71670 (Еволюційний шлях розвитку книги)

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра документознавства та інформаційної діяльності

Еволюційний шлях розвитку книги

Курсова робота за спеціальністю 6.020105

"Документознавство та інформаційна діяльність"

Виконала

Коваленко Тетяна Василівна

Науковий керівник

кандидат філологічних наук,

доцент Малюк Ольга Юріївна

Луганськ

2009

Зміст

Вступ

1. Розвиток древньої книги

1.1 Книга в Древньому Єгипті

1.2 Антична книга

1.3 Древня книга Китаю

1.4 Книга в Древній Індії

2. Розвиток друкарства

2.1 Початок друкарства

2.2 Друкарство в XVII - XIX сторіччях

2.3 Друкарство на Русі

2.4 Сучасна книга

Висновки

Список літератури

Вступ

Книга з'єднує в собі історію двох почасти самостійних, але дуже тісно із собою сплетених видів просторових мистецтв - графічного й книжкового.

Графічний, нарисний початок панує в книзі, матеріалізує для нас майже все її духовне наповнення в зображеннях і символах, в орнаментах, і самих знаках книжкового шрифту. Книга - це конструкція. Її технічна сторона - вибір і обробка матеріалів, їхні фізичні якості - добротність, вага, фактура поверхонь, колір, контрасти фарб - невід'ємна частина нашого сприйняття книги як предмета мистецтва. Тут важливий і її формат - великий або маленький, і пропорції, і способи виготовлення - ручний або машинні, і сам пристрій книжкового блоку, його властивості розкриватися нам на зустріч віялом паперових аркушів.

Щодо цього мистецтво книги ближче всього до прикладних і промислових видів мистецтва. Ще сторіччя назад терміна, як "мистецтво книги" не існувало, говорили про "мистецтво в книзі". Передбачалося, що книга - предмет технічний, готова форма й художник її може тільки збагатити й прикрасити, внести й розмістити в ній свої малюнки, візерунки, знаки, як розміщають картини в готовому будинку. Книга мислилася лише вмістищем більш-менш значних добутків: графічних, декоративних, мальовничих.

Цілісне ж сприйняття художнього ладу книги змушує бачити всі її знакові, орнаментальні й образотворчі елементи не ізольовано, а в певному зв'язку, у системі композиційно-просторових, значеннєвих і функціональних відносин із цим цілим - із самою книгою, що має власну, мінливу зі століття в століття "архітектуру".

Простір книги організований як шлях, і створює певні умови для руху по ньому. Архітектонічні властивості книги можуть бути майже незалежні від внутрішніх якостей її тексту, його стилю, характеру, змісту. Багато епох книжкового мистецтва залишили блискучі пам'ятники, насичені духом свого часу, що яскраво втілили його стиль, але ніяк що не відбивають конкретного змісту, ув'язнених у них творів. Лише в останні півтора-два століття книга стала відображати свій зміст.

Економічні й технологічні фактори, зміст і призначення літератури, що публікується - все це впливало на розвиток мистецтва книги. Зміна функції книги міняло прикраси, способи ілюстрації. Для різних епох той або інший вид літератури міг виявитися визначальної, одержував найбільше художнє втілення в структурі книги й впливав на загальний характер книжкового мистецтва. У різні епохи панували книги різної тематики: магічної, богослужбової, тріумфально-панегіричної, а в наслідку книжкове мистецтво розділилося на складну систему жанрів відповідно до жанрів і видами формуючу книгу літератури. Тому важливо знати історичний шлях книги, щоб розуміти її цінність як носія інформації, так і як історичної пам’ятки.

Предмет дослідження – книга.

Об’єктом дослідження є еволюційний розвиток книги.

Метою курсової роботи є дослідження еволюційного розвитку книги.

Для досягнення мети необхідно розв’язати такі завдання:

1. Прослідити розвиток книги від древньої ( у Древньому Єгипті, Древньому Китаї, в Древній Індії) до сучасної.

2. Визначити причини введення друкарства та його розвиток.

Методи дослідження – описовий та метод спостереження.

Джерельною базою дослідження є наукові статті, навчальні та навчально-методичні посібники, підручники.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. Загальний обсяг роботи 27 сторінок.

