19005 (Аудит витрат діяльності), страница 2

Фактична виробнича собівартість готової продукції, обробка якої завершена, яка пройшла випробування, приймання, комплектацію згідно з умовами договорів із замовником і відповідає технічним умовам і стандартам, з кредиту рахунка 23 списується в дебет рахунка 26 "Готова продукція".

Слід зазначити, що рахунки 91,26 торговельними підприємствами не використовуються. Відповідно до Інструкції № 29 торговельні підприємства на рахунку 23 відображають усі затрати на здійснення діяльності з продажу товарів. Однак рахунка 23 торговельні підприємства можуть і не застосовувати, а фактичну собівартість реалізованих товарів списувати в дебет рахунка 90 з кредиту рахунка 80 "Матеріальні витрати".

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства, які не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), розподіляються по рахунках 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

3. Предметна область аудиторського дослідження

При проведенні аудиту витрат на виробництво, собівартості виробленої і реалізованої продукції вивчаються процеси і явища, відображені документально і пов'язані з виробничою діяльністю суб'єкта господарювання. Предметна область дослідження включає інформацію, за допомогою якої аудитор відтворює ланцюг взаємопов'язаних фактів виробничої діяльності. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів, оскільки рамки відображення господарських операцій значно ширші.

До предметної області дослідження в першу чергу слід віднести інформацію про:

технологію виробництва;

виробниче обладнання;

структуру виробничого управління.

Детальному вивченню підлягають також:

посадові інструкції персоналу;

звітність (фінансова, статистична, оперативна);

регістри обліку;

первинні документи;

пояснення та інформація персоналу суб'єкта господарювання;

наказ про облікову політику.

У наказі про облікову політику обов'язково вивчають такі питання:

1) методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості ви робленої продукції;

2) перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості;

3) методи нарахування заробітної плати;

4) методи списання виробничих запасів на виробництво;

5) методи списання МШП та відображення зносу необоротних МШП;

порядок розподілу загально-виробничих витрат;

методи оцінки незавершеного виробництва;

методи розподілу витрат між основною і супутньою продукцією;

методи оцінки зворотних відходів.

При проведенні перевірки слід зосередити свою увагу на потоках інформації:

а) з відображення витрат на виробництво;

б) з оприбуткування продукції;

в) з калькуляції собівартості виробленої продукції.

Облік витрат на виробництво є зведеною (вторинною) ділянкою обліку щодо розрахунків з оплати праці, обліку виробничих запасів, основних засобів, розрахунково-фінансових операцій тощо.

Він ґрунтується майже на всіх документах первинного і зведеного обліку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Документація, що використовується при цьому, повинна забезпечити можливість розподілу витрат на виробництво за економічними елементами, місцями їх виникнення, статтями калькуляції та об'єктами калькулювання - замовленнями, виробами.

При перевірці ведення обліку і розподілу прямих витрат аудитор аналізує дані, які містяться у відомостях розподілу і розрахунках, до яких належать:

Відомості розподілу нарахованої заробітної плати за рахунками і шифрами витрат;

Відомості розподілу витрачання матеріалів за напрямками виробничих витрат;

Розрахунок зносу основних засобів; розрахунок зносу нематеріальних активів;

Розрахунок зносу МШП;

Зведені дані за розрахунками із постачальниками і підрядчиками;

Листки-розшифровки та інші регістри розподілу витрат за напрямками витрат.

Інформацію, що міститься в наведених регістрах, звіряють із відповідними даними за кореспондуючими рахунками, порівнюють із шифрами витрат і при встановленні помилок і розбіжностей з'ясовують їх причини. Далі перевіряють, як організований облік і розподіл непрямих (накладних) витрат (відомості розподілу і таблиці за рахунками 23 "Допоміжні виробництва", 91 "Загально-виробничі витрати". Аудитор повинен перевірити, як здійснювався розподіл цих витрат та їх списання в дебет рахунка 23 або безпосередньо в дебет рахунка 90.

