59422 (Селянські податки на Україні в ХІХ – поч. ХХ століття), страница 4

Таким чином в 1862 році російським урядом була проведена фінансова реформа, яка привела до змін в податковій політиці країни. Це стосувалося й системи селянських податків на Україні.

Працюючи над темо курсової роботи ми побачили що, в ХІХ ст. на Україні існувала велика кількість різновидів селянських податків. Це були податки натурального характеру, кілька видів робіт та грошові податки. Ця податкова система, що поширювалась на українських селян не тільки створювала тяжкі умови життя на селі, але й гальмувала процес втілення капіталістичних відносин в аграрний сектор України з одного боку, а з іншого – саме збідніле селянство було основою пролетаріату що формувався.

З розвитком капіталізму в сільському господарстві швидко відбувалась диференціація селянства. Розвиток капіталізму руйнував ідеалізовану народниками сільську общину з її натуральним господарством, перетворюючи селянина у товаровиробника, підпорядкованого ринку. Внаслідок розвитку товарно-грошових відносин більшість сільського населення розорялась, незначна меншість окуркулювалась, багатіла і перетворювалась у сільську буржуазію.

Найбільшим тягарем для українського селянства були податки що йшли на утримання волосної адміністрації. Російський уряд розподілив податки так, що бюджет волостей формувався в основному за рахунок селян.

Крім податків і зборів, селяни України, як і Росії, відбували надто тяжкі натуральні повинності, які лягали не меншим тягарем на їх плечі, ніж податки. З усіх станів царської Росії одні лише селяни зобов'язані були ремонтувати шляхи і мости, гасити пожежі в державних і поміщицьких лісах, супроводжувати арештованих, відкопувати на залізницях занесені снігом поїзди, надавати допомогу при поводі, охороняти церкви, забезпечувати підводами для роз'їздів чиновників, поліцію тощо.

Література

1. История России (ІХ – ХХ) / Под ред. А. Дворниченко, В. Измозика. – М., 2003. – 530 с.

2. История России (ІХ – ХХ в.) / Я. Перехов. – М., 2002. – 623 с.

3. История СССР (19 – начало 20 в.) / Под ред. И. Федосова. – М.: Высшая школа, 1981. – 462 с.

4. Платонов С. Учебник русской истории. В 2-х томах. – М.: Прогресс, 1992. – 400 с.

5. Витте Ю. Воспоминания. – М.: Сдово, 1923. – 688 с.

6. Озеров И. Основы финансовой политики. – Рига, 1923. – 112 с.

7. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХХ ст.: навчальний посібник. – К.: Либідь, 1996. – 616 с.

8. Дорошенко Д. І. Нарис історії України: в 2 т. Т. 2. – К.: Глобус, 1992. – 271 с

9. История СССР, 1861–1917 г./ В. Тюковкин, В. Корнилов, А. Ушаков. – М.: Просвещение, 1989. – 463 с.

10. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Лівів: Світ, 1991. – 576 с.

11. Єфименко А.Я. Історія українського народа. – К.: Либідь, 1990. – 512 с.

12. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів до ХХІ ст.: навчальний посібник. – Х.: ООО «Одисей», 2001. – 480 с.

13. Казарезов В. О Петре Аркадиевиче Столыпине. – М.: Аргопромиздат, 1991. – 96 с.

14. Мельник Л.Г., Гуржій О.І. Історія України: курс лекцій. Від найдавніших часів до кінця ХІХ ст. К.: Либідь, 1991. – 576 с.

15. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Україна крізь віки. Т. 9. – К.: Видавничиі дім «Альтернатива», 1999.