61022 (Битва за Дніпро. Нові аспекти проблеми), страница 5

До цього слід ще додати, що практично на належному рівні не приділяється уваги на рівні Міністерства освіти і науки України, Інституту історії НАН України, редакціями видавництв по об'єктивному відображенню воєнної історії і, зокрема, щодо Великої Вітчизняної війни, в тому числі і битви за Дніпро і Київ, у підручниках і посібниках з історії для середньої та вищої школи України. У авторів цих видань повністю різноплановий, хаотичний і поверховий підхід до висвітлення проблеми війни. Причини - недостатній рівень знань і небажання їх набути з цієї проблеми, бо пишуть ці підручники часто люди, які ніколи не займалися проблемами війни і до того ж не працювали в школі. То як вони можуть залучити шкільну та вузівську молодь, наприклад, до встановлення імен невідомих солдатів, шляхом організації пошукових робіт на місцях колишніх боїв. Без вирішення питання справжньої ціни Перемоги, і зокрема в битві за Дніпро і Київ, в тому числі і шляхом її висвітлення у підручниках і посібниках з історії, неможливо належним чином вшанувати пам'ять всіх полеглих у війні. Адже тільки киян у роки війни загинуло понад 80 тисяч чоловік.

З них тільки за Київ і Київську область віддали своє життя понад 40 тисяч наших земляків. Тому ми, сучасники, повинні зробити все можливе, щоб встановити якомога більше невідомих імен тих, хто віддав найдорожче - своє життя - за наше сучасне і майбутнє.

Висновок

Виходячи з вище сказаного можна з легкісттю стверджувати, що проблема битви за Дніпро ще далеко не вирішена і навряд чи буде вирішена в найближчий час, поки не буде вирішено проблему забудови на місцях боїв. Адже власників нинішніх маєтків можна вважати спадкоємцями тих генералів, які в 1943 р. загубили сотні тисяч життів солдат.

І не треба говорити , що вони були нездарами, адже вивчали одну військову науку і не потрапили під машину репресій 1937 р. Ні, вони просто виконували наказ. Наказ, якомога більше загубити українців. Саме так, адже діяльність польових військкоматів активізувалася саме з входом радянської армії на терени України і продовжувалася на Правобережжі. І відома загальна нелюбов Жукова та Ватутіна до українців. Їх злочин подвоюється, якщо брати до уваги те, що в армію призивалися діти, які ще не мали власних дітей.

Важливим чинником колосальних втрат були і тактичні прорахунки, як, наприклад, форсування Дніпра з ходу без належної підготовки і відставання інженерних сил забезпечення та артилерії, а також прив”язка взяття того чи іншого міста до якихось круглих дат.

Повністтю погоджуюся з Королем В.Ю., який стверджує, що питання битви за Дніпро буде відкритим, поки не буде ідентифіковано і захоронено останього солдата.

Прикро, що іменами таких генералів ще й досі названі вулиці в багатьох містах України.

Список використаної літератури:

1. Король В.Ю. Битва за Дніпро: героїзм і трагедія // Трибуна. - 1994. - №7-8. - С. 36.

2. Замлинский В.А., Иваненко И.П., Король В.Е. и др. В битвах за Советскую Украину. - К.,1985. - С.17.

3. Король В.Ю. „Воєнна історія” № 5-6 2003 р., стаття

4. Подвиг на віки: Книга Пам'яті України - місто-герой Київ.І94І-І945. 3агальна наукова редакція академіків В.Ю.Короля і П.П.Панченка.- К., 2000. - С. 137.

5. Король В.Ю.Трагедія військовополонених на окупованій території України в 1941-1944 роках. - К., 2002. - С. 113-114.

6. Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941-1945. - К., 2000. - С. 280-281.

7. Жмаченко Я., 3аболотный Г. Подвиг командарма. - К.,1978. - С. 52-62.

8. Історія України: Документи. Матеріали / Укладання, коментарі В.Ю. Короля. - К., 2003. - С. 361; Державний архів Київської області. - Ф. 4. - Оп. 1. - Спр. 14. - Арк. 71, 93, 186, 187, 191, 220, 221.

9.Король В. Ціна перемоги: розвінчування міфів // Вітчизна.- 1997. - № 5-6. - С. 112.

10. Король В.Ю. Утрати українців у роки Другої світової війни // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. - Історія. - 2001. - № 52. - С. 55.

11. Россия и СССР в войнах ХХ века. Потери Вооруженных Сил. Статистическое исследование. - М., 2001. - С. 291.

12. Апресян Грант. Жизнь после подвига // Коммунист Вооруженных Сил. – 1991. –№ 8. –С. 54–58.