Однак ці проблеми можуть бути подоланими. Слушно зауважити, що нафтопереробний комплекс України з самого початку створювався з метою переробки російської нафти не тільки для задоволення потреб України, а в першу чергу для їх експорту до країн Європи. Техніко-економічним обгрунтуванням доцільності створення нафтопереробних комплексів був той принцип, що торгівля готовими продуктами набагато вигідніша ніж торгівля сировиною. Цей принцип залишається актуальним і на даний час, тому його застосування цілком відповідає інтересам обох країн. Схема партнерства при цьому є простою і ефективною: російська нафта – українські нафтопереробні заводи – експорт продуктів нафтопереробки до країн Європи.

Але ж Росія, намагаючись застрахувати себе від несподіванок, які може привнести у взаємовідносини двох країн процес дедалі більшого утвердження незалежності України, робить усе можливе, щоб призупинити розвиток цього процесу й примусити Україну до інтеграції за білоруським варіантом. Саме для досягнення цієї мети Росія й використовує різноманітні форми й методи економічного тиску на Україну і передусім у найбільш вразливій для її економіки ланці – паливно-енергетичному комплексі. [ 5 ]

Налагодження тісного партнерства між Україною і Росією у паливно-енергетичній галузі та повне забезпечення економічних інтересів обох сторін потребує насамперед рішучого усунення всілякого роду політичних мотивацій, що їх супроводжують. Використання паливно-енергетичної проблеми як засобу економічного тиску для досягнення політичних цілей і налагодження тісного партнерства є явищами несумісними. У той же час є очевидним, що вирішуючи проблеми партнерства, Росія прагне до більш вигідних умов співробітництва у цій галузі.

При умові недопущення порушення порогів забезпечення національної безпеки України і жорсткого контролю над приватизаційним процесом у нафтогазовому комплексі з боку державних органів участь у ньому російського капіталу є доцільною. Свідченням цього є світова практика і, зокрема, позитивний досвід наших східних сусідів. [ 3 ]

Одже, Україна обдарована багатими природними ресурсами, має значний внутрішній виробничий потенціал, а також одну з найбільших у світі нафто- та газотранзитних інфраструктур. Завдяки своєму стратегічному розташуванню між постачальниками нафти та газу з Росії, Центральної Азії та Каспійського басейну та споживачами Європи Україна також є ключовою транзитною країною. Цілком ясно, що Україна має базу для забезпечення як власної енергетичної безпеки так і політичної та економічної інтеграції в Європу. Питання у тому, чи зможе Україна найближчими роками зробити кроки, що перетворять цей величезний потенціал на її енергетичну безпеку. За умови правильного політичного вибору та наявності довгострокової енергетичної стратегії Україна має у своїх руках всі ресурси, необхідні для успіху.

ВИСНОВОК

Отже, ціни на нафту продовжують зростати і зумовлено це тим, що попит на сировину не задовольняється. Стрибок цін у квітні 2008 року, наприклад, був викликаний нервозністю на біржах після повідомлень про акції саботажу на нафтопромислах в Нігерії і зниженні здобичі в Мексиці, а також девальвації долара, що продовжується. Американська валюта подолала відмітку 1,60 долара за євро, що збільшило втечу капіталів з валютних ринків на ринки товарні.

Але ОПЕК, не дивлячись на зростання цін, відмовляється підвищувати квоти на здобич нафти. У організації побоюються, що уповільнення світової економіки приведе до зниження попиту на цю сировину.

Основними продуцентами нафти залишаються арабські країни, в тому числі і Ірак. Ні Росія, ні Каспійський басейн ніколи не зможуть стати альтернативою, але будуть, переважно, забезпечувати загальну стабілізацію цін на нафту.

Також можна сказати, що нарощування вільних нафтовидобувних і переробляючих потужностей та зростання курсу долара призведуть в середньостроковій перспективі до зниження цін на сиру нафту.

Що до України, то на сьогодні вона має досить велику перспективу розвитку на нафтовому ринку. Для цього їй потрібно використати свій транзитний потенціал, і головним напрямком має стати транспортування арабської нафти до країн Західної Європи. Не можна також забувати про співробітництво з Росією, але на мій погляд, Україна повинна відстоювати умови, завдяки яким вона могла би бути більш самостійною та незалежною від Россії. Для цьго необхідно забезбечити енергетичну безпеку країни, тобто, в першу чергу, почати пошук нових партнерів-постачальників нафти. З окремими країнами переговори вже ведуться, і, будемо сподіватися, що найближчим часом ми зможемо стабілізувати стан національної економіки.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник/За ред. Кузика С. П. – Львів: Світ, 2003. – 627 с. [с. 96-98]

2. Міжнародна економіка. Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей всіх форм навчання/ Л.М. Сушко, Т.І. Алексєєва. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. – 216 с. [с. 62-68]

3. news.finance.ua

4. www.opec.org

5. www.ukrbusiness.com.ua

6. www.kneu.kiev.ua

7. www.expert.ua

8. www.pricereview.com.ua

9. www.niisp.gov.ua

10. www.oecd.org

11. www.un.org/russian