За обліком втрат у виробництві аудитор повинен перевірити, як вівся облік браку продукції, за рахунок кого відшкодовувалися суми втрат від простоїв, нестач тощо. Облік втрат від простоїв організовують за допомогою спеціальних документів - листків обліку простоїв. Втрати від простоїв із внутрішніх і зовнішніх причин обліковують на рахунку 24 "Брак у виробництві".

Облік нестач і надлишків у виробництві здійснюється, як правило, в ході інвентаризації. Нестачі є результатом недоліків оперативного контролю, крадіжок та інших причин.

Аудитор перевіряє, чи правильно віднесені ці витрати на рахунок 947 "Нестачі і витрати від псування цінностей", яких заходів було вжито з метою відшкодування заподіяних збитків за рахунок винних осіб.

Досить трудомісткою роботою є перевірка даних з обліку незавершеного виробництва. Якщо на підприємстві ведуться інвентаризаційні відомості незавершеного виробництва, то аудитор з'ясовує, як проводиться оцінка залишків незавершеного виробництва, як складаються і розраховуються зведені дані, які використовуються для зведеного обліку витрат на виробництво.

При перевірці зведених даних обліку витрат на виробництво в цілому по підприємству аудитор перевіряє інформацію, що міститься в журналах-ордерах. Вони порівнюються з Головною книгою і відповідними регістрами.

При автоматизованому обліку замість журналів-ордерів перевіряють відповідні відомості оборотів за рахунками витрат.

Підсумковим етапом аудиту обліку витрат на промислових підприємствах є контроль розрахунків із калькулювання собівартості продукції.

Калькулювання собівартості продукції (за кожним виробом або групою однорідних виробів) - це визначення фактичної собівартості одиниці продукції та порівняння її з плановою (кошторисною) або нормативною собівартістю. На практиці використовують різноманітні види калькуляції: планові, кошторисні, нормативні й звітні.

Завдання аудитора полягає в перевірці звітних калькуляцій, виявленні застосовуваних статей витрат, аналізі даних. За результатами перевірки складаються висновки про відповідність способу калькулювання, що застосовується, визначеному в обліковій політиці.

Передусім необхідно перевірити, чи дотримуються на підприємстві положень прийнятої облікової політики. Поряд із цим аудитор повинен ознайомитися з організаційними і технологічними особливостями підприємства, типом виробництва, видами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються.

Аудит витрат на виробництво, собівартості виробленої і реалізованої продукції

Аудит виробничої діяльності підприємства і витрат на виробництво є найважливішою і, водночас, найскладнішою частиною аудиторської перевірки. Одним з основних показників роботи будь-якого підприємства є випуск продукції та її собівартість. Останній показник залежить від багатьох чинників, на яких повинен зосередити увагу аудитор.

На етапі ознайомлення необхідно вивчити організацію виробництва і технологічного процесу на підприємстві, умови роботи.

Вивчення організаційно-технологічних особливостей клієнта. Перед початком перевірки в першу чергу аудитор повинен ознайомитися з організаційними і технологічними особливостями виробництва, видами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються підприємством.

Під організаційними особливостями необхідно розуміти етапи проходження технологічного процесу від одержання сировини та матеріалів зі складу до здавання на склад готової продукції після проходження відділу технічного контролю.

При цьому аудитор вивчає документальне оформлення руху сировини, напівфабрикатів з одного цеху до іншого, як здійснюється контроль за збереженням і раціональним використанням сировини. Технологічні особливості залежать від типу обладнання, яке використовується, наскільки це обладнання завантажене роботою - як повно використовується його потужність. Важливо звернути увагу на правильність застосування норм на списання сировини та матеріалів.

Слід мати на увазі, що при багатьох технологіях ці норми залежать від типу обладнання. Також необхідно перевірити відповідність наявного обладнання тому, яке відображене в бухгалтерському обліку.

Шляхом спостереження аудитор може перевірити час використання обладнання протягом доби. Перевіркою витрачання електроенергії за лічильниками розрахунковим шляхом можна встановити, скільки обладнання працювало фактично і зіставити одержані дані з даними обліку.

