69843 (Батик), страница 2

Загустки і їхнє готування.

1. Крохмал – картопляний чи рисовий — застосовується для готування загусток (10—20% ). Потрібно взяти:

Сухого крохмалю 125—150 м

Води 875—850 мол

Сухий крохмаль розмішують з невеликою кількістю води, додають іншу воду, потім протягом години розварюють при помішуванні на водяній киплячій лазні до одержання прозорої маси. Готову загустку проціджують через часте сито. Крохмальна загустка погано розчиняється у воді.

2. Декстрин — клеюща речовина, добре розчиняється у воді; готують його так само, як крохмальну загустку.

3. Можна приготувати і декстриново-крахмальну загустку. Для цього треба взяти:

Декстрину 450 м

Крохмалю 50 м

Води 500 мол

Крохмаль і декстрин розмішують з невеликою кількістю води, додають іншу воду і суміш нагрівають до 80—85 °С в плин півтори годин, після чого прохолоджують і протирають через сито.

4. Сальвитоза марок З-5, ОУС, ОУА. Розчиняється у воді при температурі 25 °С, утворити загустку великої стійкості. Суміш 100—120 м сальвитози з 900—880 мол води залишають на один-два годин, потім розмішують і проціджують.

5. Трагант — застиглий сік чагарнику типу каучуконосних. Має вид рогоподібних пластинок білого, жовтого і коричневого кольорів. Для одержання загустки з траганта беруть траганта 60 (80) м, води відповідно 940 (920) мол.

Трагант заливають холодною водою і залишають на добу, потім розварюють на киплячій водяній лазні протягом трьох-чотирьох годин. Готову загустку протирають через сито.

Хромові барвники застосовуються для розпису тканин з натурального шовку і вовни. Добре змішуються між собою і прямими барвниками (див. нижче). Після запарювання (зміцнення фарбувань) сильно змінюють колір, тому перед роботою необхідно підготувати викраски на тканинах до запарки і після.

Для готування фарби потрібно:

Барвника 10 – 20 м

Аміаку 25% 25 мол

Хромпика 40 – 50% від ваги барвника

Води 945 мол

Барвник розчиняють у гарячій воді з додаванням аміаку і кип’ятять 5—8 хвилин. Після охолодження барвника до 40—45 °С в його вводять попередньо розчинений у невеликій кількості води хромпик, перемішують і фільтрують через чи тканину вату.

Зміцнення фарбувань хромовими барвниками роблять у наступній послідовності. Розписана і добре просушена тканина перекладається гігроскопічним чи папером бавовняною тканиною (можна в кілька шарів, тобто чотири-п’ять виробів одночасно). Усе звертається в трубку (не туго) і занурюється в медичний автоклав, попередньо розігрітий. Тривалість запарювання хромових барвників складає 60—90 хвилин при температурі 104°С и надлишковому тиску 0,3—0,5 атмосфери.

Прямі барвники застосовуються для розпису бавовняних тканин, мають досить яскраві фарбування, добре змішуються між собою.

Для готування фарби потрібно:

Барвника 8 – 10 м

Аміаку 25% 20 м

Сечовини 20 м

ОП-7 чи ОП-10 0,5 м

Води 947 – 945 мол

Барвник заливають гарячою водою, добре розмішують, вводять аміак і кип’ятять 5—8 хвилин. Після охолодження фарби до 40—50° С в її вводять розчин сечовини, добре перемішують і фільтрують через чи вату тканину.

Зміцнення фарбувань прямими барвниками. Розписану і добре просушену тканину занурюють у розчин закріплювача ДЦУ, ДЦМ чи В-2, що готується з розрахунку 5—20 м на 1 л води. У розчин додається 60% оцтова кислота (1—5 м на 1 л). Водяний розчин закріплювача повинний мати температуру 60—70°С. Час закріплення — 15—20 хвилин. Потім виріб сушать.

Основні барвники застосовуються для розпису тканин із шовкових і вовняних волокон. Барвники добре розчиняються у водно-спиртових розчинах, особливо при додаванні оцтової кислоти. Дають яскраві і соковиті фарбування, добре розтікаються по тканині і змішуються між собою.

