70064 (Європейський вплив на український живопис у картині В.Д. Орловського "На березі моря")

Міністерство освіти і науки України

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Кафедра теорії та історії мистецтв

Кудельської Євгенії

Європейський вплив на український живопис у картині В. Д. Орловського «На березі моря»

(курсова робота за ІІ кур)

Керівник: канд. мистецтвознавства,

доцент Мархайчук Н.В.

Харків 2007

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Аналіз фахової літератури щодо пейзажного живопису кінець ХІХ — поч. ХХ ст. 4

Розділ 2. Мистецтвознавчий аналіз роботи В. Орловського „На березі моря”....................................................................................................11

Розділ 3.Пейзажний живопис у творчості В.Д.Орловського. 23

Висновки 35

Список літератури 37

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Український пейзаж, як жанр сформувався у першій половині ХІХ століття, а вже з середини починається підйом, пов’язаний з реалізмом в зображенні навколишньої дійсності. На кінець ХІХ століття інші жанри поступаються пейзажу.

Кожного разу підходячи до осмислення пейзажного живопису українські митці намагалися вдосконалювати свою майстерність, прагнули віднайти щось нове. Вони постійно знаходились в пошуках нової інтерпретації природи, намагалися розглянути її з усіх сторін. Можна сказати, що питання природи не виходить з ужитку, тому на сьогоднішній день пейзаж являється актуальною темою в сучасній мистецтвознавчій науці.

Об’єктом роботи постає: Український пейзажний живопис ХІХ ст.

Предмет: Полотно В. Д. Орловського „На березі моря”.

Мета роботи полягає у виявленні європейського впливу на український живопис в картині В. Д. Орловського „На березі моря”.

Для вирішення цього питання нами було поставлено наступні завдання:

1. Зібрати та проаналізувати фахову літературу, що до пейзажного живопису кінця ХІХ-поч ХХ ст.

2. Реалізм в українському пейзажі кін. ХІХ — поч. ХХ ст.

3. Зробити мистецтвознавчий аналіз роботи В. Д. Орловського „На березі моря”.

Структура курсової роботи.

Робота містить вступ, два розділи основного тексту, висновки, список використаної літератури, додаток та альбом ілюстрацій.

Розділ 1

Аналіз фахової літератури щодо пейзажного живопису (кінець Хіх — поч.ххст.)

Пейзажами цікавилися ще з античності, люди намагалися збагнути його таємниці. Незнищенна тяга до прекрасного наштовхувала людей створювати щось прекрасне. Вони намагалися передати простір, об’єм, форму, проте, на початкових етапах це не дуже вдавалось. Минав час, мистецтво вдосконалювалось, митці знаходили прийоми, через які могли більш повніше зобразити об’єкт. Використання матеріалу було різне, однак, лише з Х ст. почали застосовувати масляні фарби [2, с73].

Темі пейзажного живопису приділялося багато уваги. Написана не одна монографія, в якій розглядається пейзаж. Можна сказати, що пейзаж був невід’ємною частиною повсякденного життя людини, тому в певних пейзажах ми можемо побачити зображення людини, і не лише однієї, але й колективу. Багато авторів розглядаючи пейзажний живопис ділили його на певні періоди, певні відрізки часового простору, а також пейзажі певних країн. За характером визначають певні види пейзажного живопису, зокрема марини — зображення моря, і так званні індустріальні пейзажі —зображення заводів, новобудов та ін. Можна зауважити, що з розвитком живопису в певній країні на нього міг мати вплив розвиток інших країн. Так ми можемо побачити, як на розвиток російського живопису мав вплив європейський живопис. Митці брали щось нове і виробляли своє власне бачення, процежуючи нові погляди через призму власного єства.

Була опрацьована певна кількість фахової літератури, проте, треба зауважити, що опису загальних відомостей про пейзаж знайдеться немало, а ось на конкретну тематику ще треба пошукати.

Використану літературу умовно можна розділити на дві групи. До першої групи можна віднести літературу, дослідники якої аналізують пейзажний живопис певної країни, певного періоду, епохи, розглядають пейзажі конкретних художників, їх творчість. Серед цих авторів можна виділити таких як А. А. Жаборюк, Б. Б. Лобановський, Н. Ю. Асєєва, П. І. Говдя та ін. До другої можна віднести літературу таких дослідників, які розглядають теоретичні проблеми живописного пейзажу. Перш за все це дослідження присвячені вивченню засобів художньої виразності живопису: композиційних рішень, колориту та ін засобів. Тому можна назвати таких авторів, які розглядали ці проблеми, як: М. М. Волков, С. М. Даніель та ін.

