"КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ - ЯК ВИЩИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ"

Зміст

Вступ

1. Місце кабінету міністрів України в системі органів виконавчої влади

2. Внутрішня структура та організація роботи кабінету міністрів України

2.1 Склад та порядок формування уряду

2.2 Компетенція та повноваження Кабінету Міністрів

2.3 Припинення діяльності уряду

3. Акти кабінету міністрів та організація їх виконання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах формування правової держави в Україні зростає значення регуляторів суспільних відносин, в яких знаходять своє відбиття загальнолюдські потреби й цінності. Людське суспільство, як будь-яка інша складна система, не може функціонувати та успішно розвиватися без існування певних органів. Вони допомагають особі обирати з багатьох можливих варіантів поведінки той, що відповідає її меті та схвалений суспільством.

Особливе місце серед регуляторів життя суспільства та поведінки особи займають органи державної влади, вони відносяться до числа найважливіших категорій теорії держави і права. Насамперед через них, на їхній основі відбувається вплив держави на суспільство. Органи державної влади варто розглядати як систему, надзвичайно важливо, щоб вона мала чітку структуру, а у змісті враховувалися всі аспекти суспільного розвитку. Перш за все органи повинні відповідати реаліям сучасного життя і тоді вони дійсно стануть потужним засобом впливу на суспільство і ефективним регулятором існуючих відносин. Тобто складатись органи повинні на професійних засадах. Формування правової держави передбачає досягнення ефективності дії державних органів, яка визначається з огляду на цілі, що ставилися при формуванні даного органу та реально досягнутими в процесі його функціонування результатами.

Отже, орган державної влади - це частина державного апарату - група осіб або одна особа, що має юридично визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кожний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції.

Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову має давню історію і традиційно пов’язується з ім’ям французького вченого Ш. - Л. Монтеск’є (1689-1755). Особливість його поглядів на "три влади" полягає в тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтеск’є містилися засади стримування їх одна одною, що згодом в США при створенні Конституції 1787р. було названо системою "стримувань і противаг".

На мою думку, значне місце посідає виконавча влада, яка має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Призначенням органів виконавчої влади є управління, що охоплює: виконавчу діяльність - здійснення тих рішень, що прийняті органами законодавчої влади; розпорядчу діяльність - здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави, спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо.

Своєрідним штабом з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади є уряд - Кабінет Міністрів України. Досвід українського державотворення протягом останніх років переконливо засвідчив відсутність дієвої взаємодії уряду та парламенту. Більшість сформованих після прийняття Конституції урядів не спиралась на підтримку з боку парламенту, але через постійну загрозу розв'язання політичної кризи в результаті висловлення резолюції недовіри, продовжувала здійснювати свою діяльність. Проблема правового статусу Кабінету Міністрів є на сьогоднішній день надзвичайно актуальною, адже тільки маючи сильний уряд, підконтрольний парламенту, ми можемо говорити про проведення сильної економічної та соціальної політики, формулювання національної стратегії розвитку і, врешті-решт, зовнішньої політики України.

З огляду на це досліджувана тема є особливо актуальною в контексті сучасної правової думки.

Предметом дослідження роботи є Кабінет Міністрів України та його роль в системі органів виконавчої влади.

Об`єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв’язку з виникненням, функціонуванням та реалізацією своїх повноважень Кабінетом Міністрів.

В даній роботі застосовуються загальнонауковий діалектичний, логічний, структурний методи.

Метою роботи є дослідження сутності Кабінету Міністрів України і його місце в системі органів виконавчої влади.

З огляду на поставлену мету перед роботою стоять наступні завдання:

розкрити природу, специфіку та сутність Кабінету Міністрів;

визначити структурні елементи уряду;

визначити його повноваження та компетенцію;

вказати на місце Кабінету Міністрів України в системі органів виконавчої влади.

1. Місце кабінету міністрів України в системі органів виконавчої влади

Органами виконавчої влади в Україні є: а) Кабінет Міністрів України; б) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; в) місцеві органи виконавчої влади. Організація роботи названих органів виконавчої влади містить: а) утворення, набуття і припинення повноважень названих виконавчих органів; б) завдання і функції виконавчих органів; в) їхні повноваження; г) форми і методи їхньої діяльності¹.

Фактичне становище Кабінету Міністрів України (далі КМУ, Уряд) в механізмі здійснення державної влади ґрунтується на ключових рисах конституційно-правового статусу Уряду. Вихідне значення має конституційне визначення Кабінету Міністрів "вищим органом у системі органів виконавчої влади" (ч.1 ст.113). Тим самим визнається, що Кабінет Міністрів посідає місце вищої ланки стосовно всіх інших органів виконавчої влади, тобто він очолює систему цих органів. Таку роль Кабінет Міністрів виконує завдяки, зокрема, включенню до його компетенції положення про те, що він "спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади" (п.9 ст.116 Конституції України) ².

Стаття 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 21 грудня 2006 року (далі Закон України "Про Кабінет Міністрів України") визначає, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Принципами діяльності Кабінету Міністрів України є верховенство права, законність, поділ державної влади, безперервність, колегіальність, солідарна відповідальність та відкритість. Він повідомляє громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, залучає громадян до процесу прийняття рішень, що мають важливе суспільне значення. Рішення Кабінету Міністрів України мають бути обов'язково оприлюдненні, крім актів, що містять інформацію з обмеженим доступом³.

У п.3 ст.113 Конституції України від 28 червня 1996 року (далі Конституція України) зазначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. У ч.1 ст.4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначається, що Уряд також керується цим Законом.