Для готування фарби потрібно:

Барвника 4—15 м

Оцтової кислоти 80% 40 мол

Спирту 96—97% 425 мол

Сечовини Південь

Води 510 мол

Барвник заливають теплим розчином розведеної оцтової кислоти, добре перемішують, додають гарячу воду, знову ретельно перемішують і кип’ятять 5—8 хвилин до повного розчинення барвника. По охолодженні розчину в нього вводять спирт і розчин сечовини. Готову фарбу фільтрують через чи тканину вату.

При даному рецепті готування фарби закріплення розписаної тканини роблять у водяному розчині закріплювача БС, що готується по наступному рецепті:

Фенолу кристалічного 420 м

Формаліну 37—70% 300 мол

Бісульфіту натрію 30 м

Їдкого натру (уд. вага—1,4) 165 мол

Води 150 мол

Фенол розчиняють у формаліні, добре перемішують і додають розчин бісульфіту натрію. У приготовлену суміш обережно при помішуванні доливають розчин їдкого натру. Розчин нагрівають до кипіння і на слабкому вогні тримають протягом 40—50 хвилин. Правильно зварений закріплювач являє собою злегка загустіла липку рідину червоно-коричневого кольору. При розчиненні у воді закріплювач повинний давати прозорий розчин без каламуті. Мутний розчин закріплювача свідчить про недостатність часу варіння; варіння потрібно продовжити.

Закріплювач варять в емальованому посуді в добре провітрюваному приміщенні під тягою, тому що при цьому виділяються шкідливі пари формаліну і фенолу. Готові вироби занурюють на 7—8 хвилин у 10—12% розчин-закріплювач, що має температуру 18—22°.

Після закріплення виріб прополіскують до зникнення піни.

Існує й інший спосіб закріплення барвника шляхом запарювання в режимі, зазначеному для хромових барвників, але в цьому випадку у фарбу додають:

Резорцину технічного 10 м

Уротропіну 10—15 м

Відповідно кількість води зменшується до 490— 480 мол.

Резорцин розчиняється у воді, температура якої 60—70°С. Розчин уротропіну і сечовини вводять безпосередньо перед роботою в холодний розчин барвника.

Кислотні барвники застосовуються для розпису тканин із шовкових, вовняних, штапельних і синтетичних (капрон, нейлон) волокон. Вони добре розчиняються у воді і рівно розтікаються по тканині, добре змішуються між собою.

Для готування фарби потрібно:

Барвника 15—20 м

Аміаку 25% 20 мол

Води 960 мол

Барвник заливають гарячою водою з чи аміаком оцтовою кислотою, добре розмішують і кип’ятять 5—8 хвилин. Потім фільтрують через чи тканину вату.

Зміцнення кислотних барвників виробляється шляхом запарювання в тих же режимах, що і хромових.

Склади, що резервують. Склад, що резервує, для холодного батика:

Парафін 100 м

Каніфоль 4 м

Гумовий клей 400—500 м

Бензин 500—400 м

Здрібнений парафін заливають гумовим клеєм, потім додають бензин і добре перемішують. Приготовлену суміш розплавляють на водяній лазні при температурі 95—97 °С до одержання однорідної маси. Підфарбування складу, що резервує, роблять олійною фарбою, попередньо знежиреної на пористому папері. Склад, що резервує, необхідно зберігати в щільно закривається скляному чи порцеляновому посуді. Для одержання більш жидкої консистенції склад, що резервує, варто розводити бензином за 18—20 годин до початку роботи.

Ні в якому разі не можна готувати склад, що резервує, безпосередньо на нагрівальних чи приладах поблизу їх. Необхідно строго дотримувати протипожежні міри.

