95955 (Економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"), страница 2

Якщо підприємство збирається й надалі здійснювати операції з іноземною валютою, то для нього досить важливим є питання про те, чи потрібно продавати валюту, отриману при експорті, й використовувати отримані гривневі кошти для вкладення їх у банк під проценти, чи пуску їх в оборот, інвестування тощо. Альтернативному продажу валюти може стати розміщення валюти на валютний рахунок у банку. Для аналізу ефективності продажу валюти підприємству необхідно оцінити можливі шляхи використання гривневих засобів, що можуть бути отримані від продажу валюти, і розрахувати відповідні коефіцієнти ефективності [23].

Коефіцієнт кредитного впливу розраховується як частка від ділення сумарної величини валютних надходжень від експорту продукції, зведеної на рік постачання товару, на його номінальну зовнішньоторговельну ціну.

Щоб зробити висновок щодо ефективності експортної угоди за умов надання комерційного кредиту покупцеві, необхідно знайти ефект від продажу товарів з урахуванням кредитного впливу і порівняти його величину із величиною ефекту від продажу товарів за готівку, щоб визначити, чи мають місце втрати від продажу обладнання в кредит порівняно із сплатою за товари готівкою. Тоді, можливо, підприємству необхідно переглянути умови контракту або шукати інші шляхи збільшення прибутку від експорту даних товарів з врахуванням найбільш вигідних напрямків експорту. Одним із заходів щодо зменшення вказаних витрат може стати введення надбавок до ціни товару. Експортеру слід встановити також відповідні умови кредиту з урахуванням фактору часу, а саме — визначити строки погашення валютної вартості контракту, проценти за кредит, частки сплати у часі тощо, які забезпечать контракту необхідну прибутковість [14].

Оскільки за інших рівних умов підприємство буде зацікавлено в експортних постачаннях лише тоді, коли виторг від продажу продукції за кордон перевищить виторг від реалізації вітчизняним споживачам, поряд із розрахунком базового коефіцієнту ефективності експортних операцій, який оцінюється величиною виручки на 1 грн. витрат, необхідно розраховувати альтернативний коефіцієнт ефективності експорту.

Підприємство, здійснюючи приведену оцінку ефективності експортної операції має змогу обґрунтувати окремі пропозиції стосовно реалізації товару з метою вибору найбільш оптимальної, коли експорт відповідних товарів для підприємства-виробника є економічно вигідним, функціонування виробництва є раціонально організованим, слід шукати шляхи збільшення експорту даних товарів з врахуванням найбільш вигідних напрямків реалізації.

Визначення економічної ефективності ставить за мету на підставі порівняння можливих варіантів співробітництва із закордонними партнерами сприяти удосконаленню структури експорту, оптимізації зовнішньоекономічної діяльності і забезпеченню на цій підставі високоприбуткової роботи підприємства. Ефективність є функцією правильної кон’юнктурно-цінової політики підприємства у зовнішньоекономічній діяльності.

Основними завданнями аналізу зовнішньоекономічної діяльності є:

1) оцінка рівня і якості виконання підприємством зобов'язань по контрактах з іноземними партнерами;

2) характеристика динаміки (розвитку) зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

3) оцінка раціональності використання коштів, залучених для виконання зобов'язань по контрактах. Виконання вказаної задачі передбачає послідовне або паралельне вивчення оборотності капіталу підприємства, дослідження непрямих витрат по експорту та імпорту товарів, вивчення ефективності зовнішньоекономічних операцій, узагальнення попередніх результатів аналізу за допомогою коефіцієнту віддачі оборотного капіталу, що і дозволить відповісти на питання, наскільки раціонально використано оборотний капітал в процесі зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

4) оцінка фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

5) характеристика фінансового стану підприємства.

1.3 Оцінка та основні напрями підвищення конкурентоспроможності фірми при виході на зовнішній ринок

Сучасні швейцарські та німецькі економісти, які багато уваги приділяють розробці концепції факторів успіху підприємства на зовнішньоекономічному ринку, поділяють всі реалізовані певною фірмою ключові фактори успіху на дві групи: стратегічні фактори успіху та ключові компетенції [22].

Перша група – стратегічні фактори успіху включає реалізовані фактори успіху, які мають ринкове походження і безпосередньо сприймаються клієнтом. З цього визначення можна побачити, що слово "стратегічні" не відповідає тому змісту, який вкладають ці автори у наведене поняття. Тому більш коректним є назвати першу групу чинників "ринковими" факторами успіху. Прикладами ринкових факторів успіху можуть бути: якість продукції, додаткові послуги, ціна, завдяки яким споживачі отримують для себе додаткову корисність.

Друга група ключові компетенції являють собою сукупність навичок і технологій, яка базується на явних та прихованих знаннях, забезпечує формування цінностей у системі клієнта, є оригінальною по відношенню до конкурентів і відкриває доступ до нових ринків. Їх складно імітувати та передавати. Ресурси фірми приймають форму ключових компетенцій, якщо відбір і комбінація ресурсів здійснюється краще, оригінальніше, швидше за конкурентів. Ключові компетенції повинні стабільно забезпечувати конкурентні переваги та ресурсну асиметрію відносно ринкових суперників. Можливість відтворення конкурентами ключової компетенції веде до її знецінення.