Розглядаючи монографію Н. Ю. Асєєвої „Українсько-французькі художні зв’язки 20–30-х років ХХ ст., в ній досліджується процес становлення та розвиток контактів між Радянською Україною та Францією. В мистецтві визначаються нові риси художніх взаємозв’язків між цими країнами ти іншими. Розкривається та простежується ріст популяризації українського мистецтва у Франції. Розглядаються питання взаємовпливу з обох сторін. Зазначимо, що на той час існують тісні відносини з європейськими країнами такими, як Італією, Францією, Фінляндією та ін. На той час велика увага приділялась вирішенню таких живописних проблем, як розробка та передача світло-повітряного простору, яскравість та безпосередність враження від явищ природи, втілення на практиці теорії кольорових рефлексів та ін. Тому українські художники брали активну участь у художньому житті Парижа. В цій монографії детально не розглядається творчість В. Д. Орловського, проте, деякі питання трохи розкриваються.

Окрім цієї монографії Н. Ю. Асєєва писала ще таку, як „Українські та європейські художні центри”. Це, так би мовити доповнення, та продовження попередньої книги. Проте, у цій книзі вона розглядає питання, які пов’язані з українськими митцями окрім російських, що вплинуло на їх оцінку писати пейзажі, на чому вони засновуються, а також вплив європейських художників на творчість українських живописців. Розглядаються зв’язки з значними культурними центрами провідних європейських країн, в яких формуються перетворення стосовно пейзажного живопису. Оцінка провідних центрів, що до ставлення вже відживаючої оцінки, яку застосовував академізм. Розкриваються нові тенденції, що до створення реального пейзажного живопису, що необхідно, щоб створити його реальним, як потрібно підходити до його трактування, а також його світлотіньове моделювання. Авторка намагалася проаналізувати найбільш яскраві приклади зв’язків українських художників з трьома європейськими культурними центрами на рубежі віків.

Якщо брати монографію А. А. Жаборюка, то тут досліджується розвиток українського живопису останньої третини ХІХ — поч. ХХ ст. В ній можна знайти розглядання творчості деяких українських митців таких як В. Д. Орловський та інших майстрів пензля. Розкриваються ідейно-естетичні проблеми боротьби в колі українських митців, показуються інтернаціональні зв’язки їх з митцями інших країн і передусім з російськими художниками–передвижниками. Дещо говориться про реалістичний напрям, який був характерний тому періоду. В його монографії розкривається питання стосовно біографії В. Орловського та періоду, в якому він працював, які впливи були характерні на той період, як працювали митці для освоєння певних правил що до пейзажу. Розглядаються питання, як передати колористичне звучання повітря, сонячне чи місячне світло, та багато інших питань, без яких не можна створити реалістичний пейзаж.

Дуже цікава монографія П. І. Говді „Володимир Данатович Орловський В. Д. Орловський 1842- 1914”, в якій автор зібрав усі данні, що стосуються біографії В. Орловського. Він дав детальний огляд творчості митця, а також європейський вплив стосовно його творів. Він розкриває навчання, причини поступлення, розвиток творчої людини, перераховує аспекти, яким чином художник виїжджає за кордон у пансіонерську подорож, як вплинули на нього погляди європейських митців. Так би мовити дається розкрита інформація що до біографії В. Орловського.

Якщо розглядати Образотворче мистецтво Радянської України, то в ньому у загальних рамках іде характеристика періоду, якому було характерне реалістичне відображення життя, його побуту, демократичної спрямованості народів. Розглядається як російська, так і українська культура, її взаємовплив між собою. Також розповідається про передвижництво. Дуже мало інформації подано по розгляданню таких проблем, як вплив європейських митців на український пейзаж.

Розглядаючи твір Б. Б. Лобановського та П. І. Говді „Українське мистецтво другої половини ХІХ — поч. ХХ ст. Нарис з історії українського мистецтва”, можна зазначити, що вони приділяють увагу пересувним виставкам, розповідають про талановитих живописців серед яких зазначають В. Орловського. Розповідають про його біографію, про поїздку за кордон, але про те як вплинула ця поїздка, яке відношення вона мала до українських живописців ми можемо не знайти.

Крім монографій розглядалися ще енциклопедії такі як Радянська, Митці України — Енциклопедичний довідник, Словник художників України. Розглядаючи ці книги можна зауважити, що як для енциклопедій, в них досить гарно описується життя, творчість В. Орловського, але все описується коротко. Занотовуються в книзі основні дати, назви картин, коротше кажучи — бібліографічні данні.

