23689 (РПС Туреччини)
Описание файла
Документ из архива "РПС Туреччини", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "география" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "география" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "23689"
Текст из документа "23689"
РПС Туреччини.
ПЛАН
Вступ 3
1. Економіко-географічне положення та природні ресурси 4
2. Загальна характеристика господарства 9
3. Географія промисловості країни 13
4. Географія транспорту 21
5. Зовнішньоекономічні зв'язки 23
Висновок 27
Список використаної літератури 28
Вступ
Туреччина - це країна, розташована між Європою й Азією. Вона простягнулася від Едирне на болгарській границі до Карса на вірменській 1700 кілометрів і на 1000 кілометрів від Чорного моря до Середземного. Туреччина граничить із Грецією, Болгарією, Грузією, Вірменією, Іраном, Іраком і Сирією. Ландшафт країни різноманітний: пустелі з оазисами, гори, степи, звивисті ріки, родючі сільськогосподарські землі і скелясте, що простирається на 8400 км, узбережжя роблять Туреччину привабливої.
Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей розміщення продуктивних сил Туреччини.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:
-
дослідити особливості економіко-географічного положення країни та дати його господарську оцінку;
-
проаналізувати господарство країни;
-
розглянути особливості економічного районування;
-
проаналізувати зовнішньоекономічні зв’язки країни.
Робота складається із п’яти розділів в яких послідовно розглядається поставлена проблема.
1. Економіко-географічне положення та природні ресурси
Туреччина розташована на східній півкулі, між 250 40` і 440 48` східної довготи та 350 51` і 420 06` північної широти. Її площа (включаючи внутрішні водоймища) становить 779452 км2. Основна частина території Туреччини - 97 % - знаходиться в Азії і тільки 3 % - у Європі. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморськими. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Максимальна довжина турецької території зі заходу на схід 1600 км, з півночі на південь 600 км. Туреччина із трьох сторін омивається морями: на півночі - чорним морем, на заході - Егейським, на півдні Середземним.
Європейська й азіатська частини Туреччини відділений одна від одної водяною системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море, протоки Босфор і Дарданелли. У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря, розташоване одне з гарніших міст світу і найбільше місто Туреччини - Стамбул.
Рельєф. Туреччина - гірська країна. Середня висота її території над рівнем моря складає 1132 м. Майже вся територія Азіатської Туреччини зайнята Малоазіатським нагір'ям, до складу якого входять високі, розчленовані питомими й увінчані могутніми вершинами гірські хребти, великі сухі нагір'я і плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони розташовані на окремих ділянках морських узбереж, як правило, в устях рік.
Корисні копалини. У Туреччині виявлені великі запаси різноманітних корисних копалин. У надрах країни залягають кам'яне і буре вугілля, нафта, різні рудні копалини: залізо, свинець, цинк, марганець, ртуть, сурма, молібден. На долю Туреччини приходиться 25 % загальносвітового запасу ртуті. Тут маються найбагатші поклади вольфраму, відомо біля ста родовищ міді. З нерудних копалин відомі родовища селітри, сірки, мармуру, морської ненки, повареної солі. Природною солеварнею, що постачає сіллю всю Туреччину, є озеро Туз.
Територія Туреччини розташована в межах Сереземноморського геосинклінального пояса. На Півночі і Півдні протягаються альпійські складчасті системи Понтійських гір і Тавра. У їхній будівлі беруть участь осадові і вулканогенно-осадові породи мезозою і палеогену, що підстилаються комплексом магматичних ультраосновних і основних порід і прорвані місцями гранітами. У Таврі широко розвиті тектонічні покриви. Між ними розташована Центрально-анатолійська складчаста проміжна зона, у якій виділені серединні масиви (Мізійско-Галатскій, Мендересскій, Киршехирський), складені кристалічними породами докембрія і почасти палеозою, і Ізміро-Анкарський геосинклінальний прогин.
