35863 (Конституційний Суд України)

Зміст

Вступ 3

1. Конституційний Суд – єдиний орган конституційної юрисдикції України 5

1.1 Історія створення Конституційного Суду України 5

1.2 Склад і порядок формування Конституційного Суду України 7

1.3 Функції та повноваження КСУ 12

2. Порядок діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справ 14

2.1 Форми звернення до Конституційного Суду 14

2.2 Розгляд справ Конституційним Судом України 19

3. Аналіз практики діяльності Конституційного Суду України 26

Висновок 29

Список використаної літератури 31

Вступ

Актуальність теми.Необхідність реформування судової влади постала від часу проголошення суверенності й незалежності Української держави, початку процесу реального забезпечення прав і свобод людини і громадянина, затвердження верховенства права в суспільному житті. Саме на це зорієнтована Концепція судово - правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992р. Цей процес поглиблюється і розвивається Конституцією України. Так, уже в ст. 6 Конституції України використано категорію «судова влада», яка є частиною доктрини поділу влади у правовій державі. Це веде до реального поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, а щодо останньої визнається самостійність і незалежність, неможливість для інших державних органів і посадових осіб виконувати функції й повноваження , які є компетенцією органів правосуддя. [10, ст.267]

Конституційний Суд України входить до судової влади, як її самостійний суб’єкт. [10, ст. 268]

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Це означає, що він є єдиним органом, який уповноважений Конституцією вирішувати питання щодо відповідності конституційним приписам законів та інших нормативно-правових актів, а також дій відповідних посадових осіб, тобто уповноважений здійснювати конституційний контроль. [6, ст. 290]

Дана тема є актуальною, оскільки однією з необхідних ознак правової держави є забезпечення ефективного контролю за непорушністю законів і перш за все Конституції України.

Методи дослідження. Вибір та застосування характерних методів дослідження залежали від складності та особливостей окремої досліджуваної проблеми. Зокрема при характеристиці формування повноважень Конституційного Суду використано історично-порівняльний метод. Із застосуванням логічного методу здійснювалося формування визначення понять правового статусу суддів Конституційного Суду. Характеристика рішень Конституційного Суду, як системного явища потребувала застосування системного методу пізнання. Структурно-функціональний метод при визначені місяця Конституційного Суду в конституційній юрисдикції України.

Об’єктом курсової роботи виступає Конституційний Суд України.

Предмет дослідження є характеристика Конституційного Суду, як єдиного органу Конституційної юрисдикції України.

Метою дослідження роботи полягає у комплексному досліджені Конституційного Суду України – як єдиного органу конституційної юрисдикції України.

Завдання моєї курсової роботи полягає в тому щоб:

1. Розкрити суть порядку діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справрозгляду ним справ.

2. Проаналізувати історію створення Конституційного Суду України.

3. З’ясувати склад і порядок формування конституційного Суду України.

4. Охарактеризувати Конституційний Суд – єдиний орган Конституційної юрисдикції України.

5. З’ясувати Аналіз практики діяльності Конституційного Суду України.

Для написання роботи були використані 20 позицій, у тому числі: Конституцію України, Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року, підручники з конституційного права, під редакцією В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького, наукові статті з журналу “Право України”, а також практика Конституційного Суду України.

1. Конституційний Суд – єдиний орган конституційної юрисдикції України

1.1 Історія створення Конституційного Суду України

Із здобутям Україною Незалежності, 24 серпня 1991року, стало рішуче питання щодо необхідності правового захисту Конституції, яким згодом став Конституційний Суд України. [13, ст.135]

У законодавство України інститут Конституційного Суду було запроваджено Законом №2400-ХІІ від 3 червня 1992 р. «Про Конституційний Суд України». На підставі цього закону було обрано голову Конституційного Суду проф.Л.Юзькова, проте сам орган конституційної юрисдикції так і не було сформовано. [12, ст. 8]

Своєрідним етапом у розвитку органу конституційної юрисдикції в Україні є період, протягом якого діяв Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, укладений 8 червня 1995 р. Ним на рівні Основного Закону були сформульовані багато в чому нові підходи до питань організації та діяльності Конституційного Суду України. [12, ст. 9]

Вперше в Україні у Договорі закріплюється принцип верховенства права, а також положення, що всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають здійснювати свої повноваження, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини, забезпечення яких — обов'язок держави. Політична, економічна та ідеологічна багатоманітність визначалася як одна із засад подальшого суспільного життя в Україні. [12, ст. 10]

Зазнають змін, уточнень і положення про Конституційний Суд України, який входив, за Договором, до судової системи України, розцінювався як незалежний орган судової влади. Його повноваження — забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорону конституційних прав та свобод людини і громадянина. Що правда, офіційне тлумачення законів України було прерогативою Верховної Ради України, а тлумачення Конституції України взагалі не передбачалося. Отже, питання законності у його діяльності відпадали, за винятком указів Президента України: вони повинні були відповідати Конституції! Законам України. [12, ст. 10]

Елементи новизни з'явилися в питаннях призначення суддів та Голови Суду. Кандидатуру для призначення Верховною Радою України Голови Конституційного Суду України мали подавати спільно Президент України та Голова Верховної Ради України. І далі половину складу суддів мав призначати Президент України, а половину — Верховна Рада України за поданням її Голови. Заслуговує на увагу і той факт, що Президія Верховної Ради України позбавлялася права здійснення конституційного контролю, а Конституційний Суд України — права законодавчої ініціативи.

