57961 (Культура давніх майя), страница 4

2.2. Музика і театр

Майя – музично обдарована цивілізація. Спів і музика були частиною їх життя (буденного, мирського і релігійного). Збереглися музичні інструменти майя і їх зображення. Це в основному різні види барабанів, брязкалець і бубонів букових труб, флейт і свистків. До нас дійшли пісні, записані в «кодексах»: богу Кукулкану, Сонцю, «чорним дням», катунам, кольорам і т.д. Як правило, музика і спів супроводжували танець. Нам відомі танець воїнів, що тривав цілий день (холан окот, в якому брало участь більш восьмисот чоловік), танець «старих жінок», що виконувався на розжареному- вугіллі, танець на ходулях. Частіше ці танці носили ритуальний характер, але існували і світські музичні вистави етичного значення. Іспанці, побачивши деякі з них, були вражені «великою витонченістю комедіантів». У кожного актора було своє амплуа: блазень або маг, благородний або кавалер. У майя до того ж існували особливі майстри співу - головні співаки, що займалися на музичних інструментах, і що навчали молодь музичному мистецтву, і навіть свої театральні «директори», що готували вистави і керували ними. [10]

Сценою були високі платформи, покриті різьбленими плитами. На них інсценувалися легенди, древні історії, комедії і трагедії. Писемні джерела згадують такі популярні вистави, як «Небесна лава», «Гуакамайя з білим ротом”, «Білоголовий хлопчик», «Вирощувач какао» і, звичайно, драма-балет «Рабіналь-Ачі». За формою він нагадує грецькі трагедії і повідомляє про долю і подвиги мужнього воїна.

2.3. Архітектура, живопис та скульптура

Зрілість культури майя особливо підтверджує архітектура і живопис. Майя зводила свої унікальні споруди з обробленого каменю, укладеного у вапняний розчин або, з вапняного бетону, облицьованого каменем. Фасади завжди оздоблювалися багатим рельєфом. Відмінна риса споруд - сувора простота і розвинене почуття пропорції.

Монументальність своїх споруд вони уміло відкреслювали вільним простором навколо них, розташуванням площ, доріг, вулиць під прямим кутом і навколишнім ландшафтом. На основі цих принципів вони звели безліч прекрасних міст, палаців і пірамід. Храми мали квадратне планування, тісний внутрішній простір (через товщину стін) і виконували роль святилищ. У містах майя також були обсерваторії і тріумфальні арки, монументальні сходи і колонади, майданчики для ритуальної гри в м'яч.

При будівництві використовувалися такі архітектурні прийоми, як майяські зведення, фальшива арка (зводились за допомогою зближення стін, починаючи з певної висоти, коли кожний подальший ряд каменів виступав над попереднім), криволінійне зведення та зведення в формі бутля. Важливу роль грали покрівельні гребені (висока конструкція на даху храму), колони і карнизи.

Архітектуру доповнювали скульптура і живопис. Їх образи малюють достовірну панораму життя майяського суспільства. Основні теми: божества, правителі, їх побут і війни. Майя застосовували всі скульптурні прийоми: різьблення, барельєф, горельєф, круглий і модельований об'єм. Використовувалися такі матеріали, як камінь (обсидіан, кремінь, нефрит і т.п.), мушлі, кістка, дерево. Багато скульптур розфарбовувалися в різні кольори. Колоритним був і живопис майя. З ними знайомлять «кодекси» і фрески. Класичним зразком фресок є величезні настінні розписи міста Бонампака (кінець VIII ст. н. е.). Яскраві образи воїнів і бранців, сцени побуту, битв, тортур і смерті передані реалістично і динамічно. Вони створюють атмосферу драматичної напруженості подій. [3]

Так, образи живопису і скульптури допомагають відтворити світ цивілізації, що зникла.

ВИСНОВКИ

Отже, проаналізувавши культуру давніх майя, їх художні уявлення, наукові концепції, естетичні переконання, світоглядні принципи, вивчивши в культурологічній єдності здобутки майя в усіх ділянках духовної практиками дійшли таких висновків:

- досі не відомо, коли саме виникла цивілізація майя. Довгий час навколо цього питання точилися різні думки. Проте відомо, що культура проіснувала до 17 століття, залишивши по собі великі здобутки культури.

