ЗМІСТ

РЕФЕРАТ 2

ВСТУП 2

1 ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ВЕРГІЛІЯ 5

2 ПОЕМА «ЕНЕЇДА» 8

2.1 Сюжет поеми 8

2.2 Історична основа появи «Енеїди» 11

2.3 Художня дійсність «Енеїди» 13

2.4 Люди та їх взаємовідносини з богами в поемі «Енеїда» 14

2.5 Жанри в «Енеїді» 18

2.6 Художній стиль «Енеїди» 19

3 Історичне значення Вергілія 22

ВИСНОВКИ 24

список використанної літератури 26

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 27 с., 15 джерел.

Об’єктом дослідження даної роботи є «Енеїда» та творчість Вергілія.

Мета роботи: ознайомитись з «Енеїдою» Вергілія та виділити особливості та значення даної поеми в літературному процесі.

задачі:

- ознайомитись з літературою по даній темі;

- ознайомитись з творчістю Вергілія;

- ознайомитись з історією написання поеми «Енеїда»;

- виділити особливості сюжету та художнього стилю поеми «Енеїда» Вергілія;

- виділити жанри в поемі «Енеїда»;

- зробити відповідні висновки.

Новизна дослідження полягає у вивченні та узагальненні сучасного рівня проблеми.

Метод дослідження – метод системного аналізу.

Сфера застосування – шкільне та вузівське викладання літератури.

СЮЖЕТ, ПОЕМА, пісня, ХУДОЖНЯ ДІЙСНІСТЬ, жанр, ХУДОЖНІЙ стиль, ОПИС, ЕПОС, ЛІРИКА, об’єктивність, ідеологія, СТОЇЦИЗМ.

ВСТУП

Славетний автор книги "Життя дванадцяти цезарів" Светоній через сто років після смерті поета відтворив його образ, спираючись на перекази. Він писав, що Вергілій був високого зросту, чорнявий і кістлявий. При цьому зазначав, що вигляд у поета скоріше селянина, аніж людини вищих кіл.

Опис Светонія схожий із мозаїчним портретом Вергілія, датованим І ст. н.е. і вивезеним із міста Суса. Тепер він зберігається в музеї Бардо в Тунісі. На суській мозаїці зображена людина, зовнішній вигляд якої позбавлений тієї витонченості, що за Августа була властива вершкам римського суспільства і подекуди набувала форм франтівства. На портреті поет сидить дуже прямо, коротко підстрижений. Погляд у нього глибокий, зосереджений.

По обидва боки від Вергілія — музи. Напевне, це й було омріяним товариством поета. Суєта світського життя його обтяжувала. Традиція зображує Вергілія такою сором'язливою, позбавленою честолюбства людиною, що стає зрозумілою метаморфоза, яка відбулася з ім'ям поета. У пізній античності виникло, а з середні віки поширилося написання його імені як "Віргілій" від латинського слова virgo, яке означає "дівчина".

Про скромність Вергілія і високу вимогливість до себе свідчать і такі факти: свій кращий твір — поему "Енеїда" — поет вважав невдалим і намагався його спалити. У своєму заповіті він просив не видавати нічого з того, що не було видане раніше. І тільки завдяки розпорядженню Августа поема була видана.

За переказами, Вергілій склав епітафію, в якій натякав на три основні теми свого поетичного життя: "...Оспівував пасовиська, села, вождів" [1, с. 203].

Перша поетична збірка Вергілія "Буколіки" — своєрідне відкриття так званої пастушої теми у римській поезії. У перекладі з грецької "буколіки" — це пісні волопасів (саме кий і був їхнім необхідним "знаряддям праці"). Буколічні жанри, в яких життя пастухів подається в рожевому світлі, розроблялись у грецькій літературі Феокрітом. Наслідуючи його, Вергілій став першим римським поетом. Основні мотиви збірки — уславлення спокійного пастушого життя, миру, який приніс "владика Риму" [1, с. 204], роздуми над майбутнім держави і всього людства. До написання буколічних поезій митця спонукали і причини особистого характеру: алегоричний підтекст дозволяв автору подякувати Октавіану Августу за повернення маєтку, який колись конфіскували для ветеранів армії. Та найголовніша заслуга Вергілія, безперечно, в тому, що він звеличив звичайну людську працю, котра приносить задоволення, спокій та впевненість у прийдешньому дні.

Тема праці продовжується в поемі про сільське господарство. "Георгіки" землеробські пісні. Вергілій починає роботу над нею за порадою друга імператора і свого покровителя Мецената, ім'я якого стало крилатим на позначення захисника науки та мистецтва. Поема складається з 4 частин, в яких автор розповідає про рільництво, садівництво, тваринництво і, нарешті, про бджільництво. Уважний читач побачив би чимало спільного у поемі Вергілія з епосом грецького поета кінця VIII — початку VII ст. до н.е. Гесіода "Робота і дні". Але ця спільність обмежується лише тематикою й жанром.