Південно-сході Туреччини проходить крайовий прогин древньої Африкано-Аравійської платформи, виконаний кайнозойскою мелассою. Територія Туреччини характеризується підвищеною сейсмічністю. Основні корисні копалини Туреччини - хроміти (Тавр, Західно-Понтійські гори, Ізміро-Анкарський прогин), борати (Західно-Понтійські гори), боксити (Тавр, Понтійські гори), вольфрам, ртуть, сурма (Мендерес, Киршехир, Західно-Понтійські гори), мідь (Понтійські гори, Тавр), кам'яне вугілля (Понтійські гори). Відомі промислово розроблювальні родовища нафти (на Південно-сході в крайовому прогині), марганцю, заліза, свинцю, цинку, асфальтита, бурого вугілля, магнезиту, бариту, корунду, азбесту, флюориту, сірки, фосфатів, кам'яної солі й ін. Запаси трьохокису вольфраму 60 тис. т, хромітів - 10 млн. т, ртуті - 27 тис. т, сурми - 110 тис. т.
Клімат. Територія Туреччини знаходиться в межах середземноморського субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф, дуже важкі умови циркуляції повітря, наявність кліматичної поясності - усе це визначило велику розмаїтість кліматичних районів. На внутрішніх нагір'ях клімат континентальний. Опади переважають у степу до 500 мм у роки.
Річкова система й озера. Територія Туреччини, за винятком Канійської рівнини, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Велика швидкість плину робить їх майже незамерзаючими, навіть у високогірних районах. Основні ріки: Єфрат (2800 км), Тигр (1900 км), Кизил-Ирмак (1355 км), Сакарья (824 км).
Близько 9,2 тис. кв. км. Площі Туреччини займають озера: Кратерні, карстові, лагунові, тектонічні, запрудно-вулканічні. Самі великі Ван (3713 км кв.) - солоне, бесточне, Туз (1500 кв.км.) - солоне.
Туризм. Туризм є однією з найбільш динамічно розвиваючих ся галузей турецької економіки. Достаток унікальних історичних пам'ятників на території Туреччини, виняткової краси середземноморські пляжі, сприятливий клімат - усе це відкриває широкі перспективи для туристичного бізнесу. Щорічно країну відвідує близько 9-10 млн. туристів майже з 80 країн. Доход державної казни від туризму складає майже чверть обсягу турецького експорту.
Туризм приносить країні значні валютні дивіденди. Даний сектор відноситься до числа нечисленних галузей, що в умовах загальноекономічної кризи залишаються в сприятливому положенні: у 2005 році країну відвідали 12,5 млн. іноземних туристів (у порівнянні із середньорічним показником у 250 тис. у 80-х роках), а приплив доходів від їхнього обслуговування вперше історії перевищив 10 млрд. дол..
Річний приріст обсягу послуг з початку 80-х років складав у середньому 17%, у 2005 р. він досяг 40%, а в поточному році очікується на рівні 20 чи навіть 25%. Росту сприяли державні кредити, низькі ціни на земельні ділянки, податкові пільги. У той же час навряд чи удасться досягти аналогічного високого показника в майбутньому, оскільки галузь має гостру потребу в припливі нових інвестицій, при цьому ставка робиться на приватні капіталовкладення, що ж стосується держави, то на неї покладається відповідальність за створення умов, які сприяють припливу додаткових інвестицій.
Міністерство туризму розробило план вкладення 3 млрд. дол. у розвиток туристичного бізнесу Стамбула, потенціал якого використовується поки в недостатній мері. На думку проектувальників, існує можливість для збільшення числа туристів у 20 разів - з 2,5 млн. у даний час до 50 млн.(для порівняння: аналогічні показники по Парижу і Лондону досягають у даний час 65 млн. і 75 млн. відповідно). У ході реалізації загальнонаціональної програми розвитку туризму доходи від даної галузі Туреччини в найближче десятиліття можуть бути доведені до 20 млрд.дол..
Таким чином, Туреччина - країна, що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увага туристів з усього світу з пізнавальними, лікувально-оздоровчими, екскурсійними й іншими цілями, що приводить до взаємного співробітництва країн.