- на початковому етапі розвитку майя не мали єдиної могутньої держави. Та суспільство майя було вже суспільством класовим. На чолі міста-держави стояв халач-виннк, влада якого була необмеженою і довічною. Дані письмових джерел та ряд археологічних ознак (деякі мотиви класичного мистецтва, заупокійні храми та гробниці з особливо пишним ритуалом) свідчать про наявність у майя культу обожнення царя, що прямо вказує на існування вже на той час деспотичної форми правління (схожої на ту, що відома у фараонівському Єгипті та в містах-державах Шумеру).

- майя були дуже релігійні. Пантеон їхніх божеств був обширним і складним.

- розвиток наукових знань цього народу досяг значного рівня, хоча, здебільшого, знання було тісно пов'язані з релігією. Стародавні майя велику увагу приділяли вивченню календаря та літочислення, математики, астрономії та медицини. Великим досягаенням майя у галузі математики була розробка в період останніх віків до нашої ери позиційної системи ліку і математичного поняття нуля. В жодного з народів стародавньої Америки не було такого високорозвиненого календаря і системи літочислення, як у давніх майя класичного періоду (300-900р.р.). Практичні потреби сільського господарства викликали до життя найточніший календар, який став у руках жреців могутньою зброєю ідеологічного впливу на маси. Ряд ліків, вперше засвоєних майя, після відкриття Нового світу увійшли до європейської медицини й дотепер широко використовуються в сучасній фармакології.

- у розвитку писемності та літератури майя перевершили всі інші високі індіанські культури Мезоамерики. Майя розвинули, збагатили та ускладнили ольмекську ієрогліфічну писемність новими елементами. В переважній більшості їхні ієрогліфи мають чітко визначене фонетичне значення і являються складами. Довгий час вони не піддавались тлумаченню, і тільки в 1959 р. російський вчений Ю.В.Кнорозов вперше їх прочитав, що дозволило ознайомитись зі змістом книг майя. На жаль до нас дійшло всього три манускрипти майя, які умовно називають кодексами і розрізняють за місцем знаходження: Паризький, Дрезденський, Мадридський. Є ще кілька рукописів, написаних латиницею: "Пополь-Вух", "Чилам-Балам".

- великим визнанням та любов'ю користувалося мистецтво музики і театру. Більшість драматичних творів були тісно пов'язані з танцем і являли собою своєрідні балети із об’ємним текстом. Танці були нерозривно пов'язані з музикою. Писемні джерела згадують такі популярні вистави, як "Небесний стілець", "Гуакамайя з білим ротом, або Шахрайка", "Білоголовий хлопчик" і драма-балет "Рабіналь-Ачі".

Найвідомішими галузями культури майя були архітектура, скульптура та живопис, які були безпосередньо пов'язані з певною датою чи астрономічним явищем. Споруди будувалися через певні проміжки часу, кожна з них набувала не тільки функцій житла або ж храму, а й календаря. Археологічні дані свідчать, що через кожні 52 роки майя заново облицьовували свої піраміди каменем або штукатуркою, кожні 5 років зводили стеллі, а дані, що містилися на них, завжди були пов'язані з певними подіями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аптекер Г. История американского народа. - М., 1962.

2. Всемирная история, Т.4. / Под ред. ММ.Смирича, И.Л.Злеткина й др. -М.,1958.

3. Галич М.История доколумбовнх цивилизацый. - М., 1990.

4. Гуляев В. Зарубежные города майя. - М., 1989.

5. Зубок Л.И. Очерки истории США. - М., 1956.

6. Исторія н культуролощя: Науч. пособие дщ студ. вузов / Под ред. Н.В. Шишовой. - М., 1999.

7. Історія світової культури. - К.: Либідь, 1997.

8. Кинжалов Р. Культура древних майя. - Л., 1971.

9. Кузьмищев В. Тайна жрецов майя. - 2-е изд. - М.: Молодая гвардия, 1975.

10. Культурология. История мировой культури: Пособие для вузов / Под ред. Проф. А.Н.Марковой. - 2-е изд., перераб. й доп. - М., 2001.

11. Ліндсей Дж. Коротка історія культури, Т. 1. - К., 1995.

12. Полікарпов В. Лекції з історії світової культури: Навч. посібник. - Харків: Основа, 1990.

13. Рус А. Народ майя. М., 1986.

14. Сивачев Н., Языков Є. Новейшая история США: Науч. пособие. - М.: Высшая школа, 1980.

15. Соди Д. Великие культури мезоамерики. - М., 1985.

16. Стингл М. Индейцы без томагавков. - М., 1984.

17. Грушевський М. Всесвітня історія., К., 1996.

18. Яковлев Н. Новейшая история США. - М., 1968.

11