романюк Віталій Вікторович.

ТОВ " Ельдорадо – КР " є юридичною особою, діє на підставі статуту, відповідає за своїми зобов'язаннями лише тим майном, на яке згідно чинного законодавства може бути звернено стягнення. ТОВ " Ельдорадо – КР " є власником свого майна і здійснює право власності відповідно до цілей своєї діяльності та призначенням майна.

Метою діяльності товариства є :

• Збільшення зайнятості населення та залучення творчої частини населення до виробничої та соціально-економічної діяльності.

• Найбільш гнучке та оперативне вирішення задач по задоволенню потреб у побутовій техніці та аудіовізуальними товарами.

• Впровадження сучасних науково-технічних розробок у всіх сферах виробничої, управлінської та господарської діяльності.

• Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з юридичними та фізичними особами зарубіжних країн.

• Розширення асортименту та покращення якості продукції, робіт та послуг.

Предметом діяльності товариства є:

- Здійснення взаємодії будь-яких видів господарської діяльності на договірній основі з державними підприємствами, організаціями, органами влади, спільними підприємствами, малими підприємствами, а також фізичними особами.

- Самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності в установленому порядку з юридичними та фізичними особами закордонних країн

- Сприяння впровадженню та широкому застосуванню в різних галузях досягнення науки та техніки, винаходів, розробок, прогресивних форм та методів управління та організації виробництва.

- Організація та проведення робіт, пов'язаних з промисловим та соціально-культурним розвитком в регіонах учасників товариства.

- Рекламна діяльність в Україні та за кордоном.

- Впровадження передових та сучасних технологій по виробництву побутової техніки та задоволення потреб в цій продукції.

- Маркетинг та комерційна діяльність.

- Торгівельно-закупочна діяльність.

Структура управління товариством:

Основним органам управління є Рада учасників, керівники підприємств ( директор), Спостережна комісія

Вищим органом товариства є Рада учасників. Рада учасників товариства складається з представників, призначених кожним з учасників товариства, Директора, представники трудового колективу.

Представники можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який замінити свого представника в органах управління, повідомивши про це Дирекцію товариства.

До компетенції Ради учасників належать вирішення наступних питань:

1. Зміна положень статуту товариства