1. Розвиток древньої книги

1.1 Книга в Древньому Єгипті

Народження книги потрібно зв'язати з першим винаходом, що дозволив згорнути пописану поверхню й потім у міру читання розвертати її частинами. Їм став писальний матеріал - папірус, що з'явився в III тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті. Він же визначив першу конструкцію книги - світок, простий рулон, у який скручувалася довга папірусна стрічка. Папірус - матеріал пружний, легкий, але в теж час міцний. Останнє було дуже важливо в очах єгиптян, тому що ідея тривалості збереження за межами коротких строків людського існування була однієї з визначальних у єгипетській культурі. Зокрема, більшість давньоєгипетських книг, що дійшли до нас, пов'язане із заупокійним культом.

Авторитет книги в Древньому Єгипті був дуже високий і був обумовлений її магічним значенням. Високо також стояв авторитет переписувача, творця книги. Єгипетська книга була предметом не буденним, а таємничим. Іноді тексти попереджали про нерозголошення таємниці магічної книги. Як магічний предмет книга не обов'язково призначалася для читання. Книга могла бути сховищем таємниці, схованим від всіх людей. Деяким текстам приписувалося таємниче походження: вони були знайдені у священному місці, упали вночі з неба в храмі та інше. Такого роду легенди підвищували авторитет якого-небудь медичного рецепта. Повага до книги в Древньому Єгипті ґрунтувалося й на вірогідності її тексту, без змін перехідного із сувою в сувій, що підтверджував переписувач. Твір священних книг приписувалося безпосередньо божеству. Бог Той, винахідник і заступник письма, що зображувався з письмовими приладдя в руках, вважався в єгиптян автором незліченних книг. Значна частина магічних книг була пов'язана із заупокійним культом. Книги заклинань супроводжували померлого в гробницю й повинні були допомагати йому на шляху в загробний світ. Поряд із заупокійними текстами багато книг було присвячено й побутової магії - очищенню води, змовам проти хвороб і отруті, подоланню ворогів та інше.

Давньоєгипетська книга ретельно відбувалася, поряд з текстом у ній широко застосовувалися ілюстрації.

Давньоєгипетська книга являла собою свиток гнучкого зеленуватого матеріалу, поверхня якого була пописана із внутрішньої сторони. Висота його відповідає приблизно висоті сучасній книзі, довга розгорнутої стрічки, досягає звичайно декількох метрів. Для листа або читання стрічку розташовували горизонтально на колінах, поступово перемотуючи з одного рулону на іншій. Єгипетський переписувач писав тростиною із трохи розм'якшеним кінцем, як пензликом. Лише в III в. до н.е. її поміняє калам - спеціально очинене, загострене очеретяне перо. Для листа використовували чорну й червону фарби, розтерті на спеціальній палетці. Червоним виділяли заголовок, окремі важливі місця тексту, і колофон - завершення тексту, де подавали відомості про рукопис: ім'я переписувача, джерело тексту, час його переписки або ім'я замовника. В ілюстрації застосовували, крім чорної й червоної, і інші фарби. Помилки в листі легко виправляли за допомогою вологої губки, видаляючи написане.

До початку II тисячоріччя до н.е. єгиптяни писали зверху долілиць, розташовуючи вертикальні рядок справа наліво. Заголовки, а також повторювані, загальні частини тексту писалися над цими колонками, горизонтально. Із часу XII династії писали звичайно горизонтальними рядками, причому їхній напрямок, як і послідовність стовпчиків, могли варіюватися. Траплялося, що стовпчика йшли зліва направо, а знаки в них з права наліво. Організувати поверхню свитку допомагали розділові лінії. Вертикальні рядки розділялися звичайно тоненькими лінійками. Ілюстрація в давньоєгипетській книзі строго конструктивна. Її графіка відрізняється відточеною чіткістю ліній, колір ясно обмежений контуром.

Від звичного кодексу древній свиток відрізнявся деякими якостями:

1. Злитість поверхні. Хоча свиток являв собою склеєні аркуші папірусу, стики не були виявлені. Вони загладжувалися до повної нерозрізненості. Рух ока по свитку був плавним.

2. Замкнутість. Текст ховався усередині свитку. Читання було пов'язане з розгортанням, проникненням у якусь глибину.

1.2 Антична книга

Книги в Древній Греції й Древньому Римі писалися в основному на папірусі, хоча матеріал цей був чужоземним, привізним для цих країн. Форма античної книги була почасти визначена єгипетською традицією, втіленої вже в рулоні папірусу, придбаного для її написання.