П. Білецький розглядав багато питань. З назви книги „Українське мистецтво у світовому художньому процесі” ми можемо здогадатися, що він розглядає не окремий період в українському мистецтві. Він починає розглядати образотворче мистецтво ще з первісних часів. У нього кожен розділ присвячений розгляданню певного періоду в мистецтві. Останній розділ присвячений образотворчому мистецтву другої пол. ХІХ ст. Він розглядає мистецтво в дуже широкому аспекті, поверхово дає подробиці періоду ХІХст, який вплив йому був характерний. Він розглядає також різних видатних майстрів.

Монографія П. І. Говді „Українське мистецтво другої половини ХІХ —поч. ХХст” цікава тим, що книга знайомить нас з українським образотворчим процесом другої половини ХІХ поч. ХХ ст. У ній подається історія боротьби кращої передової частини українських художників за утвердження ідейності й реалізму в мистецтві, його наближення до життя. Автор зупиняється на характеристиці художньої спадщини найвидатніших живописців тієї доби, розкриває значення цієї спадщини для подальшого розвитку українського мистецтва.

Найцікавішими є статті, виступи та інше. Серед багаточисельних є стаття про крелекцію П. І Харитоненка, в якій знаходилася картина В. Орловського. Розповідається де ця колекція була, які картини в ній були, а також куди вони потрапили після смерті власника.

Також розглядався журнал Оброазотворчого мистецтва 1981р №4, в ньому була стаття присвячена українському живопису ХІХ — поч ХХ ст. з приватних заібрань Києва. У статті розповідаолось про природу українського живопису ХІХ-поч. ХХ ст. його характерні особливості, а також йшлося про українських митців, які працювали у цеі період.

В журналі Мистецтво, в якому є стаття П. І. Говді — Пейзажі В. Орловського, він дає бібліографічні данні. Паралельно з ними він коротко описує період, в якому працював митець. Автор не розглядає знайомство з пейзажами митця — все у нього у загальному вигляді.

Дуже важливим являється журнал Студії мистецтвознавчі, в якому подається стаття Людмили Міляєвої — мистецтвознавця, яка зібрала архівний матеріал статей В. Д. Орловського. Вона надає всі листи, які змогла знайти в архіві Петербурзької Академії мистецтв. Там подані данні з того дня, коли художник вступив до Академії: його творчий шлях, звіти до Академії та багато іншого матеріалу.

У другій частині літератури розглядаються монографії, автори яких розглядають теоретичні проблеми. Серед них ми можемо назвати таких як С. М. Даніель, Н. Н. Волков, М. Алпатов, М. О. Тамручі, Ф.В. Ковальов, П. О. Білецький та ін.

У працях С. М. Даніеля „Мистецтво бачити” ми можемо знайти композиційне вирішення, що створює ритмічність картини, просторовість живопису, почерк живописця. Зсилаючись на його працю та беручи деякі цитати, переосмислюючи та застосовуючи їх, що до своєї роботи, ми можемо знайти композиційне рішення, ритм, кольорові градації та ін. прийоми живопису.

Н. Н. Волков „Колір в живописі” та „Композиція в живописі” розглядає все: композицію, колорит, насиченість та ін питання. Проте, якщо застосовувати його поняття до станкового живопису, то можна знайти деякі протиріччя. Розглядаючи монографію та застосовуючи їх на практиці, треба стежити за його думками.

Н. Н. Волков не обмежився однією працею. В його „Думках про мистецтво” крім розповіді про творчий процес, відношення до матеріалу є гарний пункт присвячений почеркові.

Цікавим є твір „Сприйняття картини”, в якому він детально розповідає як потрібно розглядати картину, яким аспектам треба приділяти увагу, щодо розкриття зображення.

П. О. Білецький „Мова образотворчих мистецтв” важливу роль надавав колориту, гармонії кольорів, композиційному вирішенню та іншим питанням, які характерні живопису.

Н. О. Тамручі та А. Д. Альохін дуже поверхово розглядають теоретичні проблеми, проте в їх працях можна знайти шедеври живопису, творчі портрети про художників та інше. М. Алпатов „Композиція в живописі” розглядає художні аспекти, проте інтерпретирувати та застосувати їх майже неможливо.

Висновки до І розділу

Таким чином, літератури, в якій осмислюється український пейзажний живопис певного періоду відносно небагато. Важливий матеріал подається у монографіях Н. Ю. Асеевої, А. А. Жаборюка, П. Н Говді, які подають, як біографічні данні В. Орловського, так і зокрема данні про період кінця ХІХ–поч.ХХст., в якому В. Орловський працював, що було характерним у той час, що впливало на погляди українських митців. Іде стиль осмислення ідей, які впливають на живопис митців. Розглядається переомислення європейських ідей та тлумачення їх з точки зору україїнсокого живопису.

Розділ 2