27390 (Договір позики (проблеми правової реалізації)), страница 5

Що ж до Цивільного кодексу УРСР, який діяв до прийняття Цивільного кодексу України, то загалом в ньому позиці присвячено всього 6 статей. Мова не йде про ґрунтовне та детальне правове регулювання даного виду договору. Відсутня норма яка б передбачала платність чи безоплатність позики, тобто не вказано нічого щодо процентів. Та важливішим є те, що не передбачалося, яка може настати відповідальність, через невиконання чи неналежне виконання даного договору. На відміну від нині діючого в попередньому цивільному кодексі в розділі „Позика” існували статті про ломбардні операції, позикові операції банків і державних трудових ощадних касс тощо²⁶; тобто насьогодні подібні приписи вже б не могли відповідати реальному стану речей, виявились би фіктивними.

Тому є сенс вважати, що регулювання позики в ЦК України дійсно належним чином захищає інтереси сторін та в комплексі з іншими нормами кодексу дає змогу учасникам цивільно-правових відносин законно і вільно реалізовувати свої права, задовольняти інтереси. Отже, слід підкреслити незаперечну важливість та вагомість договору позики в цивільно-правових відносинах і в цивільному праві загалом.

Висновки

Договір позики є самостійним видом цивільно правових договорів. Він характеризується односторонністю обов’язків сторін, реальністю та диспозитивною оплатністю. Своїм корінням позика сягає часів раннього римського права, в процесі еволюції її регулювання змінювалося, вдосконалювалося, щоб відповідати потребам часу і суспільства. Закон не передбачає для цього виду договору нотаріального посвідчення. І загалом, позика є простим та доступним способом врегулювання та оформлення відносин суб’єктів цивільного права.

Позика зокрема також є дуже вигідною, оскільки законодавець залишає сторонам великий обсяг питань, які вони можуть погодити самостійно в договорі. Наприклад, це стосується процентів за договором позики, способу виконання, способів забезпечення виконання даного зобов’язання. Це дає змогу „пристосувати” норми закону до конкретної життєвої ситуації. В цьому дуже яскраво проявляється диспозитивний метод регулювання цивільних відносин і стверджується важливий принцип свободи договору.

Оскільки за договором позики, суб’єктами можуть бути не лише фізичні, а і юридичні особи, то виникають спірні моменти через те, що договірні відносини між юридичними особами врегульовані ще й Господарським кодексом. Це стосується питання, що є істотними умовами, які сторони обов’язково мають погодити в договорі. Також свої особливості присутні у випадку, коли позикодавцем є нерезидент.

Законодавець передбачає для договору позики як усну так і письмову форму, проте видається, що сторонам вигідніше заключати договір у все ж письмовій формі, оскільки це полегшить процес доказування у випадку оспорюваності.

На відміну від ЦК УРСР, нині діючий Цивільний кодекс передбачив нову можливість для суб’єктів цивільних відносин. Мова йде про новацію боргу. Тобто борг, що виник на підставі договору купівлі-продажу, міни чи з інших підстав може бути замінений позиковим зобов’язанням. З практичної точки зору новація може слугувати більш ефективним способом виконання первісного зобов’язання. Також договір позики в силу одностороннього характеру є порівняно простим, на відміну від інших двосторонніх договорів, які „обтяжені” великою кількість взаємних прав та обов’язків сторін.

Питанням, яке може викликати непорозуміння є відображення позики у фінансовій звітності підприємства, зокрема, якщо це має значення для оподаткування. В цьому випадку потребують з’ясування поняття поворотної фінансової допомоги та фінансового кредиту.

На державному рівні позика виступає як ефективний спосіб фінансування дефіциту державного бюджету, Цивільний кодекс Російської Федерації навіть містить статтю стосовно державної позики. Видається доцільним при реальному застосуванні внутрішньодержавної позики, включення подібної статті і до ЦК України. Проте все ж в контексті еволюції українського законодавств з радянських часів в ЦК України договір позики знайшов більш своє вдале закріплення.

Отже, договір позики є ефективним способом регулювання цивільно-правових відносин суб’єктів зобов’язального права, покликаний задовольняти їх інтереси в грошово-майновій сфері.

Список використаних джерел:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України – 1996 р., № 30. – ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 40. – ст. 356.

3. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 18. – ст. 144.

4. Цивільний кодекс Української РСР вiд 18.07.1963 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – ст. 463. (Втратив чинність).

5. Закон України від 12.07.2001 „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” // Відомості Верховної Ради України. – 2002 р. – № 1. – ст. 1.

6. Закон України вiд 28.12.1994 „Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України. – 1995 р. – № 4. – ст. 28.

7. Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства. Указ Президента України від 27.06.1999 // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 27. – ст. 79.

8. Про державне мито. Декрет Кабінету міністрів України вiд 21.01.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993 р. – № 13. – ст. 113.

9. Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Постанова Правління Національного банку від 15.12.2004 // Офіційний вісник України. – 2005 р. – № 3. – ст. 155.

10. Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам. Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 // Офіційний вісник України. – 2004 р. – № 29. – ст. 1963.