Таким чином можна перевірити достовірність даних про використання обладнання. Якщо при перевірці виявиться, що за розрахунками обладнання використовувалось у дві зміни, а за даними обліку - в одну, це свідчитиме про наявність грубих порушень і потребуватиме від аудитора вжиття відповідних заходів:

1. взяти пояснення від начальника цеху й енергетика клієнта;

2. провести опитування працівників.

Подібна ситуація може свідчити про випуск "лівої"" продукції.

Якщо в аудитора виникли такі підозри, він зобов'язаний зібрати докази, які об'єктивно підтвердили б або спростували цю інформацію.

При вивченні технологічних особливостей слід зіставити технологію, яка використовується підприємством, і технології, що використовуються в галузі, порівнявши такі характеристики: потужність; енергозатрати (необхідно орієнтуватися на енергозбережні технології); норми витрачання сировини; процент відходів тощо.

На етапі ознайомлення аудитор повинен встановити основні види продукції, що випускаються підприємством, її якість, супутню продукцію, її використання.

Аудит витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) проводиться після аудиту основних засобів, виробничих запасів, розрахунків з оплати праці тощо, що накладає відбиток на організацію аудиту інформації цієї під сукупності. При проведенні аудиту витрат на виробництво використовується вся інформація про встановлені суттєві відхилення при перевірках попередніх розділів, аналізується, розглядається в сукупності щодо об'єктів калькуляції.

Програма аудиту:

Оцiнивши систему внутрiшнього контролю i бухгалтерського облiку, аудитор приймає рішення щодо методу органiзацiї перевiрки (суцiльний, вибiрковий), кiлькостi аудиторських процедур, необхiдних для пiдготовки об’єктивного висновку, i починає пiдготовку програми.

Програма аудиту витрат на виробництво та собівартості продукції містить перелік таких аудиторських процедур:

Перевiрка наявностi наказiв (розпоряджень) про проведення інвентаризації та оцiнки незавершеного виробництва.

Перевiрка наявностi наказiв (розпоряджень) про прийняття в органiзації методiв розподiлення загально-виробничих витрат за об’єктами калькулювання.

Перевірка наявностi наказiв (розпоряджень) про призначення осiб, вiдповiдальних за збереженiсть матерiальних цiнностей, вiдпущених у виробництво.

Перевiрка наявностi договорiв про повну матерiальну вiдповiдальнiсть з особа - ми, вiдповiдальними за збереженiсть матеральних цiнностей у виробничих підроздiлах.

Ознайомлення i вивчення органiзацiї виробництва, технологiчного процесу.

6) Перевiрка правильностi оформлення первинних документiв.

7) Перевiрка вiдповiдностi записiв аналiтичного й синтетичного облiку на рахунку “виробництво” записам у головнiй книзi, звiтностi

8) Перевiрка органiзацiї ведення аналiтичного облiку витрат на виробництвi.

Перевiрка правильностi розподiлу i списания частини загальновиробничих витрат, якi входять до виробничої собiвартостi.

Перевiрка правомiрностi й своєчасностi внесення витрат до складу собiвартостi продукцiї (робiт, послуг).

Узагальнення відхилень, встановлених при перевiрках основних засобiв, виробничих запасів, розрахункiв з оплати працi, i визначення їх впливу на собiвартiсть продукції.

Перевiрка правомiрностi внесення до складу витрат на виробництво витрат, здiйснених суб’єктом господарювання.

Перевiрка правильності групування витрат за мiсцями їх виникнення (виробництво, цех, дiльниця, робоче місце)

Перевiрка своєчасностi внесення витрат на виробництво до собiвартостi продукцiї (робiт, послуг).

Вивчення правильностi облiку витрат майбутнiх перiодiв i своєчасностi їх списання на витрати виробництва.

Перевiрка правильностi й документального оформлення браку у виробництвi й правомiрнiсть списания втрат вiд браку.

Перевiрка правильностi оцiнки i списання зворотних вiдходiв, супутньої продукції.

Перевiрка правомiрностi вiднесення витрат до загально-виробничих та їх розподiлу.

Перевiрка правильностi списания нерозподiлених загальновиробничих витрат.

Перевiрка правильностi облiку напiвфабрикатiв власного виробництва.

Перевiрка списання витрат вiд браку, документальне оформлення браку