Після прийому 7,5—10 г алкоголю відзначається нетривале прискорення руху. Однак поряд з цим укороченням часу рухової реакції знижуються якість, точність і домірність рухів. Це підтверджують і закордонні дослідники.

Алкоголь негативно позначається і на різних видах сприйняття. Так. у результаті спеціальних експериментів установлено, що в нормі для сприйняття слухового і зорового відчуття потрібно 0,19 секунди. Після прийому 60—100 г алкоголю здоровими, непитущими людьми час сприйняття цих подразників збільшується вже до 0,297 секунди, тобто в 1,5 рази. Прийом навіть малих доз алкоголю сповільнює сприйняття болючих подразників. У середньому після прийому 60 г алкоголю час сприйняття болючих відчуттів зростає майже в 2 рази.

Таким чином, прийом непитущими людьми навіть незначних, здавалося б, доз спиртних напоїв істотно знижує в них якість, точність, координацію рухів, збільшує час рухових реакцій і час сприйняття різних подразників. Виразність таких проявів зв'язана з кількістю прийнятого алкоголю, концентрацією його в крові.

У численних медико-лабораторних дослідженнях були виявлені співвідношення між концентрацією алкоголю в крові і характером змін різних фізіологічних реакцій і поводження людини в стані алкогольного сп'яніння.

Так, якщо концентрація алкоголю в крові складає 0,21—0,4 г/л, у людини відзначається порушення координації рухів. Найпростіша палец-носова проба (при закритих очах потрібно торкнутися пальцем кінчика свого носа) виконується їм з помилкою. Підвищується поріг болючої чутливості.

Якщо ж концентрація алкоголю в крові складає 0,41—0,6 г/л, то настає значне погіршення зорового сприйняття. При цьому, зокрема, окремі мерехтіння перестають розрізнятися і сприймаються людиною як постійне джерело світла.

Концентрація алкоголю в крові, рівна 0,61 – 0,8 г/л, веде до зміни бінокулярного зору, що забезпечує просторову орієнтацію людини. При тій же концентрації алкоголю в крові виникає нестійкість пози у фіксованому положенні, наприклад, якщо зрушені разом п'яти, руки витягнуті вперед, голова злегка відкинута назад і очі закриті. Не дивно, що при такій концентрації алкоголю в крові людин допускає порушення в керуванні автомобілем.

Якщо концентрація алкоголю в крові підвищується до 1,01—1,5 г/л, порушення координації всіх рухів здобувають різко виражений характер. Випробуваний, наприклад, не може нагнутися, не втративши стійкості, не може відразу підняти з підлоги монету, не роблячи при цьому помилкових рухів. Усі види сприйняття — слухового, зорового, болючого — у нього істотно уповільнені.

При концентрації алкоголю в крові. сягаючої 2,01—3,0 г/л, людина цілком забуває весь період сп'яніння, не контролює своє поводження. При концентрації 3,01—5,0 г/л алкоголі в крові розвивається гостре алкогольне отруєння, що супроводжується несвідомим станом і загрожує паралічем дихального центра, що веде до летального результату.

При вивченні часу вибору й ухвалення рішення спеціальними психофізіологічними методами було показано. що в нормальних умовах здоровій непитущій людині для адекватної реакції, організації виконавчої команди і передачі її руховим центрам мозку необхідно 100—150 миллисекунд. Але в експерименті саме настільки збільшився час упізнання об'єкта і рухової реакції після прийому випробуваними 60 г горілки. Ці експерименти дозволили установити, що процес ухвалення рішення істотно порушується навіть при впливі малих доз алкоголю. При цьому порушення в центральній ланці, що поєднує в єдиний механізм сприйняття і рухові реакції нервової системи, приводять до збільшення часу ухвалення рішення.

Любий творчий процес складається з ряду послідовно мінливих трудових дій, операцій, щораз потребуючі прийняття того чи іншого рішення. І втрата на кожнім з них сотень миллисекунд негативно впливає в цілому на обсяг і якість виконуваної праці.

Розглянуті особливості дії малих доз алкоголю свідчать, що їхнє вживання несумісне з трудовою діяльністю в умовах сучасного виробництва. Тут вимагаються насамперед негайне прийняття продуманих рішень, висока концентрація і стійкість уваги, швидкість реагування людини-оператора на усілякі види сигналів, швидке орієнтування в мінливих умовах роботи.

Оп'яняючий ефект будь-якого спиртного напою обумовлений тим, що в ньому міститься етиловий (винний) спирт у тій чи іншій концентрації. Звичайна більшість спиртних напоїв (за винятком фруктових і виноградних вин, пива, одержуваних у результаті природного шумування) виготовляється шляхом змішування в різних пропорціях етилового спирту, води і різноманітних добавок, що додають їм той чи інший аромат і смакові якості. При цьому токсичність спиртних напоїв визначається наявністю в них побічних продуктів, так званих сивушних олій.