Практичні, поради Вергілія чергуються з описами природи, міфологічними та історичними оповіданнями. Поет зазначає, що праця в його розумінні — це головна рушійна сила прогресу й самого життя. Отже, землеробські пісні Вергілія доповнюють пастуші, творячи гімн людині й мирній праці.

Останньою поемою Вергілія і твором усього його життя стала поема "Енеїда".

1 ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ВЕРГІЛІЯ

Публій Вергілій Марон народився й у 70 р. до н.е. у Північній Італії, у селі Анди, біля Мантуї. Освіту одержав у Кремоні й у Римі. Однак вже в 42 р. він повернувся додому, тому що не був розташований до міського життя, а любив просте життя в глухій провінції.

Життя поета припадає на важкі для Риму часи.

Всього за рік до народження Вергілія Рим став свідком справжньої війни рабів проти держави — повстання під проводом Спартака, яке було жорстоко придушене. А далі розпочалася запекла боротьба між так званими оптимами — керівниками сенаторської партії, ідеологом якої був Ціцерон, та популярами, на чолі яких стояв Гай Юлій Цезар. Розпався перший тріумвірат (колегія із трьох осіб, які призначалися або обиралися із спеціальною метою) — союз Помпея, Красса і Цезаря. Тривало протистояння між Цезарем і Помпеєм. Рим вступав у криваву смугу громадянської війни.

Після того як Юлій Цезар, порушивши заборону римського сенату, перейшов зі своїми військами річку Рубікон, почалася громадянська війна. Це сталося у січні 49 року до н.е., і тільки після трьохлітніх війн з помпеяйцями в Африці та Іспанії Цезар повернувся в Рим єдиновладним правителем держави.

А в цей час Вергілій був школярем спочатку у Кремоні, а потім — Мілані. П'ятнадцятирічним юнаком він вирушив у Рим, де став учнем відомого ритора Епідія. У школі отримували освіту представники визначних римських сімейств, і дружні зв'язки, що виникли за роки навчання, певною мірою забезпечили поетові положення у вищому товаристві [2, с. 164].

Октавіан, племінник Цезаря, якого той незадовго до своєї смерті усиновив, теж навчався у цій школі. Майбутній імператор Август через роки проніс особисту приязнь до Вергілія, нерідко допомагав йому у скрутні хвилини.

У фатальному 44 році до н.е. організовується змова, і Цезар гине. Починається період міжусобних воєн та політичних переворотів, які через багато століть стануть матеріалом шекспірівських драм. Октавіан за будь-яку ціну прагне здобути владу. Він навіть заключав союз із недавніми супротивниками, полководцями Цезаря Антонієм і Лепідом, заплативши головою лідера сенаторської партії, знаменитого оратора Ціцерона. Так складається другий тріумвірат. Хвиля жорстоких репресій прокотилася Римом: до страти і конфіскації майна було приречено майже 300 сенаторів і понад 2000 вершників — представників грошової аристократії.

Не було єдності й серед тріумвіраторів. Врешті-решт, суперництво молодого Октавіана й Антонія, котрий мріяв стати царем Єгипту, завершилося битвою при Акції у 31 році до н.е. Антоній і його дружина, єгипетська цариця Клеопатра, закінчили життя самогубством. Єгипет перетворився на ще одну римську провінцію, а Октавіан став повновладним правителем Римської держави. Він став носити звання принцепса — першого серед громадян, засвідчивши цим кінець аристократичної республіки.

Здається, нічого дивного у такому "черговому" пророцтві немає. Так, саме черговому. Адже за часи Вергілія будь-які гадання та віщування були в моді, й багато хто до них прислуховувався. Наприклад, за свідченням Светонія, Фігул — автор численних книг про гадання, астрологію і сни, дізнавшись про час народження імператора Октавіана Августа, "оголосив", що народився повелитель усієї земної кулі. А якщо врахувати, що Фігул — не звичайний римський обиватель, а претор (значна посадова особа), то подібне пророцтво можна розцінювати як засіб досягнення вищого щабля посадової драбини. У свій час полководець Помпей, посилаючись на те, що чув грім із неба, розпустив народні збори і цим самим перешкодив призначенню свого супротивника Катона Молодшого претором. Пізніше, коли Цезар збирався у похід проти парфян, у всіх на вустах було пророцтво, знайдене в "сивіллиних книгах", нібито парфяни можуть бути переможені тільки царем: розповсюдження цього пророцтва в Римі мало полегшити Цезарю перехід до монархії [2, с. 167].

Світову славу Вергілію принесли такі його твори: «Буколіки» («Пастушачі вірші») і «Еклоги» («Обрані вірші»), а потім «Георгіки» («Землеробські вірші») і особливо «Енеїда». «Буколіки» писалися в 42—39 р., «Георгіки» —в 37—30 р. і «Енеїда» —у 29—19 р.

Чому ж зміст четвертої еклоги з "Буколік" Вергілія викликав такий жвавий інтерес як у сучасників, так і у пізніших коментаторів його творчості?

