28459 (Інформаційний ринок та "інтелектуальне піратство")

Міністерство освіти і науки України

Київський університет культури і мистецтв

Білоцерківський факультет менеджменту та бізнесу

Курсова робота

з дисципліни: «Інформаційно-аналітична діяльність»

на тему:

Інформаційний ринок та «інтелектуальне піратство»

Викладач:

Романченко Інна Георгіївна

Виконала студентка 3-го курсу

групи ДМ-206

Киришун І.М.

Біла Церква

2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Інформаційний ринок і піратство

1.1 Розвиток інформаційного ринку в сучасному світі

1.2 Інтелектуальне піратство та його зміст

1.3 Висновки до першого розділу

Розділ 2. Проблема інтелектуального піратства в світовому масштабі та в українському контексті

2.1 Розповсюдження інтелектуального піратства в світі

2.2 Видавниче піратство мережі Інтернет

2.3 Загальний соціальний портрет суб’єктів інтелектуального піратства

2.4 Висновки до другого розділу

Розділ 3. Правовий аспект боротьби з інтелектуальним піратством на Україні

3.1 Здобутки у боротьбі з інтелектуальним піратством

3.2 Спільна діяльність світових організацій у боротьбі з інтелектуальним піратством

Висновки до третього розділу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. В наш час інформація перетворюється на найдорожчий ресурс. Оперативне отримання інформації дає перевагу над конкурентами, які її не мають, конфіденційна інформація про унікальну технологію може зашкодити, якщо про неї дізнаються конкуренти і скопіюють її, уникнувши витрат на дослідження. Як відомо, авторське право належить до основних прав людини. Це сукупність правових норм цивільного законодавства країн, що регулюють відношення в частині створення і використання творів науки, літератури, мистецтва, тобто ті особисті немайнові та майнові права, які належать особам, що створюють твір літератури, науки й мистецтва. Авторсько-правова охорона є важливим засобом винагороди творчих зусиль авторів і тим самим сприяє створенню, збагаченню та розповсюдженню культурної спадщини нації. Проблеми охорони інтелектуальної власності та боротьби з інтелектуальним піратством сьогодні вийшли у світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їх вирішення.

Мета дослідження: окреслити проблему «інтелектуального піратства» у світі загалом та на Україні зокрема, визначити правову площину цього явища.

Об’єктом дослідження став інформаційний ринок, сфери інтелектуальної та інформаційної власності як результат людської діяльності.

Предметом дослідження стали зміст та методи інтелектуального піратства, як явища, загальний соціальний портрет суб’єктів інтелектуального піратства, та специфіка створення методів боротьби за захист інтелектуальної спадщини нації.

Завдання:

проаналізувати поняття «інтелектуальне піратство»

визначити зміст та методи «інтелектуального піратства»;

визначити види «інтелектуального піратства»

визначити соціальний портрет суб’єктів «інтелектуального піратства»;

вказати на необхідність спільної діяльності світових організацій та споживачів в боротьбі за право інтелектуальної власності;

висвітлити юридичну площину вирішення проблеми піратства на Україні;

окреслити здобутки світової спільноти у боротьбі з «інтелектуальним піратством».

Ключові слова: «інтелектуальне піратство», контрафактні товари, контент, інформаційний ринок, інтелектуальна власність, захист інформації.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, які мають свої підрозділи, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та компакт-диску (з текстом курсової роботи).

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету, завдання і методи дослідження. У першому розділі розкривається поняття інформаційного ринку та змісту поняття «інтелектуальне піратство». У другому розділі висвітлюється проблема «інтелектуального піратства» у світовому масштабі та українському контексті, видавничого піратства мережі Інтернет, розкривається загальний портрет суб’єктів «інтелектуального піратства. У третьому розділі розглядається правовий аспект боротьби з «інтелектуальним піратством» визначаються здобутки правоохоронних та контролюючих організацій в цьому напрямку, вказується на необхідність об’єднання зусиль світової спільноти у боротьбі проти піратського використання інтелектуальних надбань, висвітлити юридична площина вирішення цієї проблеми.

