Міністерство культури і туризму України

Хаківська державна академія культури

Кафедра інформаційно-документних систем

Курсова робота з навчальної дисципліни:

«Патентна та ліцензійна діяльність»

Нормативно-правове забезпечення патентної діяльності в Україні

Харків - 2010

Зміст

Вступ

1 РОЗВИТОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПАТЕНТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Охорона прав на винаходи від давнини до радянських часів

1.2 Охорона прав на винаходи від Радянських часів до незалежної України

2 НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПАТЕНТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

2.1 Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»

2.2 Закон України «Про інноваційну діяльність»

2.3 Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»

2.4 Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»

3 Проблеми нормативно-правового забезпечення патентної діяльності в Україні

3.1 Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні

3.2 Розв'язання існуючих проблем нормативно-правового забезпечення патентної діяльності в Україні

Висновки

СПИСОК використаних джерел

Вступ

Кожна країна розробляє та застосовує систему національних законів та підзаконних актів у сфері охорони промислової власності, здійснює свою діяльність згідно з їх основними положеннями, а також з урахуванням міжнародних норм у цій сфері. Гарантована цією системою надійна охорона прав на об'єкти промислової власності є необхідною умовою стимулювання інноваційної діяльності, розвитку ринкової економіки, її торгівельно-економічного та науково-технічного співробітництва з іншими країнами.

Для переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку необхідне відповідне законодавче та нормативно-правове забезпечення. Розробка та впровадження цього забезпечення особливо актуальні для розвитку пріоритетних галузей промисловості

Законодавство в галузі інформаційної діяльності та промислової власності можна охарактеризувати як сукупність пов'язаних між собою у визначеній залежності нормативних актів, регулюючих суспільні відносини в сфері інформації, створення та використання науково-технічних досягнень, пов'язаних з їх правовою охороною, використанням об'єктів промислової власності та захистом прав власників питаннями організації управління інформаційної та патентно-ліцензійною діяльністю.

Створення в Україні сучасної міжнародно-визнаної системи охорони промислової власності та її розвиток і удосконалення неможливі без гармонізації національного законодавств з міжнародними правовими нормами та гармонізації національної патентної документації відповідно до рекомендацій і досвіду патентних відомств провідних країн світу, а також міжнародних організацій. Ці питання дослідив Ю. Капіца у статті «Стан та напрями адаптації законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності до законодавства ЄС» [6]. О. Пічкур у статті «Історичні аспекти правової охорони результатів творчої діяльності» [13] вважає необхідною уніфікацію національного законодавства щодо захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності. Це повинно позитивно відбитися на міжнародних відносинах і співпраці України у сфері інтелектуальної власності.

Методи та способи патентно-інформаційної діяльності знайшли відображення в міжнародних угодах, міжнародних та національних стандартах в галузі промислової власності Зокрема проведення патентних досліджень регулюється Державними стандартами України ДСТУ 3575-97 «Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення» [12] та ДСТУ 3574-97 «Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення» [11], що установлює основні положення, порядок складання та оформлення патентного формуляра — офіційного інформаційного документа, який засвідчує стан об’єкта господарської діяльності як товару щодо порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.

Держава безумовно бере участь у патентних відносинах у процесі виконання своєї економічної функції, а саме: під час втілення державної патентної політики. Прахов Б. у статті «Питання державного регулювання і участі держави в патентно-правових відносинах» [14] пояснює необхідність безпосередньої участі держави у патентно-правових відносинах на прикладі таких розвинених країн як Японія, США, Франція Канада.

Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топогарфію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію є однією з найважливіших проблем патентної діяльності в Україні. Законодавством України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за даний вид правопорушення згідно із статтею 177 Кримінального Кодексу України [9], ст. 51 п. 2, ст. 164 п. 3 Адміністративного кодексу України [7], ст. 41 і 54 Конституції України [8].

Об'єкт дослідження — регулювання патентної діяльності в Україні

Предмет дослідження — нормативно-правове забезпечення патентної діяльності в Україні.

Мета дослідження — вивчити сучасний стан нормативно-правового забезпечення патентної діяльності та зробити відповідні висновки

Задачі дослідження:

1. Дослідити еволюцію охорони інтелектуальної власності.

2. Проаналізувати основні нормативно-правові акти, що стосуються патентної діяльності.

3. Дослідити основні проблеми нормативно-правового регулювання патентної діяльності в Україні, та визначити які заходи щодо їх подолання вже здійснені або плануються.

4. Зробити висновки.

Методи дослідження — при написанні курсової роботи були використані методи аналізу і синтезу літературних джерел, законів, підзаконних актів та державних стандартів України.

Курсова робота складається з трьох розділів. У першому розділі освітлені історичні аспекти розвитку нормативного забезпечення патентної діяльності в Україні з давніх часів і до її незалежності.

У другому розділі більш детально розглядаються найважливіші нормативно-правові акти що регулюють патентну діяльність і на даний момент є чинними.

Проблеми законодавчого регулювання патентної діяльності та шляхи їх подолання описуються у третьому розділі.

1 РОЗВИТОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПАТЕНТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Охорона прав на винаходи від давнини до радянських часів

Патентна система в Україні і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку від охоронних грамот і привілей до створення сучасної системи охорони винаходів.

Історія привілей бере свій початок ще з Давньої Греції, де існував звичай, за яким повар, який виготовив нове оригінальне блюдо, оцінене співгромадянами, отримував виняткове право на його приготування протягом року.

В епоху середньовіччя формою такої охорони була феодальна привілея, яка давала право на використання винаходу на території даної держави. Відомо, що в 1236 році один із жителів Бордо отримав у Франції привілею на спосіб виготовлення шерстяного одягу за фламандським зразком на 15 років, підтверджену внаслідок в Англії і Саксонії. В середині століття в державах Західної Європи патентом називали документ по присвоєнні чину, звання, вченої степені.