Економічне районування. Захід (понад 1/4 територію країни, близько 2/5 її населення) промислово-аграрний район, найбільш розвита частина республіки, її індустріальне ядро; тут (головним чином у Стамбулі, Ізмірі і їхніх околицях) зосереджено 66% усіх промислових робітників і випускається 69% продукції обробної промисловості. Центр (близько 2/5 території країни, близько 2/5 її населення) - аграрно-промисловий район, де провідна галузь економіки - сільське господарство - значною мірою товарного напрямку; промисловість розвита слабкіше; на район приходиться 25% промислових робітників і 24% продукції промисловості (головним чином район Анкари). Схід (понад 1/3 територію країни і близько 1/5 її населення) - відсталий аграрний район, у господарстві якого головне значення має тваринництво (25% доходу від тваринництва); 16% збору зернові країни, менш 10% - садових і технічних культур. На район приходиться 9% промислових робітників і 7% промислової продукції; тут зосереджена основна частина видобутку нафти, залізної і мідної руди, хромітів і поліметалів.
Населення. Населення Туреччини складає близько 62 млн. чоловік, і велика частина з них по національності турки.
Крім турків тут проживають біля мільйона арабів (уздовж сірійської границі), кілька десятків тисяч вірменів і євреїв, у Стамбулі - близько 100 тис. греків.
Усього в країні проведено 12 переписів. З 1927 р. населення Туреччини зросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 - у 2,5 рази. Різко зросла і щільність населення: з 1,8 до 7,7 чоловік на 1 кв. км. Швидкий ріст населення залишається важливою проблемою країни.
Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім - райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул і саме малонаселене - Ханяри.
Основне населення країни - турки (приблизно 90 %). У відповідності зі статтею 66 конституції 1982 р., турками вважаються всі "хто пов'язаний узами громадянства з турецькою державою". Діти, що народилися від турка чи матері-туркені, вважаються турками. У країні ще проживають понад 25 національні меншості: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д.
Міське населення в Туреччині складає 48 %.
2. Загальна характеристика господарства
Туреччина - аграрно-промислова країна. Значна залежність від іноземних монополій. У таблиці 1 наведено дані щодо виробництва найважливіших видів промислової продукції в країні.
Таблиця 1
Виробництво найважливіших видів промислової продукції
Види продукції | 2003 | 2004 | 2005 | ||
Електроенергія, млрд. квт-Ч Кам'яне вугілля, млн. т Буре вугілля, млн. т Нафта, тис. т Хромова руда 1, тис. т Залізна руда 2, тис. т Сурм'яна руда 2, тис. т Марганцева руда 2, тис. т Мідь чорнова, тис. т Нафтопродукти, млн. т Чавун, тис. т Сталь, тис. т Цемент, тис. т Папір і картон, тис. т Бавовняні тканини, млн. м Вовняні тканини, млн. м Цукор, білий, тис. т | 0,8 2,8 0,7 17,0 207 143 1,3 16,0 12,0 - 113,0 91,0 396,0 18,0 152 9 141 | 2,8 3,6 1,3 375 221,0 444,0 1,4 17,5 27,0 3,5 248 265,0 2040,0 56,0 517 22 644 | 15,6 4,8 6,2 3100 232 1297 5,9 3 6,6 3 27 12,3 1300 1809 10850 367 1225 49 806 |
Галузева структура турецької економіки характерна для індустріально-аграрних країн: на частку промислового виробництва в загальному обсязі ВВП приходиться близько 28%, сільського господарства - 15%, будівництва - 6%, послуг - 51%.
Таблиця 2
Дані про галузеву структуру ВВП Туреччини (%)
2003 р. | 2004 р. | |
Сільське господарство Видобувна промисловість Обробна промисловість Електро-, газо- і водопостачання Будівництво Транспорт і зв'язок Торгівля Сфера фінансів Нерухомість Інше | 13,9 1,5 24,0 3,2 5,2 13,4 21,5 2,6 5,1 9,6 | 13,5 1,4 23,7 3,2 5,1 13,1 22,4 2,5 4,8 10,3 |
Сільське господарство. Сільське господарство Туреччини, незважаючи на дуже помітне позитивне зрушення в індустріальному секторі, продовжує займати серед галузей економіки по ряду параметрів чільне положення: у землеробстві, тваринництві й інших, що примикають до них сферах економічної діяльності (лісове господарство, рибальство) зайнято понад половину всього самобутнього населення і створюється п'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни за останні роки помітно знизилася, але проте не опускається нижче 20-25 %. У землеробстві створюються майже дві третини всього доходу даної галузі. На другому місці знаходиться тваринництво (33,4 %), а роль лісового господарства (1,9 %) і рибальства (1,7 %) незначна.