Розділ 1. Інформаційний ринок і піратство

1.1 Розвиток інформаційного ринку в сучасному світі

Інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання в більшості розвинутих країн далеко випереджає ринок матеріальних продуктів та послуг. Інформаційний ринок представляє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов'язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність по організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів.

Структура інформаційного ринку безпосередньо пов’язана з інформаційними потребами і відбиває можливості інформаційних технологій різних років. У 60-ті роки головними постачальниками і одночасно споживачами були інформаційні служби наукових, професійних та державних установ, які працювали на некомерційній основі, а головними інформаційними продуктами на ринку були реферативні видання, інформаційні бюлетені, бібліотечні каталоги, які розповсюджувалися за передплатою. У 80-ті роки з’явились нові споживачі - представники ділового світу, які мали високу купівельну спроможність і підвищені вимоги до аналітичної інформації, яку вже не треба було обробляти. В наш час до 80% продажу інформаційних товарів припадає на бізнесовий світ - маркетингові служби промислових фірм і фінансових установ [6].

Продуктивний аналіз інформаційного ринку дозволяє поділити його на такі складові частини:

внутрішній роздрібний інформаційний ринок, стосується побутової сфери (платні комп'ютерні послуги: електронна пошта, електронні газети та журнали; телеконференції, референдуми; послуги міських довідкових бюро по обміну житла, послуги фонду зайнятості, розклад руху транспорту, повідомлення про комунальний сервіс тощо);

ринок програмних засобів;

ринок проектних і науково-дослідних робіт;

ринок реалізації обчислювальних ресурсів і послуг інформаційних структур

ринок інформаційних апаратних засобів;

ринок інформаційних технологій;

ринок інформаційних ресурсів та послуг;

ринок маркетингових та консалтингових послуг;

ринок навчальних послуг;

ринок Internet-послуг;

ринок праці в інформаційній галузі [8].

Географічна структура світового інформаційного ринку включає в себе регіональні ринки:

європейський - медіа-послуги, телекомунікації, приладобудування, послуги реклами, зв’язки з громадськістю, лобіювання, послуги кредитно-довідкового бюро, послуги інформаційної безпеки, електронна комерція, послуги мережі Інтернет, послуги електронного врядування, розважальний бізнес;

азіатсько-тихоокеанський - офшорне програмування, ноу-хау, сервіс Інтернет, електронна комерція, ринок реклами, програмного забезпечення;

північноамериканський - усі продукти і послуги як на світовому ринку;

латиноамериканський - нерозвинута інфраструктура; телебачення, радіомовлення, друкована преса; сфери - виробництво серіалів, розважальних стрічок;

африканський - телебачення, послуги мережі Інтернет, ринок телекомунікацій;

західно-азійський - імпортує продукти та послуги світового ринку;

ринок СНД - має особливості, оскільки всі пострадянські країни різні позиції зайняли на світовому ринку. Імпортується - всі послуги інформаційно-комунікаційних технологій, виробляється приладобудування, телевізори, комп’ютери, медіа-продукти [9].

Формування інформаційного ринку відбувається водночас з розвитком інформаційної індустрії. У глобальній економіці спостерігається прискорення механізмів міжнародного співробітництва, швидкоплинний розвиток високих технологій, та їх застосування у світовій торгівлі. Світовий ринок інформаційних продуктів та послуг характеризується асиметричністю щодо представлення регіонів і країн на цьому ринку. Найбільший попит мають ІКТ, комплексні технології, продаж ноу-хау, біо-технології.

1.2 Інтелектуальне піратство та його зміст

Останнім часом однією з найбільших міжнародних проблем України є так зване “інтелектуальне піратство” – масове використання (а почасти і виробництво) контрафактних творів, зокрема - комп’ютерних програм. Ця проблема породжує масу похідних. З одного боку це – міжнародні претензії до України на дипломатичному рівні, санкції по експорту української продукції до країн Європейського Співтовариства та до інших регіонів. З іншого - необхідність силових дій (перевірки, конфіскації, штрафи) щодо власного бізнесу і перш за все - державної сфери, де, згідно даних статистики, кількість не ліцензованих комп’ютерних програм сягає за 90 відсотків.

