26448 (Адміністративно-правовий статус Президента України), страница 5

1) виконує доручення Президента України, спрямовані на забезпечення виконання повноважень Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина;

2) бере участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

3) входить з поданням у Верховну Раду АРК, Раду міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в АРК у разі прийняття ними нормативно-правових актів, що суперечать Конституції і законам України, указам і розпорядженням Президента України, постановам і розпорядженням Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства України, порушують права і свободи громадян, з вимогою про усунення цих порушень, про що інформує Президента України; таке подання підлягає обов'язковому розгляду у позачерговому порядку; у разі неналежного реагування на подання Постійного Представника щодо незаконності прийнятих нормативно-правових актів Постійний Представник вносить пропозиції про скасування чи зупинення дії таких актів безпосередньо Президентові України;

4) вимагає в разі порушень Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України пояснень від посадових осіб Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК, керівників районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності в АРК;

5) порушує питання у встановленому законодавством порядку про притягнення до відповідальності посадових осіб, які вчинили правопорушення;

6) відповідно до структури і кошторису витрат на утримання Представництва затверджує положення про його структурні підрозділи та штатний розпис, призначає на посади та звільняє з посад працівників Представництва, визначає їх посадові обов'язки;

7) звітує перед Президентом України про виконання своїх обов'язків, постійно інформує його з питань, що мають загальнодержавне значення;

8) утворює тимчасові комісії, групи, експертні ради для ефективного виконання завдань, покладених на Представництво;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, указами і розпорядженнями Президента України [4, 3-4].

Розпорядженню Постійного Представника, що суперечать законодавству України, можуть бути скасовані Президентом України або в судовому порядку.

Висновки

У відповідності з концепцією раціоналізованого парламентаризму глава держави не утворює окремої гілки влади й не є складовою традиційних гілок влади (хоча сама практика раціоналізованого парламентаризму засвідчує функціональне тяжіння президента до виконавчої гілки влади).

Гарантування верховенства Основного Закону України Президентом і України має досягатись не шляхом безпосереднього впливу на громадянське суспільство, оскільки такий вплив мають здійснювати "традиційні" гілки влади, а шляхом впливу на інші вищі органи державної влади з метою координації, узгодження й консолідації.

В курсовій роботі наведено огляд основних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність президента України.

Секретаріат Президента України є постійно діючим органом, що; утворюється Президентом України відповідно до пункту 28 статі 106 Конституції України для здійснення його повноважень. Основним завданням Секретаріату є забезпечення виконання Президентом України його конституційних обов'язків та повноважень на засадах відкритості, гласності та прозорості.

За Конституцією України в редакції 2006 року дещо обмежуються повноваження Президента України в питанні формування уряду України та інших органів виконавчої влади і водночас посилюються щодо впливу глави держави на Верховну Раду України і через припинення її повноважень у випадках, передбачених Основним Законом держави. Найбільшим обсягом повноважень Президент України наділений у сфері виконавчої влади. Їх можна поділити на три групи:

• формування структур виконавчої влади;

• визначення змісту діяльності структур виконавчої влади;

• забезпечення законності у сфері державного управління.

Конституційні зміни, що стосуються компетенції глави держави, у варіанті Закону України від 8 грудня 2004 р., цілком очевидно, не применшили ролі й значення Президента України в системі органів державної влади. Конституція України в редакції 2006 р. зберігає в руках Президента України необхідні важелі впливу на вироблення та здійснення політичного курсу держави, розв'язання стратегічних питань розвитку українського суспільства, про що свідчить практична діяльність глави держави останніх років.

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президенті України. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:

• Прем'єр-міністр України;

• Міністр оборони України;

• Голова Служби безпеки України;

• Міністр внутрішніх справ України;

• Міністр закордонних справ України.

Враховуючи те, що Президент України є головою держави постає необхідність інформування цього органу та представлення його інтересів в різних органах та на підприємствах України. Такими суб'єктами є Представники Президента України у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, Конституційному Суді України, Автономній Республіці Крим.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком, 1996.––80 с.

2. Закон України “Про вибори Президента України” від 18 березня 2004 року № 1630-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004.–– № 20-21. –– ст.291.

3. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року №2222-IV // Відомості Верховної Ради України, 2005. ––№2. ––с.44.

4. Закон України “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” від 02 березня 2000 року № 1524-III // Офіційний вісник України, 2000. –– № 14. –– с.552.

5. Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” від 05 березня 1998 року № 183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1998. –- № 35. –– с.237.

6. Указ Президента України “Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України” від 17.03.2009 № 162/2009.

7. Указ Президента України “Питання Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим” від 04.11.2008 № 997/2008.

8. Указ Президента України “Питання Секретаріату Президента України” від 04.11.2008 № 997/2008.

9. Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Верховній Раді України” від 15.02.2008 № 133/2008.

10. Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008.

11. Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Кабінеті Міністрів України” 15.02.2008 № 132/2008.

12. Указ Президента України “Про Представника Президента України у Конституційному Суді України” від 27.07.2007 № 667/2007.

13. Указ Президента України “Про склад Ради національної безпеки і оборони України” від 18.03.2009 № 165/2009.

14. Указ Президента України “Про створення Секретаріату Президента України” від 15.12.2008 № 1161/2008.

15. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник /За заг. ред. В.Б. Авер’янова. –– У 2 т. –– К.: Юридична думка, 2004. –– 584 с.

16. Адміністративне право: Навчальний посібник /За ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулевської. –– К.: Істина, 2007. –– 216 с.

17. Адміністративне право: Навчальний посібник /О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль. –– К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. –– 536 с.

18. Адміністративне право України: Підручник /За ред. О.М. Бандурки. –– Х.: Вид-во НУВС, 2004. –– 480 с.

19. Адміністративне право України: Підручник /За ред. Ю.П. Битяка. –– Юрунком Інтер, 2005. –– 544 с.

20. Ведєрніков Ю.А., Шкарлупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. –– 336 с.

21. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право /За заг. ред. Авер’янова В.Б. –– К.: Юстиніан, 2007. –– 288 с.

22. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навчальний посібник. –– К. : Прецедент, 2007. –– 537 с.

23. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: навчальний посібник. –– К.: Юрінком Інтер, 2008. –– 632 с.

24. Шатіло В.А. Інститут президентства в системі державної влади України. –– К.: Український центр політичного менеджменту, 2004. –– 159 с.

25. Юридична наука незалежної України / Упорядники: В.Ф. Погорілко, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко. –– К., 2005. –– 944 с.

26. Рудик П.А. До питання нового статусу Президента України в контексті конституційних змін //Часопис Київського університету права, 2008. –– № 2. –– с. 69-74.

27. Мартинюк Р.С. Аналіз функціональної природи інституту Президента в Україні //Часопис Київського університету права, 2008. –– № 2. –– с. 80-85.