Склади, що резервують, для гарячого батика:

Рецепт №1

Парафін 660 м

Вазелін технічний 340 м

Рецепт №2

Парафін 500 м

Вазелін технічний 250 м

Віск бджолиний 250 м

Рецепт №3

Петролатум 210 м

Парафін 790 м

2.2. Основні способи розпису тканин

Холодний і гарячий батик засновані на застосуванні складів, що резервують, обмежуючих розтікаємість фарби по полотнині. У холодному батику склад, що резервує, наноситься на тканину у виді замкнутого контуру, у межах якого спеціальними фарбами відповідно до ескізу розписується виріб. Художні особливості цього способу розписи визначаються тим, що наявність обов’язкового кольорового контуру і використання цього контуру для різноманітних орнаментальних розробок додають малюнку графічно чіткий характер. При цьому кількість квітів, застосовуваних для розпису, практично не обмежено.

У гарячому батику розігрітий склад, що резервує, використовується для нанесення контуру, їм же покриваються окремі ділянки тканини для запобігання їхній від фарби, що розтікається. Завдяки тому, що контурні лінії тут не обов’язкові, у малюнку можливі м’які переходи тонів. З’єднання різних технічних прийомів нанесення складу, що резервує, дозволяє робити більш тонкі і різноманітні розробки орнаментальних форм, особливо квіткових

Вільний розпис виробляється без застосування складів, що резервують. Малюнок наносять на тканину різними фарбами вільними мазками, тільки остаточна обробка малюнка іноді виробляється за допомогою холодного резерву. Тут більше, ніж у раніше згаданих способах, індивідуальної творчості. Вільний розпис має дуже багато найрізноманітніших прийомів, про які буде розказано нижче.

Усі три способи розпису тканин постійно удосконалюються. Художники, що працюють у цій області, знаходять усі нові і нові художні прийоми, тому описані тут способи оформлення тканин не можуть вважатися вичерпними. Вони є лише основою, на якій може будуватися подальше оволодіння мистецтвом розпису тканин.

Для виконання всіх трьох способів розпису тканина наколюється на гачки рами (пялец), причому необхідно строго дотримувати взаємно перпендикулярне розташування ниток основи і качка, а також рівнобіжне їхнє розташування кожної зі сторін рами.

Після того як тканина наколота на гачки, сторони рами розсовуються до повного натягу тканини і закріплюються гвинтами-баранчиками, щоб під час роботи натяг тканини не слабшало.

2.3. Холодний батик

Холодний батик заснований на тім, що при цьому способі розпису тканин усі форми малюнка, як правило, мають замкнуте контурне обведення (резервуючим складом), що додає своєрідний характер малюнку.

Для нанесення на тканину контуру малюнка застосовують скляні трубочки. Найбільш розповсюджена і зручна в роботі трубочка з загнутим тонким кінцем і резервуаром, розташованим ближче до її робочої частини. Резервуар являє собою кулясте стовщення і служить для запасу складу, що резервує .

Загнутий кінець трубочки повинний мати тонкі стінки, тому що ширина контуру залежить не тільки від величини отвору, але і від товщини трубочки.

Велике значення для якості наведення контуру має нахил кінчика трубочки: він повинний бути загнуть під кутом 135°. Якщо він загнутий під більш тупим кутом, то при роботі трубочку приходиться тримати майже перпендикулярно до площини тканини. При цьому напір складу, що резервує, підсилюється, що може привести до непередбаченого розтікання складу, що резервує, по тканині (тобто до шлюбу).

У місцях більш уповільненого руху і на початку лінії звичайно виходять краплі. Тому вести трубочку по тканині випливає рівномірно, а на початку роботи швидко опускати на тканину, не чекаючи утворення краплі. Віднімаючи трубочку від тканини, неї перевертають носиком нагору, і склад, що резервує, іде з кінчика. Протилежний кінець трубочки повинний бути злегка піднятий, щоб склад, що резервує, не пролився на тканину.

Після того як контур наведений, малюнку дають просохнути. Більш ніж на 24 години залишати не зафарбованим наведений малюнок на тканині не рекомендується, тому що в цьому випадку склад, що резервує, дає ореол унаслідок жиру, що виділяється, і фарба при заливанні не підходить упритул до контурного наведення.