Піратство - дії спрямовані на протиправне використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди. Термін піратство був вперше використаний у 1879 році англійським поетом Лордом Альфредом Теннісоном у передмові до його поеми «Історія кохання», де Лорд Теннісон скаржився на розповсюджені випадки незаконного використання окремих фрагментів його твору. Приблизно в той самий час цей термін знайшов своє закріплення в офіційних документах. Розглянемо види піратства.

Аудіопіратство. Копіювання та розповсюдження копій музичних композицій. Враховуються продаж музичних альбомів як на аудіо-касетах, так і на компакт-дисках. Також за аудіопіратство вважається й розповсюдження музичних композицій з використанням комп'ютерної мережі. Історично, одна з перших форм комп’ютерного піратства. Набула особливого поширення із початком промислового виробництва аудіокасет. У колишньому СРСР піратські аудіокасети відрізнялися низькою якістю звуку, через що не набули досить великого поширення. У мережі Інтернет обмін музичними композиціями став дійсно поширеним завдяки розвитку P2P-технологій. Існує велика кількість різноманітних пірингових мереж, що утримують мільйони користувачів та террабайти музичних композицій [4].

Відеопіратство. Розповсюдження копій фільмів або телепередач на дисках, касетах та шляхом копіювання через комп'ютерні мережі. Може здійснюватись як із ціллю отримання прибутку (продаж контрафактної продукції у магазинах, або з рук), так і без (розповсюдження копій фільмів через локальні комп'ютерні мережі або інтернет, обмін дисками із друзями). Комерційна продукція такого роду відрізняється тим, що вона може з'явитися ще до офіційного виходу фільму у прокат (відомі випадки, коли у продажу з'являлись недороблені робочі версії фільмів, вкрадені у знімального гурту). Якість запису може досить вагомо поступатися ліцензійному, бо «пірати», керуючись бажанням якнайскоріше випустити фільм у продаж, випускають його «екранну» копію, що знята камерою прямо у залі кінотеатру. Зрозуміло, що якість такої копії набагато нижча за якість ліцензійної. Існує багато джерел, звідки пірати беруть копії фільмів. Найголовніші з них:

Камріп (CAMRip) - таку версію знімають на звичайну, найчастіше аматорську відеокамеру безпосередньо під час перегляду фільму в кінотеатрі. Певна річ, якість такого відео дуже погана, та й звук виходить дуже спотворений.

Телесінк (TS, TeleSync) - цей метод дуже подібний до кампріпу, але тут уже до справи підключаються працівники кінотеатрів, найчастіше люди, які сидять в будці оператора показу. Камеру встановлюють на триногу біля вікна, а дроти звуку вставляють безпосередньо в аудіо-вихід проектора. В результаті - особливо, якщо використовували професійну камеру - виходить якісніша, ніж камріп копія фільму. Звук же, так як його записували не через мікрофон, майже не відрізняється від ліцензійної копії.

ТВ-ріп (TV-rip) - такий варіант копії беруть безпосередньо з телевізора. В даному випадку можна скопіювати тільки ті фільми, які вийшли в телепрокат. Копію найчастіше роблять за допомогою побутового відео або DVD магнітофона, зрідка з допомогою ТВ-тюнера. Якість напряму залежить від якості відцифрування та рівня початкового сигналу. Часто пірати навіть не вирізають рекламу та значок каналу.

Воркпрінт (WP, WorkPrint) - цю копію створюють працівники кіностудій чи технічних відділів, які залучені до створення фільму. Вони звичайно викладають в Інтернеті копію за декілька тижнів чи навіть місяців до показу. Часто вміст таких копій не збігається з ліцензійною.

Рулон (TC, TeleCine) - тут оператори кіно-показу, які зв'язані з піратами ставлять в будці спеціальний кіно-датчик. Цей пристій кріпиться до проектора і захоплює зображення «на льоту». Звук же, як і в випадку з телесінком передається напряму. Виходить зображення, яке майже не відрізнити від DVD-ріпу.