Конституція України визначає основні завдання Кабінету Міністрів:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України⁴.

Відповідно до цих завдань Кабінет Міністрів України як орган загальної компетенції здійснює численні та різноманітні функції. Серед них можна відзначити політичну, економічну, бюджетну, гуманітарну, екологічну, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, адміністративно-організаційну, забезпечення державного суверенітету і національної безпеки, соціальну, бюджетну та інші. Залежно від форми діяльності виділяють нормотворчу, правозастосовну, контрольну, координаційну та інтерпретаційну функції.

Нормотворча функція Кабінету Міністрів - це його діяльність з підготовки: а) проектів законів; б) проектів указів Президента України; в) проектів нормативних постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України. Проекти законів Уряд подає до Верховної Ради, використовуючи своє право законодавчої ініціативи. Правозастосовна функція Кабінету Міністрів України полягає у його розпорядчій діяльності щодо втілення в життя Конституції України, актів Верховної Ради та Президента України, а також у процесі реалізації внутрішньої і зовнішньої політики.

Контрольну функцію Уряд реалізує щодо міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів, що створюються Кабінетом Міністрів України (наприклад, Секретаріату), та місцевих державних адміністрацій. Координаційну функцію він здійснює стосовно міністерств та інших органів виконавчої влади, координуючи і направляючи їх роботу.

Інтерпретаційну функцію Кабінет Міністрів України реалізує в процесі роз’яснення нормативних та індивідуально-правових актів, спрямованих на виконання Конституції та законів України, інших актів Верховної Ради та Президента України.

Економічна функція Уряду полягає у забезпеченні проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; організації і забезпеченні здійснення зовнішньоекономічної діяльності і митної справи; управлінні об'єктами державної власності. З цим напрямом урядової діяльності тісно пов'язана бюджетна функція, в межах якої Кабінет Міністрів розробляє проект Закону України "Про Державний бюджет", забезпечує його виконання і подає Верховної Раді України звіт про його виконання.

Політична функція Уряду полягає у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики держави, засади якої визначені парламентом, гуманітарна у забезпеченні проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, науки, освіти, культури, а екологічна у забезпеченні охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування. Конституційне проголошення людини вищою соціальною цінністю обумовлює пріоритетність забезпечення прав і свобод людини і громадянина у діяльності Кабінету Міністрів України. В межах цієї функції уряд втілює в життя закони, що закріплюють основи правового статусу особи, здійснює заходи щодо забезпечення громадського порядку і боротьби зі злочинністю тощо.

Адміністративно-організаційна функція Уряду полягає у спрямуванні і координації роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій; забезпеченні виконання Конституції, законів, актів Президента і Кабінету Міністрів України; контролі за поточною діяльністю органів виконавчої влади. Функція забезпечення державного суверенітету і національної безпеки передбачає здійснення урядом низки заходів щодо відвернення внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці, підтримання обороноздатності держави, створення належних умов для розбудови суверенної держави⁵.

Кабінет Міністрів реалізує свої функції, компетенцію та повноваження у певних формах та визначеними методами. Форми та методи діяльності Кабінету Міністрів України класифікують по-різному. Їх поділяють на правові, організаційні та організаційно-правові. За сферами діяльності вони є нормотворчі, установчі, управлінські (виконавчо-розпорядчі), правореалізаційні, правозастосовні, контрольні, наглядові, координаційні та інші. Правовим називають нормотворчі, правоохоронні, правореалізаційні, правозастосовні. Серед організаційних виділяють регламентуючі, навчально-виховні, матеріально-технічні тощо. До організаційно-правових форм відносять: а) індивідуальну виконавчо-розпорядчу діяльність службових і посадових осіб (Регламент Кабінету Міністрів України); б) засідання Уряду та його постійних і тимчасових робочих органів, засідання Секретаріату Уряду та його структурних підрозділів, участь у засіданнях інших органів; в) переговори, творчі семінари і конференції та інші.

Важливе значення належить способам, засобам та прийомам, тобто методам роботи Кабінету Міністрів України. Існують різні класифікації методів. Серед методів виділяють правові, організаційні та організаційно-правові. До організаційно-правових методів відносять:

• планування і прогнозування - це визначення певних напрямків внутрішньої та зовнішньої діяльності Кабінету Міністрів України з зазначенням конкретних строків здійснення робіт шляхом складання перспективних та оперативних планів, одним з таких планів Уряду є Програма діяльності Кабінету Міністрів України, яка складається Урядом на строк його повноважень та схвалюється Верховною Радою;

• роботу з кадрами;

• контроль за виконанням рішень - це спосіб діяльності Уряду та Секретаріату та окремих його структурних підрозділів щодо виконання актів і доручень Кабінету Міністрів, його органів та посадових осіб і регулярне інформування їх про стан виконання, він може бути внутрішній та зовнішній, зокрема, існують різні способи такого контролю, а саме у вигляді звітів, заслуховувань певних питань на засіданнях Кабінету Міністрів та інше;

• координацію - це метод організації діяльності Уряду, що регулює способи взаємовідносин з підпорядкованими та не підпорядкованими Кабінетові Міністрів України органами і посадовими особами;

• інформаційне забезпечення передбачає одержання документальної та усної інформації з різних джерел (Верховної Ради, Адміністрації Президента України, судів, прокуратури, підпорядкованих органів виконавчої влади, засобів масової інформації, звернень громадян та інше) та надання необхідної інформації іншим споживачам;

• наукову організацію праці - для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо) ⁶.

Отже, Кабінет Міністрів України є найвищим органом в системі органів виконавчої гілки влади.