Заливання малюнка фарбою виробляється ватяними тампонами, чи кистями трубочками. При заливанні необхідно звернути увага на те, щоб великі і малі ділянки малюнка одержували однакове насичення фарбою, у противному випадку вони усі будуть різної світлості чи на них з’являться ореоли і розводи.

Трубочку треба зберігати окремо від інших інструментів, на спеціальній дерев’яній підставці з подовжніми розподілами, один кінець якої злегка піднятий (на 1,5—2 див). У перервах між роботою трубочку укладають неробочим кінцем убік піднятої частини підставки. Так надходять для того, щоб склад, що резервує, не виливався.

По закінченні роботи необхідно промити трубочку в бензині і прочистити ватою, намотаної на пружний тонкий дріт. Після цього в носик трубочки рекомендується вставити м’який тонкий дріт, для того щоб він не закупорився від краплі, що залишилася, що резервує складу.

2.4. Гарячий батик

У гарячому батику розрізняють наступні основні способи роботи:

1. Простий батик (в одне перекриття).

2. Складний батик (у два і більш перекриття).

3. Роботу від плями.

Простий батик. Малюнок по шаблоні наносять на тканину за допомогою кистей, штампів, ножів, чи лійок каталок розігрітим складом, що резервує. Виходить контурний малюнок, геометричний чи рослинний орнамент.

Ножі і каталки попередньо обтягають тонким трикотажем, надійно закріплюють на них. Перед роботою вони (так само як і лійки) опускаються на кілька хвилин у состав, що резервує, що розігрівається, (до повного прогрівання металу). Як тільки інструмент остигне, його знову потрібно в такий же спосіб розігріти, що інакше резервує склад може застигти ще на інструменті і не буде просочувати тканину. Коли резервує склад, нанесений на тканину, застигне, вона рівномірно перекривається фарбою за допомогою ватяного чи губчатого тампона поверх нанесеного малюнка (на відміну від розпису холодним батиком, де кожна форма орнаменту заливається окремо). Після видалення складу, що резервує, на тканині утвориться світлий візерунок на більш темному тлі. Розпис гарячим батиком в одне перекриття можна сполучити з уливанням фарби одного чи декількох квітів в окремі обмежені резервом елементи орнаменту. Таке заливання виробляється до перекриття всієї площини тканини фоновою фарбою; після висихання залитих фарбою ділянок їх покривають складом, що резервує, і тільки потім роблять перекриття тла й облямівки. У даному випадку одноколірний малюнок, що звичайно виходить при способі розпису простим батиком, доповнюється іншими квітами.

Розпис способом складного батика складається з декількох етапів, з яких кожний як би повторює розпис способом простого батика: після першого перекриття тла і його висихання знову наносять малюнок складом, що резервує, і знову перекривають усю поверхню натягнутої на раму тканини. Такі перекриття можна повторювати до чотирьох разів. Перекриття йдуть послідовно від світлого тону до темного.

Перед кожним новим перекриттям фарбою необхідно перевіряти якість покриття складом, що резервує, і піклуватися про те, щоб весь візерунок відповідно до шаблона був переведений на тканину.

Розпис від плям-сама складна і цікава робота з оформлення тканини. Цим способом звичайно виконуються вироби, прикрашені рослинним орнаментом. Принцип роботи той же, що й у складному батику, але замість суцільних послідовних перекриттів усієї тканини тут на полотнину відповідно до ескізу наносять розпливчасті плями різних квітів. По кожному з цих плям йде відповідна ескізу первісне промальовування орнаменту складом, що резервує, далі ці ж чи плями сусідні з ними ділянки тла перекривають іншим кольором, і знову йде подальше домальовування орнаменту. Цю процедуру можна повторювати не більш трьох разів. Перед останнім перекриттям остаточно прорисовують орнамент і на закінчення всю полотнину перекривають яким-небудь темним кольором. Як правило, такого роду малюнки завжди мають темне тло, тому що необхідно, щоб він перекрив фарбу, що розпливлася за межі малюнка. Відбувається як би робота складним батиком на окремих ділянках декоруємої тканини. Це дає можливість при невеликій кількості перекриттів домогтися найтонших переходів квітів і їхніх відтінків.