Основні області довгострокового планування:

- організаційна структура

- виробничі потужності

- капітальні вкладення

- потреби у фінансових засобах

- дослідження і розробки

- частка ринку і так далі.

У цілому робота з об'єктами довгострокового планування здійснюється за наступною схемою (див. рис.4).

Розглянемо деякі з об'єктів довгострокового планування.

1. Організаційна структура підприємства.

Організаційна структура підприємства повинна забезпечувати:

- оптимальну рентабельність, тобто вона повинна бути по можливості простою, чіткою і легко доступною для огляду;

- охоплювати по можливості мінімальну кількість проміжних ланок. Командна й інформаційна система не повинна бути громіздкою;

- забезпечувати умови підготовки менеджерів на перспективу.

Проблема вибору організаційної структури керування займає особливе місце. Структура керування може значно відрізнятися в різних компаніях. Виділяються, головним чином, дві структурні системи керування: централізована і децентралізована. При централізованій системі керування всі керуючі по службах зведені разом і підлеглі віце-президенту по керуванню. Подібна система представляє цілком інтегровану і функціональну організацію. Децентралізована система керування представляє керуючим різних підрозділів здійснювати усі функції, що відносяться до їх діяльності. При цьому керуючий кожного підрозділу несе відповідальність за функціонування своєї ділянки перед віце-президентом у даній сфері.

У залежності від розмірів підприємства і його підрозділів ієрархічний ланцюжок керування може представляти:

Рисунок 4 – Об’єкти довгострокового планування

Двуланкову систему: вища адміністрація - заводоуправління;

Триланкову систему: вища адміністрація - адміністрація виробничих відділень - заводоуправління;

Чотириланкову систему: вища адміністрація - адміністрація виробничих груп - адміністрація виробничих відділень - заводоуправління.

1. Виробничі потужності.

Для забезпечення ефективного виробництва необхідно правильно спланувати виробничі потужності. Сутність планування виробничих потужностей у довгостроковому періоді складається у визначенні оптимальної кількості одиниць устаткування, необхідного для випуску запланованого обсягу продукції.

1. Капітальні вкладення.

Витрати коштів, спрямовані зокрема на відтворення капіталу. Інвестиції реалізуються шляхом кредитування, прямих витрат коштів, покупки цінних паперів.

До капітальних вкладень звичайно відносять:

- доповнення: нові основні засоби, що збільшують виробничі потужності без заміни існуючого устаткування;

- відновлення чи заміна: устаткування, придбане для заміни аналогічних основних засобів, приблизно такої ж потужності;

-удосконалення чи модернізація: капітальні витрати, що ведуть до фактичної заміни чи зміні основних засобів.

1. Фінансові ресурси.

Однієї з найважливіших частин фінансових ресурсів є касове планування, тобто процес оцінки всіх джерел надходження і витрат наявних засобів протягом визначеного періоду часу. Саме погане керування готівкою є головною причиною фінансово-економічних труднощів: відсутність наявних засобів скоріше приводить до банкрутства, ніж відсутність прибутку. Основна задача тут - визначити мінімальний розмір оборотного капіталу, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знову в наявні.

Оборотним капіталом звичайно вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів) над зобов'язаннями.

Як стабілізуючий фактор повинні виступати спеціальні резерви і фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати наявні засоби, щоб мати їх на майбутні нестатки: сплату податків, погашення боргів, заміну устаткування, виплату пенсії і посібників.

1. Дослідження і розробки.

Дослідження і розробки впливають на прибуток підприємства.

Тільки підприємства, що мають велику частку на ринку, можуть вкладати засоби в наукові дослідження і розробки, одержуючи вагому віддачу. Розрахунки показують, що якщо фірма витрачає на НДВКР більше 3-х % обороту, то вона працює з рівнем рентабельності порядку 26 %. Дослідження і розробки сильніше впливають на рентабельність, чим збільшення частки на ринку. Малим підприємствам не рекомендується використовувати багатокоштовні технології, тому що це приведе до падіння прибутку. Ефективність - ключовий критерій при ухваленні рішення про виробництво. Слово "ефективність" означає, що виробництво йде з мінімальними витратами, зусиллями і втратами. Основним показником ефективності виробництва є прибутковість.