Вже в античності намітилися дві основні лінії її тлумачення — історична і міфологічна. З погляду історії Вергілій присвячує свій твір ще ненародженому немовляті в якійсь можновладній римській родині. Нею могла бути і родина Октавіана, і родина Антонія, і, врешті-решт, — самого адресата еклоги — Асінія Полліона. Прихильники міфологічного погляду вважали, що автор пророкує народження людини-бога, з яким пов'язане оновлення світу. Вже давні християни бачили в цій еклозі розповідь про народження Христа, за що в Середні віки Вергілій був канонізований і оголошений "християнином до Христа".

"...і дзвін гучних його поем

Донині сниться нам риданнями Дідонн,

Бряжчанням панцирів і сплесками трирем" [2, с. 169].

2 ПОЕМА «ЕНЕЇДА»

Світову славу приніс Вергілію великий твір — героїчна поема «Енеїда». Як показує сама назва цього твору, тут знаходимо поему, присвячену Енею. Еней був сином Анхіса і Венери, Анхіс же — двоюрідний брат троянського царя Пріама. В «Іліаді» Еней виступає багато разів в якості найвизначнішого, троянського вождя, першого після Гектора. Вже там він користується незмінним розташуванням до себе богів, а в «Іліаді» говориться про наступне царювання його і його нащадків над троянцями. В «Енеїді» Вергілій зображує прибуття Енея зі своїми супутниками після падіння Трої в Італію для заснування римської держави. Вся ця міфологія, однак, не дана в «Енеїді» цілком, тому що заснування Риму віднесено до майбутнього і про нього даються тільки пророцтва. Створені Вергілієм дванадцять пісень поеми носять сліди неповної доробки (так, наприклад, деякі віршовані рядки залишилися недокінченими). Мається цілий ряд протиріч і по змісту. Вергілій не хотів у такому виді видавати свою поему і перед смертю велів її спалити. Але за розпорядженням Августа, ініціатора цієї поеми, вона все-таки була видана після смерті її автора [3, с. 214].

2.1 Сюжет поеми

Сюжет поеми складається з двох частин: перші шість піснею поеми присвячені мандрам Енея від Трої до Італії, а другі шість — війнам Енея в Італії з місцевими племенами. Вергілій дуже багато в чому наслідував Гомеру, так що першу половину «Енеїди» цілком можна назвати наслідуванням «Одиссеї», другу ж — «Іліаді» [4, с. 362].

Пісня I після короткого вступу розповідає про переслідування Енея Юноною і про морську бурю, в результаті якої він зі своїми супутниками прибуває в Карфаген, тобто до Північної Африки. Венера просить Юпітера допомогти Енею затвердитися в Італії, і той їй це обіцяє. У Карфагені Енея підбадьорює сама Венера, що з'явилася йому у виді мисливиці. Меркурій спонукує карфагенян люб'язно прийняти Енея. Еней являється перед Дідоною, царицею Карфагена, і та влаштовує урочистий бенкет на честь прибулих.

Пісня II присвячена розповідям Енея на бенкеті у Дідони про загибель Трої. Еней докладно оповідає про підступництво греків, що не могли протягом 10 років захопити Трою і зрештою прибігли до небувалої хитрості з дерев'яним конем. Троя була спалена грецькими воїнами, що вийшли вночі з нутра дерев'яного коня. Пісня насичена безліччю драматичних епізодів.

Пісня III — продовження розповіді Енея про його мандри. Еней попадає у Фракію, на Делос, на Крит, на Строфадскі острови; але під впливом різних застрашливих подій він ніде не міг знайти для себе пристанища. Тільки на мисі Акції були улаштовані ігри на честь Аполлона, і тільки в Епірі він був зворушливо зустрінутий Андромахою, що вийшла тепер заміж за Гелена, іншого сина Пріама. Різні обставини заважають Енею затвердитися в Італії, хоча він благополучно минає Сциллу і Харибду, а також циклопів. У Сицилії вмирає Анхіс.

Пісня IV присвячена знаменитому роману Дідони й Енея. Дідона, захоплена подвигами Енея, прагне вступити з ним у шлюб, у чому їй допомагає Юнона. Енею же має бути велике майбутнє в Італії, куди його направляють самі боги, і він не може залишитися в Дідони. Коли флот Енея відпливає від берегів Африки, Дідона, із прокльонами Енею і передвіщаючи майбутні війни Рима з Карфагеном, кидається в палаюче багаття і простромлює себе мечем, що подарував їй Еней.

У пісні V Еней вдруге прибуває в Сицилію, де проводять ігри на честь померлого Анхіса. Однак Юнона не припиняє свого підступу у відношенні до Енея і через Іриду спонукує троянських жінок підпалити його флот; по молитві Енея до Юпітера ця пожежа припиняється. Заснувавши в Сицилії місто Сегесту, Еней направляється в Італію.