Антична книга носила цілком світський характер, тому що в релігійних обрядах стародавніх греків і древніх римлян писане слово не грало тої ролі, що на Сході. Античність не знала магічного й містичного змісту книги. Вихідною формою літературного тексту мислилася усна. Класична грецька література вважається скоріше записаною, ніж написаною. Вона умовно зафіксована, але вимагає реалізації в усному виконанні. Текст знаходив зміст, лише озвучуючись. Звідси й скромний діловий характер античної книги. У ній були не часті ілюстрації й прикраси.

Грецький текст писався не широкими колонками з лівої сторони направо. Звичайно два таких стовпчики містилися на кожному аркуші папірусу, з яких склеювався свиток. Текст книги відрізнявся граничною злитістю. Слова були не відділені друг від друга, всі букви однієї висоти. Для зручного читання робили вузькі стовпчики по 10-15 знаків у рядку. При читанні свиток розвертали так, що в поле зору виявлялися чотири таких стовпчики - інакше книгу доводилося б щохвилини перекручувати. Дуже скромні в античній книзі розділові знаки. Риска або крапка над першою буквою позначали абзац. В античній книзі робили широкі поля зверху й знизу, широкі пробіли між вузькими колонками - усього 30-35% її було зайнято текстом. Свиток більше 5-6 метрів був незручний для користування, тому місткість античної книги була не велика. Більші твори розділяли на кілька свитків. Основні відомості про текст і автора містилися наприкінці свитка, на його останньому аркуші - есхатоколе. Тут називалося ім'я автора, заголовок твору, номер тому, число рядків і склеювань, а також побажання читачеві. Іноді короткі відомості про книгу поміщали на першому її аркуші.

В елліністичну епоху написане слово стало об'єктом уваги й вивчення, воно знайшло більш високий статус. Книга перетворилася в об'єкт дослідницької роботи. Таке відношення до книги змінило її форму й оформлення. У Древньому Римі книги одержали широке поширення, збиралися у великі приватні бібліотеки, стали предметом спеціалізованої книжкової торгівлі й виготовлялися на продаж значними для рукопису тиражами. На цей час книга була вже не просто рулоном пописаного папірусу, а зручною для читання й зберігання, ретельно зробленою, витонченою річчю. Торці сувою відшліфовувалися пемзою, внутрішній кінець сувою прикріплювався до дерев'яного валика, на який книга намотувалася. Кінці валика офарблювалися, а іноді золотилися. До початку сувою міг також прикріплюватися валик або підклеювався пергамент, що захищає край. Книга вкладалася у футляр зі шкіри або пергаменту пурпурний або шафранний кольори, до кінця його прикріплювався пергаментний ярлик із заголовком. Сам папірус від захисту від книжкового хробака промащувався кедровим маслом.

Уже наприкінці I століття н.е. у Римі з'являється нова форма книги - кодекс, книга із сторінками, що перегортаються. Її винахід пов'язаний з поширенням нового писального матеріалу - пергаменту, який більше підходив для такої конструкції, тому що папірус по згинах легко ламався. Однак кодекс, якому належало майбутнє, у римську епоху не став основним, визначальним типом книги. Він з'явився як свого роду іграшка, книга-подарунок, звичайно невеликого формату, причому місткість його виявлялася помітно більшою, ніж у звичного сувою. Імовірно, з ошатним маленьким кодексом було зв'язано й розвиток ілюстрування в пізньоантичній книзі. У цей період, очевидно, ілюстрації не були сильно поширені, до наших днів дійшли в лічених і переважно пізніх зразках. Ілюструвалися наукові праці, наприклад книги по ботаніці, астрономії. Романи й п'єси також забезпечувалися іноді ілюстраціями.

1.3 Древня книга Китаю

У Китаї з початку I тисячоріччя до н.е. для письма використовувалися бамбукові планки, рідше - дерев'яні. На кожній з них міститься вертикальний ряд - рядки ієрогліфів. Дощечка довжиною звичайно від 30 до 60 см уміщала кілька десятків ієрогліфічних знаків. Зв'язування таких планок являють собою найдавнішу форму китайської книги. У кожному зв'язуванні містилася одна глава твору, назва її позначалося наприкінці рядка або на звороті планки. Писали на бамбуку дерев'яною паличкою або кистю, чорнилом служив сік лакового дерева.

У цю епоху в Китаї створюються філософські системи, які визначили духовний розвиток на багато століть уперед, пишуться трактати, що стали незабаром класичними. При дворах правителів ведуться історичні хроніки, збираються великі бібліотеки, керовані вченими-чиновниками. Філософія й книжкова справа стають справами державної важливості.