Загальний розрахунок рентабельності припускає наступні формули:

Рисунок 5 – Загальний розрахунок рентабельності

При розрахунках рентабельності і рішенні фінансових питань необхідно точно трактувати поняття "прибуток". Якщо повернутися до рахунка прибутків і збитків, то по ньому легко помітити, що є істотна різниця між валовим і чистим прибутками: валовий прибуток являє собою поточні доходи до сплати податків, чиста - після їхньої сплати, тобто це ті засоби, якими компанія може користуватися повною мірою і за своїм розсудом.

Короткострокове планування може бути розраховане на рік, півроку, місяць, і так далі. Короткостроковий план на рік включає обсяг виробництва, планування прибутку й інше. Короткострокове планування тісне зв'язує плани різних партнерів і постачальників, і тому ці плани можуть або узгоджуватися, або окремі моменти плану є загальними для компанії-виробника і її партнерів.

Особливе значення для підприємства має короткостроковий фінансовий план. Він дозволяє аналізувати і контролювати ліквідність з обліком всіх інших планів, а закладені в ньому резерви подають інформацію про необхідні ліквідні засоби.

Короткострокове фінансове планування складається з наступних планів:

1. Чергового фінансового плану:

• доходи з обороту

• поточні витрати (сировина, зарплата)

• виграш чи втрати від поточної діяльності

2. Фінансового плану нейтральної області діяльності підприємства:

• доходи (продаж старого устаткування)

• витрати

• виграші чи втрати від нейтральної діяльності

3. Кредитного плану;

4. Плану капітальних вкладень;

5. Плану по забезпеченню ліквідності. Він охоплює виграші чи втрати попередніх планів:

• сума виграшів і втрат

• наявні ліквідні засоби

• резерв ліквідних засобів

Крім того, короткостроковий план містить у собі:

- план товарообігу;

- план по сировині;

- виробничий план;

- план по праці;

- план руху запасів готової продукції;

- план по реалізації прибутку;

- кредитний план;

- план капіталовкладень та інше.

Етапи складання короткострокового плану:

1. Аналіз ситуації і проблеми.

2. Прогнозування майбутніх умов діяльності.

3. Постановка задач.

4. Вибір оптимального варіанта.

5. Складання плану.

6. Коректування й ув'язування.

7. Конкретизація плану.

8. Виконання плану.

9. Аналіз і контроль.

Отже, внутрішньо фірмове планування, як функція управління, складається з обґрунтованого визначення основних напрямків, показників та пропорцій розвитку виробництва з урахуванням забезпеченості матеріальними, фінансовими, кадровими ресурсами та попиту на ринку. Планування здійснює конкретизацію цілей розвитку фірми та окремих її підрозділів на базі глобальних цілей.

Тому, становиться очевидним взаємозв’язок між довго- та короткостроковим плануванням: досягнення глобальних (довгострокових) цілей неможливе без розбиття їх на більш конкретні етапи (короткострокові цілі), а послідовність останніх напряму залежить від поставленої основної задачі фірми. З цього видно, що оперативно-тактичні плани та бюджети виступають інструментами реалізації стратегічних планів і програм фірми.

2 Оперативно- тактичне планування в КС “Мрія”

2.1 Організаційно-економічна характеристика КС “Мрія”

Кредитна спілка “Мрія” діє на базі колективної форми власності, члени спілки несуть фінансову відповідальність щодо її зобов’язань перед державними установами, кооперативними, громадськими об’єднаннями та фізичними особами в межах своїх членських внесків.

Кредитна спілка надає послуги лише своїм членам – фізичним особам. Отже, учасники кредитівки в межах своєї організації виступають одночасно як власники і клієнти.

В кредитній спілці немає засновників та статутного фонду в тому розумінні, в якому прийнято трактувати ці поняття щодо суб’єктів господарської діяльності. Будь-який учасник, незалежно від моменту його вступу до кредитівки, має ті самі управлінські та майнові права, що й перші 50 засновників. Кредитна спілка є відкритою організацією, в якій кожному гарантовано вільний вступ та вихід.

Відповідно до кооперативних принципів, кожний спілчанин має право одного голосу в питаннях управління кредитівкою. При цьому величина внеску не має значення.

Специфічними рисами спілки є:

По-перше, кредитна спілка поєднує в собі ознаки громадської організації і фінансової інституції.

По-друге, кредитівка працює у вузькому секторі фінансового ринку, маючи справу здебільшого з дрібними позичками.

По-третє, кредитну спілку створюють як юридичну особу за ініціативою групи людей, об’єднаних за певними ознаками.

Такі ознаки визначають самі особи – засновники відповідно до законодавства і до статуту.

По-четверте, кредитівка об’єднує тільки фізичних осіб.

По-п’яте, кредитній спілці, як кооперативній формі господарювання, властиві демократичність самоврядування а саме:

• рівноправність спілчан незалежно від величини внеску та часу вступу до кредитівки;

• можливість брати участь в управлінні в разі обрання до керівних органів;

• право на повну фінансову та іншу інформацію про діяльність кредитівки;

• право контролювати діяльність виборних керівних органів.

По-шосте, філософія кредитної кооперації передбачає мінімізацію фінансового ризику, завдяки якій кредитівка більш-менш стійко реагує на постійну мінливість ринку.

Можливі проблеми КС:

1. Складність добору й обрання до керівних органів кваліфікованих і порядних людей, які б могли очолити кредитівку й успішно проводити фінансовий менеджмент.

2. Узгодження інтересів позичальників і кредиторів. Перші намагаються якомога нижчих ставок за кредитами, другі – якомога вищих ставок за депозитами.

3. Ризик неповернення кредидів. Власне, якраз за це найбільше “болить голова” всім структурам, що позичають гроші. За статистикою, в кредитних спілках такий ризик менший, ніж у банках, але він існує і ніколи повністю не зникає.

Кредитна спілка “Мрія” діє у відповідності зі статутом даного підприємства. Перший розділ статуту розкриває мету, види діяльності та правовий статус діяльності спілки. Другий розділ регламентує склад, порядок утворення і діяльності органів управління спілкою. У третьому розділі статуту розкриваються умови членства та порядок прийняття нових членів спілки, про порядок припинення членства. Розділ 4 перелічує та описує кошти та фінансові послуги кредитної спілки. Заключний розділ 5 містить загальні положення, а також інформацію про порядок відкриття філій кредитної спілки, порядок ліквідації КС та порядок внесення змін і доповнень до статуту.

Слід наголосити також про неприбутковість КС, яка полягає в тому, що всю діяльність цієї організації спрямовано не на отримання прибутку, а на надання кредитних і ощадних послуг тільки її учасникам. Отримані за позичками відсотки становлять дохід кредитівки, який вона спрямовує на формування фондів та на нарахування відсотків на внески членів. За рішенням загальних зборів чи інших органів управління, кредитна спілка може створювати спеціальні фонди для організаційної та фінансової підтримки різноманітних громадських ініціатив чи гуманітарних програм, а також проводити благодійницьку діяльність і реалізовувати соціальні проекти для дітей, інвалідів та інших найменше соціально-захищених категорій населення.

Управління кредитною спілкою опирається на принцип демократичного самоврядування. Найвищим органом управління є загальні збори, які скликаються принаймні раз на рік. З числа спілчан збори обирають три статутних органи, що діють у період між зборами, а саме:

1. Правління, яке проводить оперативне управління поточною діяльністю, формує портфель послуг і виробляє кредитну політику.

2. Кредитний комітет, що втілює кредитну політику.

3. Наглядовий комітет, який контролює діяльність органів управління.

Всі ці органи працюють на громадських засадах. У разі потреби та за наявності коштів, Правління, ухваливши відповідне рішення, може створити платну Виконавчу дирекцію.