Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його стійкий фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, через недовиконання плану з виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок — погіршення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Стійке фінансове положення, в свою чергу, має позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечує планомірне надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталів і найбільш ефективного їх використання. Головна мета фінансової діяльності — вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємств харчової промисловості, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом та джерелами створення, яку частину повинні займати власні засоби, а яку — запозичені. Необхідно враховувати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, межа рентабель­ності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля та інші, а також володіти методикою їх аналізу.

Головна мета аудиту фінансового стану — своєчасно виявляти і пропонувати, як ліквідовувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [1, 331].

Фінансове планування через централізовану адміністративну систему не діє. Фінансовий менеджмент прагне до гнучкої стратегії і тактики господарської діяльності, яка забезпечує конкурентоспроможність підприємства. У цьому полягають особливості аудиту фінансової діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.

Встановленням нормативів у фінансовій діяльності займається само підприємство з метою досягнення найбільшого економічного ефекту, тому інформація про нормативи становить комерційну таємницю. Аналіз відхилень від цих нормативів є прерогативою внутрішнього аудиту, який здійснюється службами підприємства. Аудит фінансового стану, що ґрунтується на фінансовій звітності, провадиться здебільшого зовнішнім аудитом, тобто спеціалізованими аудиторськими фірмами, власниками або державними органами.

Бухгалтерські звітні форми про діяльність підприємства дають можливість зовнішнім користувачам звітності неупереджено оцінити фінансовий стан підприємства навіть без користування інформацією, яка є комерційною таємницею.

Зовнішній аудит фінансового стану підприємства може вдаватися до дослідження, результати якого важливі не тільки для потенційних партнерів конкретного підприємства, а й для інших користувачів звітності. Підприємству небайдуже, за якими показниками оцінюватимуть його фінансовий стан можливі контрагенти, акціонери, кредитори. Тому необхідний взаємозв’язок між внутрішнім і зовнішнім аудитом, а це досягається за допомогою конкретних методик, стандартів.

Аудит фінансового стану агропромислового підприємства включає:

- загальну оцінку фінансового стану та його змін за звітний період;

- аналіз фінансової стабільності підприємства, ліквідності, платоспроможності, оборотності оборотних коштів, ділової активності тощо.

2.2 Аудит фінансових результатів підприємств харчової промисловості

Узагальнюючим показником роботи підприємств харчової промисловості є прибуток, що характеризує ефективність виробництва. Прибуток є основним джерелом поповнення (оновлення) активів підприємства.

Під час аудиту фінансових результатів перевіряються доходи від реалізації продукції, надання послуг, матеріалів тощо. Основними джерелами при перевірці вищевказаних питань є журнал-ордер 11 с.-г., регістри, відомості обліку реалізації продуктів харчування, товарно-матеріальних цінностей та послуг Ф-22, 23, (за рахунками 70, 71, 90, 94), відомість обліку затрат на виробництво, виходу продукції, наданих послуг Ф-30, 31. Разом із цим необхідно перевірити ті первинні документи і перш за все товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції, подорожні листи автомобіля, журнали вагаря, щоденники надходження сільськогосподарської продукції, звіти про рух матеріальних цінностей, про переробку продукції, про продаж сільськогосподарської продукції, касові ордери тощо з метою виявлення достовірності натуральної та залікової ваги реалізованої продукції, її повної собівартості і реалізаційної ціни. Особливу увагу необхідно звернути на те, чи реальні знижки та надбавки, для цього перевіряють показники якості реалізованої продукції, витрати від недоплат з боку покупців [5, 129].

Перевіряючи продаж сільськогосподарської продукції на ринку, встановлюють її обсяги, правильність встановлення цін і повноту оприбуткування виручки в касу господарства на підставі «Звіту про продаж сільськогосподарської продукції» (Ф-125), який є підставою для списання реалізованої продукції; запитів адміністрації ринків про діючі на період продажу цих чи інших партій продукції, ціни продажу тощо; дані про оприбуткування виручки, одержаної від ринкової торгівлі за рахунком 30 «Каса»; оподаткування підзвітних осіб [7, 121].

Підприємства можуть неправомірно занижувати прибуток від реалізації через неправильне відображення в обліку виручки, одержаної від покупців під виглядом фінансової допомоги, короткострокової позики, поповнення фондів соціального призначення та інших цільових надходжень. Якщо в результаті аудиторської перевірки будуть виявлені такі факти, то необхідно зробити корективи, одночасно збільшивши розмір прибутку до оподаткування.