Існуючі промислові технології виробництва спиртних напоїв, що готуються з етилового спирту, передбачають такий ступінь очищення, при якій зміст сивушних олій у напої мінімально. Що стосується спиртних напоїв домашнього виготовлення, одержуваних шляхом дистиляції продуктів шумування (брага), а також спирту — горезвісного самогону, то вміст сивушних олій у них може доходити до 1,5% через неможливість більш повного видалення в переважній більшості випадків. І, звичайно, самогон, як правило, дає більш виражений токсический ефект, чим ті ж міцні спиртні напої (горілка, настойки) заводського виробництва.

3. Алкогольне ураження травної системи

Органи травного тракту виконують захисну функцію на шляху проникнення алкоголю в організм і першими випробують його вплив. Зміни в окремих частинах травної системи починаються вже в порожнині рота, де алкоголь придушує секрецію і підвищує в'язкість секретируемой і слини, що заковтується. Як однократне, так і систематичне вживання спиртних напоїв завжди порушує моторику стравоходу. Це веде як і до порушення процесу ковтання - дисфагії, так і до так і до зворотного закидання вмісту шлунка в стравохід - шлунково-стравохідного рефлюксу. Останнє порушення зв'язане з впливом алкоголю на нижній травний сфінктер. Навіть однократний прийом алкоголю викликає зміна його тонусу. Малі концентрації і невеликі дози алкоголю стимулюють шлункову секрецію. Систематичне вживання більш високих доз алкоголю знижує секрецію в шлунку як соляної кислоти, так і пепсину. Захисний гель стінок шлунка під впливом етанола також перетерплює значні зміни. Усе це створює картину гастриту. При систематичному вживанні алкоголю зміни в шлунку виявляються більш ніж у 95% що зловживають ім. Є підстави вважати, що подібні зміни грають не останню роль у розвитку виразки шлунка.

Вплив етанола на підшлункову залозу починається з роздратування алкоголем епітелію дрібних панкреатичних проток, що веде до первинної панкреатичної гіперсекреції. Систематичне вживання алкоголю, навпаки, приводить до прогресуючої секреторної недостатності. Патологічні зміни в протоках і вплив панкреатичного соку ведуть до розвитку атрофії кліток. Подальші порушення в печінці при систематичному вживанні алкоголю зв'язані з нагромадженням в органі жиру. Усі жирні кислоти різного походження накопичуються при систематичному надходженні етанола в організм. Цікавий той факт, що імовірність розвитку алкогольного цирозу печінки зв'язана з рівнем андрогенів, що визначають тип і рясність оволосения тулуба. В облич з рясною рослинністю на груди і вираженим оволосением по чоловічому типі імовірність розвитку алкогольного цирозу печінки менше.

4. Алкогольне ураження серцево-судинної системи

Дія однократного введення алкоголю в середній дозі, якщо йому не передує хронічна алкогольна інтоксикація, уже протягом першої години виявляється насамперед зниженням навантаження на лівий желудочек, що зв'язано зі зменшенням периферичного опору. Одночасно йде невелике зниження скоротливості, відбувається наростання дефіциту енергозабезпечення скорочувального акта. При цьому ні тривалість серцевого циклу, ні діастоли не міняються. Гострий вплив ацетальдегіду в тих же умовах робить зовсім інший ефект. Унаслідок вивільнення норадреналина зниження периферичного опору відбувається більш виражено. Якщо продовжувати систематичне вживання алкоголю, то його токсичний вплив на серце веде до прогресивного наростання дистрофічних змін м'язових кліток, аж до появи в них мікро- і навіть макронекрозів. Уже на самому початку систематичного прийому алкоголю до серця виявляються зміни, що, з одного боку, повинні перешкоджати проникненню етанола в тканині, а з іншого боку - одночасно утрудняти постачання серця киснем. Мова йде про утворення навколо капілярів аморфних мас. У місцях їхнього відкладення відзначається виражена деструкція міокардіальної тканини і згодом збільшення кількості лизосом з розпушеною чи зі зруйнованою мембраною, унаслідок чого розвивається гіпоксія. У пізній термін захворювання зміни стінок капілярів стають більш вираженими. Разом зі значним стовщенням стінок дрібних артерій і розростанням у них і навколо сполучної тканини відбувається розширення судин і уповільнення струму крові, що приведе до застою і набряку. Надалі набряк переходить у склероз.

5. Алкогольне ураження системи імунного захисту організму

При хронічному вживанні алкоголю поряд з іншими страждає й імунна система. Фагоцитоз відноситься до числа найважливіших захисних антиінфекційних механізмів організму. З його допомогою в організмі руйнуються і видаляються частки розміром менш 3 мкм, до яких відносяться і мікроби. При систематичному зловживанні спиртними напоями спустя досить тривалий термін спостерігається помітне зниження фагоцитозу, мобілізація фагоцитів залишається зниженою. Лізоцим - білок, що міститься в багатьох секретах людини: у слині, сльозах, тканинах різних внутрішніх органів, кісткових м'язах і т.д. В умовах хронічної інтоксикації організму алкоголем рівень лізоциму знижується. Також спостерігається недолік лімфоцитів. Наступною причиною, що лежить в основі імунних порушень лежить зниження бар'єрної функції печінки. Таким чином, систематичне вживання алкоголю веде до зниження захисту організму.