В нашій державі привілея була запозичена із феодальних дарованих грамот — це привілея, яка представлялась в більшості випадків монастирям и рідше — окремим особам. До XVI століття більшість грамот видавалось на право займатись промисловістю і торгівлею. Дарована грамота Великого князя Київського Мстислава Володимировича і його сина Новгородського князя Всеволода Новгородському Юрієвому монастирю в село Буйці (1130 рік) є першим в нашій державі документом, в якому зафіксовано монопольні права.

З розвитком капіталізму питання про охорону винаходів різко піднялось в багатьох державах світу. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий перший спеціальний патентний закон – статус про монополії (1623 р.) і перше законодавство про промислові зразки, які слугували основою сучасного авторського права.

В 1787 році в США прийнятий закон про патенти і в 1790 році вперше виданий патент. У Франції патентний закон прийнятий в 1791 році, в Німеччині — в 1877 році. Перший опис винаходів був опублікований в 1617 році у Великобританії, в 1791 році – у Франції; в 1792 році – В Німеччині. Історично в кожній державі склались свої національні системи класифікації винаходів, отримавши розповсюдження в XIX столітті в США, Великобританії, Німеччини, Японії та ін. Зараз всі держави світу поряд з національними використовують Міжнародну класифікацію винаходів (МКВ). Існують Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) і Міжнародна класифікація товарних знаків та послуг (МКТП).

В нашій державі закон про привілеї на винаходи прийнятий в 1812 році. Привілеї на винаходи в першій половині ХІХ століття видавалися у формі царських указів, які розсилалися по губерніях для виконання на місцях. Тільки з кінця ХІХ століття в імперії з’явилася форма документа з художнім оформленням та заголовком «Патент на привілей». З 1814 року стали опубліковуватися описи винаходів під назвою «привілеї». В 1896 році був прийнятий новий закон про привілеї на винаходи, а також затверджено «Положення про привілеї на виготовлення і вдосконалення», яке діяло до 1917 року. В тому ж році була введена перша класифікація винаходів. В 1913 році була прийнята нова класифікація, в основу якої була закладена спрощена німецька класифікація.

1.2 Охорона прав на винаходи від Радянських часів до незалежної України

Радянський період розвитку патентної діяльності відкриває «Положення про винаходи», підписане головою Раднаркому РРСФР В. Леніним 30 червня 1918 року. Положення відміняло всі царські привілеї і запроваджувало єдину форму охорони винаходів та вдосконалень – авторське свідоцтво, а винаходи оголошувалися власністю держави, за винахідником залишалося право на авторство.

30 червня 1919 року Декретом «Положення про винаходи» в СРСР була встановлена охорона винаходів на нових принципах організації праці: передача і закріплення за державою права використання винаходу в середині держави, патентування його за кордоном, передача іншим державам і підприємствам. Винахідливою справою в державі починає займатись створений в 1918 році Комітет по справах винаходів та вдосконалення. В радянські часи свідчення про винаходи почали опубліковуватись з 1924 року у «Вестнике комитета по делам изобретений» і «Сводах патентов на изобретения, выданые в СССР». В зміненому виді «Вестник...» існує до наших днів під назвою «Изобретения. Заявки и патенты» [1].

Та 1924 року у відповідності до нової економічної політики радянська влада змушена була змінити правила та ввести патент, що наочно підтверджується Постановою ЦВК та РНК СРСР від 12.09.24. «Про введення в дію постанови «Про патенти на винаходи».

1931 року виходить Закон СРСР «Про винаходи та технічні удосконалення», яким знову вводяться авторські свідоцтва.

Правова охорона відкриттів за їх пріоритетом вперше в світі була введена в колишньому СРСР з 1947 р.

В 1955 році організований Комітет по справам винаходів і відкритий, здійснюючий загальне керівництво розвитком винахідництва, раціоналізації і патентної справи в СРСР. Зараз його спадкоємцем являється патентне відомство Росії (Роспатент), яке продовжує репертуар Всесоюзного патентного відомства. Роспатент видає з 1994 року офіційний бюлетень «Изобретения. Заявки и патенты», а також бюлетені «Полезные модели. Промышленные образцы» і «Товарные знаки. Знаки обслуживания. Найменование мест происхождение товаров».

Історичними вже стали такі документи як постанова Президії Верховної Ради України від 02 грудня 1991 року щодо створення в Україні державних структур з питань охорони промислової власності та постанови Кабінету Міністрів України про створення Державного патентного відомства України (ДПВУ) та Державного агентства України з авторських та суміжних прав (ДАУАСП). 25 грудня 1992 року в урочистій обстановці винахідникам вручено перші десять патентів України.

У 1992 році створено державне патентне відомство — Держпатент України. З 1993 року виходить офіційне видання цього національного відомства — бюлетень «Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин». Він містить офіційне повідомлення і нормативні акти, свідчення про видачу патентів і свідоцтв виноходів, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування.

Міжнародне співробітництво в цій області базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності, здійснюється в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародного центру патентної документації та інших аналогічних організацій. Існує також ряд регіональних угод в області охорони промислової власності (Європейське патентне відомство та ін.). Основним джерелом інформації про винаходи в закордонних являється реферативний збірник «Изобретения стран мира», який містить інформацію про винаходи, включених в мінімум патентної документації згідно Договору про патентну кооперацію. Україна є членом ВОІВ з 1970 року.

2 НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПАТЕНТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

2.1 Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»

Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» (далі — Закон) є одним з найважливіших нормативно-правових актів у сфері охорони промислової власності.