В умовах ринкових відносин у структурі балансового прибутку значну питому вагу мають фінансові результати від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів та інших активів. Правильність відображення доходів і витрат контролюють на основі записів на рахунках класу 8 «Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності» та класу 7 «Доходи і результати діяльності» з використанням як первинних документів, так і регістрів бухгалтерського обліку (реєстри документів по реалізації товарів, робіт, послуг Ф 11.1—11.3 с.-г., відомості 11.4 с.-г., книги аналітичного обліку Ф. 11.5 с.-г. Та журнали-ордери 11 с.-г., 15 с.-г. тощо). А за рахунком 79 «Фінансові результати» — фінансові результати підприємства відповідно до видів діяльності [7, 38].

Особливу увагу слід звернути на розділ реєстру «Відмітки про оплату», для цього широко використовують зустрічну перевірку взаємопов’язаних документів (прибуткові касові ордери, виписки банку з доданими до них документами, рахунки-фактури, накладні внутрішньогосподарського призначення).

Важливим етапом аудиту господарських операцій з формування фінансових результатів діяльності підприємств АПК є перевірка достовірності облікових даних за бартерними операціями. Під час перевірки цього питання слід керуватися основними нормативними документами: листом Міністерства фінансів України № 18-4147 від 30.11.92 р., Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР; Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, П(С)БО 15 «Доходи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 тощо [4, 152].

Достовірність облікових даних позареалізаційних фінансових результатів насамперед потрібно перевірити за даними журналу-ордеру № 15 с.-г. на підставі виправдовуючих первинних документів. Потім необхідно встановити обґрунтованість та законність списання відповідних сум, причини незаконних списань і винних у втратах. Під час перевірки списання збитків від простроченої дебіторської заборгованості слід переконатися в законності такої операції і з’ясувати, яких заходів слід вживати для відшкодування заборгованості.

При аудиті збитків від стихійного лиха необхідно звернути увагу на те, чи не є ці витрати результатом безгосподарності керівництва підприємства, чи підтверджені наслідки лиха відповідними актами. Важливо також мати на увазі, що у випадках, коли підприємством обраний інший порядок нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, ніж у попередньому році, у поточному році проводиться коригування сум зносу [6, 53].

Завданнями аудиту фінансових результатів є:

- оцінка динаміки показників формування прибутку (збитку);

- виявлення і визначення впливу різних факторів на величину прибутку;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності;

- визначення шляхів і напрямків раціонального використання резервів.

Так, «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій», затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року за № 37, передбачає, що прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Використовуючи дані про результати реалізації, собівартість продукції та базові показники, з’ясовують загальну структуру формування прибутку на підприємстві. Таку оцінку проводять шляхом порівняння результатів звітного року з минулими роками.

2.3 Аудит фінансової стійкості підприємств харчової промисловості

Фінансова стійкість підприємств харчової промисловості є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів.

До власних коштів відносяться:

- статутний капітал — вартісне відображення сукупного внеску засновників (власників) в майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається засновницькими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і за умови внесення відповідних змін у засновницькі документи;

- резервний капітал — джерело власних коштів, яке створюється підприємством відповідно до законодавства шляхом відрахувань від прибутку;

- цільове фінансування — джерела власних коштів підприємства, які створюються за рахунок відрахувань від прибутку, що залишаються в розпорядженні;

- нерозподілений прибуток — частина чистого прибутку, яка не була розподілена підприємством станом на дату складання звіту.

З іншого боку, до позикових коштів відносяться:

- короткострокові кредити банків — кредити банків, що знаходяться як у межах країни, так і за кордоном, які отримані на строк не більше одного року;

- довготермінові кредити банків — позики банків, що отримані на строк понад один рік;

- кредиторська заборгованість підприємства постачальникам і підрядникам, що створилася в результаті розриву між часом отримання матеріальних цінностей або споживанням послуг і датою його фактичної сплати;

- заборгованість за розрахунками з бюджетом;

- боргові зобов’язання підприємства з оплати праці перед своїми працівниками;

- заборгованість органам соціального страхування;

- заборгованість підприємства іншим господарським контрагентам.

Раціональне формування джерел коштів аудитором визначається за їх структурою. Основна увага приділяється власному капіталу.

Оцінка структури джерел коштів, яку доводиться подавати аудитору банкам-кредиторам, стосується зміни частки власних коштів у загальній сумі джерел коштів із погляду фінансового ризику при складанні угод, договорів. Ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів.

Внутрішньовиробнича оцінка зміни частки власних коштів ґрунтується на необхідності скорочення або збільшення власного капіталу, скорочення або збільшення довготермінових або короткотермінових позик. Частка зовнішніх позик, кредитів і кредиторської заборгованості у загальних джерелах коштів залежить від співвідношення відсоткових ставок за кредит і ставок на дивіденди. Природно, що структура джерел коштів залежатиме від цих обставин. Співвідношення власного капіталу до залученого, як правило, має бути 1 : 2 [4, 17].

Оцінка фінансової стійкості підприємств харчової промисловості має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі рівня його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господар­ської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової сталості підприємства: