МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

Кафердра політології

Курсова робота на тему:

„Україна як суб’єкт міжнародних відносин”

Виконала:

студентка 3 курсу групи П-32

Дідик І.Р.

Науковий керівник:

к.п.н. Матвієнків С.М.

Івано-Франківськ

2004

План

Вступ...........................................................................................................................3

Розділ 1. Геополітичне становище сучасної України............................................6

Розділ 2. Співробітництво України з міжнародними організаціями...................19

2.1. Україна в рамках регіональної політики Європейського Союзу..............19

2.2. Інтеграція України на Схід в рамках Єдиного Економічного простору..23

2.3. Нормативно-правова база відносин України і НАТО................................26

Висновки...................................................................................................................29

Список літератури...................................................................................................32

Додаток......................................................................................................................35

Вступ

Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року Україна стала повноцінним суб’єктом міжнородних відносин. Цей факт зумовив ряд наукових та практичних розробок у сфері міжнародних відносин. Адже, для здійснення ефективної зовнішньої політики держави необхідні і стабільний зовнішньополітичний курс, і нормативно-правова база даних відносин, і наукове обґрунтування, дослідницькі роботи і практичні розробки з даних питань. Саме тому значна кількість українських та зарубіжних науковців значну увагу приділяють геополітичному положенню України, історико-політичному аналізу її зовнішньої політики, розробці нових альтернативних стратегій її відносин з іншими державами. Власне і політичні діячі не стоять осторонь даної проблеми. Адже для керівництва держави дане питання є вкрай актуальним. Ґрунтовне розуміння основ міжнародних відносин, особливостей регіону та геополітичних та державних інтересів України дає змогу зробити зовнішню політику України поступовою, ефективною та стабільною.

На сьогодні проблема зовнішньополітичного курсу України є вкраз актуальною. Адже період встановлення дистанційних відносин, які полягали у налагодженні добросусідських чи представницьких відносин завершився після прийняття Конституції України 1996 року. Теперішня ситуація на міжнародній арені вимагає від нас більшої рішучості та стабільності. Україну сьогодні сприймають не як новостворену державу з відповідною з цього можливістю редагувати свій зовнішньо-політичний курс, а як державу з якісно позитивним геополітичним положенням, визначеними пріоритетами та інтересами та відповідно із цього вимагають стабільного зовнішньо-політичного курсу.

Особливої уваги дане питання здобуло 1 травня 2004 після вступу більшої частини сусідів України першого порядку до Європейського Союзу та ратифікації Верховною Радою України Конвенції про Єдиний Економічний Простір. Адже саме в ці умови вимагають від України рішучості щодо визначення своїх зовнішньо-політичних пріоритетів та державних інтересів.

Саме тому ряд українських, зарубіжних дослідників, інститутів політичних, соціологічних досліджень приділяють значну увагу як науково-теоретичним розробкам так і практичним рекомендаціям у даній сфері. Зокрема, О.М. Паламарчук та О.В. Баган ґрунтовно досліджують геополітичне положення України, що відповідно дає змогу аналізувати її можливості як суб’єкта міжнародних відносин. У свою чергу О.І. Шаблій подає інше бачення принципів визначення геополітичного положення, тобто він акцентує на зовсім інших аспектах. Інститут Відкритик Досліджень НАН України на чолі з науковцями В.Р. Колодком, В.А. Ткаченком, Г.В. Балашовим, А.І. Грищенком, О.І. Ляшенком, Л.П. Сопруцьким розробили ряд практичних розробок по ефективному використанні геополітичного положеня нашої держави у її міжнародних відносинах.

Проте багато українських дослідників присвятили свої наукові розробки і вужчим питанням. Наприклад, відносини України з Європейським Союзом досліджували у свої працях В.О. Вакулевич, В.О. Копійка, Т.М. Шинкаренко, М.А. Попович. Ці науковці вважають розвиток тісних взаємовідносин України з Європейським Союзом єдиним правильним зовнішньо-політичним курсом України, виходячи з економічних, політичних та культурних традицій. Проте дослідники даного питання такі як, В.В. Бойцова, О.І. Ляшенко, Л.П. Сопруцько з іншої точки зору підходять до розгляду даної проблеми. На їхню думки, якщо і розглядати можливість вступу України і Європейський Союз, то це повинно здійснюватись лише після повного утвердження України як суб’єкта міжнародних відносин та економічно і культурно розвиненої держави. Викладачі кафедри політології Львівського Національно університету імені І.Я. Франка провели ряд політико-соціологічних досліджень на тему України і НАТО. В основному ці дослідження дають змогу проаналізувати, яка користь від вступу України в НАТО для нашої держави так і для Північно-Атлантичного Альянсу.

Зарубіжні науковці також приділяють значну увагу аналізу геополітичного положення та міжнародних відносин за участю України, а також проводять ґрунтовні дослідження по даних темах. Зокрема це З. Бжезинський, Д. Руж мон, В. Гжегож, В. Гринев, А. Гугель, А. Мошес, Є Козакевич, В. Іванов та інші.

Такі ґрунтовні теоретичні, методологічні та практичні розробки по даній темі дають змогу дослідити та проаналізувати її об’єктивно.

Об’єктом дослідження в даной курсовій роботі є українська держава як суб’єкт міжнародних відносин та напрямки її зовнішньої політики. Предметом дослідження даної курсової роботи є політичні, економічні та культурні відносини України з державними союзами та міжнародними організаціями в контексті її геополітичного становища за період від її становлення як повноцінного суб’єкта міжнародних відносин до теперішнього часу.

В роботі були використані методи порівняння, аналогії, екстраполяції, аналізу та синтезу, історичної ретроспективи, індукції та дедукції, абстракціонізму.

Метою дослідження є аналіз становища та діяльності України як суб’єкта міжнародних відносин.

Основними завданнями курсової роботи є:

• Дослідження геополітичного становища України

• Опис та на аналіз процесу європейської інтеграції України

• Аналіз нормативно-правової бази відносин України і НАТО

• Висвітлення основних етапів формування Єдиного Економічного Простору та ролі України у цьому процесі.

Структурно робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. В першому розділі аналізується геополітичне положення України та його роль у формування зовнішньо-політичних пріоритетів, у другому – про відносини України з міжнародними організаціями та союзами держав, зокрема ЄС, НАТО, ЄЕП. Загальний обсяг роботи – 35 сторінки. Список літератури містить – 41 найменування.

Розділ 1. Геполітичне становище сучасної України.

Геополітика покликана не висувати територіальні претензії, не змінювати державні кордони, а вирішувати невідкладні проблеми взаємовигідних контактів, зв’язків, захисту. При такому розумінні вона являється складовою наукових основ зовнішніх відносин для країни як частини світового господарства і суспільно-політичної спільності.

Перш за все, слід з’ясувати зміст загального поняття “геополітичний” та кількох вихідних категорій. Професор Київського університету ім. Т.Г. Шевченка Паламарчук О.М. у своїй праці “Теоретико-методологічні засади дослідження геополітичного положення країни” під геополітичним розуміє все те, що впливає на формування національних інтересів і пріоритетів, характеру відносин з іншими країнами, всієї зовнішньої політики та має географічний вимір як суттєвий параметр [ 37, ст.19]. Наявність географічного виміру означає важливість для явищ, об’єктів і процесів, що розглядаються, географічних розмірів, віддаленості, напрямків взаємодії, взаєморозташування, місцеположення тощо. Таким чином, складовою геополітичного аналізу є територіальні відношення.

Серед багатьох понять геополітики особливе місце займає геополітичне положення (ГПП). Воно є складовою частиною геополітичного розвитку, геополітичної ситуації та певною мірою визначає геополітичні інтереси. Професор Львівського університету ім. І.Я. Франка Баган О.В. стверджує, що виступаючи одночасно як ресурс і як об’єктивне обмеження розвитку держави, ГПП має велике самостійне значення, впливає на вирішення численних економічних, соціальних, політичних і дипломатичних проблем державного рівня.[11, ст.117]. До останніх, зокрема, належать розвиток паливно-енергетичного, агропромислового, військово-промислового та інших виробничих комплексів. Серед геополітичних понять ГПП містить найбільшу географічну складову. Географічне положення визначається як відношення певного об’єкта до географічних данностей, що лежать поза ним і справляють чи можуть справити на нього суттєвий вплив. Це відношення голова Інститут Відкритих досліджень О.І. Шаблій називає геопросторовим. Для поняття ГПП також доцільно використати уявлення про територіальне відношення. За своєю суттю воно є інтегративним і виступає як певний синергічний ефект сукупності територіальних відношень, таких як взаєморозташування, доступність, територіальна композиція, граничність, сусідство, симетричність [21, ст. 111]. В цілому ГПП країни визначається сукупністю її певних територіальних відношень з іншими країнами та великими природними об’єктами, що справляють на неї істотний політичний, економічний, екологічний і соціальний вплив. Професор Київського університету, автор розробок з теорії геополітики О.М. Паламарчук у дефініції “геополітичного положення”, зазначає, що формування ГПП відбувається не тільки суто політичними, а й економічними, соціальними, екологічними чинниками, оскільки всі вони на міждержавному рівні в кінцевому підсумку мають політичне забарвлення [37, ст.20]. Аналіз ГПП передбачає також розгляд природних об’єктів (морів, гірських масивів, рік тощо). Останні можуть покращувати або утруднювати взаємодію даної країни з іншими, виступаючи природною перешкодою. Їх необхідно оцінити у соціально-економічному, екологічному та військово-стратегічному аспектах. Особливе значення має аналіз природних рубежів на кордонах країни.

Кожна з країн світу відзначається своїм економічним потенціалом, політичною спрямованістю, належністю до певних міжнародних економічних, політичних союзів та релігійних угруповань тощо. На нашу думки до питання визначення ГПП треба підійти ґрунтовно, тобто визнаючи ГПП конкретної країни відносно інших, треба враховувати не лише індивідуальні особливості цих країн, а й їх належність до зазначених союзів і угруповань. Одночасно важливо мати уявлення про характер відносин країни з усім угрупованням. Для визначення ГПП в сучасних умовах доцільно виділити такі групи країн: країни з потужним економічним і політичним потенціалом, країни – джерела паливно-енергетичних ресурсів, країни, які експортують та імпортують продукцію у великих масштабах, дружні країни, протидіючі країни, нейтральні країни, країни-вогнища регіональних конфліктів і такі, що знаходяться в системі міжнародних ізоляційних санкцій, економічні союзи країн, військово-політичні союзи країн [25, ст.103].

ГПП індивідуалізує країну і надає їй унікальності, що пояснюється позиційними властивостями відповідного складного відношення. У світі немає двох держав з однаковим ГПП. Голова Інституту відкритих досліджень О.І. Шаблій вважає, що ГПП є властивістю країни та одночасно відображає відношення останньої до інших об’єктів. [41, ст. 10]. З цим деякою мірою можна погодитись, оскільки внутрішні властивості країни визначають можливий вплив на неї з боку інших країн. Але в той же час до ГПП не слід відносити структуру самої країни.

Вихідним пунктом аналізу ГПП країни є вивчення її сусідів першого порядку, тобто тих, хто безпосередньо з нею межує. Від цих країн в першу чергу залежить її територіальна цілісність, непорушність кордонів, можливість взаємодії із зовнішнім світом. Економічне співробітництво таких сусідів є особливо вигідним через територіальну близькість і відсутність третьої сторони у взаєминах. Одним з факторів посилення сучасної інтеграції в Європі стає транскордонне співробітництво, яке зменшує роздільні властивості державних кордонів. Таке співробітництво виникає між прикордонними регіонами сусідніх держав. Разом з тим, війни починаються найчастіше теж між сусідніми країнами. Внутрішні конфлікти відбиваються за кордоном у вигляді напливу біженців, погіршення соціально-економічної ситуації і зв’язків з іншими державами.

Вплив сусідів на ГПП визначається шляхом їх геополітичної ідентифікації. На нашу думку належність однієї країни одразу до декількох груп посилює її вплив на ГПП. Наприклад, виняткове значення у формуванні ГПП України має Росія, що є однією із країн з потужним економічним і політичним потенціалом, джерелом паливно-енергетичних ресурсів, експортує та імпортує продукцію у великих масштабах – тобто входить одночасно до перших трьох груп країн. Наявність тісного економічного, соціального і культурного співробітництва, а також входження до Співдружності Незалежних Держав (СНД), Єдиного Економічного простору (ЄЕП) і спільних асоціацій Чорноморське Економічне співробітництво (ЧЕС) дають підставу розглядати Росію як дружню країну . В той же час існують політичні, економічні, соціальні та інші проблеми між українською і російською державами, а також численні політичні рухи в Росії, що орієнтуються на приєднання України до Росії тим чи іншим способом. А це вимагає віднесення Росії і до групи протидіючих країн.

Результатом геополітичної ідентифікації країн, що межують, має бути включення кожної з них до однієї або кількох груп. Країну, у якої чітко не виявляються відповідні ознаки, слід віднести до нейтральних. Доктор філософських наук ГрищенкоА.М. у своїй статті “Сучасний інформаційний простір України” стверджує, що для ГПП країни важливо також з’ясувати, до одних з нею чи до різних економічних, військово-політичних союзів і релігійних угруповань входять її сусіди. Спільна участь у таких структурах сприяє конструктивній взаємодії країн, тобто є позитивною рисою ГПП. А належність до різних угруповань обмежує можливості співробітництва із сусідами, що негативно позначається на характері геополітичного положення.[ 31,ст. 27]. З 1 травня 2004 року країни-сусіди першого порядку, що межують з теритоією України увійшли до політично-економічної конфедерації Європейського Союзу (ЄС). Ці факти, з точки зору аналізу геополітичного потенціалу України має як позитивне так і негативне значення. На нашу думку позитивним у даному випадку є можливість експорту товарів до будь-якої з країн ЄС без додаткового мита на первезення товарів інших держав, яким до цього часу виступали Польша, Угорщина, Словаччина та інші; а також нове положення України стосовно ЄС, як сусіда першого порядку та та країни, що тепер уже прямо підпадає під програму “широкого регіону”. Негативною стороною даного явища виступає різниця цін, темпів розвитку економіки та політичних стандартів, що власне додаватиме шкоди для громадян, що проживають у прикордонних зонах та для зовнішньої політики держави в цілому.