Виділяють також наступні рівні компетенції [25]:

1. окремих індивідів (професійні компетенції);

2. ролей, що виконують члени компанії в проектних й інших групах у процесі господарської діяльності (рольові компетенції)

3. здійснення певних функцій у процесі виробництва та реалізації продукції (функціональні компетенції);

4. взаємопов’язаний набір навичок, здібностей та технологій, який забезпечує унікальність підприємства у певній галузі чи сфері та може застосовуватись у багатьох видах бізнесу (ключові компетенції).

Аналіз підходів до класифікації конкурентних переваг дає можливість зробити висновок, що найбільш прийнятною як з наукової, так і з практичної точки зору є класифікація конкурентних переваг фірми за шістьма критеріями: відношенням до системи (підприємства); сферою прояву; джерелами створення та можливістю імітації; тривалістю дії; місцем формування; видом ефекту, який отримує підприємство від реалізації переваги (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Класифікація конкурентних переваг підприємства [25]

Запропонована класифікація охоплює більшість конкурентних переваг, які можуть бути сформовані на конкретному підприємстві. Для конкретного підприємства суттєве практичне значення має поділ конкурентних переваг за джерелами створення та стійкістю до конкурентного копіювання переваг:

1. “низького рівня”, які можуть бути легко досягнуті чи скопійовані конкурентами (використання дешевої робочої сили, забезпеченість широким спектром сировинних ресурсів тощо). Ці переваги базуються на вартості чи доступності факторів виробництва і не гарантують стабільного положення на ринку;

2. “високого рівня”, які є наслідком цілеспрямованої діяльності підприємства, як правило, пов’язані зі значними витратами і важко піддаються копіюванню (сучасна патентована технологія; спеціалізовані програми відтворення робочої сили високої кваліфікації; висока репутація підприємства, заснована на активній маркетинговій діяльності; наявність розгалуженої збутової мережі та мережі технічного обслуговування);

3. “найвищого рівня”, до яких відноситься постійна модернізація виробництва і видів діяльності, що супроводжується виснаженням конкурента, якщо він їх і досягає.

Крім характеру джерела конкурентної переваги на її стійкість впливає також кількість таких джерел. Чим складнішим і численнішим є набір джерел певної переваги фірми над конкурентами, тим менша імовірність копіювання та тривалішим буде термін відставання конкурентів. Визначальну роль відіграє також постійна модернізація всіх сфер діяльності підприємства, від поповнення та вдосконалення інструментарію маркетингових досліджень попиту до рівня якості та комплексності після-продажного обслуговування клієнтів. Тобто для збереження переваг потрібні зміни, вдосконалення, нововведення.

1.4 Основні методи та види економічного аналізу участі підприємства у зовнішньоекономічних зв’язках

Для визначення ефективності експортно-імпортних операцій необхідно на підприємствах організувати облік, що забезпечує отримання необхідної достовірної інформації про продаж (закупівлі) в абсолютному та натуральному вираженні, а також про витрати та доходи, пов'язані із реалізацією (закупкою) товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

Визначення економічної ефективності та ефекту експортної діяльності підприємства доцільно проводити в наступній послідовності [27]:

1. розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах відповідно до базисних умов постачання);

2. розрахунок максимально прийнятних повних витрат на експорт товару відповідно до базисних умов постачання (при відомій зовнішньоторговельній ціні);

3. розрахунок економічного ефекту товару;

4. розрахунок економічної ефективності експорту товару.

При розрахунку показників ефективності експорту необхідно враховувати наступні умови:

а) ціна за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксована в українській валюті;

б) ціна за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксована у валюті імпортера або третіх країн;

в) спосіб оплати за товар комерційний кредит.

1. Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах) з врахуванням наведених умов виглядає наступним чином:

В _{ек. б. ц} = В _ек.в, (1.1)

де В _ек.б.ц. беззбиткова експортна ціна товару, грн.;

В _ек.в повні витрати на експорт товару (витрати, пов'язані із виробництвом товару та його реалізацією на зовнішньому ринку), грн.

В _ек.б.ц1 = В _ек.з. : k _в.е. (1.2)

де В _ек.б.ц1 – беззбиткова ринкова ціна, грн.;

k _в.е. –курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн./ вал. од.

В _ек.б.ц.2 = В _ек.з. : ( k _в.е x k _кр. ) (1.3)

де В _{ек. б. ц 2} беззбиткова експортна ціна товару, грн.;

k _кр коефіцієнт кредитного впливу.

Використання комерційного кредиту (авансу) у здійсненні експортно-імпортних операцій, які забезпечують обмін продукцією у матеріально-речовій формі, обумовлює коригування показників економічної ефективності та ефекту за допомогою коефіцієнту впливу та розраховується за формулою:

k _кр = ( В _ек.т. * Р * t ) : (1+Р _н) (1.4)

де k _кр коефіцієнт кредитного впливу;

В _{ек. т} експортна ціна товару, грн.;

Р розмір комерційного кредиту (авансу), %;

t термін надання комерційного кредиту (авансу), рік;