11. Гражданский кодекс Российской Федерации от 21 октября 1994 года. Текст документа с последним дополнением, внесенным Федеральным законом от 12.08.1996 // Российская газета. - 14.08.1996. - № 153. - Ст. 12 .

12. Науково–практичний коментар Цивільного кодексу України у 2 томах. За ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. том 2. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 1008 с.

13. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть 2 (постатейный). Под ред. Сергеева А.П., Толстого. – М.: Проспект, 2005. – 1093 с.

14. Цивільне право України. Договірні та не договірні зобов’язання: Підручник / С. С. Бичкова, І. А. Бірюков, В. І. Бобрик та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: КНТ, 2006. – 498 с.

15. Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. І.А Бірюкова, Ю. О. Заїки. – К.: КНТ, 2006. – 480 с.

16. Гражданское право: В 2 т. Том II, полутом 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. М.: Изд. БЕК, 2000. – 465 с.

17. Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун–тів / За ред. O.B. Дзери. – К., 1998. – 637 с.

18. Дженнаро Франчози. Институционный курс римского права: перевод с итальянского д.юр. наук Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2004. – 428 с.

19. Покровский И.А. История римского права. – М.: Статут, 2004. – 540 с.

20. Савиньи Ф. К. Обязательное право. Перевод с нем. В. Фука и Н. Мандро. – СПб.: Юр.центр Пресс, 2004. – 574 с.

21. Федоренко Ф. Договор займа. – Х.: Фактор, 2004. – 96 с.

22. Асаулюк А. В. Договір позики в нотаріальній практиці // Мала енциклопедія нотаріуса. – К., 2007. – № 2.

23. Безклубий І. А. Договір позики та його співвідношення з кредитним договором // Мала енциклопедія нотаріуса. – К., 2007. – №4.

24. Кривенда О. В. Цивільно–правове регулювання позикових відносин в Україні: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук / Київ. нац. ун–т ім.. Т. Г. Шевченка. – К., 2003. – 15 с.

25. Рябко Л. О. Розмежування понять позички і кредиту // Право України. – К., 2001. – №1. – С. 46–47.

26. Яроцька Т. Г. Позики на внутрішньому фінансовому ринку як необхідний інструмент бюджетної політики держави // Труды Одесского политехнического университета. – 2000, Вып. 3.

1 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України - 2003 р., № 40. – ст. 356.

2 Дженнаро Франчози. Институционный курс римского права: перевод с итальянского д.юр. наук Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2004. – С.349.

3 Покровський И.А. История римского права. – М.: Статут, 2004. – С.396.

4 Покровський И.А. История римского права. – М.: Статут, 2004. – С. 399.

5 Дженнаро Франчози. Институционный курс римского права: перевод с итальянского д.юр. наук Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2004. – С.365.

6 Так само. – С.366.

7 Федоренко Ф. Договор займа. – Х.: Фактор, 2004. - С. 7.

8 Про державне мито. Декрет Кабінету міністрів України вiд 21.01.1993 // Відомості Верховної Ради України. - 1993 р. - № 13. - ст. 113.

9 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України у 2 томах. За ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. том 2. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.719.

10 Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Постанова Правління Національного банку від 15.12.2004 // Офіційний вісник України. - 2005 р. - № 3. – ст. 155. Ст. 55.

11 Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” вiд 12.07.2001 // Відомості Верховної Ради України. - 2002 р. - № 1. - ст. 1.

12 Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 // Відомості Верховної Ради України. - 2002 р. - № 1. - ст. 1.

13 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства. Указ Президента України від 27.06.1999  // Офіційний вісник України. - 1999 р. - № 27. - ст. 79.

14 Закон України вiд 28.12.1994 „Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України. - 1995 р. - № 4. – ст. 28. Ст.. 1

15 Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам. Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 // Офіційний вісник України. - 2004 р. - № 29. – ст.. 1963.

16 Федоренко Ф. Договор займа. – Х.: Фактор, 2004. - С. 17.

17 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України у 2 томах. За ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. том 2. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 726.

18 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України у 2 томах. За ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. том 2. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 727.

19 Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України - 2003 р. - № 18. – ст. 144.

20 Закон України вiд 28.12.1994  „Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України. - 1995 р. - № 4. - ст. 28. п. 1.22.2. Ст..1.

21 Рябко Л. О. Розмежування понять позички і кредиту // Право України. – К., 2001. - №1. – С. 46.

22 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України у 2 томах. За ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. том 2. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.718.

23 Яроцька Т.Г. Позики на внутрішньому фінансовому ринку як необхідний інструмент бюджетної політики держави // Труды Одесского политехнического университета. – 2000, Вып. 3.

24 Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть 2 (постатейный). Под ред. Сергеева А.П., Толстого. – М.: Проспект, 2005. С. – 563.

25 Гражданский кодекс Российской Федерации от 21 октября 1994 года. Текст документа с последним дополнением, внесенным Федеральным законом от 12.08.1996 // Российская газета ― 14.08.1996― № 153 ― Ст. 12 .

26 Цивільний кодекс Української РСР вiд 18.07.1963 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – ст. 463. (Втратив чинність).