Безперечно, наведені положення Договору були прогресивними, але реалізація їх в практиці суспільних відносин, по суті, не передбачалася, оскільки нова Конституція України мала бути прийнята в строк не пізніше одного року з дня підписання Конституційного договору. Проте вони відіграли неабияку роль при підготовці та прийнятті Основного Закону держави 1996 р. [7, ст. 280]

За новою Конституцією України судово-правова реформа у сфері діяльності судів загальної юрисдикції мала бути проведена протягом п'яти років. І це, до речі, при тому, що у цих судів — величезний досвід як в організації своєї роботи, так і самої роботи. За розділом XV «Перехідні положення» Конституції України для формування Конституційного Суду України відводилося лише три місяці після набуття нею чинності. [8, ст. 734] І тут слід віддати належне як парламенту, так і тим, хто підготував проект нового Закону України «Про Конституційний Суд України» і уже в перших числах липня подав його на розгляд до Верховної Ради України, а остання його невідкладно розглянула і прийняла. Від так 18 жовтня 1996 р. у системі органів державної влади України з'явився новий, давно очікуваний від дня незалежності орган судової влади — Конституційний Суд України. [17]

В Основному Законі йому відведено окремий розділ. [11, с. 35] Крім того, на нього поширюється і ряд конституційних положень розділу «Правосуддя». Серед них слід відмітити те, що від нині судочинство в Україні здійснюється і загальними судами, і Конституційним Судом України, а його рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими на території України. Характерна їх ознака полягає в тому, що вони є остаточними і не можуть бути оскаржені, на відміну від рішень судів загальної юрисдикції.

Таким чином в Україні було створено орган конституційного контролю на який було покладено завдання які Конституційний Суд виконує шляхом вирішення питань щодо відповідності Конституції чинних Міжнародних договорів.

1.2 Склад і порядок формування Конституційного Суду України

КСУ складається з вісімнадцяти суддів на це вказує ст.Конституції України, а також Закон України “Про конституційний Суд України”. Чисельність спеціалізованих органів конституційного правосуддя, як правило, визначається конституцією. [13, ст. 135] Це має важливе політичне значення, бо при зміні політичного курсу це досить утруднює можливість відповідним політичним силам в своїх інтересах збільшувати кількість членів КС, оскільки для цього потрібно спершу внести зміни до Конституції.

Статус суддів Конституційного Суду України визначається Законом України «Про Конституційний суд». [3]

Суддею КСУ може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Судді КСУ не можуть належати до політичних партій і профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім планової, викладацької та творчої. [1]

Суддя КСУ призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк. [2]

КУ (ст. 148) визначає такий порядок формування КСУ: ПУ, ВРУ та з’їзд суддів України призначають по 6 суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ Президентом України - ст. 6 ЗУ “Про КСУ”.

Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України, щодо кандидатур на посади суддів КСУ.

Призначеною на посаду судді КСУ вважається особа, про призначення якої видано указ ПУ, що скріплюється підписами ПУ, Прем’єр-Міністра України та Міністра юстиції України.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ПУ, ПУ у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Порядок призначення суддів КСУ ВРУ - ст. 7 ЗУ “Про КСУ”.

ВРУ призначає суддів КСУ таємним голосування шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів КСУ вносить Голова ВРУ, а також може вносити не менш як ¼ народних депутатів України від конституційного складу ВРУ.

При цьому депутат має право поставити пропозицію про висунення лише одної кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються.

Призначеними на посади суддів КСУ вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, тобто більше половини голосів депутатів від конституційного складу ВРУ. У випадку, коли кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів - проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ВРУ, остання у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою ВРУ підписуються постанови ВРУ про призначення суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ з’їздом суддів України - ст. 8, ЗУ “Про КСУ”.

З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів КСУ для включення їх у бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді КСУ вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів КСУ, призначеними вважаються кандидати, які за умов таємного голосування, набрали більшу кількість голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався на посаду з’їздом суддів України, останній у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Рішення з’їзду суддів України про призначення суддів КСУ підписує головуючий і секретар з’їзду суддів.

Суддя КСУ вступає на посаду з дня складання присяги судді КСУ на засіданні ВРУ, яке проводиться за участю ПУ, Прем’єр-Міністра України, Голови Верховного Суду не пізніше як через місяць після призначення суддею КСУ.

Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засіданні КС зі складу суддів КСУ лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів будь-яким числом кандидатур, що запропоновані суддями КСУ.

Обраний Головою КСУ вважається кандидат за якого проголосувало більше половини складу суддів КСУ.

Два заступники Голови КСУ обираються за пропозицією останнього КСУ тільки на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Судді КСУ при здійсненні своїх повноважень, мають право на –ст.19 ЗУ “Про КСУ”:

• здійснення попередньої підготовки питань для їх розгляду Колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ;

• приймання участі у розгляді справ;

• вони також мають право витребувати від ВРУ, ПУ, Прем’єр-Міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ.

• судді КСУ мають право публічно висловлювати свою думку, з питань що стосуються провадження у КСУ лише щодо тих справ, у яких КСУ прийнято рішення чи дано висновок;

Є незалежними і підкоряються тільки КУ та керуються ЗУ “Про КСУ”, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, які є предметом розгляду КСУ.