6. Алкогольне ураження органів дихання

Зміни в системі подиху зв'язані з двома основними моментами. Перше — це здатність легень виділяти в незміненому виді як сам етанол, так і його метаболіт-ацетальдегід. Друге — це підвищена імовірність аспірації різних кількостей їжі. Етанол і ацетальдегід, виділяючись в альвеоли, роблять на клітки легеневої тканини токсичну дію. В ураженій тканині спостерігаються загибель окремих кліток. Дію, що ушкоджує, етанол і його метаболіти роблять не тільки на альвеоли, але і на стінки воздухоносних шляхів - бронхи і трахею. Зазначені зміни виявляються в порушенні функції дихання, що складають зниження життєвої ємності і максимальної вентиляції легень, зменшення тривалості затримки подиху на вдиху і видиху. При цьому в облич, що зловживають алкоголем, майже завжди присутні запалення бронхів і трахеї. Зазначені зміни стають сприятливим тлом для розвитку інфекційних запальних процесів. Порушення перистальтики стравоходу, акта ковтання і виникнення блювоти приводять до аспірації їжі, що є джерелом інфекції в багатьох випадках виникнення пневмоній у тих, хто зловживає алкоголем.

Порушення імунного захисту приводить до того, що гостра пневмонія часто здобуває затяжний плин. Крім того, для неї характерний розвиток таких ускладнень, як плеврит. Важкий плин, властивий цим пневмоніям, нерідко приводить до летального результату.

7. Алкогольне ураження видільної системи

При прийомі незвичайно великих доз алкоголю, коли мова йде про алкогольне отруєння, наслідки більш серйозні - може розвитися некронефроз. Ця форма захворювання буває зв'язана тільки з алкогольним ексцесом. Уражаються канальци нирок, клубочковий апарат не змінюється. В епітелії канальців відбуваються дистрофічні зміни аж до розвитку некрозів, злущування кліток епітелію в просвіт канальцев.

Алкогольна хвороба може супроводжуватися інфекцією сечових шляхів і розвитком пієлонефрита. Ця ураження розвивається в зв'язку зі зниженням функції імунного захисту під впливом алкоголю.

8. Алкогольне ураження системи крові

Про зміну лейкоцитів було сказано в зв'язку з алкогольним ураженням імунної системи. Інші клітинні елементи крові також міняються при хронічному вживанні алкоголю. При алкогольному макроцитозі макроцити становлять більшість еритроцитів. При цьому в мембранах таких еритроцитів виявляється підвищений вміст холестерину. Частота зустрічальності цього феномена при зловживанні алкоголем складає більш 80%. Це явище і повільна (протягом 2—4 мес.) нормалізація розмірів еритроцитів після припинення прийому алкоголю дозволяють віднести макроцитоз еритроцитів до маркерів алкогольної хвороби.

Наступний ряд змін еритроцитів настає в зв'язку з розвитком алкогольного ураження печінки. Перекручення синтезу ліпідів у ній приводить до порушення ліпідного складу плазми крові, що, у свою чергу, викликає підвищене відкладення холестерола і фосфоліпідів на мембрані еритроцитів. Разом з тим трансформація форми еритроцитів погіршує їх фільтруємість, що сприяє більш швидкому їхньому руйнуванню і розвитку анемії. Зміни ліпідного складу можуть відбуватися й у мембранах тромбоцитів. Наслідком є руйнування частини їх, а також погіршення їх адгезивної здатності. Тому капілярні кровотечі і синці нерідко є зовнішніми проявами систематичного вживання алкоголю.

9. Алкогольне ураження нервової системи

Людина випиває чарку-іншу - і через кілька хвилин по тілу розливається почуття тепла, піднімається настрій. Людина оживлена, балакуча, задоволена собою і навколишніми. Ще кілька чарок - і благодушно піднятий настрій перемінився уразливістю, дратівливістю, гнівливістю. Помітно порушилася координація рухів, мова стала невиразною, змазаною.

Ці зовнішні ознаки сп'яніння - результат отруєння головного мозку алкоголем. Він легко проходить крізь біологічні мембрани і починає всмоктуватися в кров, а потім у шлунку і кишечнику; зі струмом крові розноситься по всьому організмі. Головний мозок рясно забезпечується кров'ю, алкоголь попадає сюди досить швидко і жадібно поглинається ліпідами - жировими речовинами, що містяться в клітках мозку - нейтронах. Тут він затримується і виявляє своє токсическое дію доти, поки не спливе його повне окислювання.

Алкоголь часто називають стимулюючим засобом. Це невірно. Адже алкоголь не що інше, як специфічна отрута, і на центральну нервову систему він робить не стимулюючу, а гнітючу дію. Як відомо, в основі нервової вищої діяльності людини лежать два протилежних процеси - збудження і гальмування; у нормальному стані вони урівноважені. Але навіть незначна доза спиртного гнітить процеси активного внутрішнього гальмування, звідси і деяка розв'язність, нестриманість.